‘У мене питання до російської влади: навіщо ви вбили наших дітей?’

Фото: Ольга Солапанова

Мужність пам’ятати

На стінах — портрети: юні усміхнені обличчя, підлітки і зовсім малюки. На фоні — зруйновані багатоповерхівки Харкова, Ізюма, Чугуєва. У хол Харківського медіахабу люди приносять квіти та іграшки. 106 дітей загинули у Харківській області від початку повномасштабного вторгнення. 36 родин погодилися взяти участь у виставці. Це дуже тяжко — бачити очі убитої дитини на великому форматі виставкового плаката.

Тетяна Путятіна, яка втратила в лютому 2024 року п’ятьох — сина, невістку та трьох онуків, — обережно торкається холодного паперу, на якому досі сміються й обіймаються семирічний Олексій, трирічний Михайлик та десятимісячний Павлик. Пані Тетяна жаліється, що ніяк не встановить пам’ятники своїм найдорожчим, так і стоять п’ять хрестів на цвинтарі. Каже, у районної влади на це грошей зараз немає.

Тетяну Матяш-Мирну оточують журналісти, доводиться знову і знову повторювати свою страшну історію. На портреті поруч — її Марк, якому назавжди одинадцять. Він загинув у жовтні 2024 року: російський ФАБ-500 поцілив по харківській багатоповерхівці.

— Сьогодні ми з вами зібралися не заради мистецтва, а заради правди, — каже Тетяна. — Історія цієї виставки не була випадковою. Вона народилася з болю, про який неможливо мовчати. Це крик батьків, які втратили своїх дітей, і мій власний крик серед них. У якийсь момент я зрозуміла, що приховувати свій біль — означає погодитися. Мовчати — означає дозволити продовжуватися тому, що вбиває наших маленьких і беззахисних. Росія вбиває дітей. І весь світ має це бачити. Це не політика, це не статистика. Це діти, котрі ходили до школи, мріяли, малювали, насолоджувалися своїм життям. Але їхнє життя обірвали. Їхні імена — це частина величезної рани, яка ніколи не загоїться. Ідея цієї виставки не була для мене мрією, вона була для мене ціллю. Вона народилася в Латвії на реабілітації, коли я вперше змогла зупинитися і почути свою тишу. Тоді я зрозуміла, що весь світ має знати про цих дітей, весь світ має бачити їхні обличчя. Вони ні в чому не винні, вони не мали гинути! Це треба припинити! А для цього хтось повинен почати говорити голосно. І я сьогодні вас прошу: озирніться, не мовчіть, не звикайте! Пам’ятайте, що трагедія дітей — це трагедія цілого людства. І цей дзвін повинен чути весь світ! Відкриття цієї виставки — не для прикраси простору, а для відкриття очей. Дивіться, пам’ятайте, говоріть! Пам’ять про цих дітей — в наших серцях і в цих стінах. І нехай вона стане величезною силою, що змінить світ.

Світлана Ачкасова, прокурор відділу Харківської обласної прокуратури, зачитує лист Тетяни Тарасенко. Вона не змогла приїхати, але портрет її сина теж тут.

“Я мама першої дитини, яка загинула в Україні внаслідок повномасштабного вторгнення Російської Федерації в Україну. 24 лютого 2022 року у перші години війни, у нашому рідному Чугуєві від влучання ворожої ракети загинув наш 13-річний син Антон. Але сьогодні я говорю не лише від свого імені, я говорю від імені всіх батьків, які втратили своїх дітей у цій жорстокій війні. Через життєві обставини багато з нас сьогодні розкидані по світу. Дехто перебуває за межами України, хтось не має сили стояти перед очима своїх дітей. Цей захід є надзвичайно важливим для нас... Це місце, де сьогодні вшановують пам’ять наших дітей… Сьогодні в цьому залі — думки і серця багатьох батьків, які втратили своїх дітей. Тут, у місті, де наші діти дивляться на всіх присутніх вже тільки с фото…”

Це геноцид

Багатьом родинам, в яких російські військові вбили дітей, правову та психологічну допомогу надає Харківська правозахисна група.  Директор ХПГ заявив на відкритті виставки: 

— Я хочу щиро подякувати Тетяні Матяш та іншим батькам загиблих дітей, які знайшли сили і мужність надати фотографії для виставки й розповісти про загиблих. Я також хочу подякувати Харківській обласній прокуратурі, з якою разом ми створили цю виставку і взагалі вже четвертий рік разом ведемо розслідування насильницьких злочинів, вчинених росіянами в Харківській області, зокрема, у справах загиблих дітей. У базі даних злочинів, вчинених російськими військовими під час повномасштабного вторгнення, яку веде Харківська правозахисна група, задокументовано загибель понад 14 000 цивільних осіб, в тому числі 672 дитини, в Харківській області — 106 дітей. У мене питання до російської влади та російських військових: навіщо ви вбили наших дітей? Моя відповідь: тому, що вони були громадянами України. Цей злочин має назву — геноцид. Ця виставка має об’їхати весь світ, щоби він запам’ятав обличчя дітей, їхні очі, побачив, що робить російська армія з українським народом. У мене немає слів для батьків загиблих дітей. Хіба що одне: вони спочивають з Богом, й їх душі повернуться сюди для нового життя. Я хочу сказати всім політикам — російським, американським, європейським, українським — спочатку узгоджуйте свої плани миру з батьками вбитих дітей, а вже потім обговорюйте їх між собою. 

Уповноважений ВРУ з прав людини Дмитро Лубінець теж наголосив на необхідності розповсюдження інформації про злочини росіян:

— Росіяни з 2014 року ведуть цілеспрямовану війну проти України на тотальне знищення. Тотальне знищення починається з дітей, саме тому росіяни вбивають українських дітей, калічать, ґвалтують, вивозять, депортують українських дітей. Роблять це свідомо, цілеспрямовано, системно, жорстко і відкрито. Нам треба кричати на весь світ. Нам треба, щоб світ нарешті прокинувся. Виникло таке враження, що світ не просто спить, а вони навіть не хочуть прокидатися, не хочуть розуміти, що відбувається в Україні, не хочуть розуміти, що кожного дня кожна українська дитина під загрозою вбивства. І на жаль є багато дітей, яких росіяни вбили. Тут невеличка частина дітей, на розміщення портретів і інформації про яких надали згоду рідні. Я окремо хочу подякувати вам за вашу мужність, напевно ніхто так не зрозуміє вашого болю, окрім тих, хто опинився в такому самому стані.

Очільник Харківської обласної прокуратури Аміл Омаров пообіцяв, що українські правоохоронці робитимуть все можливе, щоб притягнути до відповідальності, як на національному, так і на міжнародному рівнях тих, хто скоює воєнні злочини.

Виставка триватиме до 25 грудня. Побачити її можна в Харківському Медіахабі за адресою: площа Свободи, 5, п’ятий під’їзд.