Загроза, що наближається

Костянтинівка, і за площею, і за кількістю населення, більша за Покровськ, який став однією з головних цілей росіян у 2024 та 2025 роках. Ще рік тому Констаха, як місто люблячи називають місцеві та військові, вважалася відносно тиловим містом, тут працювали лікарні, ходив громадський транспорт, сюди евакуювали людей, зокрема, з Бахмутського напрямку.

Влітку 2024 року російські окупаційні війська відкрили новий напрямок наступу — на місто Торецьк, що розташовано лише за 20 кілометрів на схід від Костянтинівки. Водночас росіяни не залишали спроб окупувати та просунутися від міста Часів Яр за 20 кілометрів північніше.

Одночасно з просуванням окупантів на зазначених напрямках погіршувався стан справ і в Костянтинівці. Обстрілів по місту стало значно більше, так само як і цивільних постраждалих та загиблих.

Якщо ще у 2023 та 2024 році волонтери, поліція та ДСНС евакуювали людей в Костянтинівку, то зараз закликають негайно залишати місто. Я відвідував Констаху багато разів, зокрема, і в березні 2025 року, разом з евакуаційною місією благодійного фонду Схід SOS.

Темні часи попереду. Які ознаки наближення гуманітарної кризи в Костянтинівці видно вже зараз 

Воєнні злочини для російської армії не тільки допустимі, вони є важливим складником тактики окупантів в цій війні. Це підтверджують і події в Костянтинівці. Вже традиційно під обстріли російської армії потрапляють лікарні, школи та дитячі садки. Частина будівель була знищена ще у 2022-23 роках, проте останнім часом обстріли цивільних об’єктів почастішали. Це підтверджує й офіційна статистика. Лише у 2025 році в місті загинуло 18 цивільних. Росіяни все частіше застосовують потужні авіаційні бомби, з просуванням вглиб Донеччини російська авіація може безкарно застосовувати ці засоби ураження.

У перших числах березня 2025 року російські ракети впали в лічених метрах від одного з останніх діючих медичних закладів міста. Свідками обстрілу стали члени евакуаційної команди благодійного фонду Схід SOS. Едуард Скорик, член екіпажу, що опинився дуже близько до вибуху, розповів, що відчув вибухову хвилю тілом. Його майже заштовхнуло в приміщення медичного закладу, яке частково постраждало від обстрілу. У цей момент в будинку перебували цивільні пацієнти та лікарі. Вже за тиждень після цього випадку я на власні очі побачив, що фасад будинку посічений уламками, а вікна забити фанерою.

Іншим медичним закладам пощастило ще менше. У 2023 році я відвідував Костянтинівку з волонтерською місією лікарів FRIDA, що безплатно надавали допомогу місцевим мешканцям та ВПО, що були тимчасово чи постійно розміщені у місті. Зараз стало відомо, що усі три медичні заклади, де лікарі-волонтери приймали пацієнтів у 2023 році, або повністю зруйновані, або значно пошкоджені та припинили свою роботу.

Аналогічна ситуація з навчальними закладами. Школи, дитячі садочки та технікуми традиційно стають ціллю для російських атак.

У міжнародному гуманітарному праві (МГП) школи та лікарні вважаються об’єктами, що користуються спеціальним захистом. Женевські конвенції 1949 року і Додаткові протоколи 1977 року забороняють напад на цивільні об’єкти, включаючи школи та лікарні:

• Стаття 18 Першої Женевської конвенції — про захист цивільних лікарень.
• Стаття 52 Першого Додаткового протоколу — забороняє напади на цивільні об’єкти (включаючи школи), якщо вони не використовуються у військових цілях. Мається на увазі безпосереднє використання будинку для ведення обстрілів, збереження боєкомплектів і тощо.
• Стаття 8(2)(b)(ix) Римського статуту Міжнародного кримінального суду — свідомий напад на лікарні та школи визнається воєнним злочином.

Захист медичних закладів є ще більш суворим. Лікарні, включно з військовими шпиталями, мають особливий захист. Це прямо закріплено в Женевських конвенціях:

• Перша Женевська конвенція (1949), стаття 19: “Фіксовані заклади і пересувні формування санітарної служби, які належать збройним силам, за жодних обставин не повинні зазнавати нападу.”
• Стаття 20 тієї ж конвенції: “Медичний персонал також має бути поважаний і захищений.”
• Захист втрачається лише в тому випадку, якщо медичний заклад використовується для вчинення ворожих дій, і навіть тоді — після попередження, яке залишилось без відповіді (ст. 21 Першої Конвенції).

У відкритих джерелах не вдається знайти буквально жодного прикладу, коли росіяни дотримувались норм міжнародного гуманітарного права та попереджали про майбутні атаки на медичні заклади. Проте, згідно з даними за 2024 рік, в Україні через обстріли РФ повністю зруйновано майже 300 обʼєктів медзакладів, пошкоджено 1938 медичних об’єктів у 715 закладах охорони здоровʼя.

“Поки є вода та світло — ми залишаємося тут”. Як евакуаційні команди під загрозою обстрілів умовляють мешканців Костянтинівки залишити місто 

Вже в березні 2025 року в Костянтинівці через численні обстріли виникли значні проблеми з електроенергією, водою та іншими базовими потребами. Станом на зараз населення ще отримує ці послуги, проте перебої стають значно частішими та тривалішими.

Відсутність світла — це не лише про комфорт. Члени евакуаційної команди Схід-SOS нагадують, що разом зі світлом зникає і мобільний зв’язок та інтернет. Місцеві мешканці втрачають можливість звернуться за порятунком у випадку поранення, а також не можуть повідомити про необхідність евакуації. В останні тижні перед окупацією міста Курахового місцеві мешканці під безперервними обстрілами блукали містом, намагаючись умовити когось допомогти їм з евакуацією. Ці ж мешканці відмовлялися покидати місто в той час, коли це ще було можливо.

Попре безліч інформації про небезпеку нехтування евакуацією мешканці Костянтинівки поки не спішать залишати місто. Деякі з них відмовляються від евакуації навіть тоді, коли заявку про необхідність порятунку заповнили соцпрацівники, що доглядають за літними людьми, або родичі.

Член евакуаційної команди Роман Бугайов переконує мешканку Костянтинівки в необхідності залишити місто, проте жінка каже, що поки в її районі є вода та світло, вона “тримається”. Жінка допомагає евакуювати сусідку та її чоловіка, проте сама так і наважується також виїхати. Сусідська родина вирішила залишити дім через хворобу жінки, яка перенесла інсульт та не може пересуватися самостійно. У Костянтинівці все менше можливостей для медичного догляду, а Схід SOS допомагає евакуйовувати  маломобільних людей.

У 2024 році евакуаційні авто фонду кілька разів потрапляли під прицільні атаки окупантів. За 10 кілометрів від Костянтинівки, під Торецьком, один з екіпажів потрапив під обстріл РСЗВ “Град”. Лише дивом ніхто в авто не загинув, попри те, що частина ракети залетіла прямо в салон.

Цивільні евакуаційні автомобілі, як і медичні транспортні засоби, мають недоторканний статус, навіть у зоні бойових дій. Напад на них — пряме порушення міжнародного гуманітарного права і воєнний злочин.

Римський статут Міжнародного кримінального суду визначає, що:

• “Умисний напад на цивільне населення як таке або на окремих цивільних осіб, які не беруть безпосередньої участі в бойових діях — є воєнним злочином”. (Стаття 8(2)(b)(i))
• “Умисний напад на медичний чи гуманітарний транспорт, якщо вони мають право на захист згідно з Женевськими конвенціями, — також воєнний злочин”. (Стаття 8(2)(b)(xxiv)).

Волонтери, поліція та органи влади закликають мешканців прифронтових міст планувати завчасну евакуацію та не чекати, коли і життя в місті, і порятунок стануть критично небезпечними.

Ще у 2024 році в Костянтинівці було оголошено примусову евакуацію родин з дітьми. Проте відомі випадки, коли батьки ховають дітей чи навіть повертають їх в місто після евакуації. 7 квітня 2025 року російські війська кілька разів обстріляли місто. Серед поранених — 9-річна дівчинка, яка отримала осколкове поранення за місцем проживання. Дитину разом із сім’єю раніше евакуювали до більш безпечного регіону, однак у березні родина повернулася до Костянтинівки. Цю інформацію підтвердив начальник Донецької ОВА Вадим Філашкін.

На початку березня було відомо, що в Костянтинівці залишаються 13 тисяч людей.