“Йдеться про системні дії, що тривали упродовж 2022—2025 років. Полонених не лише тримали під вартою, а й піддавали фізичному та психологічному насильству з метою принизити та зламати, зокрема через їхню службу в Збройних Силах України та участь у стримуванні збройної агресії”, — розповіли в Офісі Генпрокурора.
Як повідомляє пресслужба СБУ, йдеться про Олексія Захарова, одного з керівників слідчого ізолятора, та начальника відділу режиму цього об’єкта Ігоря Штапуренка. Їх підозрюють в тому, що вони причетні до масових тортур, вчинених над українськими військовополоненими, зокрема особисто били бранців гумовими кийками типу ПР-73.
“Також рашисти катували потерпілих електрошокерами та залишали без медичної допомоги у переповнених камерах російського СІЗО, — розповідають в СБУ. —
Такі дії фігурантів грубо порушують вимоги статей 4, 13, 14, 15 Конвенції про поводження з військовополоненими від 12.08.1949, якою забороняється будь-який незаконний акт чи бездіяльність з боку держави, що тримає в полоні, що створюють серйозну загрозу здоров’ю військовополоненого, що перебуває під її охороною, вчинене групою осіб”.
Співробітникам СІЗО №2 міста Вязьма заочно повідомлено про підозру за ч. 1 ст. 438 Кримінального кодексу України (воєнні злочини).
Про жахи, які відбуваються з українськими бранцями у Вязьмі, відомо давно. Колишній військовополонений Олексій Крецу два роки тому розповідав про страшні умови утримання у Вяземському СІЗО журналістам видання Texty.org.ua: “Кожного божого дня на ранковій перевірці били, принижували. Той самий шокер — його на нас не шкодували…Раз на кілька тижнів була баня. Як вели нас у баню — колоною, руки за спиною, напівзігнутими. І не дай боже, щоб хтось подивився праворуч, ліворуч або на них. Заб’ють просто на смерть. Приходимо на баню, звучить команда: “Раздеться!”. Ми роздягаємося повністю, у чому мама народила. Стаємо в позу, як-то кажуть, ноги розставлені, голова нахилена, руки за спиною («дельфінчик» називається). І от у них на бані були жінки. І вони дуже сильно любили бити нас по геніталіях берцаками, шокерами, чим завгодно. Били також на допитах. От я простий прикордонник, не штурмовик, не морпіх, не кулеметник. І то я на цих допитах втратив половину своїх зубів. А що творили на допитах із кулеметниками чи снайперами, страшно уявити”.
Олексій Крецу згадував, що якось в СІЗО приїхав представник Червоного Хреста і запитував в українців, чи хочуть вони отримати російське громадянство. “І тут ми вирішили схитрувати, почали казати йому, мовляв, нам би якось зв’язатися з родинами, щоб порадитися, типу такі справи самі не вирішуються. У кожного ж є сім’я, мама, тато”, — розповів чоловік. Представник Червоного Хреста здивувався тому, що хлопці досі не мали можливості зв’язатися з сім’ями, і наказав адміністрації СІЗО забезпечити зв’язок. “Представник Червоного Хреста пішов, а через пів години я почув, як відчиняються камери і всіх в’язнів близько 10—15 хвилин, грубо кажучи, навіть не б’ють, а просто знищують. Причому всіх, навіть туберкульозників у масках”, — розповідав Олексій Крецу.
Також журналісти видання Texty.org.ua розповіли про двох військовополонених, які загинули в СІЗО №2 міста Вязьма — Олександра Грицюка та Віталія Клоченка. За словами дружини, Грицюк до полону важив 110 кг, був фізично здоровий. На тіло, яке повернула РФ, були ознаки тортур і голоду: “Те, що від нього залишилося, — лише кістки та шкіра. Голова була вся синя, ніс на бік, вказівні пальці без нігтів. Чи вони висмикнуті, чи відбиті, я не знаю. Сліди катування по всьому тілу”.
Нагадаємо, на початку березня було встановлено особу інспектора Курського СІЗО №1, який брав участь у систематичному насильстві над полоненими українцями: бив їх руками, ногами та гумовою киянкою. Інспектору повідомлено про підозру у воєнному злочині за ч. 1 ст. 438 КК України.
Крім того, торік у серпні українські слідчі повідомили про підозру Олександру Штоді, колишньому начальнику СІЗО №2 у Таганрозі, в якому “була організована система репресивного поводження із незаконно утримуваними громадянами України, зокрема цивільними особами”. У грудні 2025 року підозру оголосили В’ячеславу Перевозкіну, що з липня 2024 року обіймає посаду начальника СІЗО №3 у Кізелі. Саме тут загинула українська журналістка Вікторія Рощина та викрадений росіянами міський голова Дніпрорудного Євген Матвєєв.
Також ми розповідали про підозру трьом мешканцям Донеччини, які працювали охоронцями у Горлівській в’язниці, а також посадовцю виправної колонії № 7 у Володимирській області, у якій “полонених українців примушували повністю роздягатися та нацьковували на них службових собак”.
Минулого року Харківська правозахисна група презентувала доповідь “Катування українських військовополонених у місцях утримання під вартою в Російській Федерації”. Юристи поговорили зі звільненими з ворожої неволі захисниками і дослідили весь шлях, який проходять українські військовополонені — від місця потрапляння в полон і до колоній у далекій Мордовії. Виходячи з отриманих свідчень та попереднього правового аналізу, правозахисники дійшли висновку, що описані епізоди мають ознаки не лише грубих порушень Женевської Конвенції про поводження з військовополоненими, але й воєнних злочинів у виді катувань: “Зважаючи на систематичність та широкомасштабність, одноманітність та повторюваність однотипних вчинків та діянь є всі підстави вести мову про наявність єдиної узгодженої політики відносно українських військовополонених основною метою якої є знищення та приниження тих, хто ідентифікує себе з державою Україна та докладає зусиль щодо захисту її суверенітету, територіальної цілісності та національно-політичної ідентичності”.
