Південний окружний військовий суд у Ростові-на-Дону виніс вирок двом цивільним мелітопольцям, Олександру Малишеву та Денису Глущенку: 26 років ув’язнення, перші п’ять з яких вони мають провести у в’язниці, а решту — у колонії суворого режиму.
Окупанти затримали Малишева та Глущенка у серпні 2023 року разом із кількома іншими журналістами окупованого міста — адміністраторами каналу “Мелітополь — це Україна” Владиславом Гершоном, Марком Каліушем, Максимом Рупчевим, Яною Суворовою, а також адміністратором каналу “РІА.Мелітополь” Георгієм Левченком та журналісткою Анастасією Глуховською (вона працювала з командою РІА Мелітополь ще до повномасштабного вторгнення).
Як повідомляє видання “Медиазона” із посиланням на пресслужбу суду, Олександра Малишева та Дениса Глущенка звинуватили в тому, що вони нібито співпрацювали з українською розвідкою, а в лютому 2023-го навели українські ракети по місцях дислокації управлінь ФСБ та Росгвардії в Запорізькій області, “внаслідок чого повністю зруйновано або частково пошкоджено будинки”. Йдеться про удар по будівлі мелітопольського коледжу 27 березня 2023 року. Від атаки ніхто не постраждав, росіяни завчасно евакуювалися.
Згідно з матеріалами суду, Глущенка та Малишева затримали у жовтні 2023 року. Це неправда: усіх сімох мелітопольських медійників російські спецслужби забрали вночі 20 серпня. І відтоді тримали інкомунікадо. Протягом тижнів рідні не могли нічого дізнатися про долю викрадених. Лише наприкінці жовтня російські пропагандисти оприлюднили відео, на якому російські спецслужбовці буцімто затримували “банду українських терористів”. “Полоненим присвятили цілий блокбастер в дусі роспропаганди: ФСБшники в балаклавах з автоматами стрибають через паркани, вибивають двері, хапають людей і виводять у кайданках з дому. Далі пропаганда знімає каяття і зізнання, які добуті відомим всім способом. Серед полонених навіть 19-річна дівчина і хлопець хворий на шизофренію”, — писали тоді журналісти РІА Південь.
“Адміністратори інформресурсів, переконуючи мешканців області в абсолютній конфіденційності, схиляли їх до збору та передачі їм відомостей про місця дислокації та пересування російських військовослужбовців, військової техніки та іншої інформації, здатної завдати шкоди безпеці Російської Федерації”, — йшлося у пресрелізі ФСБ.
Два роки всі викрадені журналісти залишалися за ґратами. Лише Марку Каліушу, якого судили за обвинуваченням у “підготовці до теракту, передачі вибухівки та погрозах убивством”, Південний окружний військовий суд призначив примусові заходи медичного характеру, відправивши до психіатричної лікарні. 24 серпня в межах обміну полоненими Марк Каліуш повернувся додому.
2 вересня стало відомо, що підконтрольний росіянам так званий “Запорізький обласний суд” в окупованому Мелітополі засудив Георгія Левченка до 16 років позбавлення волі в колонії суворого режиму за звинуваченням у держзраді та публічних закликах до екстремізму.
3 вересня Південний окружний військовий суд у Ростові-на-Дону виніс вирок Владиславу Гершону — 15 років позбавлення волі. Його визнали винним у шпигунстві, участі у терористичній спільноті та скоєнні теракту зі значним майновими збитками.
У жовтні минулого року журналісти “Слідства.Інфо” встановили, де зараз перебуває Анастасія Глуховська: в сумнозвісному СІЗО в Кізелі, що в Пермському краї. Саме тут загинули журналістка Вікторія Рощина та міський голова окупованого Дніпрорудного Євген Матвєєв.
Тоді ж Південний військовий суд у Ростові-на-Дону відправив Яну Суворову за ґрати на 14 років — за звинуваченням у скоєнні теракту зі значною шкодою у складі групи, шпигунстві, участі у терористичній спільноті. Коли Яну викрали, їй було лише 18 років.
“Ці семеро журналістів та медіаспівробітників символізують те, чого Росія найбільше боїться: правду про окупацію українських територій, де арешти та репресії стали нормою. Дехто чекає на фіктивні суди, тоді як для інших інформація надходить лише уривчасто. Їх не можна забувати, а Кремль має нести відповідальність за їхні справи. ‘Репортери без кордонів’ закликають до їхнього негайного та безумовного звільнення”, — заявляла торік регіональна представниця міжнародної організації “Репортери без кордонів” (RSF) в Україні Полін Мофре.
За інформацією Національної спілки журналістів України, станом на 28 квітня 2026 року в російській неволі залишаються щонайменше 28 цивільних медійників; також Росія утримує щонайменше 1 представника медіа з тих, які мобілізувалися для захисту України у лавах Сил оборони України.
Відповідно до IV Женевської конвенції та Додаткового протоколу I, а також Міжнародного пакту про громадянські політичні права, ув’язнені на тимчасово окупованих територіях українські цивільні, мають користуватися правами та гарантіями. Попри це, порушуючи всі міжнародні норми, російська влада піддає викрадених українців катуванням, тримає в нелюдських умовах, вивозить за тисячі кілометрів від рідного дому.
