У Полтавському СІЗО катували ув’язнених

Правоохоронці підозрюють двох співробітників Полтавської установи виконання покарань № 23 у катуванні, вчиненому за попередньою змовою групою осіб (ч. 3 ст. 127 КК України).

Як пояснили в ДБР, про підозру повідомлено черговому та старшому корпусу відділу режиму й охорони. У спеціальній кімнаті на території медичної частини вони знущалися з тих в’язнів, які не бажали співпрацювати з адміністрацією установи, порушували розпорядок або скаржилися на дії працівників: “Ув’язнених прив’язували до металевого ліжка, залишаючи без їжі, води та можливості скористатися туалетом на кілька діб. Один із постраждалих за останні три роки пережив таке жорстоке поводження понад десять разів”.

Якщо судом буде доведено провину підозрюваних, їм загрожує покарання у вигляді позбавлення волі строком до 12 років. Правоохоронці встановлюють інших причетних до катувань.

Нагадаємо, торік стало відомо про обшуки в іншій установі на Полтавщині — у Божковській колонії. Тоді у виправній установі знайшли архів відеозаписів зі знущаннями з в’язнів. Все це кати зберігали для подальшого шантажу засуджених і вимагання коштів з їхніх рідних. Крім того, в лютому цього року стало відомо у ДБР повідомили про нові злочини, викриті під час розслідування, зокрема про вбивство в’язня у лютому 2022 року. Чоловіка тоді закатували до смерті.

Також ми розповідали, що триває суд над колишнім начальником Бердянської колонії № 77, його першим заступником, а також днювальними. Їх звинувачують у створенні та керівництві злочинною організацією, катуванні ув’язнених та вимаганні коштів (ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 127, ч. 4 ст. 189 КК України). Там діяла схожа схема вимагання коштів з ув’язнених через катування і приниження.

Правозахисники вважають повідомлення про викриті в колоніях злочини краплею в морі порушень прав людини, що залишилися Україні у спадок від каральної і репресивної системи ГУЛАГу. За словами координатора програм ХПГ Андрія Діденка, методика залякування і розповсюдження кримінальної субкультури дуже зручні для адміністрації таких закладів: для заробляння брудних грошей, а також для того, щоб потішити свою хворобливу манію величі: “Залякані і принижені, без права голосу, люди, працюють за копійки по 18 годин на добу, а потім ще й сплачують кошти, щоб їх не гнобили і не знущалися з них. Ця машина не має нічого спільного з ціллю кримінального покарання — ресоціалізацією і соціальною адаптацією”.