Тофік Абдулгазієв
Тофік Абдулгазієв, засуджений до 12 років позбавлення волі кримський політвʼязень, якому торік діагностували злоякісну пухлину головного мозку, почав втрачати свідомість.
Про це днями повідомила дружина політвʼязня Аліє Куртаметова. Пані Аліє нагадала, що нині Росія тримає Тофіка Абдулгазієва у тюремній лікарні Челябінська.
“В останній телефонній розмові чоловік повідомив мені, що почав втрачати свідомість. Крім того, почастішала задишка, часом важко вдихнути повітря. Тофік постійно намагається перебувати поруч із ліжком на випадок раптової втрати свідомості”, — писала дружина політвʼязня 7 січня.
Пані Аліє наголошувала, що просто нестерпно розуміти, що чоловік перебуває сам в одиночній камері. Якщо політвʼязню стане зле, йому ніхто не допоможе.
“А що як він вдариться головою? А що як задихнеться? А що як... І [список] таких ‘що як’ у моїй голові не закінчується”, — писала дружина політв’язня на своїй фейсбук-сторінці.
Пані Аліє також зазначала, що через тривалі вихідні вона не може зателефонувати російським лікарям, аби довідатися про перебіг лікування чи стан чоловіка.
“Час ніби зупинився, і для мене кожна розмова з чоловіком — ніби остання. Кожен дзвінок для нас як повітря, іноді у мене всі слова застрягають у горлі і я не можу знайти відповідних слів, аби хоч якось його відволікти”.
Дружина Тофіка Абдулгазієва звернулася до усіх із закликом звернути увагу на ситуацію, що склалася.
“Тофік Абдулгазієв повинен бути вдома. Час працює проти нас. Я вимагаю звільнити мого чоловіка”, — підсумувала пані Аліє.
Передісторія
Як ми раніше писали, 22 грудня минулого року лікарський консиліум в РФ дійшов висновку, що пухлина в головному мозку Тофіка Абдулгазієва виявилася злоякісною. Вогнищеві зміни в мозку кримського татарина виявилися гліобластомою. Це найагресивніша злоякісна пухлина головного мозку, яка швидко росте, вражає сусідні ділянки мозку й може рецидивувати навіть після комбінованого лікування.
“Як мені пояснили, частина пухлини трохи випирає. Саме цю частину і планують видалити операційно. Але жодних шансів на нормальне відновлення лікарі не дають”, — казала пані Аліє команді “Кримської солідарності”.
Торік ми вже розповідали, що пухлину виявили після проведення комп’ютерної томографії в тюремній туберкульозній лікарні №3 в Челябінську. Ще торік пані Аліє наголошувала, що її чоловік фактично перебуває на межі між життям і смертю.
Раніше ми неодноразово писали про Тофіка Абдулгазієва та переповідали його історію. Минулого листопада Тофік Абдулгазієв повідомив про часткову втрату зору. Різке й стрімке погіршення зору у політвʼязня почалося ще у жовтні 2025-го. Тофік Абдулгазієв просив викликати окуліста. Утім, фахівець його не оглядав. Кримський татарин розповідав дружині, що нічого не бачить периферійним (тобто бічним) зором. Прямо він також бачить затуманено й розпливчасто: не бачить тарілки чи телефонного апарату перед собою, не може ані читати, ані відповідати на листи…
Нагадаємо, що Тофік Абдулгазієв ще з березня 2024 року перебуває в тюремній туберкульозній лікарні №3 в Челябінську. У квітні його перевели до палати інтенсивної терапії. Кримському татарину діагностували туберкульоз і низку інших важких захворювань. Загалом Тофіку Абдулгазієву діагностували щонайменше вісім хвороб: туберкульоз, двосторонню пневмонію, малий лівосторонній гідроторакс (рідину в легенях), анемію, синдром сполучнотканинної дисплазії з ураженням мітрального клапана (хворобу серця), хронічну серцеву недостатність, гастрит і нефролітіаз (камені в нирках).
Ба більше, на додачу до туберкульозу легень у Тофіка Абдулгазієва розвинувся туберкульоз лімфовузлів. Минулого лютого Тофік Абдулгазієв повідомив родині, що його стан значно погіршився: упродовж тижня він мав підвищену температуру й погано себе почував. Російські лікарі дали йому лише противірусне, хоча політвʼязень потерпав від сильного кашлю та не міг дихати... Крім того, Тофіка Абдулгазієва тримали в ШІЗО тюремної лікарні №3 — у вогкості та холоді.
В серпні 2024-го суд у російському Челябінську відмовився звільнити Тофіка Абдулгазієва.
“Суддя Калашніков вирішив, що утримання у сирих камерах хворого на туберкульоз Тофіка є цілком доречним. На зауваження адвоката щодо значної втрати ваги у засудженого суддя скептично відповів: ‘Ну не в санаторії перебуває’. Тобто втрата сорока кілограмів ваги через неналежні умови утримання, що спричинили страшні хвороби, — це нормально”, — писала Аліє Куртаметова у серпні 2024-го. Пані Аліє також відмічала, що Металургійний районний суд міста Челябінська розглядав клопотання адвокатів усього 10 хвилин...
Навіть згідно з російським законодавством, деякі з цих хвороб є у переліку таких, що звільняють людину від тримання під вартою...
Правовий вимір
Як неодноразово наголошували правозахисники, переслідування осіб, які не є злочинцями з позиції українського законодавства, є порушенням статті 7 Європейської конвенції з прав людини (покарання лише на підставі закону), а Росія не має права застосовувати своє кримінальне законодавство на тимчасово окупованих територіях. Вивезення кримських політв’язнів на територію РФ також є злочином: відповідно до норм міжнародного гуманітарного права, навіть якщо особа скоїла кримінальне правопорушення на окупованій території, саме на окупованій території її мають судити й саме на окупованій території особа має відбувати покарання. Проте представники РФ повсякчас підважують і міжнародне право, і права людини.
Щобільше, згідно з Женевською конвенцією, ненадання медичної допомоги українським громадянам, яких РФ безпідставно утримує в увʼязненні, прирівнюється до катувань і порушує невіднятне право на життя. Як зазначав Уповноважений ВР з прав людини Дмитро Лубінець, “ненадання належної медичної допомоги українським громадянам, яких РФ незаконно утримує у вʼязницях, має системний характер”.
Ленур Халілов
Наприкінці минулого грудня “Кримська солідарність” також повідомляла, що важкохворий імам Ленур Халілов, якого повернули до виправної колонії №1 в Архангельську, потребував невідкладної медичної допомоги. Утім, в колонії її не надавали.
“Він доїхав до Архангельська, зараз сидить на ‘карантині’. Ніяких пігулок йому не дають. Стан печінки важкий, болить. Сил у нього немає, слабкість. Він щодня дзвонить і каже, що ніякої допомоги не надають — дають тільки анальгін, і то [наглядачі] ледве погоджуються [дати]. Кажуть: ‘Немає ліків від твоїх хвороб, ми не зможемо тебе лікувати’. Самі дивуються, що його повернули назад. Кажуть, що [ліки, які він привіз із собою,] закінчилися на етапі і їх не залишилося. Він сподівається на адвокатів, які писали касацію [на рішення суду про повернення до колонії]”, — розповідала дружина політвʼязня.
Передісторія
Нагадаємо, що Ленура Халілова, колишнього голову незалежної громади “Алушта”, якого засудили до 18 років увʼязнення, минулого серпня звільнили через рак печінки та інші важкі хвороби. Загалом в увʼязненні кримському мусульманину діагностували цілу низку захворювань: первинний рак печінки з метастазами в лімфовузли, хронічний гепатит C, гіпертонію II ступеня, дрібні кісти печінки, кісту лівої нирки і камені в нирках….
Захворювання Халілова входить до списку постанови №54 російського уряду. Згідно з нею, кримський татарин “не може утримуватися у виправній установі на загальних підставах, потребує лікування в спеціалізованій установі”, зазначав Ісакогорський райсуд Архангельська, який ухвалив рішення про звільнення.
Утім, вже після того як Ленур Халілов повернувся додому, прокурор оскаржив рішення суду й вказав, що висновки суду (які покликаються на висновок медкомісії, що Халілова не можна тримати у виправній установі на загальних підставах) нібито “не свідчать про безумовну необхідність його звільнення від відбування покарання”. Архангельський обласний суд задовольнив клопотання російського прокурора й постановив повернути до колонії важкохворого політвʼязня.
Як розповідала Уміда Худойбердієва, дружина Ленура Халілова, забирати її чоловіка вранці 8 листопада прийшли четверо людей у цивільному одязі. Як зазначала пані Уміда, силовики не залишили жодних паперів, а рішення суду показали “з рук” — запропонували Ленуру Халілову з ним “ознайомитися”. Ба більше, дружина політвʼязня навіть не знала, куди відвезли її чоловіка та де він мав перебувати до етапу в колонію. Окупаційні силовики нічого не повідомили ані їй, ані самому кримському татарину.
Як підкреслював адвокат Еміль Курбедінов, основним аргументом прокурора, з яким він виступив у суді, було твердження, нібито Ленур Халілов — “особливо небезпечний злочинець”, а суд цього “не врахував”. Адвокат також наголошував, що російське законодавство не передбачає того, щоби, крім наявності хвороби, в колонії ще була відсутня можливість лікування. При цьому прокурор у своєму клопотанні вказував саме на відсутність такої можливості. З огляду на все це сторона захисту подала касаційну скаргу на рішення Архангельського облсуду…
Ще минулого липня в Представництві Президента в Криму зазначали, що станом на той час щонайменше 60 бранців РФ потребували невідкладного лікування. Загалом, за даними Представництва Президента України в АР Крим, станом на листопад 2025 року Росія утримувала у місцях несвободи щонайменше 224 політичних в’язні з Криму. 60% з них — це кримські татари, хоча вони становлять лише близько 15% населення півострова. При цьому реальна кількість політв’язнів може сягати 500 людей, адже у російських реєстрах часто приховані дані. Більше про те, як Росія порушує право на життя увʼязнених громадян України, можна прочитати у нашій рубриці.
