‘Я вже деякі зуби витягую рукою’
Колишньому голові релігійної мусульманської громади “Топчикой”, 57-річному політвʼязню Едему Смаїлову, вже рік не надають медичної допомоги в колонії №1 в Костромі.
Про це “Кримській солідарності” повідомила дружина кримського татарина Ліля Смаїлова.
Пані Ліля наголосила, що чоловік написав заяву, аби його проконсультував стоматолог, ще у січні цього року, після прибуття до колонії. Утім, він досі не отримав відповіді від керівництва колонії.
У виправній колонії №7 Костромської області РФ, де раніше утримували Едема Смаїлова, його за станом здоров’я поставили на облік. Смаїлов наголошував, що у нього пієлонефрит (запальне захворювання нирок інфекційного походження). Крім того, кримський татарин потерпає від погіршення зору, має свист у вухах і проблеми з зубами.
“Я вже деякі зуби витягнув рукою. Мені практично нічим жувати їжу”, — казав дружині Едем Смаїлов.
Передісторія
У травні 2018-го в тимчасово окупованому Криму російські силовики провели обшуки в будинках активістів громадського об’єднання “Кримська солідарність” і затримали Сервера Мустафаєва та Едема Смаїлова. Їх обвинуватили в участі забороненої на території РФ організації “Хізб ут-Тахрір”. Ще раніше — у жовтні 2017 року — в окупованому Бахчисараї ефесбівці затримали шістьох кримських татар: Тимура Ібрагімова, Марлена (Сулеймана) Асанова, Мемета Белялова, Сейрана Салієва, Сервера Зекірʼяєва та Ернеса Аметова. Усі вони стали фігурантами так званої “другої бахчисарайської справи Хізб ут-Тахрір”.
До арешту Едем Смаїлов був головою релігійної громади “Топчикой” і активно займався громадською діяльністю, зокрема організовував релігійні свята і брав у них участь. Едем Смаїлов також заробляв на життя будівельними й оздоблювальними роботами.
У лютому 2019 року проти вісьмох фігурантів “другої бахчисарайської справи Хізб ут-Тахрір” — Марлена Асанова, Сейрана Салієва, Тимура Ібрагімова, Мемета Белялова, Ернеста Аметова, Сервера Зекірʼяєва, Сервера Мустафаєва та Едема Смаїлова — представники РФ порушили кримінальну справу за статтею 278 Кримінального кодексу РФ (насильницьке захоплення влади або насильницьке утримання влади). Згодом стало відомо, що Тимуру Ібрагімову та Мемету Белялову посилили звинувачення з частини другої ст. 205.5 КК РФ (участь в діяльності терористичної організації) на частину першу (організація діяльності терористичної організації).
16 вересня 2020 року Південний окружний військовий суд Ростова-на-Дону виніс вирок у цій справі. Марлена Асанова засудили до 19 років колонії суворого режиму, Мемета Белялова — до 18, Тимура Ібрагімова — до 17, Сейрана Салієва — до 16, Сервера Мустафаєва — до 14, Сервера Зекірʼяєва та Едема Смаїлова — до 13. Ернеса Аметова визнали невинним і звільнили в залі суду.
У березні 2022 сумнозвісний апеляційний військовий суд у Власисі практично в повному обсязі відмовив стороні захисту в задоволенні скарг і залишив терміни ув’язнення фігурантам “другої Бахчисарайської групи” майже без змін. Тільки Сейрану Салієву суд зняв одне з обвинувачень, зменшивши його вирок на один рік — до 15 років колонії, а Ернесу Аметову скасував виправдувальний вирок.
Пухлина в головному мозку
Днями “Кримська солідарність” також сповістила, що у засудженого до 12 років неволі політвʼязня Тофіка Абдулгазієва виявили пухлину в головному мозку.
Пухлину виявили після проведення комп’ютерної томографії в тюремній туберкульозній лікарні №3 в Челябінську. Про це команді “Кримської солідарності” повідомила дружина кримського татарина Аліє Куртаметова.
У телефонній розмові Тофік Абдулгазієв розповів дружині, що про пухлину в головному мозку йому повідомила начальниця медсанчастини Ольга Ангольд. Російська лікарка також сказала політвʼязню, що його записали до нейрохірурга, аби визначити, це злоякісна чи доброякісна пухлина.
“Тепер будемо чекати, коли його вивезуть до нейрохірурга і що вже скаже лікар. Я дуже непокоюся за Тофіка. Я підозрювала щось подібне, як тільки він сказав, що різко почав втрачати зір”, — казала Аліє Куртаметова “Кримській солідарності”.
Передісторія
Раніше ми неодноразово писали про Тофіка Абдулгазієва та переповідали його історію. Цього листопада Тофік Абдулгазієв повідомив про часткову втрату зору. Різке й стрімке погіршення зору у політвʼязня почалося ще у жовтні. Хоча Тофік Абдулгазієв просив викликати окуліста, фахівець його не оглядав. Тофік Абдулгазієв розповідав дружині, що нічого не бачить периферійним (тобто бічним) зором. Прямо він також бачить затуманено й розпливчасто.
“Він не бачить тарілки, з якої повинен їсти. Аби набрати номер на телефонному апараті, він просить допомоги, бо пальцем потрапляє в стіну. Тофік не може читати і писати відповіді на листи…”, — розповідала дружина політвʼязня.
Нагадаємо, що Тофік Абдулгазієв ще з березня 2024 року перебуває в тюремній туберкульозній лікарні №3 в Челябінську. У квітні його перевели до палати інтенсивної терапії. Кримському татарину діагностували туберкульоз і низку інших важких захворювань. Загалом Тофіку Абдулгазієву діагностували щонайменше вісім хвороб: туберкульоз, двосторонню пневмонію, малий лівосторонній гідроторакс (рідину в легенях), анемію, синдром сполучнотканинної дисплазії з ураженням мітрального клапана (хворобу серця), хронічну серцеву недостатність, гастрит і нефролітіаз (камені в нирках). Навіть згідно з російським законодавством, деякі з цих хвороб є у переліку таких, що звільняють людину від тримання під вартою...
Як наголошувала дружина Абдулгазієва, Тофік потребує належного догляду та харчування, які неможливо отримати в умовах російського увʼязнення. Аліє Куртаметова та адвокат вимагали звільнити політвʼязня від подальшого відбування покарання. “Ми всі непокоїмося за нього. З таким діагнозом Тофіку потрібні посилене лікування, догляд і харчування, але в умовах вʼязниці це навряд чи вдасться”, — казала пані Аліє.
Ба більше, на додачу до туберкульозу легень у Тофіка Абдулгазієва розвинувся туберкульоз лімфовузлів. Цього лютого Тофік Абдулгазієв повідомив родині, що його стан значно погіршився: упродовж тижня він мав підвищену температуру й погано себе почував. Російські лікарі дали йому лише противірусне, хоча політвʼязень потерпав від сильного кашлю та не міг дихати... Крім того, Тофіка Абдулгазієва тримали в ШІЗО тюремної лікарні №3 — у вогкості та холоді.
Нагадаємо, що в серпні 2024-го суд у російському Челябінську відмовився звільнити Тофіка Абдулгазієва. “Суддя Калашніков вирішив, що утримання у сирих камерах хворого на туберкульоз Тофіка є цілком доречним. На зауваження адвоката щодо значної втрати ваги у засудженого суддя скептично відповів: ‘Ну не в санаторії перебуває’. Тобто втрата сорока кілограмів ваги через неналежні умови утримання, що спричинили страшні хвороби, — це нормально”, — писала Аліє Куртаметова минулого серпня. Пані Аліє також відмічала, що Металургійний районний суд міста Челябінська розглядав клопотання адвокатів усього 10 хвилин...
Етап у невідомість
5 грудня “Кримська солідарність” також сповістила, що незрячого мусульманина Олександра Сізікова, якого засудили до 17 років ув’язнення, відправили з СІЗО Сімферополя на етап. Про це команді “Кримської солідарності” розповіла його матір Олена Сізікова.
За словами пані Олени, Олександра вивезли 1 грудня. Станом на 5 грудня він міг транзитом перебувати в Краснодарі. Потім Сізікова мали вивезти до Єкатеринбурга.
Мати політвʼязня казала, що вона не знає, куди зрештою етапують Олександра. Утім, ймовірно, Сізікова знову відправлять до вʼязниці Мінусінська Красноярського краю РФ, де його раніше утримували…
“Він не хоче назад до вʼязниці, тим паче [минулого разу] йому було вкрай складно на етапі. Але тоді йому допомагав хлопець, з яким він сидів у СІЗО Сімферополя. А зараз він їде без допомоги”, — казала мати політвʼязня.
Передісторія
Ми розповідали історію про Олександра Сізікова — кримського політвʼязня, якого цього травня звільнили через захворювання.
21 жовтня Красноярський крайовий суд РФ скасував рішення щодо звільнення незрячого мусульманина й постановив повернути його до в’язниці, задовольнивши клопотання російської прокуратури. Згодом ми також писали, що 24 жовтня окупаційний “суд” призначив Сізікову 10 діб арешту за статтею про “непокору поліції”, хоча мусульманин не чинив жодного опору, коли його забирали силовики. Ба більше, як зазначав адвокат Еміль Курбедінов, під час складання протоколу Олександр Сізіков просив окупаційних “правоохоронців”, аби вони внесли у справу дані про його хворобу. Олександр Сізіков мав довідку, що підтверджує першу групу інвалідності, діагноз “повна сліпота” й інші хвороби. Утім, коли почався так званий “судовий процес”, з’ясувалося, що ані ксерокопії, ані оригіналу цього документа немає в матеріалах справи, а самому Олександру цю довідку не дозволили привезти з собою. Співробітники окупаційної “поліції” у своїх показаннях взагалі заперечували, що бачили будь-які медичні документи, наголошував адвокат.
“Абсолютно незаконно [заарештували], на абсолютно надуманих підставах. І ‘суд’ не склав собі клопоту перевірити аргументи ані Олександра, ані мої про те, що він має інвалідність першої групи. Співробітники ‘поліції’ при складанні протоколу... просто приховали і документи, і те, що вони бачили ці документи й були ознайомлені з ними”, — наголошував адвокат Олександра. За даними Курбедінова, Олександра Сізікова мали помістити в ізолятор тимчасового тримання у Бахчисараї, а потім етапувати назад до вʼязниці... Адвокат Сізікова одразу оскаржив арешт, який 24 жовтня призначив “Бахчисарайський райсуд”, але засідання призначили аж на 31 жовтня.
У листопаді стало відомо, що Олександра Сізікова перевели з Бахчисарая до СІЗО Сімферополя.
Як розповідала матір Сізікова, сину вдалося з нею зв’язатися та повідомити, що того ж таки 31 жовтня його возили до окуліста й до невролога. Медики заявили, нібито повністю незрячий політвʼязень може перебувати в СІЗО, й забрали у нього копію довідки про інвалідність, яку він давав співробітникам “поліції” для “суду” (і яку вони приховали)…
Правовий вимір
Як неодноразово наголошували правозахисники, переслідування осіб, які не є злочинцями з позиції українського законодавства, є порушенням статті 7 Європейської конвенції з прав людини (покарання лише на підставі закону), а Росія не має права застосовувати своє кримінальне законодавство на тимчасово окупованих територіях. Вивезення кримських політв’язнів на територію РФ також є злочином: відповідно до норм міжнародного гуманітарного права, навіть якщо особа скоїла кримінальне правопорушення на окупованій території, саме на окупованій території її мають судити й саме на окупованій території особа має відбувати покарання. Проте представники РФ повсякчас підважують і міжнародне право, і права людини.
Ба більше, згідно з Женевською конвенцією, ненадання медичної допомоги українським громадянам, яких РФ безпідставно утримує в увʼязненні, прирівнюється до катувань і порушує невіднятне право на життя. Як зазначав Уповноважений ВР з прав людини Дмитро Лубінець, “ненадання належної медичної допомоги українським громадянам, яких РФ незаконно утримує у вʼязницях, має системний характер”. Цього липня Представництво Президента в Криму повідомляло, що станом на той час щонайменше 60 бранців РФ потребували невідкладного лікування. Більше про те, як Росія порушує право на життя увʼязнених громадян України, можна прочитати у нашій рубриці.
