Так званий “Третій апеляційний суд” загальної юрисдикції в Сочі відхилив апеляційну скаргу й залишив у силі вирок доньці й матері з Севастополя — Олександрі й Вікторії Стрілець. Торік російські окупанти засудили їх за статтею про “державну зраду”, бо вони нібито передавали дані про кораблі Чорноморського флоту українським спецслужбам.
Про рішення так званого “апеляційного суду” 21 січня повідомили “Кримський процес” і “Трибунал. Кримський епізод”.
Згідно з даними правозахисників, російська суддя Олена Удод не задовольнила апеляційну скаргу й залишила без змін попереднє рішення “Севастопольського міськсуду” щодо позбавлення волі для жінок на 12 років.
При цьому, як наголошував “Кримський процес”, під час розгляду в так званому “суді першої інстанції” було зафіксовано порушення права на публічність, адже увесь процес і оголошення вироку відбувалися у закритому режимі. Крім того, на сайті “суду” були приховані дані підсудних, що також ускладнювало можливість дізнатися про дату й час “судового процесу”.
Щобільше, цю справу розглядали вкрай швидко: матеріали розглянули усього за одне засідання, а на винесення вироку в “суду” пішло не більше ніж три години. Правозахисники наголошували, що така “оперативність” свідчить про те, що “суд” завчасно все вирішив.
Фактично кримчанки не могли скористатися правом на об’єктивний суд, адже їхню справу розглядав російський суддя Данило Землюков, якого перевели в окупований Росією Севастополь з Алтайського краю. Враховуючи війну РФ проти України, рішення російського судді аж ніяк не може вважатися об’єктивним. Те саме стосується рішення російської судді Олени Удод, яка розглядала апеляційну скаргу, підкреслювали в “Кримському процесі”.
Правозахисники також наголошували, що в Олександри є дві неповнолітні доньки. Як раніше повідомляв “Перший відділ”, молодша донька Олександри народилася недоношеною та періодично не може дихати самостійно. З першого дня життя дитина перебувала в реанімації. В реанімації дитина була й під час “суду” над своєю матір’ю. Попри це “суд” відмовився відкласти виконання вироку Олександрі до того, як її доньці виповниться 14, і заявив, буцімто для цього немає підстав.
Як зазначали в “Трибунал. Кримський епізод”, таким чином суддя Олена Удод поповнила свій список воєнних злочинів. Коли сама “суддя” постане перед судом за вчинене й прохатиме про помилування, треба буде нагадати їй про Олександру Стрілець, яку вона відправила за ґрати в той час, коли її десятимісячна донька залишалася в реанімації, писав “Трибунал. Кримський епізод”.
Передісторія
Минулого серпня ми писали про викрадення жінок у Криму та незаконні суди, зокрема згадували і вирок Вікторії та Олександрі Стрілець, яких “Севастопольський міський суд” у тимчасово окупованому Криму засудив до 12 років колонії. Крім того, після ув’язнення матері та доньці призначили рік обмеження волі.
Як повідомляли в окупаційній “прокуратурі” Севастополя, Вікторію та Олександру Стрілець звинувачували у “державній зраді” (за статтею 275 російського Кримінального кодексу).
За версією окупантів, Олександра Стрілець нібито вирішила конфіденційно співпрацювати з представниками України “проти безпеки” Росії та залучила до цього матір. Як стверджували в окупаційній “прокуратурі”, дівчина нібито передала фотографії об’єктів російських Збройних сил “у розпорядження каналу”, який підпорядковувався Головному управлінню розвідки Міноборони України. Світлини нібито були зняті Вікторією Стрілець, тобто матір’ю Олександри.
Олександру та Вікторію Стрілець затримали співробітники Управління ФСБ по Чорноморського флоту. Коли саме це сталося, окупанти не повідомляли.
Як відмічали журналісти видання “Медіазона”, згідно з розміщеною на сайті “суду” інформацією, справу Стрілець зареєстрували 16 червня. Як ми вже зазначали, так званий “суд” розглядав справу усього одне засідання. У “прокуратурі” зазначили, що матір і доньку взяли під варту безпосередньо у залі суду.
Як неодноразово наголошували правозахисники, переслідування осіб, які не є злочинцями з позиції українського законодавства, є порушенням статті 7 Європейської конвенції з прав людини (покарання лише на підставі закону), а Росія не має права застосовувати своє кримінальне законодавство на тимчасово окупованих територіях. Вивезення кримських політв’язнів на територію РФ також є злочином: відповідно до норм міжнародного гуманітарного права, навіть якщо особа скоїла кримінальне правопорушення на окупованій території, саме на окупованій території її мають судити й саме на окупованій території особа має відбувати покарання. Проте представники РФ повсякчас підважують і міжнародне право, і права людини.
Ще минулого липня в Представництві Президента в Криму зазначали, що станом на той час щонайменше 60 бранців РФ потребували невідкладного лікування. Загалом, за даними Представництва Президента України в АР Крим, станом на листопад 2025 року Росія утримувала у місцях несвободи щонайменше 224 політичних в’язні з Криму. 60% з них — це кримські татари, хоча вони становлять лише близько 15% населення півострова. При цьому реальна кількість політв’язнів може сягати 500 людей, адже у російських реєстрах часто приховані дані. Більше про те, як Росія порушує право на життя увʼязнених громадян України, можна прочитати у нашій рубриці.
