Журналісти-розслідувачі “Схем” (проєкту Радіо Свобода) зʼясували, хто міг випалити напис (рос.) “Слава России” і літеру “Z” на тілі українського військовополоненого Андрія Переверзєва. Згадуємо цей злочин і переповідаємо, що встановили колеги. З повним розслідуванням “Схем” можна ознайомитися за покликанням.
Знущальний напис
Торік ми згадували цей злочин і писали про українського військового, якому на тілі лишили напис “Слава Росії”. Уперше фотографію, що свідчила про чергове звірство представників РФ, опублікував акаунт Clash Report у соцмережі Х.
Згодом Головне управління розвідки України підтвердило справжність фото. Як зазначав представник ГУР Андрій Юсов, напис на тілі українського оборонця сфотографував лікар одного з регіональних центрів, де на реабілітації перебували звільнені з російського полону громадяни України.
“Це — свідчення того, через що проходять у полоні наші захисники”, — казав представник ГУР про шрам на тілі українського оборонця.
Українські лікарі робили усе, аби прибрати шрам. Як зазначав лікар національної програми “Неопалимі” Олександр Туркевич, постраждалий потрапив до російського полону пораненим, а коли отямився після операції, вже мав знущальний шрам. Як ще раніше припускав лікар-травматолог Андрій Волна, імовірно, його залишив російський лікар, який випалив напис електрокоагулятором (апаратом, яким у нормальному світі лікарі спиняють кровотечу та який слугує електроножем). Згодом стало відомо, що шрам лишили Андрію Переверзєву.
Причетні до злочину російські медики
Як встановили журналісти-розслідувачі “Схем”, військовополоненому могли зробити знущальний напис взимку 2024-го, коли йому проводили операцію у “Донецькому клінічному територіальному медичному об’єднанні” (скорочено — ДОКТМО). Це найбільша та найвідоміша лікарня Донбасу. Вона налічує 14 корпусів, у яких працюють майже 2500 працівників. Вже після початку повномасштабного вторгнення лікарню з ДОКТМО перейменували у “Республіканську клінічну лікарню імені М. І. Калініна”, а в неї ще частіше почали приїздити й виступати на камеру російські політики та артисти.
З кінця 90-х медзаклад роками (з невеликою перервою) очолювала Тетяна Бахтєєва, соратниця Януковича та колишня депутатка від “Партії регіонів”, а згодом і “Опозиційного блоку”. Після вторгнення Росії у 2014 році та до квітня 2024-го її місце посіла Наталія Момот, помічниця Бахтєєвої як народної депутатки. З 2024-го року директором ДОКТМО і головним лікарем є Іван Плахотніков. Денис Ступаченко — його заступник з хірургічної роботи. Ще дві заступниці Плахотнікова — Ірина Мільнер і Наталія Момот. Журналісти також відзначали, що частина медиків цієї донецької лікарні доєдналася до війни РФ проти України, а інші медики залишилися лікувати російських військових. Той-таки директор лікарні Іван Плахотніков особисто хвалився цим Володимиру Путіну влітку 2025-го...
За даними “Схем”, знущальний напис на тілі українського оборонця могли залишити російські хірурги з так званої групи “Друзі медицини Донбасу”. Як з’ясували розслідувачі, російські медики з’явилися у донецькій лікарні вже у перші тижні повномасштабного вторгнення РФ. Зокрема, група з двох десятків російських лікарів під назвою “Друзі медицини Донбасу” почала там працювати на постійній основі.
Згідно з розслідуванням “Схем”, українського військовополоненого могли оперувати російські лікарі Андрій Крячко та Юрій Кузнєцов. Обидва працюють в одній лікарні у Краснодарі й проводять спільні операції. Вже через пів року з повномасштабного вторгнення РФ вони регулярно навідуються до ДОКТМО: привозять “гуманітарну допомогу” й оперують людей. Як зазначали розслідувачі, ці краснодарські хірурги приїздили до донецької лікарні за запрошенням Башанкаєва та регулярно проводили там операції, часто — одним днем.
У “Схемах” також відмітили, що ініціатором створення групи “Друзі медицини Донбасу” був московський хірург калмицького походження Бадма Башанкаєв, який також приїздить до донецької лікарні оперувати. Прикметно, що Башанкаєв є депутатом “Єдиної Росії” від Калмикії у Держдумі РФ. Він відкрито підтримував агресію РФ і перебуває під санкціями як в Україні, так в інших країнах (в США, ЄС і Великобританії). 2022 року в Україні проти Башанкаєва порушили справу за посягання на територіальну цілісність. Московському хірургу також оголосили підозру, він перебуває у розшуку. Попри це наприкінці жовтня 2022 року Башанкаєв мобілізувався й вирушив до окупованого Донецька, а саме до лікарні ДОКТМО, — оперувати. Хоча за п’ять місяців після того Башанкаєв демобілізувався, він продовжив проводити операції у донецькій лікарні (як хірург) і виступати (як депутат російської Держдуми), відмічали розслідувачі.
Кримінальне провадження
Як зазначав Тарас Семків, керівник управління Департаменту протидії злочинам, вчиненим в умовах збройного конфлікту, Офісу Генпрокурора, правоохоронці долучили дані з розслідування “Схем” до матеріалів справи.
За фактом жорстокого поводження щодо Андрія Переверзєва було розпочато кримінальне провадження за статтею 438 Кримінального кодексу України (порушення законів і звичаїв війни). Як зазначали в Офісі Генпрокурора, “в лютому 2024 року військовослужбовець був поранений, після чого попав у полон до російських окупаційних військ, де щодо нього вчинялась низка дій, які мають характер жорстокого поводження, катування”.
У коментарі “Схемам” Тарас Семків наголошував, що йдеться про “один із найзухваліших злочинів, які вчинялися під час повномасштабного вторгнення щодо військовополонених”. Семків також відзначав “винятковий цинізм злочину”, адже його вчинили саме медпрацівники. Крім того, у медзакладі військовополонений постійно перебував під наглядом військовослужбовців окупаційних військ, у сторонніх осіб не було доступу до лікарні. Лікарі, які проводили хірургічне втручання, достеменно знали, що перед ними — військовополонений, який “має гарантії, визначені йому Женевськими конвенціями”, проте все одно вчинили протиправні дії, зазначав Тарас Семків. “Тут очевидно є зв’язок зі збройним конфліктом, що дає підстави віднести це до воєнних злочинів”, — підсумовував представник Офісу Генпрокурора України.
Тарас Семків також наголошував, що хоча воєнні злочини не мають строку давності, з ними слід працювати вже зараз, адже є те, що можна зробити лише одразу, а “з плином часу надзвичайно важко буде встановити й довести певні обставини”. Попри те, що українські правоохоронці нині не мають доступу до тимчасово окупованих Росією територій України, вони здійснюватимуть досудове розслідування, аби встановити усіх причетних до цього злочину та притягти їх до відповідальності.
Як розслідувачам ‘Схем’ вдалося встановити причетних
Андрій Переверзєв, який отримав знущальний напис, долучився до лав українських оборонців у 2023 році. Відтоді і до початку 2024-го пан Андрій як боєць 79-ої окремої десантно-штурмової бригади разом з побратимами обороняли Донеччину на Покровському напрямку. Андрій Переверзєв потрапив в полон, коли він та його підрозділ перебували поблизу Новомихайлівки: 23 лютого 2024 року їхню позицію захопили. Як казав сам Андрій по їхній позиції відпрацював російський танк і зайшла піхота, а його з побратимами стали закидати гранатами. Переверзєв отримав поранення і втратив свідомість.
Андрій Переверзєв розповідав, що на усіх етапах після взяття в полон його били й допитували. Через тяжкі травми й значну втрату крові військовополонений неодноразово втрачав свідомість. Переверзєв також казав, що його пораненого евакуювали представники угруповання “ДНР” (він впізнав їх за вимовою), а згодом відвезли до окупованого Донецька — “на підвал”. Потім його доправили до однієї з донецьких лікарень, де йому терміново зробили операцію.
Журналісти змогли встановити, в якій саме лікарні оперували Андрія Переверзєва на основі його власних свідчень: від медпрацівників він почув назву лікарні в тимчасово окупованому Донецьку.
Після операції та перебування в реанімації військовополоненого перевели у відділення проктології. Пан Андрій запам’ятав, що це було на шостому поверсі у загальному восьмиповерховому корпусі. В тимчасово окупованому Донецьку журналісти знайшли тільки один медичний заклад — ДОКТМО, на території якого є корпус з восьми поверхів з відповідним відділенням — на шостому. Розслідувачі вирахували, що Андрій Переверзєв міг бачити з вікна, коли перебував у відділенні на шостому поверсі лікарні. Побачивши цей вид, пан Андрій підтвердив, що був саме там.
Крім того, військовополонений чув, що медсестри вже іншої лікарні окупованого Донецька, куди згодом його перевели, між собою говорили, що основну операцію йому проводив російський лікар.
На думку українського медика Олександра Туркевича, який допомагає Переверзєву позбутися випаленого напису, найімовірніше, його лишив саме оперуючий хірург. Туркевич звертав увагу на те, що напис зробили з правого боку, а саме з цього боку зазвичай працює головний оперуючий хірург, який використовує спеціальний медичний інструмент. Туркевич також припускав, що напис могли зробити звичайним електрокоагулятором або радіоножем.
Лікарів, які могли лишити знущальний напис, встановили у тому числі завдяки згаданому нами вище Башканаєву. 24 лютого 2024 року — у день, коли Переверзєву робили операцію, Башанкаєв оприлюднив кілька дописів. В одному з них він позначив двох російських лікарів з групи “Друзі медицини Донбасу”: Юрія Кузнєцова (абдомінального хірурга, який оперує органи черевної порожнини) та Андрія Крячка (хірурга-проктолога), і перепостив фото з поїздки, що були оприлюднені на сторінці Кузнєцова. На цих фото Кузнєцов і Крячко розвантажували авто з так званою “гуманітарною допомогою” біля хірургічного корпусу, заносили вантаж і позували у кабінеті Івана Плахотнікова, який на той момент був заступником головного лікаря, а згодом став директором ДОКТМО.
“Наші брати по ‘Друзі медицини Донбасу’ у свої вихідні знову в Донецьку з гуманітарною допомогою”, — мовилося у пості Башанкаєва.
Крячко і Кузнєцов у своїх постах також писали, що провели “святкові вихідні” на Донбасі:
“Святкові вихідні минули дуже насичено — з надійним товаришем Андрієм Крячком з’їздили на Донбас Відвезли гуманітарну допомогу, допомогли колегам-хірургам, підтримали бійців на передовій і привітали всіх зі святом 23 лютого”, — писав Кузнєцов 24 лютого.
“Цей день ми з колегою і товаришем Юрієм Сергійовичем Кузнецовим проводимо на фронті. Приїхали, щоб допомогти військовим хірургам, бійцям і всім, хто поділяє нашу позицію щодо миру в усьому світі”, — підтверджував Крячко того ж дня.
При цьому у 2024 році 24 лютого припало на суботу, наголошували розслідувачі. Ба більше, на одній зі світлин Кузнєцова й Крячка, зробленої в кабінеті згаданого вище Івана Плахотнікова, помітно календар із відповідною позначкою. Схоже, це субота і, ймовірно, саме 24 лютого 2024 року, зазначали розслідувачі.
Метадані опублікованого Юрієм Кузнєцовим відео в телеграмі також підтверджували, що відео було створено 24 лютого 2024 року о 15:43, за дві години до публікації.
Утім, крім дати (яку згадували в соцмережах російські лікарі) та метаданих (які можна змінювати), “Схеми” знайшли й інші підтвердження того, що російські лікарі були в ДОКТМО саме того дня, коли українському військовополоненому залишили знущальний напис.
Зокрема, згідно з даними щодо перетину кордону хірурга Андрія Крячка, він заїхав на тимчасово окуповану територію України 24 лютого 2024 року.
Ба більше, на світлині хірурга Кузнєцова з цієї поїздки за той день видно військову евакуаційну автівку УАЗ з позначкою “300”. Саме в таких автівках російські загарбники зазвичай перевозять поранених. Андрій Переверзєв підтвердив, що саме на такій автівці того дня його доправили до лікарні.
Журналісти звернули увагу й на певний символізм, який полюбляють російські загарбники. Оскільки саме 24 лютого є “символічною датою для Росії як день широкомасштабного наступу на українські території”, написи з воєнним гаслом “Cлава Росії” й літерою “Z” могли з’явитися саме цього дня на тілі українського бранця не випадково, зазначали розслідувачі.
“Схеми” зверталися й до російських лікарів: Крячко та Башанкаєв на дзвінки й повідомлення не відповіли. Кузнєцов спочатку заперечив, що був з Крячком 24 лютого 2024 року в ДОКТМО. Потім він визнав, що вони привозили “гуманітарну допомогу”, але стверджував, нібито вони не оперували. Утім, Кузнєцов відмовився казати, де саме він був 24 лютого 2024 року.
Розслідувачі також ідентифікувати медсестру ДОКТМО з відділення проктології, яка, за словами Переверзєва, першою звернула увагу на напис і вже після операції сказала йому: “Та не переживай [за шрам]. Приїдеш додому — або виведеш, або наколкою заб’єш”. На розпитування журналістів медсестра стверджувала, що лише робила перев’язку, але “нічого з цього приводу сказати не може, не володіє такою інформацією”. Проте вона також зазначила, що з цього приводу проводили зібрання, а лікарів попередили, що як би там не було, медики — поза політикою… Медсестра також підтверджувала, що оскільки в лікарні часто “не вистачає рук”, до роботи залучають російських лікарів…
Хто ще міг знати про скоєне
На думку лікаря-дерматолога Олександра Туркевича, інші учасники операції не могли не помітити, що робить хірург. “Якщо вони не помічають, хто що робить, то вони дуже швидко вилітають з бригади. Це навіть за нормальних умов. Це команда, яка має працювати злагоджено. Тому без шансів. Зробити вигляд, що не помічають, могли. Не помітити — не могли”, — наголошував Туркевич.
З огляду на це “Схеми” оприлюднили дані інших лікарів, які могли бути присутніми під час операції пана Андрія або очолювали відділення донецької лікарні, де його утримували. Зокрема, це: завідувачі хірургічних відділень: Олександр Шаталов (відділення №1) та Нікос Єнгенов (відділення №2), урологічного — Валентин Кобець, реанімаційного — Наталія Толстова та проктологічного — Олександр Борота. Колишній полонений також запам’ятав проктолога Валентина Волкова, який лікував його після операції. Крім того, як ми писали вище, з 2024-го року директором і головним лікарем ДОКТМО був Іван Плахотніков, його заступником з хірургічної роботи — Денис Ступаченко, а Ірина Мільнер і Наталія Момот також були заступницями Плахотнікова (з терапевтичної роботи та медичної частини).
Загальний контекст
Торік ХПГ також розповідала, що під час так званих медичних процедур українські полонені можуть зазнавати побиття та катувань. Цього року ми писали про стан медицини на ТОТ, у тому числі у Криму та на тимчасово окупованих частинах Луганщини та Херсонщини.
Ще наприкінці жовтня 2024-го Незалежна міжнародна комісія з розслідування порушень в Україні заявила, що катування, які представники російської влади вчиняли щодо українців, можуть бути розцінені як злочини проти людяності. У березні 2025-го правозахисна організація “Amnesty International” оприлюднила звіт, у якому йшлося про насильницькі зникнення, систематичні катування українських полонених, утримання їх без зв’язку з зовнішнім світом та без надання медичної допомоги. Це свідома й цілеспрямована політика Росії, наголошували правозахисники.
В оприлюдненій минулого вересня доповіді ООН також було зазначено, що російська влада “широкомасштабно і систематично піддавала затриманих українських цивільних осіб катуванню та жорстокому поводженню”, включно з нелюдськими умовами утримання. Широкомасштабне застосування катувань і жорстокого поводження, а також координація між установами свідчать про те, що надзвичайно малоймовірно, щоб такі дії відбувалися випадково чи ненавмисно, наголошували в ООН. Там також неодноразово підтверджували, що катування та нелюдське поводження з полоненими становить організовану частину державної політики РФ та є “узвичаєною” та “широковживаною” практикою.
Як відмічав Михайло Романов, експерт Харківської правозахисної групи та автор дослідження “Катування українських військовополонених у місцях утримання під вартою в Російській Федерації”, широкомасштабна війна РФ підтверджує той факт, що “Росія, дійсно, має намір на знищення української ідентичності”.
“Якщо спочатку це було не так виразно, то зараз, коли повномасштабна війна триває вже чотири роки, цілком очевидно, що це не якісь спорадичні, випадкові чи спонтанні дії. Це цілеспрямована політика РФ, яка має мету, має механізми, має засоби”, — наголошував пан Михайло.
