Неостаточні цифри
Через атаки РФ станом на перше січня 2026 року в Україні пошкоджень або руйнувань зазнав 2551 медичний об’єкт у 817 закладах охорони здоров’я. Про це 13 січня 2026 року повідомило Міністерство охорони здоров’я України.
Як зазначили у МОЗ, “зокрема, внаслідок дій ворога повністю зруйновано 327 об'єктів, що входять до складу 125 закладів охорони здоров’я”. Найбільших пошкоджень зазнали медичні заклади Донецької, Харківської, Херсонської, Луганської, Запорізької та Миколаївської областей України.
Крім цього, від початку повномасштабного вторгнення РФ було знищено 283 автомобілі екстреної медичної допомоги. Ще 171 авто було пошкоджене, а 80 автівок захоплені ворогом.
На жаль, це лише попередні цифри. Дані щодо медичних об’єктів, розташованих на тимчасово окупованих Росією територіях, залишаються обмеженими через відсутність можливості підтвердити масштаби руйнувань, наголосили в МОЗ.
У міністерстві також сповістили, що вже повністю відновлені 703 об’єкти. Ще 325 медичних об’єктів перебувають у стані часткового відновлення. На жаль, 65 об’єктів, які раніше були відновлені, зазнали пошкоджень унаслідок повторних атак РФ.
Як зазначили у Міністерстві охорони здоров’я України, медична діяльність продовжується навіть у складних умовах. Нині медичну допомогу в повному обсязі надають на 1546 об’єктах. Ще 185 об’єктів функціонують частково. Крім того, 233 заклади охорони здоров’я були евакуйовані в інші приміщення, заявили в МОЗ.
Продовження війни РФ проти українських медиків і медзакладів
Цього року Росія продовжує атакувати українські медичні заклади, а також вбивати й ранити медпрацівників. Так, унаслідок російської атаки у ніч проти 13 січня, в Одесі була пошкоджена лікарня, сповіщав очільник міської військової адміністрації Сергій Лисак.
9 січня 2026 року російські військові обстріляли лікарню у Херсоні. Тоді було пошкоджене одне із відділень, а три медсестри зазнали поранень. Постраждалим медсестрам діагностували мінно-вибухові травми й контузії, повідомляла Херсонська ОДА.
Цьогорічна російська атака на Київ уночі 9 січня також забрала життя 56-річного фельдшера Сергія Смоляка, співробітника КНП “Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф”. Пан Сергій разом з іншими медиками надавав допомогу постраждалим киянам, коли російські військові завдали повторного удару.
“…Під час ворожого обстрілу під удар потрапили три бригади екстреної медичної допомоги, які перебували на виклику й виконували свій професійний обов’язок. На жаль, один медичний працівник загинув, інші отримали поранення… Троє медиків були госпіталізовані, ще кільком надали необхідну допомогу на місці”, — повідомляла директорка департаменту охорони здоров’я КМДА Тетяна Мостепан.
У Каховській міській територіальній громаді, звідки Сергій Смоляк був родом, також розповіли, що до переїзду в Київ загиблий понад 25 років працював старшим фельдшером швидкої допомоги в Каховці. “За роки служби він врятував не одне життя. Уже в Києві Сергій продовжив робити те, що вмів найкраще, — допомагати людям, не думаючи про небезпеку для себе”, — писали в Каховській міській тергромаді.
У ніч проти 5 січня 2026 року через російську атаку постраждала й приватна клініка в Оболонському районі Києві. Унаслідок російської атаки загинув чоловік 1995 року народження, який перебував там на лікуванні, а щонайменше чотири людини зазнали поранень, сповіщав Віталій Кличко. Понад 20 пацієнтів довелося евакуювати.
“Сьогодні вночі російська армія ‘перемогла’ ще одну лікарню — у Києві — з робочим стаціонаром. Пацієнтів довелось евакуювати” — так коментував цю російську атаку Президент України. У Національній поліції України зауважували, що в приватну лікарню влучив російський безпілотник.
На жаль, це лише кілька прикладів атак РФ, що порушують усі закони та звичаї війни. Як ми неодноразово писали, Росія нехтує Римським Статутом, який виділяє низку злочинів, пов’язаних з обстрілами цивільних об’єктів і населення, зокрема й “умисне спрямування нападів на будівлі, призначені для релігійних, освітніх, мистецьких, наукових чи благодійних цілей, на історичні пам’ятники, госпіталі та місця зосередження хворих і поранених за умови, що вони не є військовими цілями”.
Російська ‘медицина’ на ТОТ
При цьому РФ порушує право на життя громадян України, яких утримує в увʼязненні та не надає їм необхідної медичної допомоги, а під час так званих медичних процедур українські полонені можуть зазнавати побиття та катувань.
Крім того, як 5 січня цього року повідомляв Центр національного спротиву, в тимчасово окупованому Криму деградує система охорони здоров’я. Як наголошували у ЦНС, на окупованому Росією півострові “формальна робота лікарень не гарантує пацієнтам лікування, догляд або навіть елементарну безпеку”.
“Кадровий дефіцит, економія ресурсів і відсутність реального контролю призводять до того, що перебування у стаціонарі дедалі частіше завершується ускладненнями або смертю, а відповідальність за це фактично відсутня”, — зазначали у Центрі нацспротиву. На підтвердження цієї тенденції у ЦНС навели смерть пацієнта, що сталася у четвертій міській лікарні окупованого Севастополя.
“За інформацією джерел ЦНС, 50-річного чоловіка госпіталізували у стабільному стані, однак протягом двох тижнів його фізичний стан різко погіршився. Він утратив рухливість і мовлення, стрімко виснажився та фактично не отримував повноцінного харчування. Так звана ‘лікувальна дієта’, за даними інсайдерів, у цій лікарні часто використовується як спосіб економії ресурсів, а не як медично обґрунтований елемент лікування”, — розповідали у Центрі нацспротиву.
Ба більше, як повідомляли джерела ЦНС, “навіть за наявності явних ознак критичного стану пацієнтів системно не переводять до відділень інтенсивної терапії”. “Реанімаційні ліжка використовуються вибірково — перевага надається ‘перспективним’ випадкам або пацієнтам, за яких родичі готові неформально доплачувати. Решту залишають у загальних палатах без постійного моніторингу, що істотно підвищує ризик летальних наслідків”, — зазначали у ЦНС.
Там також зауважували, що медичні заклади є цілком закриті. За інформацією ЦНС, рідним навмисно не називають імен лікарів, які ведуть пацієнтів, не надають медичних карток і взагалі уникають фіксації рішень у документах. Повідомлення про смерть пацієнтів окупанти можуть або затягувати, або взагалі ігнорувати задля уникнення скарг і внутрішніх перевірок. Усе це “створює зручні умови для колективної безвідповідальності, де жодне управлінське рішення не має персонального підпису”.
У ЦНС наголосили, що йдеться про однакові сценарії, коли у відділеннях днями немає лікарів, тяжких пацієнтів утримують без належного догляду, медпрацівники проводять формальні огляди й виписують людей у критичному стані, аби вони помирали вдома. За даними ЦНС, подібні випадки рідко потрапляють до офіційної статистики окупантів, адже внутрішні перевірки або взагалі не проводять, або це відбувається формально й не має жодних наслідків.
“…Медицина на ТОТ функціонує як закрита і некерована система, де лікарні виконують роль місць утримання, а не лікування. Окремі трагедії є не винятками, а логічним результатом системної деградації. За гучними заявами про соціальну турботу приховується модель, у якій людське життя не має реальної цінності, а відповідальність за медичні наслідки розчиняється в управлінському вакуумі”, — наголошували у ЦНС.
Наприкінці минулого грудня у Центрі нацспротиву також сповіщали, що через брак кадрів російські окупанти скорочують можливості стаціонарного лікування в Сіверськодонецьку на Луганщині. У місті фіксують системну нестачу можливостей для стаціонарного лікування, наголошували у ЦНС. Хоча медичні заклади формально працюють, через обмежену кількість ліжок і персоналу вони не можуть забезпечити повноцінну допомогу пацієнтам, у тому числі людям, які потребують невідкладної меддопомоги.
“Фактично госпіталізація дедалі частіше має тимчасовий або формальний характер”, — зазначали у Центрі нацспротиву. Там також додавали, що навіть коли пацієнтів з гострими станами забирають до лікарень, після первинного огляду їх вимушено відправляють додому.
“В одному з таких випадків чоловіка з різким підвищенням артеріального тиску госпіталізували у вечірній час, однак близько 23:30 його повернули додому через відсутність вільних місць у відділенні, — писав Центр національного спротиву 27 грудня 2025 року. — Подібні рішення ухвалюються без подальшого лікування або спостереження, навіть у нічний час. Пацієнтам фактично пропонують звернутися повторно наступного дня, що не відповідає стандартам надання екстреної та стаціонарної медичної допомоги”.
У ЦНС наголошували, що ця ситуація пов’язана насамперед із кадровим дефіцитом: у місті гостро бракує лікарів, а можливості підготовки нових фахівців — вкрай обмежені. Через це система охорони здоров’я в окупованому РФ Сіверськодонецьку функціонує в режимі мінімального забезпечення.
29 грудня минулого року в Центрі нацспротиву також сповіщали, що на окупованих РФ частинах Луганської області “кадрову кризу в медицині намагаються перекрити за рахунок студентів без базової підготовки”. Так, про запуск відповідної програми публічно заявила нелегітимна “міністерка охорони здоров’я” окупованих територій Луганщини Наталія Пащенко.
Як зазначали у ЦНС, студентів першого курсу медичних факультетів окупанти залучають працювати в лікарнях на посадах молодшого медичного персоналу. Російські загарбники подають це як “ранній старт кар’єри” та “безшовний вхід у професію”.
“На практиці це означає, що медичну допомогу населенню надають люди, які лише почали навчання і не володіють базовими знаннями з анатомії, фізіології, фармакології чи клінічної логіки. Формально йдеться про практичний досвід, однак фактично першокурсників використовують для заміщення відсутнього персоналу в умовах гострого дефіциту кадрів”, — наголошували у ЦНС.
Крім того, як ми неодноразово писали раніше, мешканцям ТОТ фактично неможливо отримати необхідні медичні послуги чи навіть ліки без російських паспортів, які примушує брати окупаційна влада. Ще на початку серпня 2023-го дослідники Єльського університету оприлюднили доповідь, присвячену примусовій паспортизації українців, які опинилися в російській окупації. Як наголошувала команда Conflict Observatory, Росія систематично вдається до примусу й намагається позбавити людей української ідентичності. При цьому у статті 45 IV Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі чітко вказано: “забороняється примушувати жителів окупованої території присягати на вірність державі-супротивнику”.
