Звіт за результатами моніторингового візиту до Полтавської виправної колонії №64

23 січня 2026 року відповідно до Факультативного протоколу до Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання, з урахуванням положень Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правила Мандели) та практики Європейського суду з прав людини, на підставі статті 24 Кримінально-виконавчого кодексу України “Відвідування установ виконання покарань” групою моніторів Харківської правозахисної групи та ГО “Захист в’язнів України” здійснено відвідування державної установи “Полтавська виправна колонія (№64)” (ПВК-64, установа, заклад, колонія). Візит здійснено у плановому порядку без попередження; оглянуто всі об’єкти установи.

Попередній візит відбувся 01.05.2025 року.

Під час підготовки до візиту монітори використовували матеріали звернень засуджених та їхніх родичів, матеріали попередніх звітів, а також звіти моніторів Національного превентивного механізму при Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини (НПМ).

Візит проведено в межах проєкту “Зменшення страждань в’язнів у контексті війни в Україні”, що фінансується урядом Данії у партнерстві з DIGNITY — Данський інститут проти катувань.

Відвідування здійснили монітори:

• Андрій Діденко — помічник народного депутата України Ярослава Юрчишина, координатор програм Харківської правозахисної групи, досвід моніторингових візитів з 2014 року, монітор НПМ (Національний превентивний механізм), член консультативної ради НПМ;
• Сергій Зуйков — помічник народного депутата України Костянтина Касая, член громадської ради при Міністерстві юстиції України, член громадської організації “Захист в’язнів України”, монітор НПМ, має багаторічний досвід моніторингових візитів;
• Олег Цвілий — член громадської ради при Міністерстві юстиції України, керівник громадської організації “Захист в’язнів України”, має великий досвід моніторингових візитів, спеціалізується на питаннях катувань, жорстокого, нелюдського поводження.

За результатами моніторингового візиту до ПВК-64 встановлено, що поряд з окремими позитивними змінами в організації діяльності установи та оновленні її інфраструктури наявна значна кількість порушень прав засуджених і недоліків у забезпеченні належних умов тримання. До позитивних аспектів належать облаштування місць “індивідуального простору” у відділеннях СПС, створення сектору середнього рівня безпеки для окремої категорії засуджених, введення в експлуатацію відділення КДіР, проведення ремонтів окремих житлових, санітарно-побутових і режимних приміщень, а також реалізація окремих соціально-психологічних і ресоціалізаційних ініціатив, у тому числі спрямованих на підтримку ветеранів війни.

Водночас зазначені заходи не усунули системних проблем, що стосуються порядку приймання новоприбулих засуджених, діяльності дільниці КДіР, функціонування дисциплінарного ізолятора, організації соціально-виховної та психологічної роботи, забезпечення належних матеріально-побутових умов, доступу до Інтернету, безпеки укриттів, а також належного кадрового забезпечення установи.

Окремий блок порушень стосується організації праці засуджених, оформлення трудових відносин, обліку робочого часу, оплати праці та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування. Досліджені документи свідчать про використання в установі як праці, оформленої за строковими трудовими договорами, так і фактичного залучення частини засуджених до виробничої діяльності без належного документального оформлення, без відображення у табелях оплачуваної праці та без належної оплати, зокрема у майстернях і під виглядом участі у так званих гуртках.

Також встановлено численні порушення у сфері медичного забезпечення, у тому числі неналежну організацію тілесних оглядів, недоліки стаціонарного лікування, незадовільний санітарний і технічний стан приміщень медичної частини, відсутність окремих видів медичної допомоги, недотримання прав осіб з інвалідністю та обмежений доступ до необхідної діагностики та лікування.

Сукупність виявлених обставин свідчить про наявність системних проблем у діяльності установи, що потребують комплексного усунення та приведення умов тримання, організації праці й медичного забезпечення у відповідність до вимог національного законодавства та міжнародних стандартів.

Загальна інформація

ПВК-64 є виправною колонією середнього рівня безпеки для тримання чоловіків, засуджених уперше за скоєння тяжких і особливо тяжких злочинів.

Установа розташована за адресою: вул. Старокотелевська, 6, м. Полтава, Полтавська область, 36015.

Державна установа “Полтавська виправна колонія (№64)” створена наказом Міністерства внутрішніх справ УРСР №0248 від 17.12.1981 року як виправно-трудова установа посиленого режиму. Будівництво установи здійснювалося на околиці м. Полтава поблизу автошляху Полтава — Котельва та залізничної станції Вакуленці. У радянський період колонія функціонувала як виправно-трудова установа, де відбували покарання чоловіки, засуджені за тяжкі злочини, а праця засуджених використовувалася на виробничих об’єктах, що діяли при установі.

Після проголошення незалежності України установа була реорганізована відповідно до національного кримінально-виконавчого законодавства та увійшла до системи органів виконання покарань України. У процесі реформування пенітенціарної системи змінювалося її підпорядкування — від структури Міністерства внутрішніх справ до Державної кримінально-виконавчої служби України, а з 2016 року — до сфери управління Міністерства юстиції України.

На час візиту керівник установи — полковник внутрішньої служби Алєксєєнко Вадим Миколайович.

Заклад складається з чергової частини, відділення КДіР (дільниця карантину, діагностики і розподілу), 11 дільниць СПС (соціально-психологічної служби), 2 дільниці законсервовано, харчоблока, приміщень ДІЗО (дисциплінарний ізолятор), ПКТ (приміщення камерного типу), ДПК (дільниця посиленого контролю), дільниці СІЗО (слідчого ізолятора), медичної частини, лазне-прального комбінату, кімнат побачення, крамниці, бібліотеки, кімнати отримання передач, адміністративних приміщень.

За даними адміністрації установи штатна чисельність персоналу становить 213,5 посад, фактична — 187,5 посад. Загальний некомплект персоналу по установі — 25 співробітників: молодшого начальницького складу — 17, середнього та старшого начальницького складу — 5, працівників, що не мають спеціальних звань, — 3.

Планове наповнення закладу — 685 осіб. Фактична кількість осіб, що утримуються в установі, — 10 ув’язнених і 349 засуджених осіб. У закладі працює 2 психологи.

Протягом 2025 року до колонії прибуло 384 особи. У 2024 році померло 4 особи, у 2025 році — 0 осіб. На оперативно-профілактичному обліку перебувало: схильні до самогубства — 9 осіб, схильні до членоушкодження — 13 осіб, до втечі — 1, злісні порушники режиму утримання — 14 осіб.

У 2024-2025 роках не зафіксовано жодної скарги на неналежні умови утримання або на неналежне надання медичної допомоги. 23 особи мають інвалідність: 10 осіб — II групи і 13 осіб — III групи. У власному користуванні засуджені мають 137 планшетів, зареєстровано 6 електронних адрес (email). 15 осіб — відторгнутих загалом.

Протягом 2024 року зафіксовано 2 випадки тілесних ушкоджень під час прибуття до установи та 4 випадки — під час перебування в установі; у 2025 році — 3 випадки тілесних ушкоджень під час перебування в установі.

Групою моніторів проведено опитування близько 260 осіб з-поміж засуджених під час відвідування виробничих приміщень, майстерень, дільниць СПС, дисциплінарних приміщень, господарських приміщень, під час загальних розмов з наданням консультацій, відповідей на запитання, опитування на предмет порушення прав людини, а також індивідуального спілкування з особами, у тому числі й на умовах анонімності.

Позитивний досвід

Серед позитивних практик, виявлених під час моніторингового візиту до ПВК-64, слід відзначити послідовне оновлення інфраструктури установи та створення більш належних умов тримання засуджених. З наданих матеріалів убачається, що в установі облаштовано місця “індивідуального простору” для тримання засуджених у відділеннях СПС №11 та №6, що спрямовано на забезпечення приватності, безпеки, достатнього життєвого простору та дотримання санітарно-гігієнічних вимог.

Також створено сектор середнього рівня безпеки на 60 місць для чоловіків, які раніше працювали в суді, органах прокуратури, юстиції та правоохоронних органах, введено в експлуатацію відділення КДіР, проведено ремонт залу для приймання їжі, санітарно-побутових приміщень, прогулянкових двориків ДІЗО/ПКТ, покрівлі лазне-прального комплексу, а також кімнати психоемоційного розвантаження. Ці заходи свідчать про прагнення адміністрації покращити побутові умови, рівень приватності та санітарний стан окремих об’єктів установи.

Позитивної оцінки заслуговують і окремі кроки, спрямовані на розвиток ресоціалізаційного та соціально-психологічного компонентів діяльності установи. Зокрема, в установі створено соціальний проєкт “Слухати, щоб вірити” спільно з релігійною організацією “Полтавське обласне об’єднання церков Євангельських християн-баптистів”, а також соціально значущий проєкт “Гідне повернення в український стрій”, реалізований спільно з громадською організацією “Центр реінтеграції ветеранської спільноти”.

Крім того, 04.12.2025 року підписано меморандум про співпрацю з комунальним закладом “Ветеранський центр Полтава” Полтавської міської ради щодо підтримки засуджених ветеранів війни, а у 2025 році проведено апробацію корекційної програми “Психосоціальні аспекти реадаптації засуджених — учасників бойових дій”. Такі ініціативи свідчать про намагання установи впроваджувати адресні підходи до ресоціалізації окремих категорій засуджених, зокрема ветеранів війни, та посилювати соціально-психологічний супровід осіб, які готуються до повернення у суспільство.

Окремо слід відзначити заходи, пов’язані з цифровізацією, безпекою та енергоефективністю установи, а саме: облаштування приміщень для телефонних дзвінків, оновлення приміщень чергової частини та автоматизованого робочого місця, а також покращення умов у приміщеннях для приймання передач і роботи персоналу. Водночас для забезпечення безперервної життєдіяльності установи облаштовано пункт незламності, резервні засоби для приготування їжі та встановлено генератор для автономного електроживлення адміністративної будівлі, гуртожитків та освітлення периметра.

У сукупності ці заходи свідчать про наявність установчих практик, спрямованих на підтримання базової стабільності функціонування установи в умовах воєнного стану, підвищення стійкості критичної інфраструктури та часткове покращення доступу засуджених до комунікації та сервісів.

Виявлені порушення національного та міжнародного законодавства

Під час моніторингового візиту виявлено порушення вимог національного законодавства та недотримання міжнародних рекомендацій у сфері поводження з в’язнями, що призводять до порушень прав засуджених осіб:

1. Моніторинговою групою встановлено, що адміністрацією та персоналом установи не забезпечено належної організації роботи з новоприбулими засудженими. Під час відвідування дільниці КДіР зафіксовано практику залучення окремих засуджених до виконання функцій, пов’язаних із підтриманням порядку та контролем за поведінкою інших осіб. Фактично адміністрацією делеговано двом засудженим (днювальним) повноваження щодо здійснення постійного нагляду за новоприбулими засудженими та контролю за дотриманням ними вимог розпорядку дня, що є неприпустимим.

Зазначене суперечить вимогам пункту 4 розділу II Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 28.08.2018 року №2823/5 (далі — ПВР УВП), а також пункту 2 розділу І Положення про дільницю КДіР, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 04.11.2013 року №2300/5 (далі — Положення про дільницю КДіР).

У своїй доповіді за результатами візиту до України у 2020 році Європейський комітет із запобігання катуванням та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню (далі — Комітет) висловив серйозні сумніви щодо практики використання деяких ув’язнених як “днювальних”, які виконують функції контролю за іншими ув’язненими в житлових приміщеннях та на виробництві і доповідають персоналу про будь-які випадки та порушення режиму. Тому Комітет із занепокоєнням зауважив під час цього візиту, що зазначена практика зберігається.

Крім того, на жаль, незважаючи на конкретні рекомендації, які раніше надавав Комітет, практика використання “днювальних” також офіційно передбачається Правилами внутрішнього розпорядку установ виконання покарань. Як уже підкреслювалося раніше, Комітет вважає, що будь-яка часткова відмова від відповідальності за порядок та безпеку у в’язницях, яку несуть режимні співробітники установи, є неприйнятною.

Така практика піддає слабших ув’язнених ризику жорстокого поводження та експлуатації з боку інших ув’язнених. Комітет закликає владу України зробити всі необхідні кроки — у тому числі законодавчого характеру — для того, щоб покласти край цій практиці. Жодний ув’язнений (у жодній пенітенціарній установі в країні) не повинен мати влади над іншими ув’язненими. (CPT/Inf (2020) 40) пункт 27).

2. Відповідно до пунктів 1 та 2 розділу II Положення про КДіР з метою організації роботи з новоприбулими засудженими наказом начальника установи створюється робоча група, до складу якої входять заступники начальника установи, начальники структурних підрозділів, психолог та медичний працівник. З метою планування цієї роботи щороку складається програма ознайомлення новоприбулих засуджених із порядком та умовами відбування покарання (далі — Програма), яка затверджується начальником установи.

Разом із тим члени робочої групи належним чином не забезпечують проведення заходів, передбачених Програмою, що підтверджується відсутністю відповідних записів та відміток у журналі обліку відвідування дільниці карантину, діагностики і розподілу представниками адміністрації, зокрема завідувачем медичної частини.

Звертає на себе увагу, що, попри включення до складу робочої групи завідувача медичної частини №64 філії ЦОЗ ДКВС України в Полтавській області Павла Оленича, передбачені Програмою заходи ним не проводяться. Натомість заняття з питань отримання медичної допомоги відповідно до Програми проводить начальник відділу інтендантського та господарського забезпечення установи Євген Фефілов, що не належить до його посадових обов’язків та компетенції.

3. У порушення пункту 1 розділу II Положення про дільницю КДіР до складу робочої групи з роботи з новоприбулими засудженими не входять начальник відділу з контролю за виконанням судових рішень та начальник відділу фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку — головний бухгалтер.

4. У порушення пункту 3 розділу II Положення про дільницю КДіР до Програми не включено заходи щодо таких питань: порядок здобуття повної загальної середньої освіти та професійної (професійно-технічної) освіти; порядок отримання безоплатної правової допомоги; порядок надання засудженим доступу до мережі Інтернет.

5. Під час відвідування дільниці КДіР у спальному приміщенні на ліжках засуджених встановлено розміщення поіменних карток із коротким описом злочинів, скоєних особами, які займають ці ліжка. У своїй доповіді за результатами візиту до України у 2020 році за аналогічних обставин Комітет зазначив, що цю практику слід припинити, оскільки вона не служить жодній розумній меті і, окрім стигматизації, має ефект погіршення стосунків між ув’язненими та працівниками в’язниці. (CPT/Inf (2020) 40) пункт 52). 

6. Моніторинговою групою встановлено, що матеріально-побутове забезпечення дільниці КДіР повною мірою не відповідає встановленим нормативним вимогам. Так, у порушення вимог Норм забезпечення меблями, інвентарем і предметами господарського призначення виправної колонії середнього рівня безпеки, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 27.07.2012 року №1118/5 (далі — Норми забезпечення), у дільниці відсутній ряд приміщень, а саме: кімната для зберігання харчових продуктів; комора для тимчасового зберігання брудних постільних речей, речового майна і спецодягу; кімната побуту; сушарка.

Відсутність зазначених приміщень або їх неналежне облаштування призводить до порушення санітарно-гігієнічних норм. Таким чином неналежна організація зберігання особистих речей ускладнює підтримання чистоти та порядку в приміщеннях, де утримуються засуджені, що погіршує загальну санітарну ситуацію в установі.

7. Під час відвідування дисциплінарного ізолятора установи (далі — ДІЗО) встановлено факти, що можуть свідчити про жорстоке, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження із засудженими. Згідно з правилом 39.3 Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правила Мандели) перед накладенням дисциплінарних стягнень адміністрація пенітенціарної установи зобов’язана з’ясувати, чи могла психічна хвороба або відхилення у розвитку засудженої особи вплинути на її поведінку та спричинити порушення, що стало підставою для дисциплінарного реагування. Адміністрація установи не повинна застосовувати дисциплінарні стягнення за поведінку, яка є прямим наслідком психічного розладу чи розумової відсталості в’язня.

Відповідно до правила 45.2 Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правила Мандели) застосування одиночного ув’язнення заборонено щодо в’язнів із психічними або фізичними вадами, якщо такі заходи можуть призвести до погіршення їхнього стану. Забороняється також застосування одиночного ув’язнення щодо жінок та дітей, як передбачено міжнародними нормами ООН у сфері кримінального правосуддя.

Разом із тим під час відвідування приміщення ДІЗО №1 було виявлено засудженого, який утримувався в умовах повної ізоляції (один у камері) та має встановлені психічні розлади. Згідно з довідкою про стягнення та заохочення тільки у період з 17.01.2024 року по 23.01.2026 року на нього накладено 21 дисциплінарне стягнення, з яких 4 — у виді поміщення до ДІЗО (від 7 до 14 діб) за відмову виконувати обов’язки чергового та паління у невстановленому місці, а також 1 — у виді поміщення до ПКТ (на 1 місяць) за відмову виконувати обов’язки чергового згідно з графіком.

Водночас відповідно до пункту 43 Третьої загальної доповіді рекомендацій Комітету утримувати душевнохворого ув’язненого і доглядати за ним слід у лікарняному закладі з достатнім обладнанням і належним чином підготовленим персоналом. Таким закладом могла б бути звичайна (цивільна) психіатрична лікарня або спеціально обладнаний психіатричний заклад у межах пенітенціарної системи.

Відповідно до пункту 44 Третьої загальної доповіді рекомендацій Комітету лікування психічно нестійкого та буйного пацієнта слід проводити під суворим наглядом із забезпеченням догляду за хворим та, якщо це буде визнано необхідним, із застосуванням заспокійливих медичних препаратів. (CPT/Inf (93) 12-part).

Необхідно також відзначити тривалість практично безперервного ізолювання засудженого від загальної маси засуджених у шляхом поміщення до ПКТ на один місяць при застосуванні заходу стягнення. У цьому контексті Комітет зазначає, що поміщення засуджених із психічними розладами в такі умови протягом тривалого періоду може вважатися відмовою у належному лікуванні, а тому за необхідності такі особи повинні бути переведені до спеціалізованих установ. (CPT/Inf (2011) 29) пункт 96).

8. Облаштування приміщень ДІЗО/ПКТ не відповідає стандартам поводження з в’язнями та умовам їх тримання з урахуванням індивідуальних потреб. Так, в окремих камерних приміщеннях ДІЗО/ПКТ не забезпечено належного рівня природного освітлення, оскільки вікна камер розташовані на значній висоті, є невеликого розміру та виходять на стіну, унаслідок чого природне світло практично не проникає до приміщень.

Зазначені умови можуть створювати додатковий психологічний тиск на засуджених у зв’язку з відсутністю будь-якого, у тому числі візуального, контакту із зовнішнім середовищем. Зазначене не відповідає вимогам правила 18.2 (а) Європейських пенітенціарних правил та правила 14 Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правила Мандели).

9. У порушення вимог правила 22.5 Європейських пенітенціарних правил, правила 22.2 Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями та Норм забезпечення камерні приміщення не забезпечені баками для питної води ємністю 15 літрів з водорозбірним краном, кришкою, кухлем і тазом.

10. Санвузли в камерних приміщеннях ДІЗО/ПКТ не обладнані достатніми перегородками, які забезпечують можливість усамітнення, що порушує правило 19.3 Європейських пенітенціарних правил. Разом із тим у доповіді Уряду України за наслідками візиту у 2023 році Комітет закликав українську владу вжити необхідних заходів для поліпшення матеріальних умов тримання під вартою, зокрема: усі місця розміщення засуджених і взятих під варту осіб, включаючи санітарні приміщення, утримувати в належному ремонтному та гігієнічному стані; забезпечити регулярне і часте проведення дезінсекції; забезпечити достатній доступ до природного освітлення та вентиляції у камерах; внутрішні санітарні приміщення повністю обладнати перегородками (тобто від підлоги до стелі). (CPT/Inf (2024) 20) пункт 58).

11. У порушення пункту 4 розділу IV Порядку використання технічних засобів нагляду і контролю у виправних та виховних колоніях Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 26.06.2018 року №2025/5 (далі — Порядок використання технічних засобів), встановлено, що камери ДІЗО не обладнані кнопками виклику персоналу, що ускладнює оперативний контакт засуджених із працівниками установи.

12. Згідно з абзацом двадцять третім пункту 6 розділу XXI ПВР УВП для проведення індивідуально-профілактичної роботи начальник відділення соціально-психологічної служби при поміщенні/переведенні засудженого та не рідше одного разу на тиждень відвідує ДІЗО, карцери, ПКТ (ОК). За результатами відвідування ДІЗО, карцерів, ПКТ (ОК) він зобов’язаний робити відповідні відмітки у журналі обліку відвідувань дисциплінарного ізолятора, приміщень камерного типу, одиночних камер та карцеру адміністрацією установи виконання покарань.

Разом із тим під час перевірки журналу обліку відвідувань дисциплінарного ізолятора (ДІЗО) встановлено відсутність записів, які відповідно до чинних нормативних вимог мали бути внесені начальником відділення соціально-психологічної служби №8 під час відбування дисциплінарного стягнення засудженого Т. Зазначене може свідчити про фактичне невиконання начальником відділення соціально-психологічної служби №8 своїх обов’язків та неналежну організацію соціально-виховної та психологічної роботи.

13. Прогулянковий дворик №1 не обладнаний належним укриттям для захисту від атмосферних опадів. Водночас Комітет у своїй другій Загальній доповіді наголошує, що щоденне перебування осіб на свіжому повітрі має здійснюватися на майданчику достатньої площі, а самі прогулянкові зони, наскільки це можливо, повинні бути обладнані укриттям на випадок несприятливих погодних умов (CPT/Inf (92) 3) пункт 48). 

14. Моніторинговою групою встановлено, що стан організації та здійснення соціально-виховної та психологічної роботи із засудженими є незадовільним. Зокрема, встановлено, що начальником відділення СПС не забезпечується у повному обсязі виконання заходів, передбачених планом роботи із засудженими відділення СПС №7 на I квартал 2026 року (далі — квартальний план), що підтверджується поясненнями засуджених, отриманими під час конфіденційного спілкування, відсутністю відповідних відміток про виконання заходів у квартальному плані, а також рапортом заступнику начальника установи із соціально-виховної та психологічної роботи про результати роботи із засудженими за місяць.

Відповідно до зазначеного рапорту встановлено, що: до пункту 1.1 квартального плану не проведено загальні збори засуджених із визначеним порядком денним (строк виконання — до 10.01.2026 року, протокол відсутній); до пункту 2.5 не проведено роботу з підготовки засуджених до застосування передбачених законодавством заохочувальних норм (строки виконання — до 10.01.2026 року та 20.01.2026 року, рапорти відсутні); до пункту 4.5 не проведено лекцію на тему організації загальноосвітнього та професійно-технічного навчання засуджених (рапорт відсутній); до пункту 6.1 не проведено бесіди, спрямовані на формування позитивних змін особистості засуджених та готовності до правослухняної поведінки (строк виконання — до 15.01.2026 року, рапорт відсутній); до пункту 6.5 не організовано культурно-масові заходи з нагоди відзначення Дня Соборності України (рапорт відсутній); до пункту 7.5 не проведено інформаційну годину на тему “Шкідливість алкоголю та наркотиків для здоров’я людини” (строк виконання — до 20.01.2026 року, рапорт відсутній) тощо. Крім того, встановлено відсутність окремих конспектів та методичних матеріалів для проведення заходів, передбачених квартальним планом.

Зазначене свідчить про неналежне виконання посадових обов’язків, формальний підхід до організації соціально-виховної та психологічної роботи та призводить до зниження ефективності процесу ресоціалізації засуджених. Такі дії (бездіяльність) суперечать вимогам пункту 20 розділу III та підпункту 2 пункту 1 розділу IV Положення про відділення соціально-психологічної служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 04.11.2013 року №2300/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.11.2013 року за №1863/24395 (далі — Положення).

Крім того, інформація несвоєчасно та неповно вноситься до Журналу обліку роботи із засудженими відділення СПС №7. Так, у розділі “Інформація про розгляд питань застосування до засуджених заохочувальних заходів” не фіксуються дати та результати розгляду матеріалів, а також відомості про застосування передбачених законом заохочень і пільг. Зазначені недоліки свідчать про неналежне ведення службової документації та невиконання начальником відділення СПС покладених на нього функціональних обов’язків, що суперечить підпункту 3 пункту 1 розділу IV Положення. 

15. В окремих житлових приміщеннях моніторинговою групою зафіксовано порушення встановленого температурного режиму. Так, під час перевірки температура повітря у житлових приміщеннях становила +14—16°C, тоді як відповідно до пункту 1 розділу XXII Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань у холодну пору року температура в жилих приміщеннях має підтримуватися на рівні не нижче +18°C.

16. Під час відвідування установи моніторинговою групою встановлено, що в крамниці установи відсутні натільна білизна, шкарпетки, рукавиці, спортивне взуття, капці кімнатні, годинники, дзеркало, гребінець, зошити, письмовий папір, конверти, марки, наявність яких передбачена додатком 5 до ПВР УВП. 

17. Згідно з пунктом 17 розділу V Положення про організацію продовольчого забезпечення у Державній кримінально-виконавчій службі України на мирний час, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 15.06.2021 року №2160/5 (далі — Положення про організацію продовольчого забезпечення), в їдальні установи щодня повинні залишатися добові проби кожної страви раціону. Відбір проб здійснюється кухарем із казана у присутності медичного працівника закладу охорони здоров’я у чистий посуд із кришкою (попередньо помитий та перекип’ячений) до видачі їжі. Добові проби зберігаються в холодильнику їдальні при температурі від +4 до +8°C та мають зберігатися протягом доби до закінчення аналогічного прийому їжі наступного дня.

Разом із тим у порушення зазначених вимог під час огляду холодильника їдальні моніторинговою групою встановлено відсутність проби м’яса відварного у стравах сніданку за 23.01.2026 року за нормою 1А. Крім того, встановлено відсутність проб страв вечері за 22.01.2026 року, а також сніданку та обіду за 23.02.2026 року за нормою №№3А, 8А, 8Б, 8В, 7А. 

18. Моніторинговою групою встановлено низку порушень в організації лазне-прального обслуговування засуджених та ув’язнених осіб. Так, у порушення вимог пункту 2.11 розділу II Положення про організацію лазне-прального обслуговування осіб, які тримаються в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 08.06.2021 року №849/5 (далі — Положення про лазне-пральне обслуговування), у приміщенні лазні та пральні належним чином не працює примусова припливно-витяжна система вентиляції.

Усупереч вимогам пункту 3.11 розділу III Положення місце (куточок) фельдшера медичної частини для проведення тілесного огляду та надання медичної допомоги засудженим (особам, узятим під варту) облаштовано не у приміщенні для роздягання (одягання), а в холі біля входу до приміщення. Крім того, зазначене місце належним чином не обладнано, зокрема не забезпечено столом та кріслом, що унеможливлює створення належних умов для проведення медичних оглядів, дотримання вимог конфіденційності та організації надання первинної медичної допомоги.

19. У приміщенні пральні допущено порушення вимог Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30.12.2014 року №1417, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 05.03.2015 року за №252/26697 (далі — Правила пожежної безпеки). Зокрема, двері електрощитової залишаються у відкритому стані, що створює реальну загрозу ураження електричним струмом засуджених і персоналу установи, а також підвищує ризик виникнення надзвичайних ситуацій техногенного характеру.

Крім того, у зв’язку з тим, що приміщення для сушіння білизни пральні відключене від загальної системи опалення, температура в ньому підтримується шляхом використання саморобного нагрівального пристрою, розташованого безпосередньо під білизною, яка сушиться. Такий спосіб обігріву створює значний ризик виникнення пожежі, що може призвести до небезпечних наслідків, у тому числі загрози життю і здоров’ю осіб, які перебувають в установі.

20. Під час візиту моніторингова група зафіксувала, що персонал установи, який безпосередньо контактує із засудженими, відкрито носить спеціальні засоби, зокрема гумові кийки. Разом із тим згідно з абзацом восьмим пункту 1 розділу XXVI ПВР УВП носіння персоналом установ виконання покарань спеціальних засобів у межах території установи виконання покарань, що охороняється, має бути за можливості максимально прихованим від оточення.

Водночас Комітет рекомендує, щоб пенітенціарні співробітники, які працюють у прямому контакті з в’язнями, не носили спецзасоби (такі як гумові кийки, наручники та балончики, споряджені сльозогінним газом) відкрито перед в’язнями, оскільки таке носіння перешкоджає встановленню нормальних відносин між персоналом та в’язнями (CPT/Inf (2011) 29) пункт 85; CPT/Inf (2013) 23) пункт 23; CPT/Inf (2014) 15) пункт 166).

21. Згідно з наданою адміністрацією інформацією, за 2025 рік у ПВК-64 засудженим було надано 397 короткострокових побачень, з яких 287 відбувалися у безконтактний спосіб — через суцільне розмежувальне скло із використанням переговорного пристрою. Водночас у доповіді Уряду України за результатами візиту у 2023 році Комітет наголошує, що для всіх категорій засуджених відкриті побачення (наприклад, за столом) мають становити правило, а закриті — виняток, застосування якого допускається лише на підставі обґрунтованих і вмотивованих рішень після індивідуальної оцінки потенційного ризику конкретного засудженого.

У зв’язку з цим Комітет закликає українську владу переглянути порядок проведення короткострокових побачень у пенітенціарних установах з метою забезпечення їх проведення, як правило, у відкритих умовах (CPT/Inf (2024) 20) пункт 99).

22. Відповідно до службової документації некомплект персоналу по установі станом на 23.01.2026 року становить 25 штатних одиниць. Водночас у доповіді Уряду України за наслідками візиту у 2023 році Комітет наголошує, що забезпечення позитивного клімату в пенітенціарній установі вимагає наявності професійної команди персоналу, який повинен бути присутнім у достатній кількості в будь-який момент часу в місцях тримання під вартою. Недостатня кількість персоналу може лише збільшити ризик насильства та залякування між засудженими.

Нестача персоналу, який перебуває на “передовій лінії”, також підриває якість та рівень заходів, що пропонуються засудженим, і ставить під загрозу перспективу підготовки до звільнення та соціальної реабілітації. У зв’язку із цим Комітет закликає українську владу вжити рішучих заходів для суттєвого збільшення кількості персоналу у пенітенціарних установах України, де спостерігається низький рівень укомплектованості персоналом, з метою посилення присутності персоналу служб охорони і нагляду всередині установ. Необхідно також вжити заходів, щоб покласти край 24-годинній зміні персоналу, який несе службу (CPT/Inf (2024) 20) пункт 93).

23. Під час моніторингового візиту встановлено, що в установі функціонує інтернет-клас, призначений для користування засудженими інформаційними ресурсами мережі Інтернет. Приміщення обладнане трьома комп’ютерними робочими місцями, кожне з яких складається з системного блоку, монітора, клавіатури, комп’ютерної миші та навушників. Робочі місця розташовані окремо, що дозволяє засудженим користуватися комп’ютерами індивідуально. Разом із тим фактична кількість техніки є вкрай обмеженою з огляду на чисельність контингенту установи.

На момент візиту в колонії утримувалося 349 засуджених, тоді як у доступі для користування Інтернетом є лише три комп’ютери. Таким чином фактично один комп’ютер припадає приблизно на 116 засуджених, що істотно обмежує реальний доступ більшості осіб до мережі Інтернет. З урахуванням такої кількості робочих місць доступ до Інтернету для значної частини засуджених має епізодичний характер і залежить від графіка використання інтернет-класу. За таких умов можливість засуджених користуватися інформаційними ресурсами мережі Інтернет, зокрема для освітніх потреб, підтримання соціальних зв’язків або отримання інформації, фактично залишається обмеженою. Це свідчить про потребу розширення технічних можливостей доступу до Інтернету для забезпечення більш реального і рівного доступу засуджених до інформаційних ресурсів. 

24. Під час моніторингового візиту встановлено, що в установі для використання під час повітряної тривоги або інших надзвичайних ситуацій визначено так звані укриття, які розташовані у підвальних приміщеннях будівель відділень СПС. Фактично ці приміщення використовуються як місця тимчасового перебування засуджених під час сигналу “Повітряна тривога”. Разом із тим проведений огляд свідчить, що зазначені приміщення лише формально визначені як укриття і не відповідають базовим вимогам безпеки та елементарним умовам тривалого перебування людей.

Зокрема встановлено, що більшість таких приміщень не мають другого евакуаційного виходу, що у разі завалу або пошкодження основного входу може створити реальну загрозу для життя людей, які перебуватимуть усередині. Відсутність альтернативного виходу є критичним недоліком з погляду цивільного захисту. Крім того, у підвальних приміщеннях відсутня належна система вентиляції. У деяких приміщеннях вентиляція взагалі не передбачена, що у випадку одночасного перебування значної кількості осіб може призвести до швидкого погіршення якості повітря та створення небезпечних для здоров’я умов.

Окремою проблемою є відсутність стаціонарних санітарно-гігієнічних вузлів. У приміщеннях укриття не облаштовано каналізацію, натомість для потреб користування передбачено ємності для нечистот. Такий спосіб організації санітарних потреб не відповідає мінімальним вимогам гігієни та може створювати додаткові ризики для здоров’я людей, особливо у випадку тривалого перебування в укритті.

Водночас у деяких приміщеннях наявні запаси питної води, а також окремі предмети першої потреби. Встановлено наявність ємностей із питною водою та контейнерів з базовими речами для використання у надзвичайних ситуаціях. Разом із тим їх обсяг та організація зберігання виглядають недостатніми з огляду на можливу кількість осіб, які можуть одночасно перебувати у приміщеннях. Також у частині підвальних приміщень для обігріву використовуються металеві печі типу “буржуйка”. Використання таких засобів опалення у приміщеннях без належної вентиляції та димовідведення може створювати додаткові ризики задимлення та накопичення продуктів горіння.

Огляд приміщень також засвідчив їх незадовільний технічний стан: стіни мають сліди вологи та пошкодження оздоблення, місцями спостерігаються сліди сирості та відшарування штукатурки. Приміщення обладнані лавами для сидіння, однак загальний стан укриттів свідчить про їх недостатню пристосованість для перебування значної кількості людей навіть протягом відносно короткого часу.

Таким чином визначені в установі підвальні приміщення фактично використовуються як укриття, однак за своїм технічним станом та рівнем облаштування вони не відповідають базовим вимогам безпеки та умовам перебування людей під час надзвичайних ситуацій, що створює додаткові ризики для життя і здоров’я засуджених.

25. Під час моніторингового візиту до ПВК-64 було досліджено організацію праці засуджених, порядок їх залучення до робіт, умови праці, оформлення трудових відносин, нарахування та виплату заробітної плати, а також сплату обов’язкових платежів, зокрема єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (ЄСВ). Для цього було проаналізовано строкові трудові договори із засудженими, табелі обліку використання робочого часу, зведені й пооб’єктні відомості нарахування заробітної плати, звіт про залучення засуджених до праці, документи щодо сплати ЄСВ, ПДФО та військового збору, журнали погодинних перевірок, журнали видачі колючо-ріжучого інвентарю, журнали медичного огляду працівниками медичної служби, журнали прийому-здачі засуджених по виробничих дільницях, рознарядки та поіменні списки осіб, які залучаються до робіт.

Під час візиту встановлено, що праця засуджених в установі використовується у кількох основних напрямах. По-перше, це робота на виробничих дільницях ВД-1, ВД-2 і ВД-5. По-друге, це робота у майстернях, зокрема на дільниці виготовлення сувенірної продукції, у столярній майстерні та на дільниці ремонту транспортних засобів. По-третє, це господарське обслуговування установи, включно з їдальнею, пекарнею, пральним комплексом, прибиральними, кухонними та іншими внутрішньоустановчими роботами. Окремо в установі використовується форма залучення до так званого гуртка “прикладної творчості”, яка за своїм фактичним змістом не має ознак дозвіллєвої чи виключно навчальної діяльності, а пов’язана з виготовленням продукції у майстерні.

На виробничій дільниці ВД-1, за наданими документами, працює близько 20 засуджених. Водночас записи у журналі погодинних перевірок свідчать, що окремі особи перебувають на дільниці у вечірній час, зокрема до 21:00, що виходить за межі звичайної тривалості робочого дня і потребує оцінки на предмет дотримання вимог щодо тривалості робочого часу, оплати роботи у надурочний і вечірній або нічний час та надання міжзмінного відпочинку. Відповідно до статті 119 Кримінально-виконавчого кодексу України робочий тиждень засуджених не може перевищувати норму тривалості робочого часу, встановлену законодавством про працю, а згідно зі статтею 50 КЗпП України нормальна тривалість робочого часу не може перевищувати 40 годин на тиждень; робота в нічний час регулюється окремими правилами статей 54 і 108 КЗпП України.

На дільниці ВД-2 робота організована у дві зміни. За документами, що були надані під час візиту, за 22.01.2026 року у першій зміні працювали 52 особи, у другій — 53 особи, тобто разом 105 засуджених. Водночас журнал видачі змінного завдання за цю ж дату містить відомості про видачу завдань 110 особам. Така розбіжність у 5 осіб між кількістю осіб, що отримали змінні завдання, і кількістю осіб, відображених у складі змін, свідчить про неналежний облік фактичної зайнятості та створює обґрунтовані сумніви щодо повноти документального оформлення праці всіх осіб, фактично залучених до виробництва.

На дільниці ВД-5 журнал погодинних перевірок містить записи про працю 8 осіб до 20:00, зокрема 20, 21 і 22.01.2026 року. Це підтверджує, що робота на дільниці фактично виконувалася у пізній вечірній час. Разом із тим у документах щодо оплати праці на цій дільниці відображено отримання заробітної плати лише шістьма особами. За сукупністю журналів і зарплатних документів це свідчить про явну невідповідність між фактичним залученням засуджених до робіт і кількістю осіб, чиї трудові відносини та оплата праці належно відображені у бухгалтерському обліку.

Найбільш проблемною є ситуація у майстернях, насамперед на дільниці виготовлення сувенірної продукції та у столярному напрямі. Табель обліку робочого часу за грудень 2025 року на дільниці виготовлення сувенірної продукції містить лише шістьох оплачуваних працівників: І., М., К., Т., К. та Б. Одночасно в установі ведеться окремий список осіб, які виводяться до гуртка “прикладної творчості” у дільниці виготовлення сувенірної продукції. У ньому зазначено щонайменше вісім осіб: Ш., Б., К., П., Б., Т., І. та І. Отже, фактична кількість осіб, які виконують роботи на цій дільниці, становить щонайменше 14 осіб, тоді як у документах щодо оплачуваної праці відображені лише шість. За своїм змістом така “гурткова” діяльність не виглядає як культурно-виховна чи суто навчальна.

Вона пов’язана з фактичним виконанням робіт у майстерні, де виготовляється продукція, для якої в установі існує прайс-лист, наряди, рознарядки та облік виробітку. За наданими документами засуджені К., Б., Б. та І. входять до списку осіб, яких виводять до гуртка, але не відображені у табелі оплачуваної праці цієї дільниці. Це дає підстави вважати, що їхня праця використовується без належного оформлення трудових відносин і без нарахування заробітної плати. Особливо показовою є й інша розбіжність: фактично на столярному напрямі працюють 16 осіб, тоді як у рознарядках відображено лише 8, що вказує на подвійний або неповний облік фактично працюючих осіб.

У господарському обслуговуванні установи, зокрема на харчоблоці та в пекарні, також встановлено ознаки системного використання праці у режимі, що не узгоджується з вимогами трудового законодавства. За табелями на харчоблоці працюють, серед інших, засуджені Ш. та Б. Журнал погодинних перевірок їдальні за 21.01.2026 року свідчить, що у період з 22:00 до 05:30 на харчоблоці перебували три особи; у самому журналі фіксуються нічні перевірки о 22:00, 23:00, 00:00, 01:00, 02:00, 03:00, 04:00 і 05:00.

Журнал видачі колючо-ріжучого інвентарю підтверджує щоденну видачу ножів та іншого інвентарю засудженим, які працюють в їдальні, а журнал медичного огляду підтверджує щоденний допуск до роботи в їдальні та пекарні, у тому числі й у вихідні дні. У сукупності ці документи свідчать, що робота харчоблока має фактично безперервний характер, а частина засуджених залучається до неї системно, у режимі, близькому до щоденної роботи без повноцінного щотижневого відпочинку. Це суперечить припису статті 119 КВК України, за якою засуджені звільняються від роботи у вихідні, святкові та неробочі дні, визначені законодавством про працю.

Аналіз строкових трудових договорів показав, що в установі використовується типова модель формального працевлаштування частини засуджених за строковими трудовими договорами відповідно до статті 118 КВК України. За наданими зразками такі договори укладаються, як правило, на посаду підсобного робітника, часто на однаковий строк, містять загальні посилання на правила внутрішнього розпорядку, техніку безпеки й Інструкцію про умови праці та заробітну плату засуджених.

Разом із тим ці договори переважно мають шаблонний характер і недостатньо індивідуалізують істотні умови конкретної праці: безпосереднє робоче місце, фактичну виробничу дільницю, режим роботи, характер роботи, систему оплати та обсяг трудових функцій. Формально вони підтверджують наявність трудових відносин лише щодо частини засуджених, але не пояснюють, чому інші особи, які фактично виконують аналогічні роботи, зокрема в майстернях, у табелях оплачуваної праці не відображені. Водночас стаття 118 КВК України прямо передбачає, що засуджені до позбавлення волі залучаються до суспільно корисної оплачуваної праці за трудовим договором, а праця засуджених регламентується законодавством про працю; стаття 120 КВК України закріплює оплату праці засуджених, а стаття 122 — їх підлягання загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню.

Фінансові документи свідчать, що офіційно оформлена частина праці засуджених дійсно проходить через систему нарахування заробітної плати, податків та ЄСВ. За зведенням заробітної плати за грудень 2025 року у філії “П” ДП “П” до праці було залучено 174 засуджених, а загальна сума нарахованої заробітної плати становила 732 006,98 грн. З цієї суми утримано, зокрема, ПДФО 131 760,90 грн, військовий збір 36 600,33 грн та інші утримання; на особові рахунки засуджених зараховано 501 585,00 грн.

Окремий звіт про залучення засуджених до праці за 2025 рік також містить дані про 174 залучених осіб. Водночас звітність з ЄСВ за грудень 2025 року відображає 180 фізичних осіб, а платіжна інструкція підтверджує сплату 73 498,72 грн ЄСВ на зарплату спецконтингенту за грудень 2025 року. Це свідчить, що частина праці засуджених справді формально включена до системи загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Проте сама наявність нарахування ЄСВ не знімає питання про повноту його сплати і про фактичне формування страхового стажу. За наданими відомостями значна частина засуджених отримує нарахування, істотно нижчі від мінімальної заробітної плати. Відповідно до частини п’ятої статті 8 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” у разі, якщо база нарахування ЄСВ є меншою за розмір мінімальної заробітної плати, роботодавець зобов’язаний сплатити ЄСВ у розмірі не меншому за мінімальний страховий внесок.

Саме з цим пов’язане правило статті 24 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, за яким повний місяць страхового стажу зараховується за умови сплати страхових внесків не менше мінімального страхового внеску. Отже, якщо особа офіційно перебуває у трудових відносинах, але за неї не здійснено доплату ЄСВ до мінімального страхового внеску, це створює ризик неповного зарахування місяця до страхового стажу.

При цьому практика Верховного Суду України є принципово важливою для правильної оцінки цього питання. У постанові від 12.09.2019 року у справі №489/2283/16-а Верховний Суд прямо зазначив, що обов’язок зі сплати страхових внесків і відповідальність за їх несвоєчасну або неповну сплату покладено на страхувальника, а працівники не можуть відповідати за неналежне виконання підприємством цього обов’язку; наявність заборгованості підприємства щодо страхових внесків не може бути підставою для незарахування працівникові періоду роботи до страхового стажу.

Ця правова позиція означає, що у випадках, коли факт роботи, заробітку і утримань підтверджений документально, порушення роботодавцем обов’язку зі сплати або доплати ЄСВ не повинно позбавляти працівника стажу.

Водночас у ситуації, коли праця взагалі не оформлена як трудова, не відображена у табелях оплачуваної праці, не відображена у зарплатних документах і за особу не подається звітність з ЄСВ, виникає інша, значно тяжча проблема: такий період фактичної роботи не фіксується у системі персоніфікованого обліку і, якщо трудові відносини не будуть надалі встановлені, ризикує взагалі не увійти до страхового стажу. Саме в такому становищі опиняються особи, чия праця в майстернях маскується під “гурток”.

Окремо слід зазначити, що безоплатне використання праці засуджених допускається законом лише у вкрай вузьких випадках, пов’язаних із благоустроєм та допоміжними роботами із забезпечення установи, а не для фактичного виробництва товарної продукції або виконання регулярних робіт у майстернях.

Такий підхід випливає із загальної моделі кримінально-виконавчого законодавства, за якою праця засуджених до позбавлення волі є суспільно корисною оплачуваною працею за трудовим договором. Тому використання гуртка “прикладної творчості” як форми фактичного виведення засуджених до сувенірної майстерні без належної оплати і без оформлення трудових відносин не відповідає суті й меті статей 118, 120 і 122 КВК України.

За результатами аналізу всієї сукупності документів встановлено такі основні порушення. По-перше, в установі наявні ознаки використання праці засуджених без належного оформлення трудових відносин, насамперед у майстернях через механізм гуртка “прикладної творчості”. По-друге, виявлено істотні розбіжності між кількістю осіб, фактично залучених до робіт, і кількістю осіб, відображених у рознарядках, табелях оплачуваної праці та інших облікових документах.

По-третє, журнали погодинних перевірок свідчать про виконання робіт у вечірній і нічний час на ВД-1, ВД-5 та харчоблоці, що ставить під сумнів додержання правил щодо тривалості робочого часу, відпочинку і спеціальної оплати нічної праці. По-четверте, частина праці засуджених, хоча й має очевидний виробничий характер, не відображається у зарплатних документах і, відповідно, не охоплюється системою ЄСВ, що прямо впливає на формування страхового стажу і реалізацію права на соціальний захист.

У правовому вимірі такі практики суперечать статтям 118, 119, 120 і 122 Кримінально-виконавчого кодексу України, які вимагають залучення засуджених до оплачуваної праці за трудовим договором, додержання норм робочого часу, належної оплати праці та загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Вони також не узгоджуються з вимогами статей 21 і 24 КЗпП України про трудовий договір та обов’язковість його письмового оформлення у передбачених законом випадках, зі статтями 50, 54 і 108 КЗпП України щодо тривалості робочого часу і роботи в нічний час, а також із вимогами законодавства про ЄСВ і пенсійне страхування щодо мінімального страхового внеску та формування страхового стажу.

У підсумку надані документи свідчать не про поодинокі порушення, а про системну проблему організації праці засуджених у ПВК-64. В установі одночасно функціонує формальна модель працевлаштування частини засуджених через строкові трудові договори і неформальна модель фактичного використання праці інших осіб без належного оформлення, без оплати або без належного відображення у документах. Це призводить до порушення трудових прав засуджених, створює передумови для експлуатаційних практик, спотворює облік робочого часу й оплати праці, а також ставить під загрозу право засуджених на страховий стаж і майбутнє пенсійне забезпечення. Саме тому виявлена практика потребує не лише усунення окремих недоліків у веденні документації, а повного приведення організації праці засуджених у відповідність до вимог кримінально-виконавчого, трудового та соціального законодавства України.

Медична частина №64 філії ДУ “Центр охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України” у Полтавській області

Завідувач медичної частини №64 філії ДУ “Центр охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України” у Полтавській області (далі — медична частина) — Павло Оленич.

На час відвідування неукомплектовано посади фельдшера — 2 штатні одиниці. На стаціонарному лікуванні перебували 6 осіб.

Під час моніторингового візиту виявлено порушення вимог національного законодавства та недотримання міжнародних рекомендацій у сфері поводження з в’язнями, що призводять до порушень прав засуджених осіб:

1. Під час візиту моніторинговою групою встановлено, що медичним персоналом не забезпечується належна організація проведення тілесних оглядів осіб, позбавлених волі. Відповідно до пункту 3.11 Положення про організацію лазне-прального обслуговування осіб, які тримаються в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 08.06.2021 року №849/5 (далі — Положення про лазне-пральне обслуговування), у приміщеннях для роздягання (одягання) лазні з метою проведення тілесного огляду та надання медичної допомоги засудженим (особам, узятим під варту) обладнується місце (куточок) фельдшера медичної частини (фельдшерського пункту) Державної установи “Центр охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України”, яке має бути забезпечене столом, кріслом та журналом обліку проведення тілесних оглядів у лазні, що ведеться за формою, визначеною додатком 6 до цього Положення.

Разом із тим під час вивчення журналу обліку проведення тілесних оглядів у лазні встановлено, що останній запис медичного працівника датований 20.01.2026 року. Водночас згідно з журналом обліку відвідування лазні 21.01.2026 року миття проходили 94 засуджених відділень соціально-психологічної служби (далі — СПС) №№7,8,9, а 22.01.2026 року — 144 засуджених СПС №№5,6,10,11,4, що свідчить про відсутність належної реєстрації результатів проведених тілесних оглядів зазначених осіб.

Така бездіяльність не забезпечує своєчасного виявлення та фіксації можливих тілесних ушкоджень, унеможливлює належний медичний контроль за станом здоров’я засуджених та знижує ефективність запобігання випадкам насильства. Зазначене також не відповідає пункту 60 рекомендацій Комітету, де зазначено, що медичні служби у місцях позбавлення волі можуть зробити свій внесок у запобігання насильству проти осіб, яких тримають під вартою, шляхом систематичної реєстрації тілесних ушкоджень, а також, якщо це необхідно, через інформування відповідних органів влади (CPT/Inf (93) 12-part).

2. У порушення вимог Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації №003-6/о “Інформована добровільна згода пацієнта на проведення діагностики, лікування та на проведення операції та знеболення і на присутність або участь учасників освітнього процесу”, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я України від 14.02.2012 року №110, встановлено відсутність підписаної пацієнтом, який перебував у стаціонарі медичної частини, інформованої добровільної згоди на проведення діагностики та лікування. Зазначене може свідчити про відсутність добровільної згоди пацієнта для застосування щодо нього методів діагностики, профілактики та лікування, що є порушенням статті 43 Закону України “Основи законодавства України про охорону здоров’я” та пункту 47 рекомендацій Комітету (CPT/Inf (93) 12-part).

3. У порушення вимог частини першої статті 115 Кримінально-виконавчого кодексу України більшість оглянутих палатних приміщень потребують проведення ремонтних робіт, зокрема встановлення нових вікон, заміни санітарно-технічного обладнання та оновлення електромережі. У деяких палатах спостерігається стійкий неприємний запах, ознаки антисанітарії, стіни вкриті пліснявою внаслідок затікання води. Постільні речі, подушки, матраци потребують заміни. Санвузли не оснащені унітазами, що не забезпечує зручності користування та дотримання вимог гігієни.

4. У медичній частині не організовано проведення замісної підтримувальної терапії (далі — ЗПТ) осіб з психічними та поведінковими розладами внаслідок вживання опіоїдів відповідно до Порядку проведення замісної підтримувальної терапії осіб з психічними та поведінковими розладами внаслідок вживання опіоїдів, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 27.03.2012 року №200. Наркозалежним особам не забезпечується соціально-психологічний супровід, когнітивно-поведінкова терапія (КПТ), профілактика рецидивів, мотиваційне інтерв’ю, групи взаємодопомоги тощо. Таким чином ці особи позбавлені можливості отримувати ЗПТ, що порушує їх право на вибір методів лікування відповідно до статті 38 Закону України “Основи законодавства України про охорону здоров’я”.

Разом із тим Комітет у доповіді за наслідками візиту до України у 2023 році зазначає, що потрапляння до пенітенціарної установи є можливістю розв’язувати проблему, пов’язану з наркотиками, і тому важливо, щоб відповідна допомога була запропонована всім зацікавленим особам; отже, в усіх установах має бути доступне відповідне медичне обслуговування. Крім того, доступ до програм ЗПТ в установах повинен бути легкодоступним, а керувати ними повинні також пенітенціарні лікарі, які мають пройти спеціальну підготовку з питань, пов’язаних із вживанням наркотиків (CPT/Inf (2024) 20) пункт 86).

5. У порушення вимог пункту 8 глави 5 розділу II Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров’я України від 15.08.2014 року №1348/5/572 (далі — Порядок), у стаціонарі медичної частини відсутній облаштований ізолятор для осіб з розладами психіки з-поміж засуджених, які становлять небезпеку для оточення.

6. У медичній частині, зокрема у палатах та кабінетах лікарів, моніторинговою групою зафіксовано порушення температурного режиму. Так, на час перевірки температура повітря в окремих приміщеннях становила +14—16°C, що не відповідає вимогам розділу VI Державних санітарних норм і правил, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 02.04.2013 року №259, та пункту 1 розділу XXII ПВР УВП, відповідно до якого у холодну пору року температура в жилих приміщеннях установ виконання покарань має підтримуватися на рівні не нижче +18°C. 

7. У стаціонарі медичної частини обладнано два ізолятори для інфекційних хворих. Разом із тим зазначені приміщення мають спільний санвузол, що не забезпечує ізоляцію хворих на небезпечні інфекційні захворювання окремо один від одного та від інших засуджених і суперечить Заходам та Засобам щодо запобігання інфікуванню при проведенні догляду за пацієнтами, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров’я України від 03.08.2020 року №1777.

8. У порушення вимог Стандартів медичної допомоги при ВГС у дорослих, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 23.07.2025 року №1178, не всі особи (5 осіб станом на 23.01.2026 року) з підозрою на вірусний гепатит C проходять ПЛР-тестування, у зв’язку з чим вони не отримують необхідного лікування, що може призвести до погіршення стану їх здоров’я та поширення зазначеного інфекційного захворювання серед засуджених та ув’язнених осіб. Крім того, на день візиту в аптеці медичної частини були відсутні препарати для лікування вірусного гепатиту C (20 осіб потребують лікування).

9. Диспансерний нагляд здійснюється за 25 особами, які мають інвалідність. З них І групи — 0 осіб, II групи — 10 осіб, III групи — 15 осіб. Разом із тим у порушення вимог Закону України “Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні” особи з інвалідністю не отримують належних діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм, що спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності. Так, під час вивчення медичної документації засуджених встановлено, що у 2 осіб, які мають інвалідність, відсутня індивідуальна програма реабілітації (далі — ІПР). Крім того, рекомендації ІПР не виконуються, у зв’язку з чим ці особи не отримують належних діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів.

10. У порушення вимог Державних будівельних норм України В.2.2-40:2018 “Інклюзивність будівель і споруд. Основні положення” у медичній частині не створено умов щодо утримання людей з інвалідністю.

11. У порушення пункту 37 постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 року №285 “Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики” у медичній частині відсутній висновок, що підтверджує вільний доступ до будівель та приміщень медичного закладу маломобільних груп населення, отримання якого є обов’язковим.

12. У порушення Порядку організації медичної допомоги на первинному, вторинному (спеціалізованому) та третинному (високоспеціалізованому) рівнях із застосуванням телемедицини, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 19.10.2015 року №681, персонал медичної частини через технічні обмеження позбавлений можливості надсилати запити на телемедичні консультації та отримувати фахову допомогу для надання медичних послуг засудженим.

13. У порушення вимог Табеля оснащення обладнанням одного робочого місця лікаря-стоматолога та зубного техніка, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 11.04.2005 року №158, у медичній частині відсутній дентальний рентген-апарат, що унеможливлює проведення поглибленого стоматологічного обстеження засуджених та не забезпечує своєчасне надання належної стоматологічної допомоги. 

14. У порушення вимог Норм належності постільних речей, спеціального одягу та спеціального взуття (інвентарне майно) для засуджених, які проходять лікування у лікувально-профілактичних закладах, закладах на правах лікувальних та в медичних частинах при установах виконання покарань та слідчих ізоляторах, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 20.02.2012 року №280/5, засуджені особи не отримують госпітальне майно (костюм, халат та капці госпітальні). Засуджені перебувають у стаціонарі у повсякденному одязі, іноді зі своєю постільною білизною. Окремі матраци потребують заміни.

15. Згідно з пунктом 7 глави III розділу II Порядку засуджені, які працюють на об’єктах харчування (крім робіт, пов’язаних із посадами продавців, завідувачів продовольчих та речових складів, комірників), переробної промисловості, у будинках дитини, закладах загальної середньої освіти, підрозділах професійної підготовки у спеціальних виховних колоніях, медичних частинах (фельдшерських пунктах) та лікарняних закладах ДКВС (крім робіт, пов’язаних із наданням медичної допомоги), пральнях, лазнях, кімнатах для тривалих побачень, гуртожитках, клубах, на об’єктах водозабезпечення та каналізації, дільницях розведення і вирощування тварин проходять обов’язкові попередні та профілактичні медичні огляди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.05.2001 року №559 “Про затвердження переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов’язковим профілактичним медичним оглядам, порядку проведення цих оглядів та видачі особистих медичних книжок”.

На кожного засудженого зазначеної категорії заводиться форма первинної облікової документації №1-ОМК “Особиста медична книжка”, затверджена наказом Міністерства охорони здоров’я України від 21.02.2013 року №150, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23.04.2013 року за №662/23194. Разом із тим під час перевірки особистих медичних книжок у засуджених, які працюють в їдальні, було встановлено, що цим працівникам не проводився огляд лікарем-отоларингологом та дерматовенерологом, що порушує вимоги пункту 6 Правил проведення обов’язкових профілактичних медичних оглядів працівників окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких пов’язана з обслуговуванням населення і може призвести до поширення інфекційних хвороб, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 23.07.2002 року №280 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров’я України від 21.02.2013 року №150).

16. У кабінетах лікарів відсутнє гаряче водопостачання. Робочі місця медичних працівників не відповідають вимогам чинного законодавства та порушують статтю 19 Закону України “Основи законодавства України про охорону здоров’я” і статтю 13 Закону України “Про охорону праці”.

17. У порушення Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30.12.2014 року №1417 (далі — Правила пожежної безпеки), приміщення медичної частини не обладнані системами пожежогасіння та пожежної сигналізації.

Рекомендації:

1. Припинити практику покладення на засуджених функцій нагляду, контролю за поведінкою інших засуджених та підтримання порядку в дільниці КДіР, забезпечивши виконання цих повноважень виключно персоналом установи.

2. Забезпечити належне функціонування робочої групи з організації роботи з новоприбулими засудженими, повне виконання Програми ознайомлення з порядком та умовами відбування покарання і належне документування всіх заходів у відповідних журналах.

3. Привести склад робочої групи з роботи з новоприбулими засудженими у відповідність до вимог законодавства, включивши до неї всіх обов’язкових посадових осіб, зокрема начальника відділу з контролю за виконанням судових рішень та головного бухгалтера.

4. Переглянути та доповнити Програму роботи з новоприбулими засудженими, передбачивши в ній питання здобуття повної загальної середньої освіти, професійної (професійно-технічної) освіти, отримання безоплатної правової допомоги та доступу до мережі Інтернет.

5. Припинити практику розміщення на ліжках засуджених поіменних карток із зазначенням короткого опису вчинених злочинів як таку, що має стигматизуючий характер та порушує принцип поваги до гідності людини.

6. Привести матеріально-побутове забезпечення дільниці КДіР у відповідність до встановлених норм, облаштувавши відсутні приміщення для зберігання харчових продуктів, брудної білизни, речового майна і спецодягу, кімнату побуту та сушарку.

7. Припинити практику поміщення до ДІЗО та ПКТ засуджених із психічними розладами без належної медичної оцінки їх стану, забезпечити обов’язкове врахування психічного стану при вирішенні питання про дисциплінарні стягнення та, у разі потреби, переведення таких осіб до спеціалізованих закладів для лікування.

8. Забезпечити належні умови тримання в ДІЗО та ПКТ, у тому числі достатній доступ до природного освітлення, можливість візуального контакту із зовнішнім середовищем та приведення камерних приміщень у відповідність до міжнародних стандартів.

9. Оснастити всі камерні приміщення ДІЗО та ПКТ баками для питної води встановленої ємності.

10. Обладнати санвузли в камерних приміщеннях ДІЗО та ПКТ повноцінними перегородками, що забезпечують усамітнення та дотримання приватності під час користування туалетом.

11. Обладнати камери ДІЗО кнопками виклику персоналу для забезпечення оперативного зв’язку засуджених із працівниками установи у разі потреби.

12. Забезпечити регулярне відвідування ДІЗО, ПКТ начальниками відділень СПС у строки, визначені законодавством, із внесенням усіх передбачених записів до журналів обліку.

13. Обладнати прогулянковий дворик №1 укриттям від атмосферних опадів для забезпечення належних умов щоденного перебування засуджених на свіжому повітрі.

14. Усунути формальний підхід до організації соціально-виховної та психологічної роботи із засудженими, забезпечити повне виконання квартальних планів, належне оформлення протоколів, рапортів, конспектів і методичних матеріалів, а також своєчасне і повне ведення журналів обліку роботи із засудженими.

15. Забезпечити дотримання нормативного температурного режиму в житлових приміщеннях установи на рівні не нижче +18°C у холодну пору року.

16. Забезпечити наявність у крамниці установи товарів, передбачених додатком 5 до Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, у тому числі натільної білизни, шкарпеток, рукавиць, спортивного взуття, кімнатних капців, годинників, дзеркал, гребінців, зошитів, письмового паперу, конвертів і марок.

17. Забезпечити щоденний належний відбір, маркування та зберігання добових проб усіх страв в їдальні установи відповідно до встановлених вимог та не допускати їх відсутності.

18. Забезпечити належну роботу припливно-витяжної вентиляції у лазне-пральному комплексі, а також облаштувати місце фельдшера для проведення тілесного огляду і надання медичної допомоги у приміщенні для роздягання, забезпечивши його столом, кріслом та умовами для конфіденційності.

19. Усунути порушення правил пожежної безпеки у пральні, забезпечити закриття електрощитової, заборонити використання саморобних нагрівальних пристроїв та організувати безпечне опалення і сушіння білизни.

20. Забезпечити максимально приховане носіння персоналом спеціальних засобів під час безпосереднього контакту із засудженими та привести відповідну практику у відповідність до національних і міжнародних стандартів.

21. Переглянути порядок проведення короткострокових побачень із метою забезпечення їх проведення, як правило, у відкритих умовах, а застосування безконтактних побачень залишити винятком, що ґрунтується на індивідуальній оцінці ризиків та належному мотивуванні.

22. Вжити заходів для доукомплектування установи персоналом, посилення присутності працівників у місцях тримання засуджених та поступової відмови від практики 24-годинних змін.

23. Розширити технічні можливості доступу засуджених до мережі Інтернет, збільшивши кількість комп’ютерних робочих місць та забезпечивши більш реальний і рівний доступ до інформаційних ресурсів для всіх засуджених.

24. Привести визначені в установі укриття у відповідність до базових вимог безпеки та умов перебування людей, забезпечивши другі евакуаційні виходи, належну вентиляцію, санітарно-гігієнічні вузли, безпечне опалення, достатній запас питної води та задовільний технічний стан приміщень.

25. Повністю привести організацію праці засуджених у відповідність до вимог кримінально-виконавчого, трудового та соціального законодавства, забезпечивши належне письмове оформлення трудових відносин, недопущення використання безоплатної праці під виглядом гурткової діяльності, достовірний облік фактично відпрацьованого часу, належну оплату праці, оплату роботи у вечірній, нічний, надурочний час і у вихідні дні, а також повну сплату ЄСВ у розмірі не менше мінімального страхового внеску для забезпечення страхового стажу засуджених.

26. Вжити заходів, спрямованих на усунення виявлених порушень прав людини та недопущення катувань, інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження та покарання у медичній частині №64 філії ДУ “Центр охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України” у Полтавській області.

27. Забезпечити контроль за належним веденням медичної документації відповідно до Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженого спільним наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров’я України від 15.08.2014 року №1348/5/572, та інших нормативно-правових актів.

28. Забезпечити систематичне проведення тілесних оглядів засуджених у лазні та фіксацію їх результатів у журналі обліку відповідно до вимог пункту 3.11 Положення про лазне-пральне обслуговування.

29. Забезпечити отримання інформованої згоди пацієнтів на обстеження та лікування у встановленій формі.

30. Невідкладно привести стан палатних приміщень і санітарно-побутове забезпечення засуджених у відповідність до вимог частини першої статті 115 Кримінально-виконавчого кодексу України шляхом проведення необхідних ремонтних робіт, усунення антисанітарних умов, заміни зношеного обладнання та постільних речей і належного облаштування санвузлів.

31. Забезпечити можливість отримання замісної підтримувальної терапії на підставі діагнозу психічних та поведінкових розладів внаслідок вживання опіоїдів.

32. Забезпечити обладнання ізолятора для осіб з розладами психіки та поведінки відповідно до вимог.

33. Привести ізолятори для інфекційних хворих у відповідність до вимог наказу МОЗ №1777.

34. Забезпечити медичну частину госпітальним майном (костюм, халат та капці госпітальні).

35. Привести умови праці медичних працівників у відповідність до вимог законодавства у сфері охорони здоров’я та охорони праці.

36. Забезпечити всім особам з підозрою на ВГС доступ до ПЛР-тестування у найкоротші строки та організувати необхідне противірусне лікування для осіб з підтвердженим діагнозом.

37. Забезпечити проведення індивідуальної реабілітації осіб, які її потребують.

38. Забезпечити доступність будівель установи відповідно до Державних будівельних норм України В.2.2-40:2018 “Інклюзивність будівель і споруд. Основні положення”.

39. Забезпечити належну роботу телемедичного комплексу для здійснення запитів лікарями на телемедичне консультування.

40. Забезпечити медичну частину дентальним рентген-апаратом та необхідним обладнанням для проведення повноцінного стоматологічного обстеження і лікування.

41. Забезпечити дотримання температурного режиму у приміщеннях медичної частини на рівні не нижче +18°C.

42. Забезпечити наявність у всіх працівників їдальні особистих медичних книжок та повного комплексу передбачених медичних обстежень, необхідних для їх допуску до роботи на об’єктах харчування.

43. Усунути порушення вимог пожежної безпеки.