Звіт за результатами моніторингового візиту до Сумського слідчого ізолятора

23.04.2026 року відповідно до Факультативного протоколу до Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання, з урахуванням положень Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правила Мандели) та практики Європейського суду з прав людини, на підставі статті 24 Кримінально-виконавчого кодексу України “Відвідування установ виконання покарань” групою моніторів Харківської правозахисної групи та ГО “Захист в’язнів України” здійснено відвідування державної установи “Сумський слідчий ізолятор” (СІЗО, установа, заклад). Візит здійснено у плановому порядку без попередження; оглянуто всі об’єкти установи.

Попередній візит відбувся 25.07.2025 року.

Під час підготовки до візиту монітори використовували матеріали звернень ув’язнених, засуджених та їхніх родичів, матеріали попередніх візитів, а також звіт моніторів Національного превентивного механізму при Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини (НПМ).

Візит проведено в межах проєкту “Зменшення страждань в’язнів у контексті війни в Україні”, що фінансується урядом Данії у партнерстві з DIGNITY — Данський інститут проти катувань.

Відвідування здійснили монітори:

• Андрій Діденко — помічник народного депутата України Ярослава Юрчишина, координатор програм Харківської правозахисної групи, досвід моніторингових візитів з 2014 року, монітор НПМ (Національний превентивний механізм), член консультативної ради НПМ;
• Сергій Зуйков — помічник народного депутата України Костянтина Касая, член громадської ради при Міністерстві юстиції України, член громадської організації “Захист в’язнів України”, монітор НПМ, має багаторічний досвід моніторингових візитів;
• Олег Цвілий — член громадської ради при Міністерстві юстиції України, керівник громадської організації “Захист в’язнів України”, має великий досвід моніторингових візитів, спеціалізується на питаннях катувань, жорстокого, нелюдського поводження.

У 2025 році в СІЗО проведено ремонтні роботи в окремих камерних приміщеннях, транзитно-пересильній камері, камері для осіб, які підлягають екстрадиції, кімнаті психоемоційного розвантаження, відділенні соціально-психологічної служби та навчальному класі.

Водночас під час моніторингового відвідування виявлено низку порушень, зокрема: недотримання норми житлової площі; використання карцерних приміщень площею менше ніж 6 м²; неналежне облаштування санвузлів, освітлення та питного водозабезпечення; відсутність необхідної інформації про механізми звернення; порушення вимог роздільного тримання; неналежні умови у збірному відділенні; встановлення відеоспостереження у житлових камерах; неналежні матеріально-побутові умови, сирість і плісняву; стигматизувальне маркування особистих шаф засуджених; обмеження доступу до мережі Інтернет; відсутність окремих побутових приміщень у відділенні СПС; невидачу сухих пайків особам, які вибувають за межі СІЗО; відсутність крамниці; недоліки лазне-прального обслуговування; відкритий спосіб носіння спеціальних засобів персоналом; переважне проведення короткострокових побачень у безконтактний спосіб; некомплект персоналу; використання збірного відділення як укриття замість окремої захисної споруди; питання щодо організації праці, оплати праці та соціального захисту засуджених.

Також наявні численні недоліки в організації медичного забезпечення, зокрема неналежна фіксація тілесних ушкоджень, обмежене стаціонарне лікування, недоліки інфекційного контролю, відсутність окремих медичних кабінетів, неповні медичні огляди працівників харчоблока, відсутність умов для маломобільних осіб та порушення вимог пожежної безпеки.

Загальна інформація

Установа виконує функції слідчого ізолятора. У закладі утримуються особи, які обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень і стосовно яких за рішенням суду обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою. Заклад розташований за адресою: Гайовий проїзд, 19, м. Суми, Сумська область, 42343.

Керівник установи — Яковлєв Ігор Сергійович.

Сумський слідчий ізолятор створений у радянський період як установа для тримання під вартою осіб, стосовно яких обирався запобіжний захід у виді арешту, а також для виконання вироків у частині короткострокового позбавлення волі; він підпорядковується Державній кримінально-виконавчій службі України.

Установа виконує подвійну функцію: попереднє ув’язнення та тримання засуджених, залишених для господарського обслуговування. Як і більшість подібних закладів, Сумський СІЗО має стару інфраструктуру, що збереглася ще з радянських часів.

Заклад складається з чергової частини, збірного відділення, харчоблока, камер для слідчо-заарештованих чоловіків, жінок і неповнолітніх, сектору максимального рівня безпеки для тримання засуджених довічно, транзитних камер, дільниці господарського обслуговування, карцерів, медичної частини, лазне-прального комбінату, кімнат побачення, крамниці, бібліотеки, кімнати приймання передач та адміністративних приміщень.

За даними адміністрації установи штатна чисельність персоналу становить 168 посад, фактична — 145 посад. Загальний некомплект персоналу по установі — 23 посади.

Планове наповнення закладу — 492 особи. У закладі 72 камерні приміщення, 5 камерних приміщень перебувають на стадії ремонту. В установі утримуються 360 осіб.

В установі працюють 3 психологи. Протягом 2026 року до СІЗО прибули 92 особи. У 2025 році померло 5 осіб. Працевлаштовано 33 засуджених і 14 ув’язнених осіб за трудовими договорами. На обліку з ВІЛ/СНІД перебувало 25 осіб.

На оперативно-профілактичному обліку в установі перебували: схильні до самогубства — 6 ув’язнених і 1 засуджений, до членоушкодження — 1 засуджена особа, до втечі — 0 осіб; злісні порушники режиму тримання — 19 осіб.

Протягом 2025–2026 років не зафіксовано жодної скарги на неналежні умови тримання або неналежне надання медичної допомоги. У власному користуванні засуджені мають 17 планшетів. 12 осіб відторгнуті загалом.

Протягом 2025 року було зафіксовано 227 випадків тілесних ушкоджень: 113 — під час прибуття і 114 — під час перебування в установі. У поточному році зафіксовано 99 випадків тілесних ушкоджень: 96 — під час прибуття і 3 випадки — під час перебування в установі.

Групою моніторів проведено опитування близько 180 осіб з-поміж ув’язнених і засуджених під час відвідування камер, загальних розмов з наданням консультацій, відповідей на запитання, опитування на предмет порушення прав людини щодо неналежних умов тримання і неналежного надання медичної допомоги, а також індивідуального спілкування із засудженими, у тому числі й на умовах анонімності.

Варто зазначити, що адміністрація установи адекватно реагує на скарги ув’язнених і засуджених стосовно дій або бездіяльності адміністрації. Також адміністрація не приховує випадки порушень прав людини, що можна вважати ознаками відкритості, прозорості та належного реагування.

Позитивний досвід

У державній установі “Сумський слідчий ізолятор” з метою покращення умов тримання ув’язнених та засуджених у 2025 році проведено ремонтні роботи: у камерах режимних корпусів, транзитно-пересильній камері, камері для тримання осіб, які підлягають екстрадиції, а також у кімнаті психоемоційного розвантаження, відділенні соціально-психологічної служби та навчальному класі (інтернет-клас). Проводяться ремонтні роботи.

Виявлені порушення національного та міжнародного законодавства

Під час моніторингового візиту виявлено порушення вимог національного законодавства та недотримання міжнародних рекомендацій у сфері поводження з в’язнями, що призводять до порушень прав ув’язнених та засуджених осіб:

1. Під час здійснення моніторингового візиту до установи було зафіксовано низку системних порушень, серед яких — недотримання встановлених законодавством норм житлової площі, передбаченої для тримання осіб, узятих під варту, у камерних приміщеннях, а також інші порушення, що свідчать про неналежні умови тримання ув’язнених. Такі умови можуть бути розцінені як нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження та можуть призвести до подання нових заяв проти України до Європейського суду з прав людини на підставі порушення статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у порушення статті 11 Закону України “Про попереднє ув’язнення” та правила 13 Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правила Мандели) у камерному приміщенні №5 перебувало 13 осіб, тоді як, згідно з актом вимірювання площі приміщень структурних дільниць установи, воно розраховане на тримання 12 осіб. Площа приміщення згідно з актом становить 29,0 м². Таким чином, фактична площа, що припадала на одного ув’язненого, становила лише 2,23 м², що не відповідає мінімальній нормі у 2,5 м², визначеній для осіб, узятих під варту.

Крім того, у порушення пункту 1 глави 2 розділу III Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 14.06.2019 року №1769/5 (далі — ПВР СІЗО), встановлено, що в низці камерних приміщень фактична кількість спальних місць перевищує допустиму для забезпечення передбаченої законодавством норми площі на одну особу. Зокрема, порушення зафіксовано у камерах №№5, 25, 43, 63.

Зазначене порушення створює умови для можливих зловживань з боку адміністрації та персоналу установи в контексті дотримання норми жилої площі на одну особу та не забезпечує належного особистого простору утримуваним особам у камерних приміщеннях.

У пункті 13 Сьомої Загальної доповіді Європейського комітету із запобігання катуванням та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню (далі — Комітет) зазначено, що проблема переповнених камерних приміщень призводить до негігієнічних умов, постійної відсутності приватності, перевантаження медичних служб та інфраструктури установи, а також зроблено висновок, що доволі часто негативний вплив перенаселення мав наслідком нелюдські або такі, що принижують гідність, умови тримання в’язнів (CPT/Inf (97) 10).

На додаток Комітет у доповіді за наслідками візиту до України у 2023 році вкотре закликає українську владу вжити заходів для перегляду чинних правових норм щодо житлової площі для осіб, узятих під варту, щоб гарантувати щонайменше 4 м² на особу в камерах для кількох осіб, не враховуючи площу, зайняту туалетами в камерах (CPT/Inf (2024) 20) пункт 38).

2. У пункті 59 21-ї Загальної доповіді Комітету зазначено, що будь-яка камера площею менше ніж 6 м² не повинна використовуватися для тримання ув’язнених осіб (CPT/Inf (2011) 28).

У доповіді за результатами візиту до України у 2012 році Комітет зазначає, що одиночні камери повинні мати житлову площу не менше ніж 6 м² (без урахування санвузла), а відстань між стінами має становити не менше ніж 2 метри (CPT/Inf (2013) 23) пункт 45).

Водночас моніторинговою групою встановлено використання камерних приміщень №№10, 12, 14, 15 (карцерні приміщення), площа яких, відповідно до акта вимірювання площі приміщень структурних дільниць, становить менше ніж 6 м².

Під час проведення замірів зазначених карцерних приміщень встановлено, що відстань між стінами становить менше ніж 2 метри, що не відповідає встановленим вимогам.

3. Облаштування карцерних приміщень не забезпечує належних умов тримання осіб, узятих під варту, та засуджених осіб з урахуванням їхніх індивідуальних потреб, що не відповідає міжнародним стандартам поводження з в’язнями та встановленим вимогам.

Так, у зв’язку з обмеженою площею карцерного приміщення (менше ніж 6 м² без урахування санвузла), а також з урахуванням того, що відстань між стінами становить менше ніж 2 метри, ув’язнені не мають можливості вільно пересуватися в межах камери, що спричиняє фізичний дискомфорт.

4. Санвузли в карцерних приміщеннях не обладнані достатніми перегородками та дверцятами, які забезпечують можливість усамітнення, що порушує правило 19.3 Європейських пенітенціарних правил та правило 15 Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правила Мандели). 

5. У карцерних приміщеннях не забезпечено належного рівня природного освітлення, оскільки вікно камери розташоване на значній висоті, є невеликого розміру та має надмірну заґратованість, унаслідок чого природне світло практично не проникає до приміщення. Зазначене не відповідає вимогам правила 18.2 (а) Європейських пенітенціарних правил та правила 14 Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правила Мандели). 

6. У порушення вимог правила 22.5 Європейських пенітенціарних правил, правила 22.2 Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правила Мандели) та Порядку забезпечення, обліку та експлуатації меблів, інвентарю і предметів господарського призначення та норм їх забезпечення і експлуатації в установах виконання покарань і слідчих ізоляторах Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27.07.2012 року №1118/5 (далі — Норми забезпечення), карцерні приміщення не забезпечені баком для питної води ємністю 15 літрів з водорозбірним краном, кришкою, кухлем і тазом.

7. Під час відвідування карцерних приміщень встановлено відсутність наочної інформації із зазначенням номерів телефонів “гарячих ліній”, а також поштових і електронних адрес Міністерства юстиції України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Європейського суду з прав людини, Державного бюро розслідувань, Офісу Генерального прокурора, обласної та окружної прокуратур, Департаменту, міжрегіонального управління, а також регіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги. Зазначене суперечить вимогам пункту 14 глави 2 розділу II ПВР СІЗО.

8. Моніторинговою групою встановлено, що у карцерних приміщеннях встановлено засоби для фіксації ліжка до стіни. Водночас нормативно-правові акти не передбачають замикання відкидних ліжок у карцерах, приміщеннях камерного типу та дисциплінарних ізоляторах, де засуджені відбувають стягнення. Це створює умови для можливих зловживань з боку працівників установи, оскільки особи, узяті під варту, та засуджені можуть бути позбавлені можливості сидіти або лежати на ліжку протягом дня.

9. У порушення статті 8 Закону України “Про попереднє ув’язнення” та пункту 17.2 Європейських пенітенціарних правил моніторами встановлено випадки порушення вимог щодо роздільного тримання ув’язнених. Так, під час вибіркової перевірки встановлено факт тримання осіб, обвинувачених або підозрюваних у вчиненні тяжких злочинів, пов’язаних з насильством, або таких, що спричинили потерпілому тілесні ушкодження чи смерть, а також особливо тяжких злочинів, спільно з іншими особами, які перебувають під вартою. Зокрема, у камерному приміщенні №3 особа, яка притягується до кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого частиною 2 статті 307 Кримінального кодексу України, утримувалася разом з особою, яка притягується до кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого частиною 1 статті 115 Кримінального кодексу України.

Аналогічні порушення встановлено в камерних приміщеннях №№4, 5, 6, 43, 68. Зазначене свідчить про недотримання адміністрацією установи вимог щодо забезпечення належного контролю за розміщенням ув’язнених, не відповідає принципам динамічної безпеки та призводить до порушення прав в’язнів на особисту безпеку, що суперечить національному законодавству та міжнародним стандартам, зокрема статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

10. Під час відвідування приміщень збірного відділення встановлено обставини, що можуть свідчити про порушення прав ув’язнених на гуманне поводження та повагу до людської гідності, гарантованих частиною третьою статті 1 Закону України “Про попереднє ув’язнення”.

Зокрема, моніторинговою групою встановлено, що персонал установи поміщає ув’язнених до приміщень для тимчасового перебування осіб, узятих під варту, у кількості, яка перевищує встановлену місткість, на строк до двох годин. Так, відповідно до записів у книзі чергувань збірного відділення, 11.02.2026 року у період з 01:30 до 03:00 до приміщення для тимчасового перебування осіб, узятих під варту, №2, площею 15,12 м², було поміщено 18 осіб. Таким чином, фактична площа, що припадала на одну особу, становила 0,84 м², що є істотно нижчим за мінімальну норму 2,5 м², встановлену для осіб, узятих під варту.

11. Під час відвідування приміщень збірного відділення встановлено, що їх облаштування не повною мірою відповідає вимогам Норм забезпечення, а також правилам 13, 14, 15 та 22.2 Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правила Мандели). Зокрема, до приміщень для тимчасового перебування осіб, узятих під варту, у збірному відділенні практично не проникає природне освітлення, оскільки вікна камер розташовані на значній висоті та є невеликого розміру. У приміщеннях №№2, 3 не працює механічна вентиляція.

Разом із тим Комітет у своїй 11-й Загальній доповіді зазначає, що заходи безпеки ніколи не повинні передбачати позбавлення ув’язнених природного світла та свіжого повітря, право на яке має кожний в’язень. До того, відсутність сонячного світла і свіжого повітря створює умови, сприятливі для поширення хвороб, зокрема туберкульозу (CPT/Inf (2001) 16) пункт 30).

Всупереч вимогам правила 22.5 Європейських пенітенціарних правил та Норм забезпечення, приміщення №№2, 3, 4 не оснащені баком для питної води. Санітарні вузли не обладнані належними перегородками та дверцятами, що унеможливлює забезпечення приватності.

12. Пунктом 4 глави 2 розділу III ПВР СІЗО передбачено застосування аудіовізуальних, електронних та інших технічних засобів з метою забезпечення безпеки, запобігання втечам, вчиненню кримінальних правопорушень і порушенням встановленого порядку тримання під вартою. Під час огляду окремих камерних приміщень установи моніторинговою групою зафіксовано встановлення камер відеоспостереження. Разом із тим у доповіді Комітету за 2012 рік зазначено, що відеоспостереження у житлових приміщеннях становить суттєве втручання у приватне життя ув’язнених та робить режим тримання більш репресивним, особливо у разі його тривалого застосування (CPT/Inf (2013) 23) пункт 52).

13. Під час огляду камерних приміщень виявлено порушення правил 13, 14, 15 та 22.2 Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правила Мандели), а також вимог статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує право на повагу до приватного життя. Так, усупереч правилу 18.1 Європейських пенітенціарних правил, у камерних приміщеннях №№5, 43 ліжка розташовані впритул одне до одного, що позбавляє ув’язнених необхідного особистого простору.

Через надмірну заґратованість та невеликий розмір вікон в окремих камерних приміщеннях не забезпечено належного рівня природного освітлення. 

Крім того, усупереч правилу 22.5 Європейських пенітенціарних правил встановлено факти незаповнення баків для питної води, у зв’язку з чим ув’язнені змушені споживати технічну воду з централізованого водопостачання.

14. Усупереч вимогам статті 11 Закону України “Про попереднє ув’язнення” та пункту 1 глави 4 розділу IX ПВР СІЗО, ув’язненим не повною мірою забезпечуються належні матеріально-побутові умови, що відповідають правилам санітарії та гігієни.

Зокрема, у камерних приміщеннях ув’язнені змушені прати та сушити одяг, що свідчить про неналежну організацію лазне-прального забезпечення. На стелі та стінах окремих камер наявні надмірна сирість та пліснява внаслідок затікання води.

Разом із тим у доповіді Уряду України за наслідками візиту у 2023 році Комітет закликав українську владу вжити необхідних заходів для поліпшення матеріальних умов тримання під вартою, зокрема зменшити наповнюваність камер таким чином, щоб на одну взяту під варту особу припадало щонайменше 4 м² житлової площі (не враховуючи площі, яку займають внутрішньокамерні туалети); усі місця розміщення засуджених і взятих під варту осіб, включаючи санітарні приміщення, утримувати в належному ремонтному та гігієнічному стані; забезпечити регулярне і часте проведення дезінсекції; забезпечити достатній доступ до природного освітлення та вентиляції у камерах; внутрішні санітарні приміщення повністю обладнати перегородками (тобто від підлоги до стелі) (CPT/Inf (2024) 20) пункт 58).

15. Під час відвідування відділення соціально-психологічної служби (далі — СПС) для засуджених, залишених для робіт з господарського обслуговування, на шафах для одягу зафіксовано розміщення поіменних карток із зазначенням короткого опису злочинів, вчинених особами, які користуються цими шафами. У своїй доповіді за результатами візиту до України у 2020 році за аналогічних обставин Комітет зазначив, що цю практику слід припинити, оскільки вона не служить жодній розумній меті і, окрім стигматизації, має ефект погіршення стосунків між ув’язненими та працівниками в’язниці (CPT/Inf (2020) 40) пункт 52).

16. Адміністрацією установи не в повному обсязі забезпечено право засуджених, залишених для робіт з господарського обслуговування, на доступ до мережі Інтернет, а порядок надання такого доступу лише частково відповідає встановленим вимогам. Зокрема, засуджені, які залучаються до роботи у другу зміну, всупереч вимогам абзацу восьмого частини сьомої статті 110 Кримінально-виконавчого кодексу України, фактично позбавлені можливості користуватися доступом до мережі Інтернет. Відповідно до розпорядку дня для засуджених, залишених для робіт з господарського обслуговування, користування мережею Інтернет передбачено щоденно з 17:00 до 18:00. Водночас згідно з типовим розпорядком дня ув’язнених і засуджених, яких тримають у СІЗО (додаток 11 до ПВР СІЗО), у період з 18:00 до 18:30 передбачено вечерю, при цьому значна частина таких засуджених залучена на роботах у харчоблоці, що фактично унеможливлює реалізацію ними права на користування мережею Інтернет. 

17. Приміщення відділення СПС для засуджених, залишених для робіт з господарського обслуговування, не повною мірою відповідають вимогам Норм забезпечення. Зокрема, відсутні такі приміщення: кімната для зберігання особистих речей; кімната для зберігання обмінного фонду постільних речей, речового майна і спецодягу; комора для тимчасового зберігання брудних постільних речей, речового майна і спецодягу; кімната побуту; сушарня. Відсутність необхідних приміщень призводить до порушення санітарно-гігієнічних норм. Так, неналежна організація зберігання особистих речей ускладнює підтримання чистоти та порядку в приміщеннях, де тримаються засуджені, що погіршує загальну санітарну ситуацію в установі.

18. Під час відвідування відділення СПС для засуджених, залишених для робіт з господарського обслуговування, встановлено відсутність наочної інформації із зазначенням поштової і електронної адреси Європейського суду з прав людини. Зазначене суперечить вимогам пункту 14 глави 2 розділу II ПВР СІЗО. 

19. Згідно з пунктом 7 розділу III Положення про організацію продовольчого забезпечення у Державній кримінально-виконавчій службі України на мирний час, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 15.06.2021 року №2160/5 (далі — Положення про організацію продовольчого забезпечення), при переміщенні осіб, які забезпечуються харчуванням в установах, таким особам видається набір сухих продуктів, зокрема засудженим та ув’язненим, які переміщуються з одного слідчого ізолятора до іншого, зі слідчого ізолятора до місця відбування покарання, з одного місця відбування покарання до іншого, а також особам, звільненим від відбування покарання, що прямують до місця проживання, та у випадках, коли приготування гарячої їжі є неможливим. Відповідно до пункту 6 глави 4 розділу IV ПВР СІЗО ув’язнені та засуджені перед відправленням для участі в кримінальному провадженні за межами СІЗО повинні отримати набір харчових продуктів.

Однак за результатами аналізу службової документації та опитування ув’язнених моніторинговою групою встановлено, що видача продовольчих наборів особам, які вибувають з установи, фактично не здійснюється. Зокрема, Журнал обліку харчових продуктів, що видаються ув’язненим і засудженим перед відправленням за межі СІЗО, не ведеться з 2024 року.

20. У порушення вимог пункту 1 глави 1 розділу VI ПВР СІЗО адміністрацією установи не забезпечено функціонування крамниці для придбання ув’язненими та засудженими харчових продуктів і предметів першої потреби.

21. Моніторинговою групою встановлено низку порушень в організації лазне-прального обслуговування засуджених та осіб, узятих під варту.

Зокрема, під час відвідування встановлено, що черговим медичним працівником не забезпечується нагляд за дотриманням порядку під час миття засуджених та ув’язнених у лазні, а також контроль за проведенням прибирання, дезінфекції приміщень і медичного огляду, передбачені пунктами 3.10 та 3.11 Положення про організацію лазне-прального обслуговування осіб, які тримаються в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 08.06.2021 року №849/5 (далі — Положення про лазне-пральне обслуговування).

22. Моніторинговою групою встановлено, що особи жіночої статі, узяті під варту, мають можливість відвідувати лазню лише один раз на тиждень. Зазначене порушує вимоги пункту 19.4 Європейських пенітенціарних правил та пункту 3.1 Положення про організацію лазне-прального обслуговування.

23. У порушення вимог додатка 3 до Положення про організацію лазне-прального обслуговування у пральні відсутня душова для працівників.

24. Під час візиту моніторингова група зафіксувала, що персонал установи, який безпосередньо контактує із засудженими, відкрито носить спеціальні засоби, зокрема гумові кийки. Разом із тим згідно з абзацом восьмим пункту 8 глави 1 розділу V ПВР СІЗО носіння персоналом СІЗО спеціальних засобів у межах території СІЗО, що охороняється, має бути за можливості максимально прихованим від оточення. Водночас Комітет рекомендує, щоб пенітенціарні співробітники, які працюють у прямому контакті з в’язнями, не носили спецзасоби (такі як гумові кийки, наручники та балончики, споряджені сльозогінним газом) відкрито перед в’язнями, оскільки таке носіння перешкоджає встановленню нормальних відносин між персоналом та в’язнями (CPT/Inf (2011) 29) пункт 85; (CPT/Inf (2013) 23) пункт 23; (CPT/Inf (2014) 15) пункт 166).

25. Згідно з наданою адміністрацією інформацією, з початку 2026 року станом на 23.04.2026 року у державній установі “Сумський слідчий ізолятор” ув’язненим та засудженим було надано 87 короткострокових побачень, з яких 69 відбувалися у безконтактний спосіб — через суцільне розмежувальне скло із використанням переговорного пристрою.

Водночас у доповіді Уряду України за результатами візиту у 2023 році Європейський комітет із запобігання катуванням наголошує, що для всіх категорій засуджених відкриті побачення (наприклад, за столом) мають становити правило, а закриті — виняток, застосування якого допускається лише на підставі обґрунтованих і вмотивованих рішень після індивідуальної оцінки потенційного ризику конкретного засудженого. У зв’язку з цим Комітет закликає українську владу переглянути порядок проведення короткострокових побачень у пенітенціарних установах з метою забезпечення їх проведення, як правило, у відкритих умовах (CPT/Inf (2024) 20) пункт 99).

26. Відповідно до службової документації некомплект персоналу по установі станом на 23.04.2026 року становить 23 штатні одиниці. Водночас у доповіді Уряду України за наслідками візиту у 2023 році Комітет наголошує, що забезпечення позитивного клімату в пенітенціарній установі вимагає наявності професійної команди персоналу, який повинен бути присутнім у достатній кількості в будь-який момент часу в місцях тримання під вартою. Недостатня кількість персоналу може лише збільшити ризик насильства та залякування між засудженими. Нестача персоналу, який перебуває на “передовій лінії”, також підриває якість та рівень заходів, що пропонуються засудженим, і ставить під загрозу перспективу підготовки до звільнення та соціальної реабілітації. У зв’язку із цим Комітет закликає українську владу вжити рішучих заходів для суттєвого збільшення кількості персоналу у пенітенціарних установах України, де спостерігається низький рівень укомплектованості персоналом, з метою посилення присутності персоналу служб охорони і нагляду всередині установ. Необхідно також вжити заходів, щоб покласти край 24-годинній зміні персоналу, який несе службу (CPT/Inf (2024) 20) пункт 93).

27. Під час моніторингового відвідування СІЗО встановлено, що для укриття ув’язнених та засуджених під час оголошення сигналу “Повітряна тривога” використовується приміщення збірного відділення. 

За інформацією адміністрації установи, зазначене приміщення обладнане другим евакуаційним виходом, системою каналізації та примусовою вентиляцією, яка перебуває у працездатному стані. Ознак підтоплення приміщення під час відвідування не виявлено. Разом із тим моніторингова група звертає увагу, що збірне відділення за своїм функціональним призначенням використовується для тимчасового тримання осіб, які прибули до установи або вибувають з неї, а не як захисна споруда цивільного захисту. Використання зазначеного приміщення як укриття обумовлене необхідністю забезпечення безпеки осіб в умовах збройної агресії, проте саме по собі не змінює його первинного призначення.

Відповідно до пункту 2 Порядку створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.03.2017 року №138, захисні споруди цивільного захисту призначені для захисту населення від небезпечних факторів, що виникають унаслідок надзвичайних ситуацій, воєнних дій або терористичних актів. При цьому такі споруди повинні відповідати встановленим вимогам щодо інженерного обладнання та можливості тривалого перебування людей.

У зв’язку з цим використання приміщення збірного відділення як укриття свідчить про відсутність в установі окремої захисної споруди, призначеної для укриття ув’язнених та засуджених, що потребує вжиття заходів щодо створення або облаштування приміщень, які за своїм функціональним призначенням та технічними характеристиками відповідатимуть вимогам законодавства у сфері цивільного захисту.

28. Під час моніторингового відвідування моніторинговою групою було досліджено питання дотримання права на працю та соціальний захист осіб, які тримаються в СІЗО. У цьому аспекті проаналізовано трудові договори, штатний розпис, табелі обліку робочого часу, відомості нарахування заробітної плати, а також проведено спілкування з особами, які залучаються до праці.

За інформацією адміністрації установи, до оплачуваної праці залучено 33 засуджених та 14 ув’язнених. З усіма особами укладено трудові договори. Моніторинговою групою встановлено, що праця організована на харчоблоці, у пекарні, пральні, ремонтних підрозділах, а також у виробничих майстернях, де виконуються механоскладальні роботи, роботи з виготовлення пакетів, швейних виробів та іншої продукції. Згідно зі штатним розписом на 2026 рік для засуджених передбачено 17 штатних одиниць, зокрема кухарів, хліборобів, пекарів, різноробочих, робітників з обслуговування будівель, перукаря, майстра з ремонту спецвзуття, різника, майстра виробничого навчання та інших працівників.

Аналіз табелів обліку робочого часу та відомостей нарахування заробітної плати свідчить, що в більшості випадків тривалість робочого часу не перевищує встановлених законодавством норм, а заробітна плата нараховується офіційно із відображенням податку на доходи фізичних осіб та військового збору. Так, працівнику майстерні К., який відпрацював 176 годин та виготовив 3520 одиниць продукції, було нараховано 9518,08 грн. Більшості працівників механоскладальних майстерень, які відпрацювали повний місячний фонд робочого часу, нараховувалося 9142,47 грн, а після здійснення передбачених відрахувань на особові рахунки зараховувалося близько 3839,84 грн. Досліджені документи також містять інформацію про утримання податку на доходи фізичних осіб та військового збору.

Таким чином, на відміну від результатів попереднього моніторингового візиту у 2025 році, під час якого були встановлені ознаки системних порушень, пов’язаних із заниженим рівнем оплати праці, відсутністю належного документального підтвердження соціальних гарантій та значною кількістю ув’язнених, залучених до праці у виробничих майстернях, у 2026 році надані документи свідчать про суттєве покращення організації праці та бухгалтерського обліку. Досліджені матеріали не дають достатніх підстав для висновку про наявність системних порушень щодо розміру оплати праці або тривалості робочого часу.

Водночас аналіз змісту трудових договорів дозволив встановити низку проблем системного характеру. Усі досліджені договори укладені як строкові, попри те, що значна частина робіт має постійний характер. Це стосується, зокрема, робіт кухарів, пекарів, працівників харчоблока, прибиральників, слюсарів, швачок, робітників майстерень та інших видів діяльності, які здійснюються в установі на постійній основі. Такий підхід не повною мірою узгоджується з положеннями статті 23 Кодексу законів про працю України, відповідно до якої строковий трудовий договір застосовується лише у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру роботи, умов її виконання або інтересів працівника.

Крім того, досліджені договори мають переважно формальний та уніфікований характер. Їх зміст фактично відтворює положення законодавства та Правил внутрішнього розпорядку, не конкретизуючи низку істотних умов праці. Зокрема, у договорах відсутні положення щодо порядку надання відпусток, соціального страхування, механізму зарахування страхового стажу, гарантій у разі тимчасової непрацездатності, особливостей охорони праці, порядку проведення інструктажів, забезпечення спеціальним одягом та засобами індивідуального захисту, а також інших елементів, які є неодмінною складовою трудових прав працівника.

Також у досліджених трудових договорах відсутні будь-які положення щодо загальнообов’язкового державного соціального страхування та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування. Хоча відомості про нарахування заробітної плати свідчать про офіційний характер трудових відносин, самі договори не містять згадок про гарантії соціального захисту, передбачені статтями 43 та 46 Конституції України, Законом України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування” та Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування”.

Крім того, зміст договорів свідчить про використання єдиних шаблонних форм як для засуджених, так і для ув’язнених, що не враховує особливостей правового статусу цих категорій осіб. При цьому правовий режим праці засуджених регулюється статтями 118–122 Кримінально-виконавчого кодексу України, тоді як залучення ув’язнених до праці здійснюється відповідно до статті 16 Закону України “Про попереднє ув’язнення”. Відсутність диференційованого підходу до регулювання трудових відносин може призводити до змішування різних правових режимів та створює ризики порушення принципу правової визначеності.

Водночас окремої уваги потребує питання забезпечення права на соціальний захист. Аналіз відомостей нарахування заробітної плати свідчить про здійснення обов’язкових податкових відрахувань, що опосередковано підтверджує офіційний характер трудових відносин та наявність підстав для сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування. Разом із тим моніторинговій групі не було надано документів, які б дозволили перевірити фактичне нарахування та сплату єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за кожного працівника, а також підтвердити зарахування страхового стажу, право на отримання допомоги у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю, страхових виплат у разі нещасного випадку на виробництві та інших гарантій, передбачених Законом України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування”.

Крім того, досліджені трудові договори не містять жодних положень щодо соціального страхування, порядку реалізації відповідних прав та гарантій працівників. За таких умов, попри наявність ознак офіційного працевлаштування та відсутність встановлених порушень в оплаті праці, система забезпечення соціального захисту осіб, залучених до праці, залишається недостатньо врегульованою на локальному рівні та не забезпечує належної правової визначеності щодо реалізації права на соціальне страхування, гарантованого статтею 46 Конституції України та Законом України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування”.

Отже, результати дослідження свідчать про позитивні зміни в організації праці та оплаті праці порівняно з попереднім моніторинговим відвідуванням. Разом із тим аналіз локальної нормативної бази та змісту трудових договорів дозволяє дійти висновку про наявність окремих системних недоліків правового регулювання праці засуджених та ув’язнених. Застосування строкових трудових договорів до робіт постійного характеру, формальний та уніфікований зміст договорів, відсутність належного врегулювання питань соціального страхування та недостатнє врахування особливостей правового статусу засуджених і ув’язнених не повною мірою відповідають принципам правової визначеності та належного забезпечення права на працю і соціальний захист, закріпленим у Конституції України, Кодексі законів про працю України, Кримінально-виконавчому кодексі України, Законі України “Про попереднє ув’язнення”, Мінімальних стандартних правилах ООН щодо поводження з в’язнями (Правила Мандели) та Європейських пенітенціарних правилах.

Сумська міська медична частина філії державної установи “Центр охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України” у Сумській області

Завідувачка Сумської міської медичної частини філії державної установи “Центр охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України” у Сумській області — Куріліна Наталія Василівна.

У штаті медичної частини станом на 23.04.2026 року вакантними залишаються посади: клінічного психолога — 0,5 штатної одиниці; лікаря-нарколога — 0,5 штатної одиниці.

Під час моніторингового візиту моніторинговою групою здійснено вивчення медичної документації, огляд приміщень медичної частини, а також проведено індивідуальні бесіди (опитування) із засудженими та особами, узятими під варту, за результатами чого встановлено недоліки в організації медичного забезпечення, що призводять до порушення прав зазначених осіб.

1. Під час візиту моніторинговою групою встановлено, що медичний персонал не забезпечує належної фіксації та документування тілесних ушкоджень осіб, позбавлених волі.

Відповідно до пункту 2.11 розділу II Порядку взаємодії закладів охорони здоров’я ДКВС України із закладами охорони здоров’я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженого спільним наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров’я України від 10.02.2012 року №239/5/104 (далі — Порядок), у разі виявлення в особи, узятої під варту, тілесних ушкоджень медичний працівник, який виявив такі ушкодження, складає довідку у трьох примірниках, у якій детально зазначаються:

• відомості (письмова заява, усне або письмове пояснення засудженого, що стосуються обставин отримання тілесних ушкоджень (дата, час, місце отримання, способи заподіяння ушкоджень, відомості про особу (осіб), яка (які), на думку засудженого, їх заподіяла(ли)), а також інші відомості щодо отримання тілесних ушкоджень);
• вичерпний опис медичних показників, що характеризують стан здоров’я засудженого, характер ушкоджень, їх розміри та розташування;
• припущення медичного працівника з огляду на відомості, надані засудженим, та медичні показники, а також обґрунтування їх співвідношення.

До довідки медичним працівником додаються форма первинної облікової документації №511/о “Довідка про фіксацію тілесних ушкоджень”, затверджена наказом Міністерства охорони здоров’я України від 14.02.2012 року №110, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 28.04.2012 року за №661/20974, та фотографії наявних тілесних ушкоджень засудженого. Два примірники довідки та додатків до неї долучаються до матеріалів особової справи та медичної карти амбулаторного хворого №025/о, третій примірник видається особисто засудженому, який пройшов огляд.

Натомість, як встановлено під час моніторингового візиту, у випадках виявлення тілесних ушкоджень медичним персоналом заповнюється лише форма первинної облікової документації №511/о без складання довідки у трьох примірниках та без здійснення повного комплексу дій, передбачених Порядком. Це свідчить про порушення вимог пункту 2.11 розділу II Порядку та про неналежну організацію медичної фіксації тілесних ушкоджень.

Водночас відсутність належної фіксації тілесних ушкоджень не відповідає пункту 60 рекомендацій Комітету, відповідно до якого медичні служби у місцях позбавлення волі повинні сприяти запобіганню насильству шляхом систематичної реєстрації тілесних ушкоджень, а також, за необхідності, інформування компетентних органів (CPT/Inf (93) 12).

2. У порушення вимог пункту 4 глави 1 розділу X Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 14.06.2019 року №1769/5 (далі — ПВР СІЗО), а також Положення про Сумську міську медичну частину філії державної установи “Центр охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України” у Сумській області, у медичній частині не організовано надання стаціонарної медичної допомоги в повному обсязі. Зокрема, стаціонарна медична допомога надається лише хворим на туберкульоз, що підтверджується записами у журналі обліку приймання, виписування та відмов від госпіталізації.

Це призводить до обмеження доступу засуджених і осіб, узятих під варту, до належного медичного нагляду та лікування в умовах стаціонару, що може спричинити погіршення їхнього стану здоров’я, ускладнення хронічних захворювань і підвищення ризиків, пов’язаних зі здоров’ям, порушуючи їхнє право на охорону здоров’я та медичну допомогу, гарантоване статтею 49 Конституції України.

Крім того, зазначене суперечить пункту 38 рекомендацій Комітету, де вказується, що медичні служби в місцях позбавлення волі повинні бути спроможними забезпечити медичну допомогу та лікування, а також відповідну дієту, фізіотерапію, реабілітацію чи будь-який інший спеціальний догляд на такому ж рівні, який пропонується пацієнтам у цивільних медичних закладах. Має бути передбачена забезпеченість лікарським, допоміжним медичним і технічним персоналом, а також надані відповідні приміщення, обладнання і устаткування (CPT/Inf (93) 12).

3. У порушення пункту 4 глави 1 розділу X ПВР СІЗО в стаціонарі медичної частини відсутній облаштований ізолятор для тримання осіб із психічними розладами.

4. У штаті медичної частини відсутня посада клінічного психолога, що ускладнює своєчасне та ефективне надання медичної допомоги у сфері психічного здоров’я засудженим. Комітет у доповіді за наслідками візиту до України у 2023 році рекомендує надалі посилювати надання психологічної допомоги в установах, а також розвивати підготовку та роль пенітенціарних психологів, особливо в частині терапевтичної клінічної роботи із засудженими. У цьому контексті необхідно докласти зусиль для набору клінічно підготовлених психологів, які повинні бути частиною медичної команди і у своїй роботі не повинні поєднувати дві різні ролі, тобто оцінку ризиків і терапевтичну клінічну роботу (CPT/Inf (2024) 20) пункт 85).

5. Медична частина має у своєму складі інфекційні ізолятори для розміщення осіб, хворих на туберкульоз. Водночас у порушення Заходів та засобів щодо запобігання інфікуванню при проведенні догляду за пацієнтами, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 03.08.2020 року №1777, а також пункту 4 глави 1 розділу X ПВР СІЗО, у медичній частині не обладнано ізолятор для хворих на кишкові інфекції, що унеможливлює одночасне розміщення таких хворих окремо один від одного та від інших засуджених і ув’язнених.

6. Під час візиту встановлено, що особи, які хворіють на туберкульоз, тримаються у камерному приміщенні №67, яке не передбачене для ізоляції осіб з інфекційними захворюваннями та розташоване поруч із камерами, де тримаються інші ув’язнені. Таке розміщення не забезпечує належної ізоляції хворих та не відповідає вимогам інфекційного контролю, що створює реальний ризик поширення туберкульозної інфекції серед ув’язнених і персоналу установи, чим порушуються вимоги пункту 2 розділу II Стандарту інфекційного контролю для закладів охорони здоров’я, що надають допомогу хворим на туберкульоз, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 01.02.2019 року №287 (далі — Стандарт).

7. У порушення вимог пункту 2 розділу II Стандарту в медичній частині не дотримано вимог для ізоляції осіб, хворих на туберкульоз, зокрема камера-палата №67 використовується більше ніж для однієї-двох осіб: 1 палата-камера на 4 ліжко-місця.

8. У порушення вимог Стандартів медичної допомоги при вірусному гепатиті C у дорослих, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 23.07.2025 року №1178, не всі особи (45 осіб станом на 23.04.2026 року) з підозрою на вірусний гепатит C проходять необхідне ПЛР-тестування, у зв’язку з чим вони не отримують належного лікування, що може призвести до погіршення стану їхнього здоров’я та поширення зазначеного інфекційного захворювання серед засуджених та ув’язнених осіб.

9. У порушення вимог Табеля оснащення обладнанням одного робочого місця лікаря-стоматолога та зубного техніка, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 11.04.2005 року №158, у медичній частині відсутній дентальний рентген-апарат, що унеможливлює проведення поглибленого стоматологічного обстеження засуджених та не забезпечує своєчасне надання належної стоматологічної допомоги.

10. У медичній частині відсутні окремі кабінети лікаря-гінеколога, лікаря-терапевта, лікаря-інфекціоніста, лікаря-психіатра та інших спеціалістів. Так, приймання засуджених та ув’язнених лікарем-гінекологом проводиться у процедурній рентгенологічного кабінету, а зазначені лікарі інших спеціальностей здійснюють приймання у приміщенні кімнати амбулаторного приймання. Така організація роботи не забезпечує належного рівня конфіденційності та може призводити до порушення права пацієнтів на приватність під час медичних оглядів. (Фото 43)

11. Згідно з пунктом 10 глави 2 розділу IX ПВР СІЗО засуджені, залишені у СІЗО для робіт з господарського обслуговування, підлягають обов’язковому профілактичному медичному огляду відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 23.05.2001 року №559 “Про затвердження переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов’язковим профілактичним медичним оглядам, порядку проведення цих оглядів та видачі особистих медичних книжок”.

На кожного засудженого зазначеної категорії заводиться форма первинної облікової документації №1-ОМК “Особиста медична книжка”, затверджена наказом Міністерства охорони здоров’я України від 21.02.2013 року №150, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23.04.2013 року за №662/23194.

Разом із тим під час перевірки наявних особистих медичних книжок у засуджених, які працюють в їдальні, було встановлено, що цим працівникам не проводився огляд лікарем-отоларингологом, що порушує вимоги пункту 6 Правил проведення обов’язкових профілактичних медичних оглядів працівників окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких пов’язана з обслуговуванням населення і може призвести до поширення інфекційних хвороб, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 23.07.2002 року №280 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров’я України від 21.02.2013 року №150).

12. У порушення вимог Державних будівельних норм України В.2.2-40:2018 “Інклюзивність будівель і споруд. Основні положення” у медичній частині не створено умов щодо тримання людей з інвалідністю.

13. У порушення пункту 37 постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 року №285 “Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики” у медичній частині відсутній висновок, що підтверджує вільний доступ до будівель та приміщень медичного закладу маломобільних груп населення, отримання якого є обов’язковим.

14. У порушення вимог пункту 2.23 глави 2 Державних санітарних правил і норм “Гігієнічні вимоги до влаштування та експлуатації рентгенівських кабінетів і проведення рентгенологічних процедур”, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 04.06.2007 року №294, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 07.11.2007 року за №1256/14523, у процедурному кабінеті виявлено наявність стороннього устаткування, що не передбачено для використання у цьому приміщенні.

15. У порушення Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30.12.2014 року №1417, приміщення медичної частини не обладнані системами пожежогасіння та пожежної сигналізації, окрім аптеки та кабінету ЗПТ.

Рекомендації:

1. Забезпечити дотримання встановленої законодавством норми житлової площі на одну особу в усіх камерних приміщеннях, привести фактичну кількість спальних місць у камерах у відповідність до допустимої місткості та не допускати розміщення ув’язнених понад встановлені норми.

2. Припинити використання карцерних приміщень, площа яких становить менше ніж 6 м² без урахування санвузла або в яких відстань між стінами є меншою ніж 2 метри, до приведення їх у відповідність до міжнародних стандартів.

3. Забезпечити належне облаштування карцерних приміщень, зокрема створити умови для вільного пересування в межах камери, належного природного освітлення, доступу до питної води та приватності під час користування санвузлом.

4. Демонтувати або вивести з використання засоби фіксації відкидних ліжок до стіни у карцерних приміщеннях, якщо їх застосування не передбачене нормативно-правовими актами.

5. Розмістити у карцерних приміщеннях та відділенні СПС повну наочну інформацію із контактами органів державної влади, прокуратури, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Європейського суду з прав людини та системи безоплатної правничої допомоги.

6. Забезпечити належне роздільне тримання ув’язнених відповідно до вимог Закону України “Про попереднє ув’язнення” та міжнародних стандартів, з урахуванням характеру інкримінованого кримінального правопорушення, ризиків для особистої безпеки та принципів динамічної безпеки.

7. Припинити практику розміщення осіб у приміщеннях збірного відділення понад встановлену місткість та забезпечити, щоб тимчасове перебування в таких приміщеннях не створювало умов, що принижують людську гідність.

8. Привести приміщення збірного відділення у відповідність до вимог щодо природного освітлення, вентиляції, забезпечення питною водою та приватності під час користування санвузлом.

9. Переглянути практику встановлення відеоспостереження у житлових камерних приміщеннях з метою недопущення невиправданого втручання у приватне життя ув’язнених.

10. Забезпечити належні матеріально-побутові умови у камерних приміщеннях, усунути сирість, плісняву, затікання води, забезпечити належну вентиляцію, природне освітлення та санітарний стан камер.

11. Організувати належне лазне-пральне забезпечення, щоб ув’язнені не були змушені прати та сушити одяг безпосередньо у камерних приміщеннях.

12. Припинити практику розміщення на шафах засуджених поіменних карток із зазначенням короткого опису вчинених ними злочинів як таку, що має стигматизувальний характер.

13. Забезпечити засудженим, залишеним для робіт з господарського обслуговування, реальну можливість користуватися мережею Інтернет, у тому числі тим особам, які працюють у другу зміну або залучені на харчоблоці.

14. Облаштувати у відділенні СПС необхідні побутові та допоміжні приміщення, зокрема кімнату для зберігання особистих речей, кімнату для обмінного фонду постільних речей і спецодягу, комору для брудної білизни, кімнату побуту та сушарку.

15. Відновити ведення журналу обліку харчових продуктів, що видаються ув’язненим і засудженим перед відправленням за межі СІЗО, та забезпечити фактичну видачу продовольчих наборів у передбачених законодавством випадках.

16. Забезпечити функціонування крамниці для придбання ув’язненими та засудженими харчових продуктів і предметів першої потреби.

17. Усунути порушення в організації лазне-прального обслуговування, забезпечити медичний контроль за миттям осіб у лазні, прибиранням, дезінфекцією приміщень та проведенням передбачених медичних оглядів.

18. Забезпечити можливість відвідування лазні особами жіночої статі відповідно до вимог національних нормативних актів та Європейських пенітенціарних правил.

19. Облаштувати у пральні душову для працівників відповідно до вимог Положення про організацію лазне-прального обслуговування.

20. Забезпечити приховане носіння спеціальних засобів персоналом установи та припинити практику відкритого носіння гумових кийків працівниками, які безпосередньо контактують з ув’язненими та засудженими.

21. Переглянути практику проведення короткострокових побачень і забезпечити, щоб відкриті побачення були правилом, а безконтактні побачення застосовувалися лише як виняток після індивідуальної оцінки ризиків.

22. Вжити заходів для зменшення некомплекту персоналу та посилення присутності персоналу служб охорони і нагляду всередині установи.

23. Забезпечити створення або облаштування захисної споруди цивільного захисту для укриття ув’язнених і засуджених, яка за своїм функціональним призначенням та технічними характеристиками відповідатиме вимогам законодавства у сфері цивільного захисту, замість використання для цієї мети збірного відділення.

24. Привести зміст строкових трудових договорів у відповідність до вимог трудового законодавства та законодавства про соціальний захист, передбачивши у них належне врегулювання питань загальнообов’язкового державного соціального страхування, охорони праці та інших соціально-трудових гарантій.

25. Забезпечити диференційований підхід до оформлення трудових відносин із засудженими та особами, узятими під варту, з урахуванням особливостей їхнього правового статусу, визначених Кримінально-виконавчим кодексом України та Законом України “Про попереднє ув’язнення”.

26. Розглянути питання щодо доцільності застосування строкових трудових договорів до робіт, які мають постійний характер, та забезпечити їх укладення відповідно до вимог статті 23 Кодексу законів про працю України.

27. Забезпечити належне інформування працюючих осіб щодо їхніх прав у сфері загальнообов’язкового державного соціального страхування, порядку зарахування страхового стажу та реалізації інших гарантій соціального захисту, передбачених законодавством України.

28. Забезпечити документальне підтвердження реалізації права працюючих засуджених та ув’язнених на соціальне страхування, зокрема шляхом ведення та зберігання документів, які підтверджують нарахування та сплату єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, а також зарахування відповідних періодів роботи до страхового стажу.

29. Вжити заходів, спрямованих на усунення виявлених порушень прав людини та недопущення катувань, інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження та покарання у Сумській міській медичній частині філії державної установи “Центр охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України” у Сумській області.

30. Забезпечити контроль за належним веденням медичної документації відповідно до Порядку взаємодії закладів охорони здоров’я ДКВС України із закладами охорони здоров’я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженого спільним наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров’я України від 10.02.2012 року №239/5/104, Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженого спільним наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров’я України від 15.08.2014 року №1348/5/572, та інших нормативно-правових актів.

31. Забезпечити штат медичного закладу лікарями-спеціалістами відповідно до потреб.

32. Забезпечити своєчасну та належну фіксацію тілесних ушкоджень у засуджених та ув’язнених осіб.

33. Забезпечити організацію надання стаціонарної медичної допомоги у медичній частині відповідно до вимог ПВР СІЗО та Положення про Сумську міську медичну частину філії державної установи “Центр охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України” у Сумській області.

34. Забезпечити обладнання ізолятора для осіб з розладами психіки та поведінки відповідно до встановлених вимог.

35. Забезпечити дотримання заходів щодо інфекційного контролю у медичній частині.

36. Забезпечити дотримання вимог ізоляції осіб, хворих на туберкульоз, відповідно до Стандарту.

37. Забезпечити медичну частину необхідним діагностичним обладнанням, у тому числі дентальним рентген-апаратом.

38. Забезпечити проведення засудженим, залишеним для робіт з господарського обслуговування, зокрема в їдальні, повного обсягу обов’язкових профілактичних медичних оглядів із дотриманням вимог чинного законодавства, у тому числі огляду лікарем-отоларингологом.

39. Забезпечити приведення процедурного кабінету у відповідність до вимог Державних санітарних правил і норм “Гігієнічні вимоги до влаштування та експлуатації рентгенівських кабінетів і проведення рентгенологічних процедур”.

40. Забезпечити облаштування окремих кабінетів для лікарів з дотриманням вимог конфіденційності та права пацієнтів на приватність під час медичних оглядів.

41. Забезпечити облаштування в медичній частині ізоляторів для осіб, хворих на інфекційні захворювання, відповідно до встановлених вимог законодавства.

42. Забезпечити у найкоротші строки проведення необхідного противірусного лікування особам із хронічним вірусним гепатитом C.

43. Виконати вимоги пункту 37 постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 року №285 “Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики”.

44. Забезпечити доступність будівель установи відповідно до Державних будівельних норм України В.2.2-40:2018 “Інклюзивність будівель і споруд. Основні положення”.

45. Забезпечити належну роботу телемедичного комплексу для здійснення лікарями запитів на телемедичне консультування.

46. Забезпечити медичну частину необхідним діагностичним обладнанням, у тому числі дентальним рентген-апаратом.

46. Обладнати протипожежну систему відповідно до встановлених вимог.