Звіт за результатами моніторингового візиту до Вінницької установи виконання покарань №1

08.06.2026 року відповідно до Факультативного протоколу до Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання, з урахуванням положень Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правила Мандели) та практики Європейського суду з прав людини, на підставі статті 24 Кримінально-виконавчого кодексу України “Відвідування установ виконання покарань” групою моніторів Харківської правозахисної групи та ГО “Захист в’язнів України” здійснено відвідування державної установи “Вінницька установа виконання покарань (№1)” (ВУВП-1, установа, заклад).

Візит здійснено у плановому порядку без попередження; попередній візит відбувся 28.08.2024 року.

Оглянуто всі об’єкти установи. Під час підготовки до візиту монітори використовували матеріали звернень ув’язнених, засуджених та їхніх родичів, матеріали попередніх візитів, а також звіт моніторів Національного превентивного механізму при Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини (НПМ).

Візит проведено в межах проєкту “Зменшення страждань в’язнів у контексті війни в Україні”, що фінансується урядом Данії у партнерстві з DIGNITY — Данський інститут проти катувань.

Відвідування здійснили монітори:

• Андрій Діденко— помічник народного депутата України Ярослава Юрчишина, координатор програм Харківської правозахисної групи, монітор НПМ, член координаційної ради НПМ, досвід моніторингових візитів з 2014 року;
• Сергій Зуйков— помічник народного депутата України Костянтина Касая, член громадської ради при Міністерстві юстиції України, монітор НПМ, член громадської організації “Захист в’язнів України”, має багаторічний досвід моніторингових візитів;
• Олег Цвілий— член громадської ради при Міністерстві юстиції України, керівник громадської організації “Захист в’язнів України”, має великий досвід моніторингових візитів, спеціалізується на питаннях катувань, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження.

Під час моніторингового візиту виявлено порушення права на належні умови тримання, зокрема недотримання норм житлової площі, використання камер недостатньої площі та ширини, неналежний стан санітарних вузлів, недостатнє природне освітлення та неналежну вентиляцію, порушення вимог щодо роздільного тримання, недоліки у збірному відділенні та секторі максимального рівня безпеки. Також зафіксовано порушення у сфері лазне-прального забезпечення, організації праці та соціального захисту, медичного забезпечення, проведення побачень, комплектування персоналу та цивільного захисту, зокрема відсутність належного укриття для ув’язнених, засуджених і персоналу.

Загальна інформація

Державна установа “Вінницька установа виконання покарань (№1)” (далі — ВУВП-1) виконує функції слідчого ізолятора та установи виконання покарань. В установі утримуються особи, стосовно яких судом обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, особи, засуджені до позбавлення волі, у тому числі до довічного позбавлення волі, а також особи, які перебувають у транзитних камерах.

Заклад розташований за адресою: вул. Брацлавська, 2, м. Вінниця, Вінницька область.

Начальником установи на момент проведення моніторингового візиту був полковник внутрішньої служби Дудоладов Анатолій Анатолійович.

ВУВП-1 є однією з найстаріших пенітенціарних установ України, історія якої бере початок ще у XVIII столітті. Протягом тривалого часу вона використовується як місце попереднього ув’язнення та виконання покарань. Після проголошення незалежності України установа продовжила функціонування у складі Державної кримінально-виконавчої служби України. Водночас значна частина її інженерної інфраструктури, планувальних рішень та режимних корпусів була збудована десятки років тому, що зумовлює необхідність їх постійної модернізації та приведення умов тримання у відповідність до вимог національного законодавства і міжнародних стандартів поводження з особами, позбавленими волі.

До складу установи входять чергова частина, збірне відділення, режимні корпуси для тримання ув’язнених та засуджених, у тому числі засуджених до довічного позбавлення волі, транзитні камери, дільниця господарського обслуговування, карцерні приміщення, медична частина, лазне-пральний комплекс, харчоблок, кімнати для побачень, кімната приймання передач, крамниця, бібліотека, адміністративні та господарські приміщення.

За інформацією адміністрації установи, штатна чисельність персоналу становить 379 посад, фактична — 312, некомплект персоналу становить 67 посад. Психологічний супровід забезпечують чотири психологи, з яких троє працюють у відділі соціально-виховної та психологічної роботи, один — у відділі роботи з персоналом.

Планове наповнення установи становить 1236 місць. На день візиту в установі утримувалося 805 осіб, з яких 489 — ув’язнені, 316 — засуджені та 1 — екстрадована особа. Для їх розміщення використовуються 104 камерні приміщення установи, 142 камерні приміщення сектору для засуджених до довічного позбавлення волі, одне транзитне приміщення, дві камери для військовополонених та шість приміщень дільниці господарського обслуговування. Протягом 2026 року до установи прибуло 3093 особи.

В установі працевлаштовано 54 засуджених та 4 ув’язнених. На лікуванні в медичній частині під час візиту перебувало 5 осіб. На диспансерному обліку з ВІЛ-інфекцією перебувала 31 особа. На оперативно-профілактичних обліках перебувало 18 осіб, схильних до самогубства (5 ув’язнених та 13 засуджених), 19 осіб, схильних до членоушкодження (10 ув’язнених та 9 засуджених), 7 осіб, схильних до втечі. Осіб, які перебували на обліку як злісні порушники встановленого порядку відбування покарання, на момент візиту не було. У власному користуванні засуджені мають 297 планшетів. У 2024 році в установі було зареєстровано 156 випадків тілесних ушкоджень (116 — під час прибуття та 40 — під час перебування в установі), у 2025 році — 127 випадків (103 — під час прибуття та 24 — під час перебування). Водночас випадків застосування спеціальних засобів до ув’язнених чи засуджених у поточному році не зафіксовано.

Під час візиту моніторингова група відвідала всі основні об’єкти установи, здійснила конфіденційні бесіди з ув’язненими та засудженими, ознайомилася з документацією, що стосується дотримання прав людини, та надала індивідуальні консультації особам, які звернулися з відповідними питаннями. Окремі звернення були прийняті в умовах конфіденційності.

За результатами спілкування з особами, які тримаються в установі, а також аналізу наданої документації моніторингова група отримала можливість оцінити стан забезпечення основоположних прав ув’язнених і засуджених та практику реагування адміністрації на їхні звернення. Групою моніторів проведено опитування близько 400 ув’язнених і засуджених.

Варто зазначити, що адміністрація закладу належно реагує на скарги від ув’язнених і засуджених щодо дій або бездіяльності персоналу. Також адміністрація не приховує недоліки в установі, що можна вважати ознаками відкритості та прозорості, належного й адекватного реагування на порушення прав людини.

Позитивний досвід

Під час моніторингового візиту групою було відзначено низку позитивних практик, спрямованих на поліпшення умов тримання ув’язнених і засуджених, а також створення належних умов для роботи персоналу установи. Адміністрацією установи облаштовано сучасне приміщення для роботи психологів та проведення індивідуальних консультацій, психокорекційної роботи й інших заходів соціально-виховного та психологічного характеру. Кабінет обладнаний сучасними меблями, комп’ютерною технікою, має належне природне освітлення та створює комфортні умови для проведення конфіденційної роботи з особами, які тримаються в установі.

Позитивної оцінки заслуговує проведення капітального ремонту окремих камер сектору максимального рівня безпеки для осіб, засуджених до довічного позбавлення волі. У відремонтованих камерних приміщеннях виконано сучасне оздоблення, облаштовано окремі санітарні вузли та душові, встановлено нові меблі, обладнано місця для зберігання особистих речей, холодильники, кухонні меблі та місця для приймання їжі. Створені побутові умови перевищують мінімальні вимоги національного законодавства та істотно відрізняються від умов у більшості камер аналогічного призначення в інших установах виконання покарань.

Моніторинговою групою також встановлено, що адміністрація продовжує поетапне оновлення камерного фонду закладу. Частина камер після проведення ремонту відповідає належним санітарно-гігієнічним вимогам: виконано оздоблення стін і підлоги, встановлено сучасні санітарні вузли, замінено меблі та забезпечено належний санітарний стан приміщень. Позитивною практикою є створення спеціально обладнаних камер для тримання осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення. Такі приміщення облаштовані з урахуванням потреб зазначеної категорії осіб та мають поліпшені санітарно-побутові умови.

Під час відвідування установи монітори також ознайомилися з роботою навчального класу та приміщення для проведення культурно-виховних і просвітницьких заходів. Приміщення обладнані меблями, мультимедійною технікою, екраном для демонстрації навчальних матеріалів, книжковими полицями та іншими засобами, необхідними для організації навчального процесу, соціально-виховної роботи та дозвілля осіб, які тримаються в закладі.

Загалом моніторингова група позитивно оцінює прагнення адміністрації установи до поступового оновлення матеріально-технічної бази, поліпшення умов тримання ув’язнених і засуджених, розвитку навчальної та соціально-виховної інфраструктури, а також створення належних умов для роботи персоналу. Такі заходи сприяють гуманізації виконання кримінальних покарань та наближенню діяльності установи до європейських стандартів поводження з особами, позбавленими волі.

Виявлені порушення національного та міжнародного законодавства

Під час моніторингового візиту виявлено порушення вимог національного законодавства та недотримання міжнародних рекомендацій у сфері поводження з в’язнями, що призводять до порушень прав ув’язнених та засуджених осіб:

1. Під час здійснення моніторингового візиту до установи було зафіксовано низку системних порушень, серед яких — недотримання встановлених законодавством норм житлової площі, передбаченої для тримання осіб, узятих під варту, у камерних приміщеннях, а також інші порушення, що свідчать про неналежні умови тримання ув’язнених. Такі умови можуть бути розцінені як жорстоке, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження та можуть призвести до подання нових заяв проти України до Європейського суду з прав людини на підставі порушення статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у порушення статті 11 Закону України “Про попереднє ув’язнення” та правила 13 Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правила Мандели) у камерному приміщенні №14 перебували 4 особи, тоді як, згідно з актом вимірювання площі приміщень структурних дільниць установи, воно розраховане на тримання 3 осіб (площа приміщення згідно з актом — 8,4 м²). Таким чином, фактична площа, що припадала на одного ув’язненого, становила лише 2,1 м², що не відповідає мінімальній нормі 2,5 м², визначеній для осіб, узятих під варту.

Крім того, у порушення пункту 1 глави 2 розділу III Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 14.06.2019 року №1769/5 (далі — ПВР СІЗО), встановлено, що в камерних приміщеннях фактична кількість спальних місць перевищує допустиму для забезпечення передбаченої законодавством норми площі на одну особу. Зокрема, порушення зафіксовано в камерах №№12, 14 тощо.

Зазначене порушення створює умови для можливих зловживань з боку адміністрації та персоналу установи в контексті дотримання норми житлової площі на одну особу та не забезпечує належного особистого простору особам, які тримаються в камерних приміщеннях.

У пункті 13 Сьомої загальної доповіді Європейського комітету із запобігання катуванням та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню (далі — Комітет) зазначено, що проблема переповненості камерних приміщень призводить до негігієнічних умов, постійної відсутності приватності, перевантаження медичних служб та інфраструктури установи. Комітет доходить висновку, що доволі часто негативний вплив перенаселення мав наслідком нелюдські або такі, що принижують гідність, умови тримання в’язнів (CPT/Inf (97) 10).

Крім того, Комітет у доповіді за наслідками візиту до України у 2023 році вкотре закликає українську владу вжити заходів для перегляду чинних правових норм щодо житлової площі для осіб, узятих під варту, щоб гарантувати щонайменше 4 м² на одну особу в камерах для кількох осіб, без урахування площі, зайнятої туалетами в камерах (CPT/Inf (2024) 20) пункт 38).

2. У пункті 59 21-ї Загальної доповіді Комітету зазначено, що будь-яка камера площею менше ніж 6 м² не повинна використовуватися для тримання ув’язнених осіб (CPT/Inf (2011) 28). У доповіді за результатами візиту до України у 2012 році Комітет зазначає, що одиночні камери повинні мати житлову площу не менше ніж 6 м², без урахування санітарного вузла, а відстань між стінами має становити не менше ніж 2 метри (CPT/Inf (2013) 23) пункт 45).

Водночас моніторинговою групою встановлено використання камерних приміщень №№20, 21, 22, площа яких, відповідно до акта вимірювання площі приміщень структурних дільниць, становить менше ніж 6 м². Під час проведення вимірювань камерних приміщень №№10, 11, 14, 15, 20, 21, 22, 23, 25 встановлено, що відстань між стінами становить менше ніж 2 метри, що не відповідає встановленим вимогам.

3. Облаштування зазначених камерних приміщень не забезпечує належних умов тримання осіб, узятих під варту, та засуджених осіб з урахуванням їхніх індивідуальних потреб, що не відповідає міжнародним стандартам поводження з в’язнями та встановленим вимогам.

Так, у зв’язку з обмеженою площею камерних приміщень — менше ніж 6 м² без урахування санітарного вузла, а також з огляду на те, що відстань між стінами становить менше ніж 2 метри, ув’язнені не мають можливості вільно пересуватися в межах камери, що спричиняє фізичний дискомфорт. Окремої уваги заслуговує камерне приміщення №10, у якому відстань між протилежними стінами становить лише 1,33 метра, що ще більше обмежує можливість вільного пересування особи.

4. Санітарні вузли в зазначених камерних приміщеннях перебувають у незадовільному стані, не відповідають санітарно-гігієнічним вимогам та потребують проведення капітального ремонту із заміною санітарно-технічного обладнання. У деяких санітарних вузлах відсутні унітази та система належного змиву води, а також двері й достатні перегородки, які забезпечували б можливість усамітнення під час користування ними.

Окремої уваги заслуговує облаштування санітарного вузла камерного приміщення №10. Окрім незадовільного санітарно-технічного стану, конструктивне розміщення санітарного вузла не забезпечує можливості його безпечного та зручного використання. Перед унітазом практично відсутній вільний простір для розміщення ніг, що суттєво ускладнює його використання, змушує особу перебувати у неприродному положенні та не відповідає вимогам поваги до людської гідності.

Такі умови не відповідають базовим гігієнічним вимогам та суперечать правилу 19.3 Європейських пенітенціарних правил і правилу 15 Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правила Мандели).

Разом із тим у доповіді Уряду України за наслідками візиту у 2023 році Комітет закликав українську владу вжити необхідних заходів для поліпшення матеріальних умов тримання під вартою, зокрема: усі місця розміщення засуджених і взятих під варту осіб, включаючи санітарні приміщення, утримувати в належному ремонтному та гігієнічному стані; забезпечити регулярне і часте проведення дезінсекції; забезпечити достатній доступ до природного освітлення та вентиляції у камерах; внутрішні санітарні приміщення повністю обладнати перегородками, тобто від підлоги до стелі (CPT/Inf (2024) 20) пункт 58).

5. У зазначених приміщеннях не забезпечено належного рівня природного освітлення, оскільки вікна камер розташовані на значній висоті, мають невеликі розміри та надмірну заґратованість, унаслідок чого природне світло практично не проникає до приміщень. Зазначене не відповідає вимогам правила 18.2 (а) Європейських пенітенціарних правил та правила 14 Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правила Мандели).

6. У зазначених камерних приміщеннях не забезпечено роботу механічної вентиляції, що не відповідає вимогам правила 13 Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правила Мандели).

Разом із тим у доповіді Уряду України за наслідками візиту у 2023 році Комітет закликав українську владу вжити необхідних заходів для поліпшення матеріальних умов тримання під вартою, зокрема: зменшити наповнюваність камер таким чином, щоб на одну взяту під варту особу припадало щонайменше 4 м² житлової площі, без урахування площі, яку займають внутрішньокамерні туалети; усі місця розміщення засуджених і взятих під варту осіб, включаючи санітарні приміщення, утримувати в належному ремонтному та гігієнічному стані; забезпечити регулярне і часте проведення дезінсекції; забезпечити достатній доступ до природного освітлення та вентиляції у камерах; внутрішні санітарні приміщення повністю обладнати перегородками, тобто від підлоги до стелі (CPT/Inf (2024) 20) пункт 58).

7. У порушення статті 8 Закону України “Про попереднє ув’язнення” та пункту 17.2 Європейських пенітенціарних правил моніторами встановлено випадки порушення вимог щодо роздільного тримання ув’язнених. Так, під час вибіркової перевірки встановлено факт тримання осіб, обвинувачених або підозрюваних у вчиненні злочинів проти основ національної безпеки, спільно з іншими особами, які перебувають під вартою. Зокрема, у камерному приміщенні №47 особа, яка притягується до кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого частиною 2 статті 113 Кримінального кодексу України, трималася разом з особою, яка притягується до кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого частиною 4 статті 185 Кримінального кодексу України.

Аналогічні порушення встановлено в камерних приміщеннях №№4, 5, 6, 43, 68. Зазначене свідчить про недотримання адміністрацією установи вимог щодо забезпечення належного контролю за розміщенням ув’язнених, не відповідає принципам динамічної безпеки та призводить до порушення прав в’язнів на особисту безпеку, що суперечить національному законодавству та міжнародним стандартам, зокрема статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

8. Під час відвідування приміщень збірного відділення встановлено, що їх облаштування не повною мірою відповідає вимогам Норм забезпечення меблями, інвентарем і предметами господарського призначення слідчого ізолятора, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 27.07.2012 року №1118/5 (далі — Норми забезпечення), а також правилам 13, 14, 15, 17 та 22.2 Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правила Мандели), що може свідчити про порушення прав ув’язнених на гуманне поводження та повагу до людської гідності, гарантованих частиною третьою статті 1 Закону України “Про попереднє ув’язнення”.

Зокрема, встановлено, що у двох із чотирьох приміщень для тимчасового перебування осіб, узятих під варту, у збірному відділенні відсутнє природне освітлення у зв’язку з відсутністю вікон, що створює додатковий психологічний тиск через відсутність візуального контакту із зовнішнім середовищем.

У приміщеннях не працює механічна вентиляція.

Усупереч вимогам правила 22.5 Європейських пенітенціарних правил та Норм забезпечення камерні приміщення не оснащені баками для питної води. Через відсутність системи водопостачання та водовідведення приміщення не оснащені санітарним вузлом та умивальником, що унеможливлює дотримання належних санітарно-гігієнічних умов.

9. У порушення вимог Норм забезпечення у збірному відділенні відсутні такі приміщення: кімната для обшуку; кімната для зберігання обмінного фонду постільних речей і речового майна; комора для тимчасового зберігання брудних постільних речей і речового майна; перукарня; душова; камера карантину; камера для хворих (камера-ізолятор). Своєю чергою, відсутність камери карантину та камери для хворих (камери-ізолятора) у збірному відділенні установи створює умови для поширення інфекційних захворювань серед новоприбулих осіб, підвищує ризик епідеміологічних спалахів та ускладнює своєчасне виявлення й ізоляцію хворих, що може становити загрозу як для осіб, які тримаються в установі, так і для персоналу установи.

10. Моніторинговою групою встановлено відсутність нумерації приміщень для тимчасового перебування осіб, узятих під варту, у збірному відділенні. У зв’язку з цим під час поміщення ув’язнених та засуджених осіб до зазначених приміщень персоналом установи не здійснюється належна фіксація у книзі чергувань по збірному відділенню. Зазначене порушення створює умови для можливих зловживань з боку адміністрації та персоналу установи, зокрема в контексті дотримання встановлених норм площі на одну особу, а також створює передумови для порушення вимог статті 8 Закону України “Про попереднє ув’язнення” та пункту 17.2 Європейських пенітенціарних правил у контексті вимог щодо роздільного тримання ув’язнених.

11. Пунктом 4 глави 2 розділу III ПВР СІЗО передбачено застосування аудіовізуальних, електронних та інших технічних засобів з метою забезпечення безпеки, запобігання втечам, вчиненню кримінальних правопорушень і порушенням встановленого порядку тримання під вартою.

Під час огляду окремих камерних приміщень установи моніторинговою групою зафіксовано встановлення камер відеоспостереження.

Разом із тим у доповіді Комітету за 2012 рік зазначено, що відеоспостереження у житлових приміщеннях становить суттєве втручання у приватне життя ув’язнених та робить режим тримання більш репресивним, особливо у разі його тривалого застосування (CPT/Inf (2013) 23) пункт 52).

12. Усупереч вимогам статті 11 Закону України “Про попереднє ув’язнення” та пункту 1 глави 4 розділу IX ПВР СІЗО ув’язненим не повною мірою забезпечуються належні матеріально-побутові умови, що відповідають правилам санітарії та гігієни.

Окремі камери потребують проведення ремонту із заміною санітарно-технічного обладнання та електромережі. На стінах окремих камер наявні надмірна сирість та пліснява внаслідок затікання води.

У камерних приміщеннях ув’язнені змушені прати та сушити одяг, що свідчить про неналежну організацію лазне-прального забезпечення.

13. Під час відвідування сектору максимального рівня безпеки установи (далі — СМРБ) біля зовнішніх дверей камер для тримання засуджених до довічного позбавлення волі встановлено розміщення поіменних карток із коротким описом злочинів, скоєних особами, які перебувають у камерах. У своїй доповіді за результатами візиту до України у 2020 році Комітет зазначив, що таку практику слід припинити, оскільки вона не служить жодній розумній меті і, окрім стигматизації, має ефект погіршення стосунків між ув’язненими та працівниками в’язниці (CPT/Inf (2020) 40) пункт 52).

14. Під час відвідування карцерних приміщень встановлено відсутність наочної інформації із зазначенням номерів телефонів “гарячих ліній”, а також поштових і електронних адрес Міністерства юстиції України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Європейського суду з прав людини, Державного бюро розслідувань, Офісу Генерального прокурора, обласної та окружної прокуратур, міжрегіонального управління, Департаменту, Комісії з розгляду скарг на неналежні умови тримання в установах для попереднього ув’язнення та установах виконання покарань, а також регіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги.

Зазначене суперечить вимогам пункту 14 глави 2 розділу II ПВР СІЗО.

15. Облаштування окремих камерних приміщень СМРБ не забезпечує належних умов тримання засуджених з урахуванням їхніх індивідуальних потреб, що не відповідає міжнародним стандартам поводження з в’язнями та встановленим вимогам.

Так, у камерному приміщенні №186 СМРБ не забезпечено достатнього рівня природного освітлення, оскільки вікна обладнані матовим (затемненим) склом, що істотно обмежує проникнення денного світла до камер. Такі умови негативно впливають на психоемоційний стан засуджених та фактично позбавляють їх візуального контакту із зовнішнім середовищем.

Зазначене не відповідає вимогам правила 18.2 (а) Європейських пенітенціарних правил та правила 14 (а) Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правила Мандели).

У своїй доповіді за результатами візиту до України у 2020 році Комітет уже звертав на це увагу та рекомендував вжити заходів для перегляду дизайну вікон у камерах для того, щоб ув’язнені могли бачити, що розташоване поза межами камери (CPT/Inf (2020) 40) пункт 48).

16. Під час відвідування установи моніторинговою групою встановлено, що в крамниці установи відсутні шкарпетки, капці, дзеркало, конверти, марки, пристрої для споживання тютюнових виробів та вдихання аерозолів (пари) без їх згоряння, а також зарядні пристрої до них, наявність яких передбачена додатком 5 до Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 28.08.2018 року №2823/5 (далі — ПВР УВП).

17. Моніторинговою групою встановлено низку порушень в організації лазне-прального обслуговування засуджених та осіб, узятих під варту.

Відповідно до пункту 3.19.1 розділу III Положення про організацію лазне-прального обслуговування осіб, які тримаються в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 08.06.2021 року №849/5 (далі — Положення), санітарна обробка передбачає миття засуджених та осіб, узятих під варту, у лазні з використанням мила та мочалки, обов’язкову заміну постільної та натільної білизни, а також проведення дезінфекції (знищення патогенних мікроорганізмів) та дезінсекції (знищення комах і кліщів, які є переносниками інфекційних захворювань) особистого одягу та постільних речей (подушок, матраців, ковдр) у дезінфекційній камері.

Однак моніторинговою групою встановлено, що дезінфекційна камера в установі фактично не функціонує, що унеможливлює належну санітарну обробку постільних речей та одягу, створює підвищений ризик поширення інфекційних захворювань серед засуджених, осіб, узятих під варту, і персоналу та свідчить про порушення встановлених санітарно-гігієнічних норм.

18. У порушення пункту 2.14 розділу II Положення про організацію лазне-прального обслуговування в установі не забезпечено надання перукарських послуг засудженим та ув’язненим.

19. Моніторинговою групою встановлено, що засуджені та особи, узяті під варту, мають можливість відвідувати лазню лише один раз на тиждень. Зазначене порушує вимоги пункту 19.4 Європейських пенітенціарних правил та пункту 3.1 Положення про організацію лазне-прального обслуговування.

20. У порушення вимог додатка 3 до Положення про організацію лазне-прального обслуговування у пральні відсутні туалет, душова для працівників та кімната персоналу пральні.

21. У порушення пункту 2.11 розділу II Положення у приміщенні пральні не працює примусова припливно-витяжна система вентиляції.

22. Під час візиту моніторингова група зафіксувала, що персонал установи, який безпосередньо контактує із засудженими, відкрито носить спеціальні засоби, зокрема гумові кийки. Разом із тим згідно з абзацом восьмим пункту 8 глави 1 розділу V ПВР СІЗО носіння персоналом СІЗО спеціальних засобів у межах території СІЗО, що охороняється, має бути за можливості максимально прихованим від оточення. Водночас Комітет рекомендує, щоб пенітенціарні співробітники, які працюють у прямому контакті з в’язнями, не носили спецзасоби, такі як гумові кийки, наручники та балончики, споряджені сльозогінним газом, відкрито перед в’язнями. Таке носіння перешкоджає встановленню нормальних відносин між персоналом та в’язнями (пункт 85 (CPT/Inf (2011) 29); пункт 23 (CPT/Iinf (2013) 23); пункт 166 (CPT/Inf (2014) 15).

23. Згідно з інформацією, наданою адміністрацією установи, протягом 2025 року у державній установі “Вінницька установа виконання покарань (№1)” було проведено 411 короткострокових побачень ув’язнених та засуджених із близькими родичами та іншими особами. Усі побачення відбувалися у безконтактний спосіб — через суцільне розмежувальне скло з використанням переговорного пристрою.

Водночас у доповіді Уряду України за результатами візиту у 2023 році Європейський комітет із запобігання катуванням наголошує, що для всіх категорій засуджених відкриті побачення, наприклад за столом, мають становити правило, а закриті — виняток, застосування якого допускається лише на підставі обґрунтованих і вмотивованих рішень після індивідуальної оцінки потенційного ризику конкретного засудженого. У зв’язку з цим Комітет закликає українську владу переглянути порядок проведення короткострокових побачень у пенітенціарних установах з метою забезпечення їх проведення, як правило, у відкритих умовах (CPT/Inf (2024) 20) пункт 99).

24. Відповідно до службової документації некомплект персоналу в установі станом на 08.06.2026 року становить 67 штатних одиниць. Водночас у доповіді Уряду України за наслідками візиту у 2023 році Комітет наголошує, що забезпечення позитивного клімату в пенітенціарній установі вимагає наявності професійної команди персоналу, який повинен бути присутнім у достатній кількості в будь-який момент часу в місцях тримання під вартою. Недостатня кількість персоналу може лише збільшити ризик насильства та залякування між засудженими. Нестача персоналу, який перебуває на “передовій лінії”, також підриває якість та рівень заходів, що пропонуються засудженим, і ставить під загрозу перспективу підготовки до звільнення та соціальної реабілітації. У зв’язку із цим Комітет закликає українську владу вжити рішучих заходів для суттєвого збільшення кількості персоналу у пенітенціарних установах України, де спостерігається низький рівень укомплектованості персоналом, з метою посилення присутності персоналу служб охорони і нагляду всередині установ. Необхідно також вжити заходів, щоб покласти край 24-годинній зміні персоналу, який несе службу (CPT/Inf (2024) 20) пункт 93).

25. Під час моніторингового візиту моніторинговою групою перевірено стан забезпечення права осіб, які перебувають в установі, на захист життя в умовах воєнного стану та готовність об’єктів цивільного захисту до використання за призначенням.

Встановлено, що на території ВУВП-1 визначено найпростіше укриття, яке розташоване у підвальному приміщенні адміністративного корпусу та використовується виключно для укриття персоналу установи. Разом із тим особи, які тримаються в установі, доступу до цього укриття не мають.

Під час огляду укриття встановлено, що воно не відповідає мінімальним вимогам безпеки. Зокрема, приміщення має лише один вхід, другий аварійний евакуаційний вихід відсутній, що у разі руйнування або блокування основного входу унеможливить безпечну евакуацію осіб, які перебуватимуть усередині. Крім того, укриття не обладнане системою вентиляції, що не забезпечує необхідний повітрообмін під час тривалого перебування людей, а також не має каналізації та санітарно-побутових умов. Наявність незначного запасу питної води не компенсує відсутності базових інженерних систем, необхідних для функціонування укриття під час тривалих повітряних тривог.

Моніторингова група звертає увагу, що в умовах систематичних ракетних та дронових атак держава має позитивний обов’язок забезпечити належний рівень захисту життя всіх осіб, які перебувають під її контролем, у тому числі осіб, позбавлених волі. Використання укриття виключно для персоналу за відсутності належних захисних приміщень для ув’язнених та засуджених не відповідає цьому обов’язку. Відповідно до статті 27 Конституції України, статті 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статей 2, 20 та 32 Кодексу цивільного захисту України, а також Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.07.2018 року №579, захисні споруди повинні забезпечувати безпечне перебування людей, зокрема бути обладнаними необхідними інженерними системами та шляхами евакуації.

Таким чином, відсутність у найпростішому укритті другого евакуаційного виходу, системи вентиляції та каналізації свідчить про його невідповідність вимогам законодавства у сфері цивільного захисту. Крім того, відсутність належного укриття для осіб, які тримаються в установі, створює реальний ризик порушення їхнього права на життя та безпеку в умовах воєнного стану і потребує усунення.

26. Під час моніторингового візиту моніторинговою групою перевірено дотримання права на працю та соціальний захист осіб, які тримаються у ВУВП-1. З цією метою проведено конфіденційне спілкування із засудженими та ув’язненими, які виконують роботи на харчоблоці, досліджено відповідну документацію, а саме: трудові договори, договори цивільноправового характеру, табелі обліку робочого часу, відомості про нарахування заробітної плати та винагороди, відомості про сплату єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, журнал медичних оглядів працівників харчоблока, журнал видачі колючо-ріжучих предметів, журнал контролю якості приготування їжі, а також іншу документацію.

Встановлено, що до забезпечення роботи харчоблока залучаються як засуджені, праця яких оформлена трудовими договорами, так і особи, узяті під варту. При цьому останні виконують окремі виробничі операції без оформлення трудових відносин та без оплати праці.

Згідно з наданими адміністрацією документами, у господарській обслузі працевлаштовано засуджених на посадах кухарів, пекарів, працівників їдальні, робітників кухні, столяра, слюсаря-сантехніка, прибиральників, підсобних робітників та інших працівників. Із зазначеними особами укладено строкові трудові договори, їм нараховується заробітна плата та здійснюється сплата єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, що забезпечує набуття ними страхового стажу та реалізацію права на соціальний захист.

Разом із цим під час обходу харчоблока та конфіденційного спілкування з особами, які тримаються в установі, встановлено, що до виконання робіт з очищення овочів, роботи на овочерізці та інших технологічних процесів залучаються також обвинувачені, які не перебувають у трудових відносинах з установою та не отримують будь-якої винагороди за виконану роботу.

Так, обвинувачені С., Н. та Р. повідомили, що щоденно виконують роботи з очищення овочів та працюють на овочерізці орієнтовно по дві години. За їхніми словами, така робота здійснюється без оформлення трудових відносин та без будь-якої оплати.

Моніторингова група звертає увагу, що очищення овочів, підготовка харчових продуктів до приготування їжі, робота на овочерізці, миття овочів та інші аналогічні роботи є складовою виробничого процесу харчоблока та безпосередньо забезпечують приготування їжі для всіх осіб, які тримаються в установі. Такі роботи не можуть розглядатися як роботи з благоустрою установи, оскільки вони не пов’язані з підтриманням належного санітарного стану території чи приміщень, а є постійною виробничою діяльністю, яка має виконуватися в межах належним чином оформлених трудових відносин із дотриманням гарантій оплати праці та соціального страхування.

Окремої уваги заслуговує організація роботи господарської обслуги. Зокрема, засуджений К. працює у господарській обслузі понад рік, що свідчить про постійний характер виконуваної ним трудової функції. Аналогічно засуджений Н. працює робітником їдальні, його праця оформлена відповідним трудовим договором, за нього здійснюється нарахування заробітної плати та сплата єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування. Водночас аналіз табелів робочого часу та відомостей про нарахування заробітної плати свідчить про майже безперервне залучення окремих працівників харчоблока до роботи протягом календарного місяця, що потребує додаткової оцінки щодо дотримання вимог законодавства про тривалість робочого часу та часу відпочинку.

Під час аналізу журналу медичних оглядів працівників харчоблока встановлено, що щоденно, включаючи вихідні дні, лікарем проводяться огляди одних і тих самих десяти працівників харчоблока. Водночас встановлено, що списки осіб, які підлягають огляду, заповнюються заздалегідь на декілька днів уперед, що ставить під сумнів фактичне проведення щоденних передзмінних медичних оглядів. Крім того, обвинувачені, які фактично працюють на очищенні овочів та безпосередньо контактують із харчовими продуктами, у зазначеному журналі відсутні та медичний огляд не проходять, незважаючи на виконання робіт, пов’язаних із приготуванням їжі.

Під час перевірки журналу видачі колючо-ріжучих предметів встановлено, що документ ведеться формально. У ньому відсутні відомості про час видачі та час повернення ножів, що не дає можливості встановити фактичну тривалість користування ними та належним чином контролювати їх обіг. Крім того, журнал не містить відомостей про всіх осіб, які фактично працюють із ножами. Так, під час візиту моніторинговою групою встановлено, що обвинувачений Н. здійснював очищення картоплі ножем, однак його прізвище в журналі видачі колючо-ріжучих предметів відсутнє. Це свідчить про неналежний контроль за використанням потенційно небезпечних предметів у режимній установі.

Аналіз журналу контролю якості приготування їжі також свідчить, що окремі засуджені, зокрема В., Ф. та Г., фактично беруть участь у приготуванні їжі щоденно, без вихідних днів.

Також неможливо визначити тривалість робочого часу ув’язнених, які працюють в установі, оскільки надані адміністрацією документи не дозволяють достовірно встановити тривалість їхнього робочого часу, а в установі не ведеться облік виведення ув’язнених із камер для виконання робіт. Відсутність талонів або будь-якої іншої форми документування виведення унеможливлює перевірку фактичної тривалості роботи кожної особи та зіставлення її з табелями обліку робочого часу, що створює ризик приховування понаднормової праці або використання праці осіб без належного оформлення.

Таким чином, моніторинговою групою встановлено ознаки системних недоліків в організації праці осіб, які виконують роботи на харчоблоці. Зокрема, окремі обвинувачені залучаються до виконання виробничих робіт без оформлення трудових відносин, без оплати праці та без сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, що позбавляє їх права на винагороду за працю, страхового стажу та інших гарантій соціального захисту. Одночасно адміністрацією не забезпечено належний облік фактично відпрацьованого часу, формально ведуться окремі журнали медичного контролю та видачі колючо-ріжучих предметів, а виробничі роботи харчоблока фактично підміняються роботами з благоустрою установи.

Зазначені обставини свідчать про необхідність приведення організації праці в установі у відповідність до вимог статті 43 Конституції України, статті 16 Закону України “Про попереднє ув’язнення”, статей 60, 118, 120 Кримінально-виконавчого кодексу України, Кодексу законів про працю України, Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування”, а також Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правила Мандели) та Європейських пенітенціарних правил, які вимагають, щоб будь-яка праця осіб, позбавлених волі, була законною, безпечною, належним чином оплачуваною та забезпечувала соціальні гарантії. На думку моніторингової групи, адміністрації установи необхідно припинити практику залучення ув’язнених до виконання виробничих робіт на харчоблоці без належного правового оформлення, забезпечити облік фактично відпрацьованого часу, належний медичний контроль усіх осіб, які працюють із харчовими продуктами, а також привести порядок документування використання колючо-ріжучих предметів у відповідність до вимог безпеки та внутрішніх нормативних актів.

Вінницька міська медична частина №1 філії державної установи “Центр охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України” у Вінницькій області

Завідувачка Вінницької міської медичної частини №1 філії державної установи “Центр охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України” у Вінницькій області — Верзун Ольга Володимирівна.

У штаті медичної частини станом на 08.06.2026 року вакантними залишаються посади: клінічного психолога — 0,5 штатної одиниці; лікаря акушера-гінеколога — 0,5 штатної одиниці.

Під час моніторингового візиту моніторинговою групою здійснено вивчення медичної документації, огляд приміщень медичної частини, а також проведено індивідуальні бесіди (опитування) із засудженими та особами, узятими під варту, за результатами чого встановлено недоліки в організації медичного забезпечення, що призводять до порушення прав зазначених осіб.

1. Під час візиту моніторинговою групою встановлено, що медичний персонал не забезпечує належної фіксації та документування тілесних ушкоджень осіб, позбавлених волі.

Відповідно до пункту 2.11 розділу II Порядку взаємодії закладів охорони здоров’я ДКВС України із закладами охорони здоров’я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженого спільним наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров’я України від 10.02.2012 року №239/5/104 (далі — Порядок), у разі виявлення в особи, узятої під варту, тілесних ушкоджень медичний працівник, який виявив такі ушкодження, складає довідку у трьох примірниках, у якій детально зазначаються:

• відомості (письмова заява, усне або письмове пояснення особи, узятої під варту, що стосуються обставин отримання тілесних ушкоджень (дата, час, місце отримання, способи заподіяння ушкоджень, відомості про особу (осіб), яка (які), на думку особи, узятої під варту, їх заподіяла(ли)), а також інші відомості щодо отримання тілесних ушкоджень);
• вичерпний опис медичних показників, що характеризують стан здоров’я особи, узятої під варту, характер ушкоджень, їх розміри та розташування;
• припущення медичного працівника з огляду на відомості, надані особою, узятою під варту, та медичні показники, а також обґрунтування їх співвідношення.

До довідки медичним працівником додаються форма первинної облікової документації №511/о “Довідка про фіксацію тілесних ушкоджень”, затверджена наказом Міністерства охорони здоров’я України від 14.02.2012 року №110, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 28.04.2012 року за №661/20974, та фотографії наявних тілесних ушкоджень особи, узятої під варту. Два примірники довідки та додатків до неї долучаються до матеріалів особової справи та медичної карти амбулаторного хворого №025/о, третій примірник видається особисто особі, яка пройшла огляд.

Натомість моніторинговою групою встановлено випадки, коли під час виявлення тілесних ушкоджень медичним персоналом заповнюється лише форма первинної облікової документації №511/о без складання довідки у трьох примірниках та без здійснення повного комплексу дій, передбачених Порядком. Це свідчить про порушення вимог пункту 2.11 розділу II Порядку та про неналежну організацію медичної фіксації тілесних ушкоджень.

Водночас відсутність належної фіксації тілесних ушкоджень не відповідає пункту 60 рекомендацій Комітету, де зазначено, що медичні служби у місцях позбавлення волі можуть зробити свій внесок у запобігання насильству проти осіб, яких тримають під вартою, шляхом систематичної реєстрації тілесних ушкоджень, а також, за необхідності, через інформування відповідних органів влади (CPT/Inf (93) 12).

2. Під час аналізу медичної документації встановлено, що особи, які перебувають на амбулаторному лікуванні у лікаря-психіатра, не підписали форму первинної облікової документації №003-8/о “Усвідомлена згода особи на амбулаторну психіатричну допомогу”. Відсутність підписаної згоди унеможливлює належне підтвердження добровільності отримання пацієнтами психіатричної допомоги та застосування щодо них відповідних методів діагностики, профілактики й лікування, що свідчить про порушення вимог Закону України “Про психіатричну допомогу”, інструкцій до заповнення форм первинної облікової документації, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 15.09.2016 року №970, та правила 32 (b) Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правила Мандели).

3. У штаті медичної частини вакантна посада клінічного психолога, що ускладнює своєчасне та ефективне надання медичної допомоги у сфері психічного здоров’я засудженим. Комітет у доповіді за наслідками візиту до України у 2023 році рекомендував надалі посилювати надання психологічної допомоги в установах, а також розвивати підготовку та роль пенітенціарних психологів, особливо в частині терапевтичної клінічної роботи із засудженими. У цьому контексті необхідно докласти зусиль для набору клінічно підготовлених психологів, які мають бути частиною медичної команди та у своїй роботі не повинні поєднувати дві різні ролі, тобто оцінку ризиків і терапевтичну клінічну роботу (CPT/Inf (2024) 20) пункт 85).

4. У порушення пункту 9 Правил застосування фізичного обмеження та (або) ізоляції при наданні психіатричної допомоги особам, які страждають на психічні розлади, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 24.03.2016 року №240, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 15.04.2016 року за №570/28700, та пункту 8.3.4 Державних будівельних норм України В.2.2-10:2022 “Заклади охорони здоров’я” палата-ізолятор для осіб із розладами психіки не відповідає встановленим вимогам. Приміщення (палата №80) розраховане на перебування більше ніж однієї особи (на 2 особи), що суперечить принципам ізоляції. Надмірна заґратованість вікна не забезпечує достатнього рівня природного освітлення. Приміщення не обладнане системою механічної вентиляції.

Санітарний вузол не обладнаний достатніми перегородками та дверцятами, що не забезпечує приватності під час користування ним. Також у палаті відсутній бачок із питною кип’яченою водою.

5. Диспансерний нагляд здійснюється за 19 особами, які мають інвалідність. З них I групи — 4 особи, II групи — 4 особи, III групи — 11 осіб. Разом із тим у порушення вимог Закону України “Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні” особи з інвалідністю не отримують належних діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм, що спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності. Так, під час вивчення медичної документації засуджених встановлено, що в особи, яка має інвалідність, відсутня індивідуальна програма реабілітації (далі — ІПР). Крім того, не виконуються рекомендації ІПР, у зв’язку з чим вона не отримує належних діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями та наслідками травм, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності.

6. У порушення вимог Державних будівельних норм України В.2.2-40:2018 “Інклюзивність будівель і споруд. Основні положення” у медичній частині не створено умов щодо тримання людей з інвалідністю.

7. У порушення пункту 37 постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 року №285 “Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики” у медичній частині відсутній висновок, що підтверджує вільний доступ до будівель та приміщень медичного закладу маломобільних груп населення, отримання якого є обов’язковим.

8. У порушення Порядку організації медичної допомоги на первинному, вторинному (спеціалізованому) та третинному (високоспеціалізованому) рівнях із застосуванням телемедицини, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 19.10.2015 року №681, персонал медичної частини через технічні обмеження позбавлений можливості надсилати запити на телемедичні консультації та отримувати фахову допомогу для надання медичних послуг засудженим.

9. У порушення вимог Стандартів медичної допомоги при вірусному гепатиті C у дорослих, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 23.07.2025 року №1178, не всі особи з підозрою на вірусний гепатит C проходять необхідне ПЛР-тестування, у зв’язку з чим вони не отримують належного лікування, що може призвести до погіршення стану їхнього здоров’я та поширення зазначеного інфекційного захворювання серед засуджених та ув’язнених осіб.

10. Під час візиту встановлено, що у формі первинної облікової документації №025/о “Медична карта амбулаторного хворого” медичним персоналом здійснюється внесення інформації щодо короткого опису вчинених засудженими кримінальних правопорушень із зазначенням статей, за якими їх засуджено, що не передбачено жодним нормативно-правовим актом.

Зазначена практика не має правового обґрунтування, не переслідує легітимної мети у сфері надання медичної допомоги та призводить до стигматизації пацієнтів. Крім того, внесення такої інформації негативно впливає на довірливі відносини між пацієнтом і медичним працівником, що є необхідною передумовою для належного надання медичної допомоги.

11. У порушення Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30.12.2014 року №1417, приміщення медичної частини не обладнані системами пожежогасіння та пожежної сигналізації, окрім кабінету ЗПТ.

Рекомендації

1. Забезпечити дотримання встановлених законодавством та міжнародними стандартами норм площі, умов тримання та матеріально-побутового забезпечення осіб, які утримуються в установі.

2. Припинити використання камерних приміщень, що не відповідають мінімальним вимогам щодо площі та ширини, а також привести їх облаштування у відповідність до вимог національного законодавства та міжнародних стандартів.

3. Забезпечити належний санітарно-гігієнічний стан камерних приміщень, природне освітлення, вентиляцію, приватність під час користування санітарними вузлами та провести необхідні ремонтні роботи.

4. Забезпечити дотримання вимог щодо роздільного тримання ув’язнених відповідно до вимог законодавства.

5. Привести умови тримання та матеріально-побутове забезпечення у збірному відділенні у відповідність до встановлених вимог, забезпечивши його необхідними приміщеннями, обладнанням та належним обліком осіб.

6. Переглянути практику застосування відеоспостереження у житлових камерних приміщеннях з урахуванням права ув’язнених на приватність.

7. Усунути порушення у секторі максимального рівня безпеки, зокрема припинити практику розміщення інформації, що стигматизує засуджених, та забезпечити належний рівень природного освітлення камер.

8. Забезпечити належне функціонування системи лазне-прального обслуговування, включаючи роботу дезінфекційної камери, вентиляції, надання перукарських послуг та дотримання встановленої періодичності миття.

9. Забезпечити дотримання вимог щодо носіння персоналом спеціальних засобів під час безпосереднього контакту з ув’язненими та засудженими.

10. Забезпечити можливість проведення короткострокових побачень у відкритих умовах, якщо інше не обумовлено результатами індивідуальної оцінки ризиків.

11. Вжити заходів щодо укомплектування установи персоналом до штатної чисельності.

12. Забезпечити належний рівень цивільного захисту осіб, які тримаються в установі, та привести укриття у відповідність до вимог законодавства.

13. Усунути порушення законодавства про працю та соціальний захист, забезпечивши належне оформлення трудових відносин, оплату праці, облік робочого часу, проведення медичних оглядів і належний контроль за використанням праці осіб, які тримаються в установі.

14. Вжити заходів, спрямованих на усунення виявлених порушень прав людини та недопущення катувань, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження та покарання у Вінницькій міській медичній частині №1 філії державної установи “Центр охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України” у Вінницькій області.

15. Забезпечити контроль за належним веденням медичної документації відповідно до Порядку взаємодії закладів охорони здоров’я ДКВС України із закладами охорони здоров’я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженого спільним наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров’я України від 10.02.2012 року №239/5/104, Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженого спільним наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров’я України від 15.08.2014 року №1348/5/572, та інших нормативно-правових актів.

16. Забезпечити штат медичного закладу лікарями-спеціалістами відповідно до потреб.

17. Забезпечити своєчасну та належну фіксацію тілесних ушкоджень у засуджених та ув’язнених осіб.

18. Забезпечити обов’язкове підписання пацієнтами форми №003-8/о для підтвердження добровільності психіатричної допомоги.

19. Забезпечити обладнання ізолятора для осіб з розладами психіки та поведінки відповідно до вимог.

20. Забезпечити проведення індивідуальної реабілітації осіб, які її потребують.

21. Забезпечити доступність будівель установи відповідно до Державних будівельних норм України В.2.2-40:2018 “Інклюзивність будівель і споруд. Основні положення”.

22. Забезпечити належну роботу телемедичного комплексу для здійснення лікарями запитів на телемедичне консультування.

23. Виконати вимоги пункту 37 постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 року №285 “Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики”.

24. Забезпечити всіх осіб з підозрою на ВГС доступом до ПЛР-тестування у найкоротший строк та організувати необхідне противірусне лікування для осіб із підтвердженим діагнозом.

25. Припинити практику внесення до форми первинної облікової документації №025/о “Медична карта амбулаторного хворого” інформації щодо вчинених засудженими кримінальних правопорушень як такої, що не передбачена вимогами нормативно-правових актів, не пов’язана з наданням медичної допомоги та призводить до стигматизації пацієнтів.

26. Усунути порушення вимог пожежної безпеки.