Ганна Пироженко
Жінка, обличчя якої заблюрене, каже українською мовою: “Залишала коментарі в месенджері Телеграм… Коментарі в яких підтримувала… ну або виправдовувала тероризм з боку Української держави і закликала, мабуть, до терористичних дій по відношенню до Російської Федерації. Я розкаююся, звичайно, я визнаю, що не треба було цього робити. Я підставила, в першу чергу, свою родину, свою сім’ю підвела під удар”.
Журналісти проєкту “Важные истории” поговорили з рідними Ганни Пироженко і ті підтвердили: це дійсно вона. За інформацією проєкту, кримінальна справа проти жінки порушена за статтями про “заклики до екстремізму та тероризму”, її вже передано до Південного окружного військового суду в Ростові-на-Дону.
Про насильницьке зникнення учительки з Першокостянтинівки ми писали в серпні. Ганні Василівні Пироженко 52 роки. Понад два десятиліття вона працювала в місцевій школі, викладала історію. У 2022 році звільнилася і приділяла весь свій час домашньому господарству і догляду за родичами похилого віку: 83-річною хворою матір’ю та 77-річним маминим братом. Саме тому і не змогла виїхати. Представники окупаційної адміністрації неодноразово відвідували матір Ганни Василівни, потім у соцмережах з’являлися пости про те, як нова влада “піклується” про літню жінку, яка була свідком Великої Вітчизняної війни.
Перший обшук окупанти провели в оселі Пироженків у січні 2025 року, але нічого не знайшли. Вранці 5 серпня представники російських спецслужб прийшли до родини знову.
“Під час обшуку окупанти перевернули весь будинок догори дриґом, вилучили особистий телефон та ноутбук Ганни Василівни, — розповідали в Кримськотатарському ресурсному центрі. — Жінці дали всього кілька хвилин, щоб переодягнутися, після чого, нічого не пояснюючи, наказали їхати з ними. Співробітники ФСБ посадили її в автомобіль і спочатку відвезли до будинку її сестри, який розташований у кінці тієї ж вулиці. Однак після цього Ганну Василівну вивезли в невідомому напрямку”.
6 серпня чоловік Ганни Василівни вирушив на пошуки дружини, але його самого запроторили до катівні. “Його самого затримали, жорстоко побили, катували електрошокером, зламали ребра і, відібравши всі документи українського зразка, відпустили додому, висунувши жорсткий ультиматум: покинути окуповану територію протягом кількох днів”, — писали правозахисники. Росіяни погрожували посадити його в камеру поруч із камерою дружини.
Згодом стало відомо, що Ганну тримали в Чаплинці, а потім відвезли до СІЗО в Чонгарі. Довгий час, ніхто з рідних не знав, у чому звинувачують жінку.
“Родичі Ганни, що залишилися в селі, так і не змогли домогтися зустрічі з нею. За їхніми словами, слідчий, який веде справу, ‘не дає гарантії, що бабуся знову побачить Ганну’ через тяжкість звинувачень”, — розповіли журналісти видання “Важные истории”.
Ольга Сідачова-Шахова
Тим часом з лютого цього року в СІЗО в Чонгарі окупанти тримають ще одну мешканку окупованої Херсонщини, Ольгу Сідачову-Шахову з Нової Маячки. За повідомленням правозахисного проєкту допомоги політв’язням “Меморіал”, Ольгу спочатку обвинувачували за статтею про “виправдання тероризму”, і 16 липня суд їй виніс вирок: штраф 320 тисяч рублів. На волю вона мала вийти за два тижні. Але цього так і не сталося.
“1 серпня мене нібито відпустили на волю, але не встигла я вийти з СІЗО, як мене знову затримали, але вже за іншою статтею. Мені інкримінують 276 ст. (шпигунство) КК РФ. Додому я не доїхала”, — розповідала жінка у листі.
Перебуваючи в неволі, жінка неодноразово намагалася зв’язатися із сином та рідними, але у Новій Маячці немає світла та зв’язку, не працює пошта. “Був зв’язок з племінницею, але і з нею зв’язок я втратила від неї я дізналася, що сина повинні були забрати 1 жовтня в армію”, — пише Ольга.
Відомо, що до повномасштабного вторгнення жінка займалася правозахисною діяльністю, входила до ГО Правозахисне об’єднання “Синдикат”. У 2019 році Ольга Сідачова-Шахова входила до Громадської ради при Південному міжрегіональному управлінні з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України.
Переслідуючи цивільних на окупованих українських територіях, РФ порушує цілу низку норм Міжнародного гуманітарного права. РФ запроваджує власне кримінальне законодавство, попри те, що це суперечить статті 64 IV Женевської конвенції. Цивільних піддають “насильницьким зникненням”; процедурні норми дотримуються лише формально. Викрадених цивільних переміщують на територію РФ, попри заборону таких дій статтею 76 Конвенції про захист цивільного населення.
Коаліція правозахисних організацій в рамках кампанії PEOPLE FIRST!, вимагає звільнення усіх ув’язнених внаслідок російської агресії проти України, зокрема і засуджених російськими судами цивільних.
