“Винось усю техніку, яка в тебе є”
Про чергове насильницьке зникнення написала “Медіазона”: журналісти поспілкувалися з дружиною пана Григорія — Селіме Юнусовою.
Григорій Юнусов народився на Черкащині. У 2021 році після одруження він переїхав з Києва до Білогірська, розташованого в окупованому РФ Криму. Чоловік отримав російську посвідку на проживання (російською — ВНЖ) та влаштувався у місцеве кафе кухарем. Два роки тому у подружжя народилася дитина.
Як розповідала дружина, цього липня Григорію Юнусову зателефонував “дільничний” і запитав, де перебуває чоловік. Юнусов вирішив, що окупаційна “поліція” просто перевіряє, чи він дотримується вимог міграційного законодавства, і назвав свою адресу в Білогірську.
Вже за декілька днів додому до Юнусових приїхали “дільничний” та оперативник ФСБ, які наказали винести техніку.
“Винось усю техніку, яка в тебе є, якщо ти не хочеш, аби ми прийшли о шостій ранку до тебе додому і все в тебе перевернули”, — переказувала слова силовиків дружина Григорія.
Після цього зайди забрали смартфон і ноутбук Юнусова, а самого чоловіка вивезли на пів дня до відділу ФСБ. Григорій Юнусов розповідав дружині, що там йому зачитували якісь коментарі з телеграму, які нібито належали йому. Пані Селіме не виключає, що чоловік міг залишати у публічних телеграм-каналах або чатах емоційні повідомлення, адже болісно переживав війну Росії проти України. Утім, тоді Григорія Юнусова відпустили додому, собі оперативники залишили тільки телефон чоловіка. 15 липня він мав прийти на ще один “допит”. Юнусов виконав цю вимогу.
15 липня українець пішов на черговий “допит”. З відділу Управління ФСБ у Білогірську він повернувся вже ввечері 15 липня у супроводі оперативників та “понятих”. Цього разу силовики мали постанову “суду” з дозволом на обшук. Григорія знову вивезли, а з квартири забрали теку з усіма його особистими документами.
“Коли вони йшли, вони нічого не пояснили. Я у чоловіка запитала: ‘Що там?’ Він сказав: ‘Там дещо знайшли’. Це все, що він мені встиг сказати”, — казала пані Селіме журналістам і уточнювала, що силовики нібито щось знайшли в телефоні Григорія.
Того ж вечора “дільничний” склав на Юнусова протокол про непокору силовикам, а вже 16 липня суддя окупаційного Білогірського районного суду призначила пану Григорію 10 діб арешту. Як було зазначено у постанові суду (копія якої була у журналістів), на засіданні Григорій Юнусов нібито сказав, що “фізичного та психологічного тиску з боку силовиків не було”, хоча й не визнав своєї вини у “непокорі”.
При цьому адвокату Григорій Юнусов розповів зовсім інше, зокрема те, що під час “допиту” йому погрожували та залякували, згадувала дружина. З-поміж іншого силовики казали, що у рідних пана Григорія можуть бути проблеми, а самому українцю пропонували “позайматися фізкультурою”, що на жаргоні силовиків може означати погрозу катуваннями.
Відбувати арешт Григорія Юнусова вивезли до спецприймальника Сімферополя. Там його відвідав адвокат Джеміль Темішев, якого найняла родина Григорія. Адвокат переказав дружині Юнусова, що ефесбівці знайшли у смартфоні Григорія застосунок українського банку, через який нібито здійснювали перекази в Україну.
Під тиском Григорій Юнусов підписав зізнавальні свідчення про те, що відправляв гроші на військові потреби України. На думку адвоката, це могли кваліфікувати як “фінансування тероризму”.
За словами адвоката, силовики натиснули на пана Григорія, а він піддався на тиск, казала дружина.
Поза тим Григорія Юнусова мали звільнити ввечері 25 липня, саме тоді спливав термін його арешту. Утім, зі спецприймальника чоловік так і не повернувся. Адвокат Темішев намагався розшукати свого підзахисного в кримських СІЗО, але марно. Адвокат досі не знає, де утримують Григорія, чи порушили проти нього кримінальну справу, і якщо так, то за якою статтею.
“Офіційної інформації жодної немає”, — цитувала “Медіазона” адвоката.
Інформації щодо обрання Юнусову запобіжного заходу на сайтах кримських судів також не вдалося віднайти.
Наприкінці липня Селіме Юнусова подала заяву про зникнення чоловіка до окупаційної “поліції” та поскаржилася до “прокуратури”. У відповіді “начальника окупаційного УМВС по Сімферополю” від 20 серпня навіть прізвище Григорія було написане з помилкою “Юсупов”. При цьому окупаційна “поліція” писала, буцімто здійснює “усі необхідні оперативно-розшукові заходи”. На тому й все. Відповідь “прокуратури” не була змістовнішою.
Пані Юнусова зверталася й до Управління ФСБ по Криму. У листі від 21 жовтня “заступник начальника УФСБ по Криму та Севастополю” стверджував, нібито Юнусова не затримували, а кримінальних справ проти нього спецслужба не порушувала й не розслідує…
При цьому пані Селіме наголошувала, що два з половиною роки тому її чоловікові діагностували гепатит B, який потребує безперервної терапії.
“Йому прописали щоденне приймання препаратів. Якщо він їх не прийматиме, то вірусне навантаження цього захворювання у нього зростатиме, і, звісно, це буде колосальний удар по здоров’ю. І ось уже майже четвертий місяць, як ми не знаємо про нього нічого, і, як я розумію, там [у російських застінках] йому нічого й не дають”, — цитувала дружину “Медіазона”.
Щобільше, дружина Юнусова, яка самостійно виховує дворічну дитину, має інвалідність II групи: після ампутації ноги жінка користується протезом. Ба більше, пані Селіме перебуває на останніх термінах вагітності…
Через брак грошей на підключення води та опалення в будинку, який вони зводили разом із чоловіком, пані Селіме вимушено живе у матері в старому саманному будинку з мінімальними зручностями. Без офіційної довідки про затримання чоловіка чи визнання його зниклим безвісти сімʼя навіть не зможе звернутися за матеріальною допомогою та отримати виплати на дітей…
Загальний контекст
Нагадаємо, що у 2015 році Україна приєдналася до Міжнародної конвенції про захист усіх осіб від насильницьких зникнень. Відповідно до другої статті Конвенції, насильницьким зникненням вважається арешт, затримання, викрадення чи будь-яке інше позбавлення волі, вчинене представниками держави чи особами або групами осіб, які діють з дозволу, за підтримки чи за згодою держави. При цьому всі вони відмовляються визнати факт позбавлення волі або приховують дані про долю чи місцеперебування зниклої людини, через що ця людина залишається без захисту закону. Римський статут Міжнародного кримінального суду визначає систематичні насильницькі зникнення злочином проти людяності.
Ще влітку 2024-го глобальна ініціатива “Трибунал для Путіна” (T4P) презентувала своє дослідження, присвячене насильницьким зникненням. Тоді T4P вдалося ідентифікувати 5340 жертв насильницьких зникнень та направила подання до Міжнародного кримінального суду й узагальнення для Робочої групи ООН. Вже цього жовтня у Варшаві Центр громадянських свобод за участю Харківської правозахисної групи організував захід, що мав назву “Систематичні насильницькі зникнення як воєнний злочин, що вчиняє РФ: питання стратегії розслідування та притягнення до міжнародної відповідальності”. Під час цієї зустрічі наш експерт Михайло Романов представив підготовлену Харківською правозахисною групою аналітичну доповідь щодо насильницьких зникнень, зафіксованими у період з 1 квітня 2023 року до 1 грудня 2025-го. З текстом доповіді можна ознайомитися за покликанням.
Раніше ми неодноразово переповідали, як мешканці та мешканки ТОТ стають жертвами насильницьких зникнень і опиняються в СІЗО, у тому числі розташованих в окупованому Росією Криму. Людей можуть тримати в застінках упродовж місяців (а подекуди років) без зв’язку з зовнішнім світом і без доступу до правової допомоги. Рідним зниклих не повідомляють, де їх утримують і в якому правовому статусі вони перебувають. У російських застінках люди не отримують медичної допомоги та зазнають тортур. Крім того, як стало відомо цієї весни, Путін дозволив без рішення суду відправляти людей до СІЗО “за протидію СВО”. Ми неодноразово розповідали й про кримські СІЗО, зокрема про нові слідчі ізолятори — СІЗО №2, СІЗО №8, а також неодноразово розповідали про СІЗО №1 у Сімферополі. Ми також писали, що Росія хоче збільшити кількість СІЗО в окупованому Криму…
Нагадаємо, що ініціатива “Трибунал для Путіна” (T4P) створила інтерактивну мапу, на якій можна побачити адреси місць несвободи, розташованих як на території РФ, так і на ТОТ, та кількість громадян України, яких там утримують.
