Про насильницьке зникнення мешканки окупованого села Першокостянтинівки повідомили в Кримськотатарському Ресурсному Центрі. За словами менеджерки КРЦ Зареми Барієвої, Ганні Василівні Пироженко 52 роки. Все життя вона прожила в рідному селі, понад два десятиліття працювала в місцевій школі, викладала історію. У 2022 році звільнилася і приділяла весь свій час домашньому господарству і догляду за родичами похилого віку: 83-річною хворою матір’ю та 77-річним маминим братом.
Вперше окупанти прийшли до родини з обшуком у січні 2025 року, але нічого не знайшли. Два тижні тому, вранці 5 серпня, представники російських спецслужб знову увірвалися до оселі Пироженків.
“Під час обшуку окупанти перевернули весь будинок догори дриґом, вилучили особистий телефон та ноутбук Ганни Василівни, — йдеться в повідомленні КРЦ. — Жінці дали всього кілька хвилин, щоб переодягнутися, після чого, нічого не пояснюючи, наказали їхати з ними. Співробітники ФСБ посадили її в автомобіль і спочатку відвезли до будинку її сестри, який розташований у кінці тієї ж вулиці. Однак після цього Ганну Василівну вивезли в невідомому напрямку”.
Чоловік Ганни Василівни намагався з’ясувати хоч щось про долю дружини. 6 серпня він вирушив на її пошуки, але сам потрапив до катівні. “Його самого затримали, жорстоко побили, катували електрошокером, зламали ребра і, відібравши всі документи українського зразка, відпустили додому, висунувши жорсткий ультиматум: покинути окуповану територію протягом кількох днів”, — пишуть правозахисники. Окупанти пригрозили: якщо він не виїде, то буде сидіти в сусідній камері з дружиною.
Згодом Кримськотатарському Ресурсному Центру вдалося отримати інформацію, що вчительку спочатку тримали в Чаплинці, а згодом перевезли до Генічеська. У чому звинувачують жінку, невідомо. В неї є адвокат, призначений окупаційною владою. За його словами, Ганну Василівну можуть незабаром привезти додому для слідчого експерименту.
Згідно з доповіддю “Меморіалу” про політв’язнів і політичні репресії у 2025 році, за роки повномасштабної війни “сотні, а можливо, тисячі мирних людей зазнали незаконного кримінального переслідування в Росії та на окупованих українських територіях”. За словами правозахисників, найчастіше цивільних українців переслідують за такими статтями, як “держзрада” (ст. 275 КК РФ), “незаконний оборот вибухових речовин і пристроїв” (ст. 222.1 КК РФ), “скоєння теракту” (ст. 205 КК РФ), “шпигунство” (ст. 276 КК РФ) та організація діяльності терористичної організації та участь в її діяльності” (ст. 205.5 КК РФ).
На Херсонщині росіяни вдаються до масового і системного переслідування цивільних. Людей викрадають, тримають без зв’язку з рідними і адвокатами, піддають тортурам, силою вибивають зізнання у “злочинах”, до яких не мають жодного стосунку.
“Якщо в Криму вони ще створюють видимість дотримання законів, то на Херсонщині панує повний правовий вакуум. Там проводяться жорсткі фільтраційні заходи, незаконно конфіскується майно, а людей затримують прямо на вулицях або у дворах власних будинків. Усією ‘доказовою базою’ для цього стає будь-який неправдивий донос”, — заявила Зарема Барієва.
На початку цього року начальник Херсонської ОВА Олександр Прокудін повідомляв, що в російському полоні залишається майже шість з половиною сотень цивільних з Херсонщини. Відтоді ця кількість лише зросла. Ми розповідали про вирок, який отримав нещодавно Артур Діденко: 13 років суворого режиму і штраф 350 тисяч рублів за “держзраду”, про студентку Херсонського університету Ганну Єльцову, яку окупанти два роки тримали інкомунікадо, а потім засудили до 10 років колонії, та багатьох інших херсонців, які безслідно зникли або опинилися за російськими ґратами. .
У 2023 році Харківська правозахисна група направила до Офісу прокурора Міжнародного кримінального суду подання щодо злочину проти людяності — насильницьких зникнень людей, ймовірно скоєних під час війни в Україні. А в грудні 2025 року юристи ХПГ представили оновлену картину щодо насильницьких зникнень, зафіксованих у період з 1 квітня 2023 року до кінця 2025 року. Правозахисники дійшли висновку: “Переважна більшість зниклих цивільних осіб не належали до ‘груп ризику’ — це звичайні цивільні мешканці, що дозволяє стверджувати про невибірковий характер застосування практики насильницького зникнення”. Сім’ї зниклих місяцями, а то й понад рік не можуть офіційно підтвердити факт утримання цивільної особи в полоні. “Навіть після отримання такого підтвердження сім’ї мали проблеми з отриманням даних про точне місце утримання, стан здоров’я, умови перебування, що залишало їх у стані тривалої та глибокої невизначеності. а глибокої невизначеності, — зазначає автор дослідження Микола Комаровський. — Документування справ свідчить, що російські державні органи послідовно ухиляються від надання конкретних відповідей на запити членів родин чи їхніх адвокатів щодо долі та місцеперебування зниклих. У більшості випадків ці звернення або залишаються без відповіді, або супроводжуються формальними відписками, які не містять жодної релевантної інформації. Така поведінка систематично порушує зобов’язання Російської Федерації за міжнародним гуманітарним правом і правом у сфері прав людини, включно з обов’язком повідомляти про затриманих, місця їх утримання та забезпечувати контакт з родинами”.
Переслідуючи цивільних на окупованих українських територіях, РФ порушує цілу низку норм Міжнародного гуманітарного права. РФ запроваджує власне кримінальне законодавство, попри те, що це суперечить статті 64 IV Женевської конвенції. Цивільних піддають “насильницьким зникненням»; процедурні норми дотримуються лише формально. Викрадених цивільних переміщують на територію РФ, попри заборону таких дій статтею 76 Конвенції про захист цивільного населення.
Коаліція правозахисних організацій в рамках кампанії PEOPLE FIRST!, вимагає звільнення усіх ув’язнених внаслідок російської агресії проти України, зокрема і засуджених російськими судами цивільних.
