MENU
Гаряча лінія з пошуку зниклих безвісти в Україні
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

16 років ‘за шпигунство’: у Тулі засудили українця Андрія Петкевича

24.05.2023   
Марина Гарєєва
За версією ФСБ, 42-річний українець намагався отримати секретну інформацію про розробки стрілецької зброї. Більше про вигаданих Росією “шпигунів” — у статті Харківської правозахисної групи.

Ілюстративне зображення

Ілюстративне зображення

У російському місті Тула українця Андрія Петкевича засудили до 16-ти років колонії суворого режиму за статтею про шпигунство, повідомляє Радіо Свобода.

За версією ефесбівців, 42-річний громадянин України виконував завдання української розвідки: аби отримувати секретну інформацію про розробки стрілецької зброї, він нібито шукав працівників оборонних підприємств РФ, що належать до “секретних носіїв”. Як повідомляють ЗМІ, українця затримали ще у серпні 2021-го.

У ФСБ заявили, що “шпигунську діяльність Петкевича було своєчасно припинено”.

Російська параноя та справи інших “шпигунів”

Це не перше звинувачення у шпигунстві, висунуте РФ чи підконтрольними Кремлю судами, що чинять кривосуддя на тимчасово окупованих територіях України. 

29-го березня ФСБ затримала американського журналіста Евана Гершковича, якого також звинуватили у шпигунстві. Кореспондент The Wall Street Journal нібито виконував замовлення США та збирав секретну інформацію про військово-промислове підприємство Росії. Гершковича заарештували до 29-го травня. Інших журналістів не пустили на засідання Лефортівського суду в Москві. Щобільше, до журналіста навіть не пустили власного адвоката, аргументувавши це тим, що йому вже призначено захисника…

За “шпигунство” заарештували й кримську татарку Леніє Умерову. Як повідомляли “РІА Новості” у телеграм-каналі 16-го травня, “25-річну українську шпигунку” звинувачували у “передачі інформації про російські військові об’єкти та техніку” українцям.

22-го березня підконтрольний РФ Верховний суд Криму засудив сімферопольця до 12-ти років позбавлення волі. Чоловіка звинувачували у шпигунстві на користь Збройних сил України.

За даними правозахисників, з 2014-го року в Криму за звинуваченнями у шпигунстві та диверсіях засуджені щонайменше 16-ть громадян України.
З-поміж них:

Владислав Єсипенко — позаштатний журналіст Крим.Реалії, проєкту Радіо Свобода. Як зазначали українські прокурори, росіяни могли використовувати фізичну силу та моральний тиск і вдавалися до катувань електричним струмом, аби змусити затриманого зізнатися в злочині, якого він не скоював, — у незаконному виготовленні, перероблюванні чи ремонті вибухових пристроїв.

Андрій Захтей — як повідомляла колишня Уповноважена з прав людини Людмила Денісова, попри хронічні захворювання, виразку шлунку, болі у спині, травми хребта, оніміння рук і ніг, політв’язень проводив місяці у підвалі карцеру.

Володимир Дудка — засуджений у справі так званих “українських диверсантів”, здоров’я якого значно погіршилося за час перебування в російській колонії. За словами Денісової, рідні могли передавати необхідні політв’язню ліки лише раз на кілька місяців.

Олексій Бессарабов — український журналіст, офіцер запасу Військово-морських сил України, якого звинувачували у тій самій справі: “кримських терористів” (група “севастопольських диверсантів”). У квітні 2019-го року підконтрольний Кремлю Севастопольський міський суд засудив Володимира Дудку та Олексія Бессарабова до 14-ти років ув’язнення. Вже у жовтні 2019-го Верховний суд РФ ухвалив вирок. Правозахисний центр “Меморіал” визнав фігурантів справи “українських диверсантів” політв’язнями.

Дмитро Штибліков — також звинувачений у справі “севастопольських диверсантів”, колишній співробітник аналітичного центру “Номос”, севастополець, засуджений до 19-ти років і шести місяців позбавлення волі в колонії суворого режиму за “держзраду”.

Геннадій Лімешко — який нібито виконував завдання СБУ та мав вивести з ладу лінії електропередачі в Судаку, а також викликати обвал гірських порід на автомобільну трасу Судак — Новий Світ і підпалити ліс і один з об’єктів комунального господарства в районі селища Рибальське. У 2019-му Людмила Денисова повідомляла, що у політв’язня погіршився стан здоров’я: почалися проблеми зі шкірою, з’явилися рани на руках, ліктях і ногах. 

Леонід Пархоменко — колишній офіцер, який отримав 14-ть років суворого режиму. Політв’язень розповідав, що після того, як у Ростові йому прооперували пахову грижу, на другий день після операції його змусили пересуватися: з палати до палати, між коридорами, між поверхами, без ліфта (хоча після подібної операції людина мала б лежати).

Костянтин Давиденко — політв’язня затримали 11-го лютого 2018-го року в окупованому Сімферополі, а пізніше вивезли на територію РФ і помістили в московське СІЗО Лефортово. 6-го червня 2019-го року підконтрольний Кремлю Верховний суд Криму засудив Давиденка до 10-ти з половиною років ув’язнення в колонії суворого режиму за статтею 276 КК РФ (шпигунство).

Дмитро Долгополов і Ганна Сухоносова — затримані у 2017-му році в окупованому Криму. Як повідомляли ефесбівці, “зазначені особи збирали та передавали спецслужбам України відомості, що становлять державну таємницю, про діяльність частин і з’єднань Чорноморського флоту”.

Юнус Машаріпов — ялтинський активіст, засуджений до примусового психіатричного лікування. Активіста затримали у вересні 2017-го. Машаріпов розповідав, що ефесбівці вдавалися до побиття та катували електричним струмом, аби змусити чоловіка себе обмовити.

Іван Яцкін — як повідомляла Гульнара Кадирова, дружина політв’язня, за час ув’язнення в Івана зіпсувався зір. “Писати йому стало ще важче. Через харчування та умови утримання в нього проблеми із зубами, лікувати їх у колонії просто немає можливості”, — розповідала жінка. Крім цього, за словами Гульнари, співробітники російської колонії “в різний спосіб провокують Івана на порушення для того, щоб відправити до штрафного ізолятора”.

Костянтин Ширінг — 61-річний українець, засуджений до 12-ти років позбавлення волі за сфабрикованим звинуваченням у “шпигунстві”, який помер у Росії: в колонії № 5, у місті Новотроїцьк Оренбурзької області. Костянтин Ширінг страждав на серцево-судинні захворювання й потребував операції на серці. Він декілька разів звертався до адміністрації СІЗО й просив надати йому медичну допомогу. Після цього його переводили з камери до камери. З кожним таким переведенням умови утримання в камері погіршувалися.

Галина Довгопола — 68-річна жінка залишилася в окупованому Криму та не приховувала проукраїнських поглядів. 27-го листопада 2019-го року її заарештували. Галину звинуватили у тому, що вона є секретною шпигункою. Пенсіонерці інкримінували порушення статті 275 КК Росії (державна зрада) та засудили до 12-ти років ув’язнення. Останнє, що відомо про Галину Довгополу, — це те, що у 2020-му році вона перебувала у Москві, в Бутирському слідчому ізоляторі. Наразі невідомо, в якому фізичному та психологічному стані перебуває кримчанка. 

Станіслав Стеценко (Худолій) — 21-го березня 2023-го року третій апеляційний суд загальної юрисдикції в Сочі залишив чинним вирок, ухвалений підконтрольним Кремлю Верховним судом Криму. Згідно з ним, Стеценка було засуджено до 12-ти років ув’язнення в колонії суворого режиму. Росіяни звинуватили чоловіка у “державній зраді” за статтею 275 КК РФ. За версією російських слідчих, політв’язень протягом тривалого часу “з використанням спеціального антенного і приймального обладнання отримував за завданням спецслужб України інформацію про польоти російської військової авіації в районі Кримського півострова” та пересилав отримані відомості “представникам української розвідки через захищений месенджер”.


Нагадаємо, що переслідування осіб, які не є злочинцями з позиції українського законодавства, є порушенням статті 7 Європейської конвенції з прав людини (покарання лише на підставі закону), адже за міжнародним гуманітарним правом Російська Федерація не має права застосовувати своє кримінальне законодавство на тимчасово окупованій території.

За даними КримSOS, протягом 2022-го року щонайменше 15-ть жертв політично вмотивованих переслідувань у Криму були етаповані у російські виправні колонії. Як зауважив аналітик Євгеній Ярошенко, “всупереч багатьом нормам міжнародного права, Росія вивозить жертв політично вмотивованих переслідувань на свою територію”. В організації відзначили, що географія таких пенітенціарних закладів дуже широка: кримчан вивозять як до Тамбовської області, так і до Красноярського краю. У КримSOS наголосили, що “перебування політв’язнів у виправних колоніях, що розташовані на такій великій відстані від півострова, створює перешкоди для своєчасного доступу адвокатів”.

Щобільше, правозахисники вкотре нагадали, що вивезення кримських політв’язнів на територію РФ є воєнним злочином. Відповідно до норм міжнародного гуманітарного права, навіть якщо особа скоїла кримінальне правопорушення на окупованій території, саме на окупованій території її мають судити й саме на окупованій території особа має відбувати покарання. Крім цього, Російська Федерація порушує норми утримання політв’язнів, не надає незаконно засудженим фахової медичної допомоги, фактично вбиваючи людей.

Матеріал підготовлено за підтримки DIGNITY — Данського інституту проти катувань, у межах проєкту “Здійснення правосуддя за міжнародні злочини в Україні”
 Поділитися