В окупованому Криму забрали з дому тяжкохворого імама Ленура Халілова

Історія Ленура Халілова

8 листопада поточного року окупаційні “правоохоронці” Криму забрали з дому важкохворого Ленура Халілова, колишнього очільника незалежної мусульманської громади “Алушта”. Окупанти засудили його до 18 років позбавлення волі у справі так званої “алуштинської групи Хізб ут-Тахрір”, але у серпні 2025-го суд звільнив Халілова через злоякісну ракову пухлину.

Про те, що пана Ленура знову забрали, “Кримській солідарності” розповіла його дружина Уміда Худойбердієва.

Правозахисники нагадали, що цього жовтня Архангельський обласний суд задовольнив клопотання російського прокурора й постановив повернути до колонії важкохворого кримського татарина. Ленур Халілов перебував у себе вдома в очікуванні оригіналу апеляційного рішення суду, без якого його не мали права брати під варту.

За словами Уміди Худойбердієвої, забирати її чоловіка вранці 8 листопада прийшли четверо людей у цивільному одязі. Як зазначала дружина, силовики не залишили жодних паперів, а рішення суду показали “з рук” — запропонували Ленуру Халілову з ним “ознайомитися”.

“Він же хворіє, навіщо ж так робити і забирати його з дому?” — казала дружина політвʼязня.

Пані Уміда не знає, куди відвезли її чоловіка та де він буде перебувати до етапу в колонію. Окупаційні силовики нічого не повідомили ані їй, ані самому кримському татарину.

У “Кримській солідарності” нагадали, що у Ленура Халілова діагностували кілька захворювань. Зокрема, він потерпає від первинного раку печінки з метастазами в лімфовузли, а також має хронічний гепатит C, гіпертонію II ступеня, дрібні кісти печінки, кісту лівої нирки й камені в нирках.

Захворювання Халілова входить до списку постанови №54 російського уряду. Згідно з нею, кримський татарин “не може утримуватися у виправній установі на загальних підставах, потребує лікування в спеціалізованій установі”, зазначав Ісакогорський райсуд Архангельська, який ухвалив рішення про звільнення.

Утім, після того як Ленур Халілов повернувся додому, прокурор оскаржив рішення суду й вказав, що висновки суду (які покликаються на висновок медкомісії, що Халілова не можна тримати у виправній установі на загальних підставах) нібито “не свідчать про безумовну необхідність його звільнення від відбування покарання”.

Як підкреслював адвокат Еміль Курбедінов, основним аргументом прокурора, з яким він виступив у суді, було твердження, нібито Ленур Халілов — “особливо небезпечний злочинець”, а суд цього “не врахував”.

Адвокат також наголошував, що російське законодавство не передбачає того, щоби, крім наявності хвороби, в колонії ще була відсутня можливість лікування. При цьому прокурор у своєму клопотанні вказував саме на відсутність такої можливості. З огляду на все це сторона захисту подала касаційну скаргу на рішення Архангельського облсуду.

Передісторія

10 червня 2019 року в тимчасово окупованому Криму провели чергові обшуки й затримали кримських татар: виконувача обов’язків імама мечеті села Малоріченське Руслана Нагаєва та викладача арабської мови Ельдара Кантемирова. Тоді ж у селі Малий Маяк ефесбівці затримали Руслана Месутова, а у селі Ізобільне затримали Ленура Халілова, голову місцевої релігійної громади “Алушта”.

До арешту Ленур Халілов займався громадською діяльністю: організовував мусульманські свята, допомагав із похованнями, зокрема брав на себе оформлення документів, проводив різні молебні.

У серпні 2021-го Південний окружний військовий суд виніс вирок фігурантам “алуштинської групи Хізб ут-Тахрір”: Нагаєва і Кантемирова засудили до 13 і 12 років, а Халілова і Месутова — до 18 років позбавлення волі в колонії суворого режиму. Халілова і Месутова визнали організаторами “терористичного осередку”, а Нагаєва і Кантемирова — його учасниками. Перші два роки усі засуджені мали провести у вʼязниці. Крім того, суд призначив мусульманам рік обмеження волі після звільнення. 2022 року цей вирок затвердив апеляційний суд, а в серпні 2024-го — касаційний.  

У лютому 2025 року Ленура Халілова етапували з вʼязниці “Владимирський централ” (де він перебував з жовтня 2022-го) до виправної колонії №1 в Архангельську. Як раніше розповідала дружина Халілова “Кримській солідарності”, майже відразу після етапу в колонію Ленура помістили до тюремної лікарні. У лікарні політвʼязень пробув до середини липня. Медики виявили у нього онкологічне захворювання. 

У серпні чоловіка звільнили від відбування покарання, тож він повернувся до рідного Криму. На жаль, на цьому історія російського кривосуддя не скінчилася…

Історія Олександра Сізікова

Раніше ми розповідали про Олександра Сізікова — кримського політвʼязня, якого цього травня звільнили через захворювання. 21 жовтня Красноярський крайовий суд РФ скасував рішення щодо звільнення незрячого мусульманина й постановив повернути його до в’язниці, задовольнивши клопотання російської прокуратури.

Згодом ми також писали, що 24 жовтня окупаційний “суд” призначив Сізікову 10 діб арешту за статтею про “непокору поліції”, хоча мусульманин не чинив жодного опору, коли його забирали силовики. Ба більше, як зазначав адвокат Еміль Курбедінов, під час складання протоколу Олександр Сізіков просив окупаційних “правоохоронців”, аби вони внесли у справу дані про його хворобу. Олександр Сізіков мав довідку, що підтверджує першу групу інвалідності, діагноз “повна сліпота” й інші хвороби. Утім, коли почався так званий “судовий процес”, з’ясувалося, що ані ксерокопії, ані оригіналу цього документа немає в матеріалах справи, а самому Олександру цю довідку не дозволили привезти з собою. Співробітники окупаційної “поліції” у своїх показаннях взагалі заперечували, що бачили будь-які медичні документи, наголошував адвокат.

“Абсолютно незаконно [заарештували], на абсолютно надуманих підставах. І ‘суд’ не склав собі клопоту перевірити аргументи ані Олександра, ані мої про те, що він має інвалідність першої групи. Співробітники ‘поліції’ при складанні протоколу... просто приховали і документи, і те, що вони бачили ці документи й були ознайомлені з ними”, — наголошував адвокат Олександра.

За даними Курбедінова, Олександра Сізікова мали помістити в ізолятор тимчасового тримання у Бахчисараї, а потім етапувати назад до вʼязниці... Адвокат Сізікова одразу оскаржив арешт, який 24 жовтня призначив “Бахчисарайський райсуд”, але засідання призначили аж на 31 жовтня.

2 листопада “Кримська солідарність” повідомила, що Олександра Сізікова перевели з Бахчисарая до СІЗО Сімферополя.

І це попри те, що 31 жовтня так званий “Верховний суд Криму” таки скасував рішення щодо його 10-денного арешту й постановив звільнити політвʼязня за станом здоров’я. Отримавши рішення “суду”, Курбедінов поїхав до ізолятора тимчасового тримання в Бахчисараї, але там Сізікова вже не було. Адвокату сказали, буцімто Сізікова доправили до Сімферополя. Утім, його не було ані в ізоляторі тимчасового тримання, ані в спецрозподільнику для адміністративно заарештованих…

Як розповідала матір Сізікова, сину вдалося з нею зв’язатися та повідомити, що того ж таки 31 жовтня його возили до окуліста й до невролога. Медики заявили, нібито повністю незрячий політвʼязень може перебувати в СІЗО, й забрали у нього копію довідки про інвалідність, яку він давав співробітникам “поліції” для “суду” (і яку вони приховали)…

Правовий вимір

Як неодноразово наголошували правозахисники, переслідування осіб, які не є злочинцями з позиції українського законодавства, є порушенням статті 7 Європейської конвенції з прав людини (покарання лише на підставі закону), а Росія не має права застосовувати своє кримінальне законодавство на тимчасово окупованих територіях. Вивезення кримських політв’язнів на територію РФ також є злочином: відповідно до норм міжнародного гуманітарного права, навіть якщо особа скоїла кримінальне правопорушення на окупованій території, саме на окупованій території її мають судити й саме на окупованій території особа має відбувати покарання. Проте представники РФ повсякчас підважують і міжнародне право, і права людини.

Ба більше, згідно з Женевською конвенцією, ненадання медичної допомоги українським громадянам, яких РФ безпідставно утримує в увʼязненні, прирівнюється до катувань і порушує невіднятне право на життя. Як зазначав Уповноважений ВР з прав людини Дмитро Лубінець, “ненадання належної медичної допомоги українським громадянам, яких РФ незаконно утримує у вʼязницях, має системний характер”. Цього липня Представництво Президента в Криму повідомляло, що станом на той час щонайменше 60 бранців РФ потребували невідкладного лікування. Більше про те, як Росія порушує право на життя увʼязнених громадян України, можна прочитати у нашій рубриці.