«Будь-хто може померти в будь-який час: невибіркові напади російських військ у Харкові» – звіт під такою назвою оприлюднила правозахисна організація.
Дослідники Amnesty International провели у Харкові два тижні у квітні та травні. Вони розслідували 41 обстріл з боку російської армії: відвідували місця ймовірних злочинів, розмовляли зі свідками та постраждалими, досліджували фрагменти боєприпасів, що вбили щонайменше 62 мирних жителя та поранили понад 196 харків’ян. Речові докази ретельно проаналізували експерти зі зброї.
Правозахисники задокументували сім ударів касетними боєприпасами в різних районах міста. Вони знайшли специфічні кульки та фрагменти касетних боєприпасів, а також уламки ракет «Ураган», які, як відомо, несуть такі боєприпаси. Невибіркові атаки також здійснювалися з використанням мін та іншої вибухової зброї, зокрема ракет «Град». Загалом організація задокументувала 28 невибіркових ударів по Харкову, завданих російськими військами в період з 28 лютого по 30 квітня.
Зокрема, 15 квітня росіяни обстріляли касетними боєприпасами вулицю Миру в Індустріальному районі міста Харкова. Тоді загинуло щонайменше дев'ять мирних жителів, було поранено понад 35 осіб, у тому числі кілька дітей. Лікарі клінічної лікарні №25 продемонстрували Amnesty International вилучені з тіл поранених металеві фрагменти. Спеціалісти визнали, що це частини касетних боєприпасах 9N210/9N235.
Правозахисники з Amnesty International поговорили з харків’янами, які пережили обстріл касетними боєприпасами. Тетяна Агаєва, 53-річна медсестра, розповіла, що вона стояла біля під’їзду з сусідами, коли біля неї вибухнули кілька касетних бомб.
«Звідусіль раптом пролунав петарди, їх багато, скрізь, – розповідає жінка. – Я бачила клуби чорного диму там, де сталися вибухи. Ми впали на землю і спробували знайти укриття. Син нашої сусідки, 16-річний юнак Артем Шевченко, загинув на місці. На грудях у нього був отвір шириною 1 см. У його батька розбите стегно та осколкове поранення в ногу. Важко сказати, як довго тривали вибухи; хвилина може тривати вічно. Як тільки вибухи припинилися, ми спробували потрапити до нашої будівлі. Мій син сказав, що почувається слабким, тому мій сусід допоміг йому увійти».
18-річний син Тетяни Агаєвої отримав глибоке поранення живота. Лікарі показали Amnesty International дві металеві гранули, які вони витягли з тіла хлопця. Ці кульки збігаються з 4,5-грамовими кульками, знайденими в касетних боєприпасах 9N235.
Оксану Литвиненко важко поранило під час цього ж обстрілу. Вона перебувала на дитячому майданчику з чоловіком і чотирирічною донькою. Осколки проникли в її спину, груди та живіт, прокололи легені та хребет. Її чоловік Іван Литвиненко, 40 років, розповів Amnesty International:
«Це було близько 4 вечора, і навколо було багато інших сімей з дітьми. Були там і муніципальні працівники, які прибирали та садили. Раптом я побачив спалах, схожий на блискучий спалах, який буває при зварюванні металу, – розповів її чоловік, Іван Литвиненко. – Я схопив доньку, притиснув її до дерева і обійняв дерево, щоб вона була захищена між деревом і моїм тілом. Було багато диму, і я нічого не бачив, а далі чув інші вибухи. Потім, коли дим навколо мене розвіявся, я побачив людей на землі, комунальних працівників, а також на землі лежала моя дружина Оксана. Коли моя дочка побачила свою маму на землі в калюжі крові, вона сказала мені: “Ходімо додому; мама померла, і люди мертві”. Вона була в шоці, я теж. Я досі не знаю, чи одужає моя дружина; лікарі не можуть сказати, чи зможе вона знову говорити чи ходити».
