MENU
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

Amnesty International: Напад на Маріупольський драмтеатр – воєнний злочин, вчинений російською армією

30.06.2022
ХПГ-інформ

Зруйнований Маріупольський театр драми, фото: 0629.com.ua

Літак-винищувач скинув дві 500-кілограмові бомби, що здетонували одночасно – правозахисна організація опублікувала результати розслідування, згідно з якими атаку на Драматичний театр у Маріуполі, що сталася вранці 16 березня, цілеспрямовано вчинили російські військові. Вони знали, що там ховалися сотні мирних жителів.

Під час розслідування Amnesty International опитала 52 свідків. 28 із них перебували безпосередньо в театрі чи поряд із ним в момент трагедії.  Крім того, було проаналізовано супутникові знімки та дані радарів, а також численну кількість фото- та відеоматеріалів. 

«Після кількох місяців ґрунтовного розслідування, аналізу супутникових знімків та опитування десятків очевидців ми дійшли висновку, що ця атака є беззаперечним воєнним злочином, і скоїли його російські військові», – заявила генеральна секретарка Amnesty International Аньєс Калламар. – Унаслідок цього нещадного нападу чимало людей дістали поранення й загинули. Причиною їхніх смертей найбільш імовірно є цілеспрямована атака російських військових на мирне населення. Міжнародний кримінальний суд та всі інші органи, які мають повноваження здійснювати судочинство щодо злочинів із початку повномасштабної війни в Україні, мають розслідувати цей напад як воєнний злочин. Усіх винних мають притягнути до відповідальності за  дії, що призвели до смертей та руйнувань».

Точна кількість жертв, скоріш за все, є меншою, ніж повідомлялося одразу після бомбардування.  остаточно не встановлена, але вочевидь, вона набагато менша, ніж повідомлялося раніше, адже, як встановили розслідувачі, велика кількість людей, що переховувалася в театрі,  14 і 15 березня скористалася щойно відкритими «зеленими коридорами» і виїхала. Втім, жертв все одно багато. Це, передусім, маріупольці,  які на момент вибуху перебували на польовій кухні (на вулиці), а також  на сцені й у перших глядацьких рядах.

Експерт-фізик, до якого звернулися правозахисники, зміг визначити фактичну масу вибухової речовини, яка здатна так зруйнувати будівлю театру.  Він дійшов висновку, що бомби мали містити 400-800 кг вибухової речовини.

«Відповідно до наявних авіабомб в арсеналі армії Росії, Amnesty International вважає, що російські військові завдали удару двома 500-кілограмовими бомбами (ФАБ- однієї моделі, загальна маса вибухової речовини у яких становить 440–600 кг.), – йдеться в розслідуванні. – Найбільш імовірним є сценарій, за якого  авіудар наніс один із таких літаків-винищувачів: Су-25, Су-30 або Су-34, що базувалися на прилеглих російських аеродромах і часто пролітали  над півднем України».

Альтернативні теорії щодо можливої причетності до трагедії української армії дослідники також розглядали і цілком розвінчали. По цивільному об’єкту ударили саме російські пілоти, які не могли не знати, що їхня ціль – гуманітарний штаб, точка збору цивільних, що чекають на евакуацію, і, нарешті, величезне укриття з гігантським попередженням російською мовою «Дети», яке було добре видно навіть з літака.

«Я йшов вулицею, що вела до драматичного театру… Я чув шум літака… але на той момент я особливо не звертав уваги, бо [літаки] постійно літали… Я бачив, як вибухнув дах будівлі… Він підстрибнув на 20 метрів, а потім завалився… потім я побачив багато диму та уламків… Я не міг повірити своїм очам, бо театр був святим місцем. Там було два великі написи “Дети”», – наводять дослідники слова одного зі свідків, 51-річного підприємця Григорія Головньова.

«Було багато поранених… Поліція намагалася витягнути людей з-під завалів… Спочатку я побачив його [батька] руку. Спершу я побачив знайому руку. Ви знаєте руки своїх близьких. Його обличчя було залите кров’ю. Його тіло було в цеглі… Я не хотів, щоб мама бачила», – розповідає Євген Гребенецький знайшов у концертному залі тіло свого батька Михайла.

Правозахисна організація проаналізувала відкриті джерела, медіа та соціальні мережі і зібрала докази, які стосуються загибелі щонайменше 12 осіб. «Чимало тіл і досі лишаються не ідентифікованими», – уточнюють в Amnesty International.

Результат авіанальоту на Маріуполь, розбитий Драматичний театр, 16 березня 2022 року

Свідки бачили в руїнах театру багато закривавлених тіл. 

Закиди російської сторони щодо того, ніби театр використовували для своїх цілей українські військові, не знайшов підтвердження.

«Жоден із 28 уцілілих унаслідок атаки, з якими спілкувалася Amnesty International, ані інші свідки поблизу театру в день нападу не надали жодної інформації, що вказує на те, що українські військові використовували театр як базу для військових операцій, місце для зберігання зброї або місце, звідки можна розпочинати атаки», – йдеться в дослідженні.

Згідно з Міжнародним гуманітарним правом перед будь-яким нападом військовослужбовці повинні вжити заходів, щоб переконатися, що їхньою ціллю не є цивільні особи та цивільні об’єкти, наголошують правозахисники. 

«Цивільний характер театру та присутність численних цивільних осіб були очевидними навіть за кілька тижнів до нападу. Характер нападу – місце удару всередині будівлі, імовірна зброя, а також відсутність поблизу будь-якого потенційно законного військового об’єкта переконливо свідчить про те, що ціллю був саме театр. Тож найбільш вірогідно, що удар на театру був умисним, а тому це вважається воєнним злочином», – роблять висновок розслідувачі.

 Поділитися