Меню
• Події   • Російсько-українська війна
ХПГ-інформ, 30 червня 2022

Amnesty International: Напад на Маріупольський драмтеатр – воєнний злочин, вчинений російською армією

Літак-винищувач скинув дві 500-кілограмові бомби, що здетонували одночасно – правозахисна організація опублікувала результати розслідування, згідно з якими атаку на Драматичний театр у Маріуполі, що сталася вранці 16 березня, цілеспрямовано вчинили російські військові. Вони знали, що там ховалися сотні мирних жителів.

Зруйнований Маріупольський театр драми, фото: 0629.com.ua

Літак-винищувач скинув дві 500-кілограмові бомби, що здетонували одночасно – правозахисна організація опублікувала результати розслідування, згідно з якими атаку на Драматичний театр у Маріуполі, що сталася вранці 16 березня, цілеспрямовано вчинили російські військові. Вони знали, що там ховалися сотні мирних жителів.

Під час розслідування Amnesty International опитала 52 свідків. 28 із них перебували безпосередньо в театрі чи поряд із ним в момент трагедії.  Крім того, було проаналізовано супутникові знімки та дані радарів, а також численну кількість фото- та відеоматеріалів. 

«Після кількох місяців ґрунтовного розслідування, аналізу супутникових знімків та опитування десятків очевидців ми дійшли висновку, що ця атака є беззаперечним воєнним злочином, і скоїли його російські військові», – заявила генеральна секретарка Amnesty International Аньєс Калламар. – Унаслідок цього нещадного нападу чимало людей дістали поранення й загинули. Причиною їхніх смертей найбільш імовірно є цілеспрямована атака російських військових на мирне населення. Міжнародний кримінальний суд та всі інші органи, які мають повноваження здійснювати судочинство щодо злочинів із початку повномасштабної війни в Україні, мають розслідувати цей напад як воєнний злочин. Усіх винних мають притягнути до відповідальності за  дії, що призвели до смертей та руйнувань».

Точна кількість жертв, скоріш за все, є меншою, ніж повідомлялося одразу після бомбардування.  остаточно не встановлена, але вочевидь, вона набагато менша, ніж повідомлялося раніше, адже, як встановили розслідувачі, велика кількість людей, що переховувалася в театрі,  14 і 15 березня скористалася щойно відкритими «зеленими коридорами» і виїхала. Втім, жертв все одно багато. Це, передусім, маріупольці,  які на момент вибуху перебували на польовій кухні (на вулиці), а також  на сцені й у перших глядацьких рядах.

Експерт-фізик, до якого звернулися правозахисники, зміг визначити фактичну масу вибухової речовини, яка здатна так зруйнувати будівлю театру.  Він дійшов висновку, що бомби мали містити 400-800 кг вибухової речовини.

«Відповідно до наявних авіабомб в арсеналі армії Росії, Amnesty International вважає, що російські військові завдали удару двома 500-кілограмовими бомбами (ФАБ- однієї моделі, загальна маса вибухової речовини у яких становить 440–600 кг.), – йдеться в розслідуванні. – Найбільш імовірним є сценарій, за якого  авіудар наніс один із таких літаків-винищувачів: Су-25, Су-30 або Су-34, що базувалися на прилеглих російських аеродромах і часто пролітали  над півднем України».

Альтернативні теорії щодо можливої причетності до трагедії української армії дослідники також розглядали і цілком розвінчали. По цивільному об’єкту ударили саме російські пілоти, які не могли не знати, що їхня ціль – гуманітарний штаб, точка збору цивільних, що чекають на евакуацію, і, нарешті, величезне укриття з гігантським попередженням російською мовою «Дети», яке було добре видно навіть з літака.

«Я йшов вулицею, що вела до драматичного театру… Я чув шум літака… але на той момент я особливо не звертав уваги, бо [літаки] постійно літали… Я бачив, як вибухнув дах будівлі… Він підстрибнув на 20 метрів, а потім завалився… потім я побачив багато диму та уламків… Я не міг повірити своїм очам, бо театр був святим місцем. Там було два великі написи “Дети”», – наводять дослідники слова одного зі свідків, 51-річного підприємця Григорія Головньова.

«Було багато поранених… Поліція намагалася витягнути людей з-під завалів… Спочатку я побачив його [батька] руку. Спершу я побачив знайому руку. Ви знаєте руки своїх близьких. Його обличчя було залите кров’ю. Його тіло було в цеглі… Я не хотів, щоб мама бачила», – розповідає Євген Гребенецький знайшов у концертному залі тіло свого батька Михайла.

Правозахисна організація проаналізувала відкриті джерела, медіа та соціальні мережі і зібрала докази, які стосуються загибелі щонайменше 12 осіб. «Чимало тіл і досі лишаються не ідентифікованими», – уточнюють в Amnesty International.

Результат авіанальоту на Маріуполь, розбитий Драматичний театр, 16 березня 2022 року

Свідки бачили в руїнах театру багато закривавлених тіл. 

Закиди російської сторони щодо того, ніби театр використовували для своїх цілей українські військові, не знайшов підтвердження.

«Жоден із 28 уцілілих унаслідок атаки, з якими спілкувалася Amnesty International, ані інші свідки поблизу театру в день нападу не надали жодної інформації, що вказує на те, що українські військові використовували театр як базу для військових операцій, місце для зберігання зброї або місце, звідки можна розпочинати атаки», – йдеться в дослідженні.

Згідно з Міжнародним гуманітарним правом перед будь-яким нападом військовослужбовці повинні вжити заходів, щоб переконатися, що їхньою ціллю не є цивільні особи та цивільні об’єкти, наголошують правозахисники. 

«Цивільний характер театру та присутність численних цивільних осіб були очевидними навіть за кілька тижнів до нападу. Характер нападу – місце удару всередині будівлі, імовірна зброя, а також відсутність поблизу будь-якого потенційно законного військового об’єкта переконливо свідчить про те, що ціллю був саме театр. Тож найбільш вірогідно, що удар на театру був умисним, а тому це вважається воєнним злочином», – роблять висновок розслідувачі.

поширити інформацію

Подібні статті

• Інтерв’ю   • Голоси війни

Чоловік, який був у маріупольському Драмтеатрі: ‘Я не хочу бачити їх у суді. Я хочу бачити їх мертвими’

Вадим Заболотний, 59-річний медик, що вже тікав у ’14 році з Донецька, переховувався у Драмтеатрі в Маріуполі. Він із дружиною ухвалив рішення їхати, коли усвідомив, що далі буде тільки гірше. Через 2 дні після їхньої евакуації на театр скинули бомбу.

• Інтерв’ю   • Голоси війни

‘Мама хотіла прийняти отруту. А потім їй привезли лист, що ми живі’. Історія лікаря з Маріуполя, Частина 2

‘Після виїзду ми 10 хвилин слухали спів пташок, а потім довго плакали’, — пригадує дитячий лікар Ганна Шевчик. Ганна зворушливо відтворює пережите та емоції, які викликала в неї зустріч із українськими військовими, та які вона зараз відчуває щодо росіян.

• Інтерв’ю   • Голоси війни

Дізнатися про вагітність 24.02 в Маріуполі. Продовження історії лікаря у бомбосховищі

Раніше ми опублікували історію про будні лікаря у бомбосховищі. Але історія лікаря Ганни Шевчик значно об’ємніша. У першій частині її розповіді — про початок війни у Маріуполі, переїзд родини до бомбосховища під фабрикою солодощів та прихід росіян.

• Інтерв’ю   • Голоси війни

Стерилізувати шприци горілкою та виявляти осколки в спині. Як це — бути лікарем у бомбосховищі?

31-річна Ганна Шевчик працювала неонатологом у Маріуполі. Її розповідь відрізняється від інших історій життя під час війни великою кількістю медичних деталей, і дає зрозуміти, із якими недугами стикаються люди у бомбосховищі, та як допомагати їм, коли бракує ліків.



Про ХПГ
Хто миКонтактиРічні звітиПолітики ХПГ
Теми
КонституціяПолітикаВпровадження норм європейського праваПраво на життяКатування та жорстоке поводженняПраво на свободу та особисту недоторканністьПраво на справедливий судПраво на приватністьСвобода совісті та віросповіданняСвобода вираження поглядівДоступ до інформаціїСвобода пересуванняЗахист від дискримінаціїСоціально-економічні праваАрміяКримінально-виконавча системаПраво на охорону здоров’яПраво на освітуЕкологічні праваПрава дітейПрава жінокПрава шукачів притулкуГромадянське суспільство
Спецпроєкти
Психологічна допомогаРосійсько-українська війнаГолоси війниДокументування воєнних злочинів в УкраїніПравова допомогаОнлайн-бібліотекаДисидентський рух в Україні. Віртуальний музейІсторії свавільно засудженихГромадянська освітаДовідник юристаПроти катуваньПраво на приватністьГаряча лінія з пошуку зниклих безвісти