MENU

‘Коли я отримаю гроші?’ Що не так із обіцянками компенсацій від ЄСПЛ за воєнні злочини

27.07.2022
Ганна Овдієнко

Зображення на обкладинці: Depositphotos

Місяць тому українські медіа почали рясніти повідомленнями, у яких людей, що постраждали від війни, закликали заповнювати формуляр заяви до Європейського суду з прав людини, щоб вони могли отримати ‘від 5 до 35 тисяч євро’ компенсації за пошкоджене майно, поранення, або навіть смерть чи катування родича. Із деяких публікацій взагалі складалося враження, що компенсація буде хіба що не завтра: достатньо лише заповнити відповідну форму.

Розбираємося, що із цього правда, та пояснюємо, чому шанси на отримання компенсації можуть бути майже нульовими.

Правдою в епічному творі під назвою «Євросуд і компенсації за воєнні злочини» є те, що Європейський суд з прав людини дійсно існує і до нього можна відправити формуляр заяви, у якому вказати про порушення прав людини. Це можуть бути випадки руйнування майна внаслідок обстрілів, вбивства, поранення, насильницькі зникнення, катування й інші злочини, які вчиняє російська армія на території України. Ви ще справді можете встигнути подати заяву, хоча часу залишилося досить мало. Також ЄСПЛ справді може присудити компенсацію, якщо вирішить, що держава-учасниця Ради Європи дійсно порушила права заявника.

На цьому правда, як не гірко, закінчується. І починається брехня.

Компенсація — не матеріальна допомога

Розгляд справи в Європейському суді — складний і довготривалий процес. Недостатньо просто подати заяву (формуляр заяви) до суду і гарантовано отримати компенсацію. Адже це не матеріальна допомога постраждалим від міжнародної організації, а серйозний міжнародний судовий процес.

95% заяв, що подаються до суду, відхиляються як неприйнятні. Для того, щоб заява була прийнята, треба виконати ряд формальних вимог. Неправильно поставлена «галочка» або незаповнене через неуважність поле у формі заяви можуть стати фатальними для її автора.

На жаль, після відмови суду повторне звернення неможливе. Зазвичай заповненням формулярів заяв займаються професійні адвокати, які мають достатньо досвіду. Як показує наша практика, самостійне заповнення заяви людиною без юридичної освіти — шлях у нікуди. Надто великі ризики помилитися.

Тож перше, що треба, — це знайти юриста, який або напише заяву, або хоча б прогляне її.

Друге, і важливе. Розгляд у Європейському суді з прав людини триває роками. Іноді — десятиліттями. Особливо коли це стосується міждержавних скарг, війн та ефективного контролю над територіями. Заявник має бути готовим чекати 10-15 років, як це вже було у Туреччині, Вірменії, Грузії.

Розраховувати на гроші через рік чи два не можна навіть за найтяжчих порушень. І це, мабуть, головне, що треба пояснювати заявнику перед тим, як починати з ним працювати. Однак із повідомлень медіа цього не слідувало.

Третє, теж важливе. Навіть якщо на первинному етапі заявнику вдалося самостійно скласти заяву та відправити її до Страсбурга, зрештою йому все одно треба буде знайти собі юриста. Просто тому, що цього вимагатиме сам суд на наступних етапах розгляду скарги. До того ж, скаргу доведеться обґрунтовувати судовою практикою ЄСПЛ, а текст писати англійською чи французькою.

Четверте, і не менш важливе. Грошову компенсацію визначає Європейський суд з прав людини. Жоден поважаючий себе юрист-практик не стане прогнозувати розмір компенсації. Суд непередбачуваний. В аналогічних справах він інколи приймає дуже різні за змістом рішення. Сама практика суду змінюється, а розмір компенсації відрізняється від країни до країни, і вираховується за спеціальною формулою, яка відома лише Європейському суду. Тому — ніяких прогнозів щодо компенсації. Ніяких від «п’яти до тридцяти тисяч євро». До того ж, суму матеріальної шкоди, якщо ми говоримо про неї, треба ще довести експертизами зруйнованого майна.

Звідси випливає п’яте. Та важливе. Заява до ЄСПЛ — серйозний юридичний документ, який має засновуватися на множині доказів. Тому недостатньо просто написати заяву, не маючи жодного документа, який би підтверджував факт правопорушення. Треба провести достатньо велику роботу зі збору доказів, мінімального звернення із заявою про злочин до Росії тощо.

Depositphotos

Ми в ХПГ витратили не одну годину, обговорюючи, як [і чи варто взагалі] подавати скарги до ЄСПЛ у контексті цієї війни. Хоча ми виграли понад 150 справ у Європейському суді.

І нарешті — шосте, найголовніше. Росію виключили з Ради Європи ще в березні [хоч може варто було вже давно]. Це означає, що вона більше не учасниця Конвенції, і на неї не будуть розповсюджуватись повноваження Європейського суду з прав людини після спливу невеликого «буферного строку», протягом якого ще можна подавати скарги.

Росія і раніше порушувала Конвенцію, як ніхто інший: серед 47 держав Ради Європи проти Росії суд виносив найбільше рішень. Рішень, виконанням яких російська влада особливо не переймалася, а часто й показово ігнорувала.

Тільки тепер найгірше, що могло статися через порушення міжнародного документа (виключення Росії), — вже сталося. Тож навіщо їй виплачувати комусь матеріальні компенсації, якщо за це Росії більше нічого не буде?

Чи повернеться Росія до Ради Європи? Можливо так, можливо ні. Це залежить від успіхів України у війні і політичної ситуації в самій Росії. Сподіватися на зміну курсу у найближчий час не варто, а вірити, що у вас у кишені вже є тридцять тисяч євро, — тим паче.

Краще вже витратити гроші на лотерейний білет. Шанси хоч трохи нижчі, але клопоту значно менше.

 Поділитися