MENU
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

Подібні статті

«… Ніч, мороз -22, сніг, а нас поставили на коліна, і всіх дуже сильно побили…»«На багатоповерхівку з людьми скинули авіабомбу» «Росіяни катували хлопця з Червоного Хреста…»«Сашка та Василя Васильовича вбило при обстрілі, а Славка й Миколу застрелили росіяни», – житель села Мощун«Ми їхали, а навкруги все вибухало»«Я вкрав у росіян бензовоз» – пенсіонер з Димера знайшов для лікарні соляркуЗавдяки справжнім друзям знайшла прихисток у Дрогобичі: історія переселенки з Харкова«Я дуже просила Бога, щоб мої дерева встояли» «На нашій вулиці всі будинки зруйновано» – мешканець Рубіжного«Дідуся від розриву снаряду відкинуло метрів на сто»«Після удару по нашому сховищу обірвало трубу з гарячою водою. Товариша облило окропом, одяг весь приклеївся»«Коли по площі Свободи удар був, у нас прямо будинок затремтів»Багряний хрест над Сєвєродонецьком«Мій трирічний син каже: путіна треба закопати в його бункері – тоді війни не буде» «Сидиш у льоху молишся, щоб ти не побачив смерті своїх дітей»«У тілі товариша було понад п"ятдесят куль»«Нашу машину обстріляли росіяни» «Ані домовлятися з росіянами, ані вірити їм не можна…» – мешканець Маріуполя«Вбили сусідського хлопця і кинули в погріб...» «Люди літали у повітрі, як листочки, – такий сильний вибух був»

«В сусідньому будинку загинула сім’я» – мешканка Сєвєродонецька

08.08.2022
Тарас Війчук

Лешук Ірина, мешканка Сєвєродонецька

Я, Лещук Ірина Олексіївна, приїхала з Сєвєродонецька, Луганської області.

Що Вас спонукало покинути рідне місто?

Наше місто, Сєверодонецьк, почали обстрілювати з градів і жити стало неможливо. Я поїхала десь на початку квітня, тому що у мій будинок потрапила ракета. На другому поверсі пробила стіну, почалась пожежа, повністю вигорів стояк. Там жити – неможливо. Ми вже звикли до того, що стріляли кожного дня: «Ага, прильот, можна далі жити спокійно».

Чи були Ви свідком руйнувань цивільних об’єктів?

Я мешкаю на п’ятому поверсі в третьому під'їзді, а ракета влучила в перший під’їзд у торець будинку. А в другому під’їзді раніше повністю зруйнувало стіни: на кухню влетіла ракета і в спальні вилетіла.

Чи постраждав хтось з Ваших рідних та знайомих?

Загиблих у нашому будинку не було, але була пожежа та квартири згоріли. А колись був такий вибух, що у нас асфальт через п’ятиповерховий будинок перелетів. Це вулиця Маяковського, 25. У кварталі, де я мешкала, був спортивний майданчик, а далі – будинок. Там на очах у моєї колишньої сусідки загинула сім’я. Вони були у помешканні, коли ракета влучила в будинок на вулиці Гвардійській 18 А або 18 Б.

Це Сєвєродонецьк. У нас ще поряд був басейн «Садко». В січні після ремонту відкрили, а восьмого березня його вже зруйнували. В тринадцятій школі, де навчався мій син, вікна вибиті.

У нас – красиве місто, але росіяни бомблять так, що нічого цілого вже нема. Новий район також зруйнували. Почали з Луганська: наш район в сторону Лисичанська йде, а новий – зі сторони Луганська. Спочатку почали стріляти по новому місту.

Води, напевно, у нас два місяці не було.Світла та газу також. Я виїхала, коли в мій будинок поцілила ракета, я не могла там більше жити. Тут у мене невістка, каже: «Приїжджайте, тут є де жити». А інші люди там досі у підвалах живуть.

Чи була можливість купувати продукти?

Гуманітарну допомогу привозили. У нас там недалеко є палац відомий, тож люди ходили за гуманітарною допомогою, а потім почали привозити вже до підвалів, щоб люди менше ходили.

Стоїш у черзі щоб хоча б хліба купити та поїсти, а вони стріляють. Люди вже перестали боятись цих пострілів. Вистрілили – пригнулись – все, перелетіло – далі стоїмо, ніхто не розходиться. Стріляли вони, коли бажали, там графіка вже не було.

Чи були підстави в росіян «рятувати» вас від українців?

Це маячня. Ми жили добре. Від кого нас рятувати? Багато жителів Сєвєродонецька розмовляють російською мовою. У нас нема проблем. Область відроджували, будували дороги. Що вони нам принесуть? Своє болото? У болоті краще живеться, ніж у Росії. У нас було все.

Чи спілкуєтесь Ви з родичами, які проживають в Росії?

До мене намагався подзвонити брат із Росії, але я не беру слухавку. Що я йому скажу?

В чотирнадцятому році дзвонив: «Що у вас?». Я кажу: «Війна у нас йде». Він промовчав, а мені що, на нього гроші витрачати? Йому все одно нічого не доведеш, тому що вони нам не повірять. Для них ми – бандерівці.

Чи змінилося Ваше ставлення до росіян?

Україна все одно буде Україною, а з росіянами ми братами вже ніколи не будемо. Для нас росіяни – вороги. Мабуть, треба ставити високу стіну, щоб вони не перелазили, тому що я не хочу, щоб вони у нас були. Наше місто було красиве. Що вони з ним зробили?

Матеріал був підготовлений Харківською правозахисною групою у межах глобальної ініціативи T4P (Трибунал для Путіна).

Інтерв’ю опубліковано за фінансової підтримки чеської організації People in Need, у рамках ініціативи SOS Ukraine. Зміст публікації не обов’язково збігається з їхньою позицією.
 Поділитися