‘Зеленський вдається до практики СРСР’. Заява правозахисних організацій щодо незаконності позбавлення громадянства України

ХПГ та інші організації стурбовані тим, що Президент України використовує засоби боротьби з опонентами, які суперечать Конституції та мали місце в Радянському Союзі.

За повідомленням Української правди, 22 липня прикордонники на пункті пропуску «Смільниця» отримали СМС такого змісту:

«На в’їзд в Україну прибув а/м марки ‘Мерседес’, в якому слідував в якості пасажира особа КОРБАН Геннадій…, якого відповідно до указу президента України #502/2022 від 18.07.2022 позбавлено громадянства. В подальшому відносно Корбана Геннадія необхідно прийняти рішення про недопуск. Невиконання даної вказівки буде мати наслідком дисциплінарну відповідальність».

Прикордонники вилучили закордонний паспорт Корбана і в Україну його не пустили.

Повідомлення про цей указ з’явилися в медіа ще 19 липня. Стверджувалося, що окрім Корбана за цим Указом громадянства також позбавлені бізнесмен Ігор Коломойський і депутати Верховної Ради Вадим Рабинович та Ігор Васильківський. Втім, Указ не оприлюднений, і точно знати, хто саме є його фігурантом, ми не можемо.

Доречно нагадати, що  позбавлення громадянства в якості міри кримінально-політичної репресії було закріплено в «Основних засадах кримінального законодавства СРСР та союзних республік» 1924 р. Зокрема, в пункті 13 Розділу ІІІ даних засад («Заходи соціального захисту та їх застосування судом») передбачалася санкція у вигляді… «объявления врагом трудящихся с лишением гражданства Союза ССР и изгнанием из пределов Союза ССР навсегда». Ця норма залишалася чинною до кінця 1958 р.

Гірко усвідомлювати, що Президент Володимир Зеленський, який мужньо керує нашою боротьбою за свободу і незалежність, вдається до  радянської тоталітарної практики позбавлення громадянства проти своїх політичних опонентів.

Це не перший, не другий і не третій такий президентський указ. В усіх ідеться про припинення громадянства внаслідок наявності громадянства іншої держави. Підставою вважається норма статті 4 Конституції: «В Україні існує єдине громадянство». Проте висновок, що цією нормою забороняється мати громадянство іншої держави крім українського, є хибним. Насправді принцип єдиного громадянства в Українській державі відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про громадянство України» «виключає можливість існування громадянства адміністративно-територіальних одиниць України», а не громадянства інших держав.  Навпаки, цей принцип не містить заборони набувати або перебувати в громадянстві іншої держави.

Водночас ч. 1 статті 25 Конституції містить беззастережну заборону позбавляти громадянства: «Громадянин України не може бути позбавлений громадянства і права змінити громадянство». А відповідно до частини другої ст. 64 Конституції України, заборона позбавлення громадянства є абсолютною й тому не може бути обмеженою навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану.

Отже, Указ Президента України №502/2022 від 18 липня 2022 року та всі попередні Укази аналогічного змісту є антиконституційними та незаконними.

Ми вимагаємо скасування цих незаконних нормативних актів і припинення ганебної адміністративної практики, яка ігнорує принципи права, Конституцію, законодавство, і грубо порушує права людини. Такі дії тільки сіють розбрат в українському суспільстві та допомагають державі-агресору.

Харківська правозахисна група

Українська Гельсінська спілка з прав людини

Центр громадянських свобод

Гельсінська ініціатива - ХХІ

Центр правових та політичних досліджень «СІМ»

Громадська організація «Січ»

Центр правових та політичних досліджень "СІМ"

Одеське відділення Комітету виборців України

Херсонський обласний фонд милосердя та здоров'я

Фундація Відкритий Діалог

Благодійний фонд «Людина і Право»

Правозахисне об'єднання «ПРАВЕ ДIЛО»

Додаток. Обґрунтування антиконституційності позбавлення громадянства

1. У ст. 4 Конституції України зазначено, що «В Україні існує єдине громадянство. Підстави набуття і припинення громадянства України визначаються законом». Закон України «Про громадянство України» розкриває конкретний правовий зміст принципу єдиного громадянства. Так, згідно з пунктом 1 частини першої ст. 2 цього Закону, принцип єдиного громадянства в Українській державі «виключає можливість існування громадянства адміністративно-територіальних одиниць України. Якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України. Якщо іноземець набув громадянство України, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України». Це означає, що принцип єдиного громадянства не передбачає жодної, адресованої громадянам України, заборони як щодо набуття, так і щодо перебування в громадянстві (підданстві) будь-якої іншої держави.
2. Таким чином, нормативний зміст ст. 2 Закону України «Про громадянство України» не містить в собі жодних ознак негативно-репресивного ставлення до осіб — громадян України, які володіють на додачу до українського громадянства ще й громадянством чи підданством іншої держави.  
3. У підсумку це означає, що Українська держава свідомо не бере до уваги наявність у громадянина/громадянки України громадянства чи підданства іншої держави й ставиться до них виключно як до своїх громадян, визнаючи при цьому всі належні їм в Україні суб’єктивні права, свободи й обов’язки.
4. На основі зазначеного можна зробити висновок про те, що, відповідно до Конституції України й Закону України «Про громадянство України», українські громадяни мають фактичну можливість володіти також громадянством (підданством) іншої держави. При цьому у своїх відносинах з Україною, включаючи випадки екстрадиції, вони визнаються виключно громадянами/громадянками України, які знаходяться під захистом й піклуванням Української держави (частина друга ст. 3, частина третя ст. 25 Конституції України).
5. Це означає, що будь-який громадянин/громадянка України вправі отримати громадянство або підданство іншої держави й не можуть бути покарані за такі дії, оскільки вони не заборонені вітчизняним законодавством. Це також означає, що окремі положення про втрату громадянства на основі ст. 19 Закону України «Про громадянство України», а також Указів Президента України, за яким фізична особа позбавляється українського громадянства всупереч своїй волі, повинні тлумачитися як очевидний прояв протиправної дискреції виконавчої влади, що проявляється у притягненні державою на свій розсуд фізичної особи до юридичної відповідальності за відсутності факту правопорушення з його/її боку. 
6. Частина перша ст. 25 Конституції України забороняє державі та її агентам будь-які дії щодо примусового позбавлення фізичної особи громадянства в беззастережній імперативній формулі: «Громадянин України не може бути позбавлений громадянства і права змінити громадянство». Варто звернути увагу на те, що дана норма забороняє Українській державі позбавляти особу належності до будь-якого громадянства. Крім того, вона не дозволяє перешкоджати вільному виходу особи з українського громадянства, якщо такого виходу вимагає вступ до громадянства чи підданства іншої держави. Слід також звернути увагу на те, що, відповідно до частини другої ст. 64 Конституції України, заборона позбавлення громадянства є абсолютною й тому не може бути обмеженою навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану.

Єдиним конституційним способом виходу особи з громадянства України повинен визнаватися  добровільний вихід. При цьому добровільний вступ громадян України до громадянства (підданства) іншої держави не означає, що вони прагнуть позбутися громадянства України. Оскільки Конституцією України та іншими нормативно-правовими актами України не передбачений обов’язок особи виходити з громадянства України в разі отримання ним/нею  громадянства (підданства) іншої держави, примусове позбавлення (втрата) громадянства фізичною особою без її вільно висловленого бажання чи дієвої згоди  повинно вважатися насильницькою дією органів державної влади України, забороненою частиною першою ст. 25 Конституції України.