Мені тридцять п'ять років, народився у місті Лисичанську, маю дитину. Жив із дружиною, але згодом ми розійшлися. У чотирнадцятому році я працював у Лисичанську на Водоканалі. Також на Лисичанському НПЗ, який належить наполовину росії. У чотирнадцятому році сепаратисти почали вербувати молодих хлопців, мовляв, пішли воювати. Але жодної зброї не було. Вони зібралися на блокпосту: у двох по автомату, а решта з пляшками стояли. Вони у нас були три дні, а потім українські ЗСУ їх прогнали.
Як минув ваш перший день повномасштабної агресії?
Я пам'ятаю, що все почалося десь о четвертій. Спочатку я подумав, що це грім гримить, та навіть не вставав. У мене з вікна Сєвєродонецьк та Рубіжне видно. Воно гриміло та гриміло. Почав дзвонити телефон. Раз дзвонить, другий дзвонить. Думаю, ну хто це, хочеться ж поспати. Телефонувала мама, але я вирішив, що пізніше відповім.
Потім друг зателефонував, мовляв, дзвони терміново матері. А вона мені: “Сину, почалася війна. Давай бігом сюди”. А маршрутки у них всі вже перестали їздити. Побіг я на ринок, гроші взяв. Люди почали скуповувати хліб, сірники. В перший день уже нічого не було.
Постійно, всі ці дні скільки я там був, жодного разу бої не зупинялися. Мені добре було видно, як літаки літають та бомблять Рубіжне та Сєвєродонецьк. Потім у нас недалеко від міськвідділу поцілили в кухню житлового будинку. У шести будинках поряд взагалі вибило всі вікна. А на дев'ятому поверсі зрушила плита.
Як минули ваші наступні дні?
Ми почали спускатися до підвалу. Підвал низький, не розігнешся. Пісок скрізь, вогкість. Ще каналізація почала протікати. Але наші дівчата молодці. Прибрали у підвалі, постелили килими як у квартирі. Дітей багато було. Квартир напевно сім жило там. Я тільки в туалет підіймався на гору. Так само і дівчата. Бо постійно “лупили та лупили”. За Рубіжним, особливо ввечері, починалися спалахи: багато спалахів, десь по сорок. Було видно як машини тікають.
Обстріли були постійні. У Сєвєродонецьку потрапили, здається, в газопровід. Ця заграва була метрів тридцять у висоту. Горіло десять днів. Я не знаю, може і досі горить.
Зруйнували лінії електропостачання — не було світла. Літаки “гатили” по сєвєродонецькому “Азоту”. Я мешкав на горі, а Рубіжне та Сєверодонецьк у низині. Техніки їхньої не бачив, але бачив багато літаків, розвідників, безпілотників.
Чи зустрічалися Вам події, в яких ви бачили злочинні дії проти таких мирних жителів, як ви?
Після одного із вибухів було багато вбитих, дітей у тому числі. У сто дев'ятому будинку вбило маленьку дівчинку і її матір. На вулиці Леніна теж убило людей, коли снаряд поцілив у кухню.
