Сам собі адвокат. Продовження строків тримання під вартою під час воєнного стану за ст. 615 КПК України

Харківська правозахисна група підготувала цикл практичних статей із захисту прав в’язнів у кримінальному провадженні. Вони розраховані на в’язнів та їхніх родичів, які не мають юридичної освіти, але бажають самостійно захищати права у кримінальному процесі. Звісно, що такі статті не замінять собою допомогу кваліфікованого адвоката, однак в умовах воєнного стану, коли доступ до адвоката може бути сильно обмежений, — ми хочемо аби кожен в’язень міг самостійно захиститися, опинившись один-на-один із суворою державною машиною.

Це — друга стаття циклу. Вона присвячена найболючішому для в’язнів питанню: продовженню строків запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою під час воєнного стану. Особливо болюче воно для тих, чиї матеріали кримінальних проваджень були втрачені, але вони самі продовжують перебувати у СІЗО. Розбираємося, чи є тут порушення кримінального процесу, та що з ним робити.

Що передувало?

З початком війни частина населених пунктів Чернігівської, Київської, Сумської, Харківської, Луганської, Донецької, Херсонської, Миколаївської та Запорізької областей опинилася під тимчасовим контролем окупаційних військ. І якщо згодом Київська, Чернігівська та Сумська області були очищені від окупантів, інші регіони частково залишилися під їхнім контролем. Звісно, що суди та правоохоронні органи, які діяли на цих територіях, також опинилися під окупацією, а всі матеріали справ — поза межами доступу української влади. Більш того, у певних населених пунктах, які перебувають не в окупації, а в зоні активних бойових дій, також стало неможливим продовжувати діяльність судів та поліції. Саме тому підсудність і підслідність справ була змінена, а матеріали проваджень мали бути передані до новопризначених органів.

Однак відбулося це не всюди і не завжди. Частину матеріалів не встигли вивезти через швидкий наступ російських військ на міста та села, інша частина теоретично може бути вивезена, однак через велику небезпеку та постійні бої наказ про вивезення матеріалів кримінальних проваджень не видається. Як наслідок, люди, що були підозрюваними або обвинуваченими у цих справах, опинилися під судом в інших регіонах, але матеріалів у їхніх справах немає. Тим не менш, вони продовжують триматися у слідчих ізоляторах, а слідчі судді кожний раз продовжують строки тримання під вартою.

Яка правова підстава?

У липні 2022 року були внесені зміни до статті 615 КПК України, яка регулює порядок здійснення кримінального провадження під час воєнного стану. Відповідно до частини 6 цієї статті, у разі закінчення строку дії ухвали суду про тримання під вартою та неможливості розгляду судом питання про продовження строку тримання під вартою в установленому КПК порядку, обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою вважається продовженим до вирішення відповідного питання судом, але не більше ніж на два місяці.

Крім того, відповідно до частини 2 цієї ж статті, строк дії ухвали слідчого судді про тримання під вартою чи постанови керівника органу прокуратури про тримання під вартою, прийнятої відповідно до вимог та з урахуванням обставин, передбачених цією статтею, може бути продовжений до одного місяця керівником відповідного органу прокуратури за клопотанням прокурора або за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором. Строк тримання під вартою може продовжуватися неодноразово в межах строку досудового розслідування.

На практиці це означає ось що. Коли у суду, який має розглядати справу, не має її матеріалів, і повноцінний розгляд справи через це неможливий, орган досудового розслідування (прокурор) може, за своїм рішенням, безкінечно продовжувати строк тримання під вартою особи, аргументуючи це положеннями статті 615 КПК України, які зазначалися вище. Для цього йому навіть не обов’язково звертатися до суду, хоча деякі прокурори все ж перестраховуються і звертаються.

Що із цим не так?

Судова практика, яка склалася, є дуже небезпечною. Вона означає, що ув’язнені без судового контролю будуть перебувати під вартою довгий строк. Якщо війна затягнеться, цей строк буде дорівнювати строку досудового розслідування, відповідно до КПК, а це не місяці, а роки, щодо особливо тяжких та тяжких злочинів. На сьогоднішній момент суди та прокурори вже принаймні пів року продовжують таким чином перебування під вартою обвинувачених та підозрюваних. Розгляд справи у цей час не відбувається і навряд буде відбуватися, допоки до судів не надійдуть матеріали справ. А надійдуть вони тільки після завершення воєнних дій у відповідних населених пунктах.

Усе це є прямим порушенням норм міжнародного права, зокрема, статті 5 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини. Україна на час війни не відступала від положень статті 5, хоча й має таке право, тобто не знімала із себе відповідальності за її порушення. Крім того, навіть якщо вона відступить від неї зараз, то порушення, які вже відбулися, залишаться порушеннями.

Що робити?

По-перше, звернути увагу на положення національного законодавства. У статті 615 КПК України йдеться про два окремі випадки продовження строків тримання під вартою.

Перший із них — це продовження строків під час усього часу кримінального провадження, який передбачений частиною шостою статті 615 КПК України. Тут декілька умов:

1. Розпочато кримінальне провадження.
2. У кримінальному провадженні була винесена ухвала про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
3. Дія цієї судової ухвали закінчилася.

У цьому випадку строк тримання під вартою може бути продовжений тільки один раз автоматично до двох місяців. Таке продовження можливе на будь-якому етапі розгляду справи.

Приклад написання скарги у цьому випадку

(Дата) у (назва суду) знаходиться на розгляді кримінальне провадження за моїм обвинуваченням. (Дата) Верховний Суд змінив підсудність справ цього суду на (назва суду, який зараз розглядає справу).

(Дата) до (назва суду, який зараз розглядає справу) звернувся прокурор із клопотанням про продовження мені строку запобіжного заходу. У відповідь, суд першої інстанції, у своєму рішенні зазначив, що до нього не надходили матеріали кримінального провадження щодо мене, а тому суд позбавлений можливості розглядати справу.

Одночасно суд зазначив, що відповідно до ч. 6 ст. 615 КПК України, у разі закінчення строку дії ухвали суду про тримання під вартою та неможливості розгляду судом питання про продовження строку тримання під вартою в установленому КПК порядку, обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою вважається продовженим до вирішення відповідного питання судом, але не більше ніж на два місяці. Тому запобіжний захід щодо мене можна вважати продовженим.

Однак із положень цієї статті випливає, що строк тримання під вартою таким чином може бути продовжений лише один раз. Мені ж продовження строку тримання таким чином здійснюється вже (кількість разів), що є прямим порушенням норми КПК України.

Другий випадок — це продовження строків саме під час досудового розслідування, яке передбачене частиною другою статті 615 КПК України. Тут також є декілька умов:

1. Розпочато кримінальне провадження.
2. У кримінальному провадженні було винесено ухвалу суду про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, або аналогічну постанову прокурора.
3. Строк тримання продовжується керівником відповідної прокуратури за поданням прокурора або слідчого, за погодженням із прокурором.
4. Строк продовжується у межах строків досудового розслідування.

Тобто, строк може продовжуватися виключно під час досудового розслідування, у межах його строків. Якщо досудове розслідування було завершене, а кримінальне провадження — передане до суду, то продовження за цим правилом неможливе.

Суди та прокурори на даний момент змішують положення двох процедур продовження строків тримання під вартою, і застосовують другий варіант, навіть коли справа вже знаходиться в суді. Це незаконно і є порушенням порядку продовження строків тримання під вартою у воєнний час.

Приклади написання скарги у цьому випадку

(Дата) у (назва суду) знаходиться на розгляді кримінальне провадження за моїм обвинуваченням. Досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні було завершено, а справа знаходиться на судовому розгляді.

Однак (дата) керівник прокуратури (назва прокуратури) (дата) продовжив строк мого тримання під вартою у цьому кримінальному провадженні, посилаючись на положення ч. 6 ст. 615 КПК України.

Вважаю, що ця стаття не може застосовуватися в моєму випадку, тому що відповідно до неї строк дії ухвали слідчого судді про тримання під вартою чи постанови керівника органу прокуратури про тримання під вартою, прийнятої відповідно до вимог та з урахуванням обставин, передбачених цією статтею, може бути продовжений до одного місяця керівником відповідного органу прокуратури за клопотанням прокурора або за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором. Строк тримання під вартою може продовжуватися неодноразово в межах строку досудового розслідування.

Відповідно до тексту, положення цієї статті може застосовуватися лише до тих кримінальних проваджень, які знаходяться на стадії досудового розслідування.

Оскільки в моєму випадку досудове розслідування вже завершилося, а справа передана до суду, то положення цієї статті застосовуватися не можуть, а строки тримання під вартою мають продовжуватися виключно судом, який розглядає справу. Таким чином, продовження строку тримання під вартою мені керівником прокуратури є незаконним.

Крім того, навіть якщо формально всі вимоги кодексу виконані (ваша справа дійсно знаходиться на досудовому розслідуванні), необхідно звернутися до положень Європейської конвенції та практики Європейського суду з прав людини. Відповідно до такої практики, заборонено свавільне продовження строків тримання під вартою без відповідного розгляду питання судом (судового контролю). Винятків із цього правила немає.

Приклади написання скарги у цьому випадку

(Назва органу досудового розслідування) проводить досудове розслідування у кримінальному провадженні (номер провадження), у якому я є підозрюваним у вчиненні злочинів (перелік статей).

(Дата) керівник прокуратури (назва прокуратури) продовжив мені строки тримання під вартою, керуючись ч. 6 ст. 615 КПК України. Однак в органі досудового розслідування та в прокуратурі відсутні матеріали кримінального провадження, на основі яких мала проводитися оцінка слушності застосування до мене того чи іншого запобіжного заходу.

Так, відповідно до ст. 178 КПК України, мають бути оцінені всі ризики, які існують у кримінальному провадженні, а також інші обставини справи. Оцінка ризиків та обставин справи неможлива за відсутності матеріалів кримінального провадження. Тому рішення про продовження строку тримання мене під вартою є необґрунтованим, оскільки немає жодного документа, який має оцінюватися під час обрання та продовження міри запобіжного заходу.

Це є порушенням не тільки вимог чинного КПК України, а й Європейської конвенції та практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права відповідно до статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”.

Відповідно до практики ЄСПЛ, обґрунтованість будь-якого строку тримання під вартою, яким би коротким він не був, має бути переконливо доведена органами влади (Ідалов проти Росії [ВП] (Idalov v. Russia [GC]), §140). Аргументи на користь і проти звільнення не можуть бути “загальними та абстрактними” (Бойченко проти Молдови (Boicenco v. Moldova), §142), але повинні містити вказівки на конкретні факти і особисті обставини заявника, які виправдовують його тримання під вартою (Алексанян проти Росії (Aleksanyan v. Russia), §179). Квазі-автоматичне продовження строку тримання під вартою суперечить гарантіям, викладеним у частині 3 статті 5 Конвенції (Тейс проти Румунії (Tase v. Romania), §40).

Отже, з огляду на зазначену вище практику ЄСПЛ, у моєму випадку існує порушення принципів міжнародного права прав людини, а отже тримання мене під вартою є незаконним.

Куди звертатися?

Якщо вам продовжують строки тримання під вартою за відсутності матеріалів кримінального провадження і відсутності фактичного розгляду по суті питання про продовження строків, це є незаконним.

У цьому разі необхідно звернутися до суду зі скаргою на дії прокурора або судді. Якщо строк тримання під вартою був продовжений судом, то необхідно звернутися до суду апеляційної інстанції. При цьому, якщо суд у своєму рішенні відмовив прокурору, однак вказав, що строк тримання все одно продовжений за рішенням самого прокурора, то оскарження ухвали про відмову неможливе відповідно до норм чинного КПК України, і суд апеляційної інстанції відмовить.

Тому за загальним правилом, оскаржуючи постанову прокурора, необхідно звертатися до слідчого судді у першу інстанцію. Так, відповідно до частини 4 статті 615 КПК України, скарги на будь-які рішення, дії чи бездіяльність прокурора, слідчого, прийняті або вчинені ним на виконання повноважень, визначених цією статтею, можуть бути подані до суду. Їх розгляд здійснює слідчий суддя того суду, у межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в разі неможливості з об’єктивних причин здійснювати відповідним судом правосуддя — найбільш територіально наближеного до нього суду, що може здійснювати правосуддя, або іншого cуду, визначеного в порядку, передбаченому законодавством.

Тому спочатку визначаємо орган, до якого звертаємося:

1. Якщо питання розглянув суд першої інстанції, і в резолютивній частині задовольнив клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою, то звертаємося до суду апеляційної інстанції.
2. Якщо питання розглянув суд першої інстанції, але прокурору відмовив, однак строк тримання під вартою все одно продовжений — за постановою самого прокурора, то звертаємося до слідчого судді за місцем знаходження прокуратури.
3. Якщо питання розглянув прокурор, то звертаємося до слідчого судді за місцем знаходження відповідного органу досудового розслідування (прокуратури).

Що просити?

У скарзі має бути лише одне прохання — визнати попереднє рішення органу прокуратури або суду незаконним (скасувати його) та прийняти рішення, яким звільнити вас з-під варти.

А якщо у скарзі відмовлять?

Існують міжнародні механізму захисту прав людини. Тому якщо ви пройшли всі інстанції в Україні, передбачені КПК, і вам відмовили, то ви можете звернутися до Європейського суду з прав людини, і захищати свої права там. Однак слід розуміти, що розгляд у суді дуже повільний, а рішення доведеться чекати, можливо, не один рік.