Звіт за результатами моніторингового візиту до Снігурівської виправної колонії №5

08-09 вересня 2025 року, відповідно до Факультативного протоколу до Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання,  враховуючи положення Мінімальних стандартних правил поводження з в’язнями і рішень Європейського суду з прав людини, на підставі статті 24 Кримінально-виконавчого кодексу України — “Відвідування установ виконання покарань”, групою моніторів Харківської правозахисної групи і ГО “Захист в’язнів України” здійснено чергове відвідування державної установи Снігурівська виправна колонія №5 (СВК-5, установа, заклад).

Попередній візит відбувся 22 листопада 2020 року.

Здійснено плановий візит без попереджень під час якого досліджено всі об’єкти установи.

Під час підготовки до візиту монітори використовували матеріали звернень ув’язнених/засуджених і їхніх родичів, а також матеріали попередніх звітів.

Візит проводився в рамках проєкту “Зменшення страждань в’язнів у контексті війни в Україні”, що фінансується урядом Данії у партнерстві з DIGNITY — Данським інститутом проти катувань.

Відвідування здійснили монітори:

• Діденко Андрій — помічник народного депутата України Ярослава Юрчишина, координатор програм Харківської правозахисної групи, має досвід моніторингових візитів з 2014 року, монітор НПМ (Національний превентивний механізм), член консультативної ради НПМ;
• Зуйков Сергій — помічник народного депутата України Костянтина Касая, член громадської ради при Міністерстві юстиції України, член громадської організації “Захист в’язнів України”, монітор НПМ, має багаторічний досвід моніторингових візитів;
• Шумний Артемій — журналіст інформаційного агентства “Захист в’язнів України / PROTECTION FOR PRISONERS OF UKRAINE”, юрист Харківської правозахисної групи, монітор НПМ.

Моніторинг у СВК-5 виявив значні порушення у сфері медичного забезпечення, права на працю та безпеки. У лікарні відсутнє цілодобове чергування лікаря, не забезпечено ліцензування паліативної допомоги, не ведеться належна фіксація тілесних ушкоджень, не здійснюється замісна підтримувальна терапія.

Не організовано належну ізоляцію хворих на туберкульоз і нетуберкульозні інфекції, відсутнє лікування вірусного гепатиту С, а стоматологічна допомога обмежується лише видаленням зубів. Також порушуються норми конфіденційності медичних даних, приватності в санітарних приміщеннях та пожежної безпеки.

Право на працю реалізується формально: попри функціонування виробництва дроту, офіційно працюють лише п’ять осіб, а їхні трудові договори не містять істотних умов захисту права на працю і соціальних гарантій. Фактичні виплати не відповідають офіційним нарахуванням, що свідчить про ризики фіктивного обліку праці.

Укриття на території колонії не відповідає вимогам цивільного захисту — немає другого виходу, вентиляції, каналізації, а засуджені не мають можливості самостійно потрапити до нього під час небезпеки. Сумарно зафіксовані порушення створюють загрозу життю, здоров’ю й гідності засуджених.

Загальна інформація

СВК-5 є установою виконання покарань середнього рівня безпеки для утримання чоловіків, засуджених до позбавлення волі. На базі установи функціонує Снігурівська спеціалізована туберкульозна лікарня №5 філії Державної установи “Центр охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України” в Миколаївській та Одеській областях (далі — Лікарня).

СВК-5 була заснована 20 березня 1964 року як колонія-поселення на підставі Указу Президії Верховної Ради СРСР. З 1983 року колонія функціонує як спеціалізований заклад для утримання засуджених, які потребують медичного спостереження, і нині має статус державної установи “Снігурівська виправна колонія № 5”.

Під час російської окупації Снігурівської громади у 2022 році військові РФ зайняли територію колонії, вивезли ув’язнених до Херсона та перед відступом замінували об’єкт. 

Додатково було зафіксовано викрадення засуджених із колонії 28 травня 2022 року та подальше переміщення/депортацію в’язнів зі Снігурівки.

На час візиту керівник установи — полковник внутрішньої служби Володимир Остапчук. Начальник Снігурівської спеціалізованої туберкульозної лікарні № 5 — Іван Ющук.

Заклад складається з чергової частини, відділення КДіР (дільниця карантину, діагностики і розподілу), дільниць СПС (соціально-психологічної служби), харчоблоку, приміщень ДІЗО (дисциплінарного ізолятора), дільниці СІЗО (слідчого ізолятора), банно-прального комбінату, кімнат побачень, крамниці, бібліотеки, кімнати отримання передач, адміністративних приміщень.

За даними адміністрації установи, штатна чисельність персоналу складає 175 посад, фактична — 152. Загальний некомплект персоналу по установі — 23 співробітники. Планове наповнення закладу — 485 осіб. На момент візиту 52 особи фактично утримувалися в установі.

У закладі функціонує шість відділень СПС. Також у СВК-5 працює один психолог. Протягом 2024 року до установи прибуло 77 осіб, протягом 2025 року — 60 осіб. Одна особа перебувала в ДІЗО, а вісім — у дільниці СІЗО.

На оперативно-профілактичному обліку перебувало: схильні до самогубства — 6 осіб, схильні до членоушкодження — 6 осіб, до втечі — 1 особа, злісні порушники режиму утримання — 3 особи.

У 2024 році дві особи були звільнені у зв’язку з важкою хворобою, протягом поточного року — також дві. Протягом 2024-2025 років жодна особа не зверталася зі скаргою щодо неналежних умов утримання або неналежного надання медичної допомоги. Дві особи мають інвалідність ІІІ групи.

У власному користуванні засуджені мають 18 планшетів, не зареєстровано жодної електронної адреси (email). Чотири особи відторгнуті загалом.

Протягом 2024 року було зафіксовано два випадки тілесних ушкоджень під час перебування в установі; протягом поточного року — один.

Лікарня розрахована на 357 ліжок та має у своєму складі такі відділення:

• Туберкульозне відділення № 1 — для хворих із ЗЗТБ, які після лікування чекають етапування в колонію для здорових, на 20 ліжок;
• Туберкульозне відділення № 2 — для хворих на активний туберкульоз із МБТ, на 7 ліжок;
• Туберкульозне відділення № 3 — для хворих на лікарсько-стійкий туберкульоз із МБТ, які отримують паліативне лікування, на 65 ліжок;
• Туберкульозне відділення № 4 — для хворих на лікарсько-стійкий туберкульоз із МБТ + (з чутливістю — 2 поверх) та стійкістю до фторхінолонів (1 поверх), на 35 та 30 ліжок;
• Відділення № 5 — для хворих на лікарсько-стійкий туберкульоз із МБТ, на 75 ліжок;
• Відділення № 5Х — для хворих на лікарсько-стійкий туберкульоз із МБТ +, які отримують паліативне лікування, на 75 ліжок;
• Карантинне, діагностичне та розподільче відділення (КДіР) на 25 ліжок; сектор максимального рівня безпеки (СМРБ), на 12 ліжок.

Згідно з інформацією, наданою персоналом лікарні, вакантні такі посади: заступник начальника лікарні-лікар (1 ставка); лікар-фтизіатр — 1 ставка; лікар-терапевт — 0,5 ставки; лікар-лаборант — 1 ставка; лікар з ультразвукової діагностики — 0,25 ставки; асистент фармацевта — 0,5 ставки.

Заклад розрахований на перебування 357 осіб. На день відвідування в лікарні перебувало 36 пацієнтів, з яких один отримує паліативне лікування. Проліковано з початку року 43 пацієнти. Померло 3 особи: один випадок — серцево-легенева недостатність, два випадки — поліорганна недостатність. Проведено три засідання лікарсько-консультативної комісії (далі — ЛКК) та 55 засідань ЦЛКК. Звільнено за станом здоров’я 2 особи; ще одна особа померла до розгляду судом.

Лабораторні дослідження: бактеріологічні — 414; бактеріоскопічні — 434; дослідження на BACTEC — 187; ТМЧ (тест на мікобактерії туберкульозу) — 46; вірусне навантаження — 47; GeneXpert XDR — 37; GeneXpert MTB Ultra — 229; GeneXpert (гепатит С) — 91; загальноклінічні — 383; гематологічні — 432; біохімічні — 259; визначення іонів — 177.

Групою моніторів проведено опитування близько 40 осіб із числа засуджених під час відвідування лікарні, майстерень, дільниць СПС, дисциплінарних і господарських приміщень, у ході загальних розмов, під час яких надавалися консультації, відповіді на запитання, а також проводилися опитування щодо порушень прав людини й індивідуальні бесіди, у тому числі на умовах анонімності.

Позитивний досвід

Після деокупації адміністративної установи проводиться комплекс заходів, спрямованих на відновлення пошкодженої інфраструктури з метою забезпечення її повноцінного функціонування. Основна увага приділяється створенню належних умов для забезпечення прав засуджених на охорону здоров’я та лікування від тяжких захворювань, зокрема туберкульозу.

Крім того триває робота з приведення слідчого ізолятора у відповідність до міжнародних стандартів, у тому числі до вимог Європейського суду з прав людини. Це передбачає переобладнання приміщень для утримання ув’язнених у камерах, що відповідають сучасним нормам безпеки, санітарно-гігієнічним вимогам та забезпечують мінімально необхідний рівень комфорту і гуманного ставлення.

Таким чином, здійснювані заходи спрямовані не лише на відновлення зруйнованих об’єктів, а й на створення належних умов функціонування установи відповідно до національного законодавства та міжнародних стандартів. Це у подальшому дозволить забезпечити повноцінну роботу адміністрації та захист прав осіб, які відбувають покарання або утримуються під вартою.

З метою покращення умов перебування, організації належного виховного процесу та створення безпечного середовища в установі проведено комплекс ремонтно-відновлювальних заходів: у відділеннях СПС, КДіР, медичній частині, зокрема в коридорах, оновлено житлові секції, відремонтовано вбиральні відповідно до гігієнічних стандартів, приміщення лазне-прального комбінату.

Виявлені порушення національного та міжнародного законодавства

Під час моніторингового візиту виявлено порушення вимог національного законодавства та недотримання міжнародних стандартів у сфері поводження з в’язнями, що призводить до порушення прав засуджених осіб:

1. Моніторингова група встановила, що в лікарні не забезпечено цілодобове чергування лікаря. Цілодобовий нагляд за хворими здійснюють лише молодші медичні працівники, що суперечить вимогам пункту 4 глави 3 розділу III “Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі”, затвердженого спільним наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров’я України від 15.08.2014 року № 1348/5/572 (далі — Порядок).

2. У структурі лікарні функціонують два відділення для надання паліативної допомоги. Відповідно до пункту 2 розділу I наказу Міністерства охорони здоров’я України від 4 червня 2020 року № 1308 “Про удосконалення організації надання паліативної допомоги в Україні”, паліативну допомогу надають заклади охорони здоров’я незалежно від форми власності та підпорядкування. При цьому для надання паліативної допомоги у стаціонарних умовах обов’язковою є наявність ліцензії на провадження господарської діяльності з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів. Разом із тим, у лікарні така ліцензія відсутня.

3. У порушення вимог пункту 3 розділу I глави II Порядку, медичні працівники не складають довідок, у яких детально описуються характер тілесних ушкоджень, їхні розміри та розташування. Так, встановлено відсутність заповненої форми первинної облікової документації № 511/о “Довідка про фіксацію тілесних ушкоджень”, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я України від 2 лютого 2024 року № 186, щодо засудженого Б., який отримав тілесні ушкодження 15.01.2025 року, відповідно до інформації, внесеної до Журналу обліку фактів виявлення тілесних ушкоджень у засуджених.

Відсутність належної фіксації тілесних ушкоджень не відповідає пункту 60 Рекомендацій Європейського комітету з питань запобігання катуванням або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню (далі — Комітет), де зазначено, що медичні служби у місцях позбавлення волі можуть зробити внесок у запобігання насильству проти осіб, яких тримають під вартою, шляхом систематичної реєстрації тілесних ушкоджень, а також, якщо це необхідно, через інформування відповідних органів влади (CPT/Inf(93)12-part).

Крім того, Комітет у доповіді за наслідками візиту до України у 2023 році зазначає, що будь-які травматичні ушкодження, виявлені під час медичного огляду, мають детально фотографуватися, а фотографії разом зі схемами тіла зберігатися в індивідуальній медичній картці особи (CPT/Inf(2024)20, пункт 82).

4. У лікарні не організовано проведення замісної підтримувальної терапії (далі — ЗПТ) для осіб із психічними та поведінковими розладами внаслідок уживання опіоїдів, відповідно до Порядку проведення замісної підтримувальної терапії осіб з психічними та поведінковими розладами внаслідок уживання опіоїдів, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 27.03.2012 року № 200.

Наркозалежним особам не забезпечується соціально-психологічний супровід, когнітивно-поведінкова терапія (КПТ), профілактика рецидивів, мотиваційне інтерв’ю, групи взаємодопомоги тощо.

Таким чином, ці особи позбавлені можливості отримувати ЗПТ, що порушує їхнє право на вибір методів лікування відповідно до статті 38 Закону України “Основи законодавства України про охорону здоров’я”.

Разом із тим Комітет у доповіді за результатами візиту до України у 2023 році зазначає, що перебування в пенітенціарній установі може бути можливістю для вирішення проблем, пов’язаних із наркотичною залежністю, і тому важливо, щоб відповідна допомога надавалася всім охочим. В усіх установах має бути доступне відповідне медичне обслуговування.

Допомога, що пропонується таким особам, повинна бути різноплановою: програми замісної терапії для осіб із наркотичною залежністю мають поєднуватися зі справжніми психосоціальними та освітніми програмами для тих, хто не в змозі припинити вживання наркотиків. Крім того, доступ до програм ЗПТ в установах повинен бути легким, а керівництво ними мають здійснювати пенітенціарні лікарі, які пройшли спеціальну підготовку з питань наркозалежності (CPT/Inf(2024)20, пункт 86).

5. У порушення вимог пункту 1 розділу II “Стандарту інфекційного контролю для закладів охорони здоров’я, що надають допомогу хворим на туберкульоз”, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 01.02.2019 року № 287, у лікарні не забезпечено належну ізоляцію хворих на туберкульоз: палати використовуються для розміщення більш ніж однієї-двох осіб.

Крім того у закладі відсутні інфекційні ізолятори, облаштовані відповідно до вимог Державних будівельних норм В.2.2-10:2022 “Заклади охорони здоров’я. Основні положення”. Це унеможливлює ефективну ізоляцію пацієнтів, сприяє поширенню інфекційних захворювань та створює ризики для здоров’я як засуджених, так і персоналу установи.

6. У порушення вимог наказу Міністерства охорони здоров’я України від 03.08.2020 року № 1777 “Заходи та засоби щодо попередження інфікування при проведенні догляду за пацієнтами”, у лікарні для засуджених із захворюваннями нетуберкульозної етіології не обладнано ізолятори для інфекційних хворих. Це унеможливлює ізоляцію хворих на небезпечні інфекційні захворювання від інших пацієнтів і засуджених.

7. Встановлено, що в лікарні перебувають на обліку сім пацієнтів із хронічним вірусним гепатитом С (далі — ВГС). Станом на день візиту в аптеці лікарні відсутні противірусні препарати для лікування ВГС, що суперечить вимогам Стандартів медичної допомоги при ВГС у дорослих, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 23 липня 2025 року № 1178.

Відсутність своєчасного лікування підвищує ризик прогресування захворювання, розвитку ускладнень печінки та створює загрозу поширення інфекції серед інших пацієнтів, порушуючи їхнє право на належну медичну допомогу.

8. Під час перевірки справності дефібрилятора встановлено, що термін придатності електродів минув. Разом із тим Комітет у своїй доповіді за результатами візиту до України у 2017 році рекомендував, щоб медичні служби в усіх відвіданих в’язницях (та інших пенітенціарних установах України) були оснащені обладнанням для надання невідкладної допомоги та порятунку життя (CPT/Inf (2018) 41, пункт 87).

9. Під час перевірки ДІЗО моніторами встановлено, що при поміщенні засудженого до дисциплінарного ізолятора практикується долучення до справи медичної довідки або висновку, який містить інформацію про стан здоров’я засудженого і підтверджує можливість його перебування в ДІЗО/ПКТ.

Виявлені факти свідчать про те, що працівники установи мають доступ до конфіденційної інформації щодо стану здоров’я засуджених, які перебувають у дільниці ДІЗО. Зазначене порушує вимоги статті 39¹ Закону України “Основи законодавства України про охорону здоров’я” щодо права осіб на таємницю про стан здоров’я.

Разом із тим Комітет неодноразово підкреслював, що зобов’язання пенітенціарних лікарів підтверджувати придатність засуджених до відбування дисциплінарного стягнення навряд чи сприяє розвитку довірчих відносин між лікарем і пацієнтом. У принципі, медичний персонал ніколи не повинен брати участі у будь-якій частині процесу прийняття рішення щодо застосування одиночного тримання, окрім випадків, коли цей захід застосовується за медичними показаннями.

З іншого боку, медичний персонал має бути особливо уважним до стану засуджених, які перебувають в одиночному триманні: він повинен бути негайно поінформований про кожне таке поміщення, відвідувати засудженого невідкладно після поміщення, а потім регулярно, не рідше одного разу на день, надавати необхідну медичну допомогу та лікування. Медичний персонал повинен інформувати адміністрацію установи, якщо здоров’я засудженого піддається серйозній загрозі через умови одиночного тримання (CPT/Inf (2024) 20, пункт 104).

10. Під час відвідування ДІЗО/ПКТ встановлено, що засудженому, який відбував дисциплінарне стягнення третю добу у камерному приміщенні № 4, адміністрація установи не видала копію рішення про застосування до нього стягнення із зазначенням можливості та порядку його оскарження, що суперечить статті 135 Кримінально-виконавчого кодексу України.

Водночас у доповіді Комітету за результатами візиту до України у 2023 році рекомендовано забезпечити, щоб усі засуджені, до яких застосовано дисциплінарні стягнення, систематично отримували копію відповідного рішення. Крім того, засуджених слід інформувати про право на доступ до адвоката у контексті дисциплінарного провадження (CPT/Inf (2024) 20, пункт 103).

11. Під час відвідування СМРБ, зокрема палат для лікування осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, моніторами встановлено, що медичний персонал продовжує систематично проводити медичні огляди та маніпуляції у присутності немедичного персоналу, а саме — співробітників установи.

Зазначене порушує вимоги статті 39¹ Закону України “Основи законодавства України про охорону здоров’я” щодо права осіб на таємницю про стан здоров’я, а також пункту 9 розділу I Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі.

Разом із тим Комітет критикує надмірні заходи безпеки та вважає неприпустимими такі практики, оскільки вони принижують гідність ув’язнених, перешкоджають розвитку довірчих відносин між медичним персоналом і пацієнтами та можуть впливати на об’єктивність медичних висновків. (Доповідь Комітету за результатами візиту до України у 2012 році, пункт 50, CPT/Inf (2013) 23).

12. Під час відвідування сектору максимального рівня безпеки біля зовнішніх дверей палат для лікування осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, встановлено розміщення поіменних карт із короткою інформацією про злочини, скоєні цими особами. Аналогічні випадки виявлено у житлових приміщеннях відділень — на ліжках і тумбочках.

У своїй доповіді за результатами візиту до України у 2020 році Комітет зазначив, що таку практику слід негайно припинити, оскільки вона не має жодної розумної мети та, крім стигматизації, погіршує стосунки між ув’язненими й персоналом установи. (CPT/Inf (2020) 40, пункт 52). 

13. У порушення пункту 8 глави 5 розділу II Порядку, у стаціонарі лікарні відсутній облаштований ізолятор для осіб із психічними розладами серед засуджених, які становлять небезпеку для оточення.

14. У порушення вимог “Норм належності постільних речей, спеціального одягу та спеціального взуття (інвентарне майно) для засуджених, які проходять лікування у лікувально-профілактичних закладах…”, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 20.02.2012 року № 280/5, засуджені не отримують госпітальне майно (костюм, халат і госпітальні туфлі). Засуджені перебувають у стаціонарі в повсякденному одязі, іноді зі своєю постільною білизною.

15. У порушення вимог Державних будівельних норм України В.2.2-17:2006 “Будинки і споруди. Доступність будинків і споруд для маломобільних груп населення”, у лікарні не створено умов для перебування осіб з інвалідністю.

16. У порушення пункту 37 Постанови Кабінету Міністрів України № 285 від 2 березня 2016 року “Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики”, у лікарні відсутній документ, що підтверджує вільний доступ до будівель і приміщень медичного закладу для маломобільних груп населення, отримання якого є обов’язковим.

17. У порушення Порядку організації медичної допомоги на первинному, вторинному (спеціалізованому) і третинному (високоспеціалізованому) рівнях із застосуванням телемедицини, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 19.10.2015 року № 681, персонал лікарні позбавлений можливості здійснювати запити на телемедичні консультації та отримувати їх через технічні обмеження.

18. У порушення вимог Табеля оснащення обладнанням одного робочого місця лікаря-стоматолога та зубного техніка, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 11.04.2005 року № 158, у лікарні відсутній працюючий дентальний рентген-апарат, що унеможливлює проведення поглибленого стоматологічного обстеження засуджених і не забезпечує своєчасного надання належної стоматологічної допомоги.

За інформацією, наданою працівниками медичної частини, серед доступних видів стоматологічної допомоги переважає видалення (екстракція) зубів, тоді як пломбування здійснюється вкрай рідко, що істотно обмежує право засуджених на належну медичну допомогу.

19. Відповідно до пункту 7 глави III розділу II Порядку, засуджені, які працюють на об’єктах харчування, у переробній промисловості, будинках дитини, навчальних закладах, медичних частинах, лазнях, пральнях, гуртожитках, клубах, а також на об’єктах водозабезпечення та каналізації, повинні проходити обов’язкові попередні й періодичні медичні огляди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23 травня 2001 року № 559 “Про затвердження переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов’язковим профілактичним медичним оглядам, порядку проведення цих оглядів та видачі особистих медичних книжок”.

На кожного засудженого зазначеної категорії заводиться форма первинної облікової документації № 1-ОМК “Особиста медична книжка”, затверджена наказом Міністерства охорони здоров’я України від 21.02.2013 року № 150, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23.04.2013 року за № 662/23194.

Разом із тим, під час перевірки особистих медичних книжок у засуджених, які працюють у їдальні, було встановлено, що цим працівникам не проводилися огляди лікарем-отоларингологом та дерматовенерологом, що порушує вимоги пункту 6 Правил проведення обов’язкових профілактичних медичних оглядів працівників окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких пов’язана з обслуговуванням населення і може призвести до поширення інфекційних хвороб, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 23.07.2002 року № 280 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров’я України від 21.02.2013 № 150). 

20. У порушення пункту 6 глави 3 розділу II Порядку, Журнал обліку результатів проходження профілактичного медичного огляду, форма якого наведена в додатку 4 до Порядку, у лікарні не ведеться.

21. Відповідно до пункту 3.19.1 розділу III Положення про організацію лазне-прального обслуговування осіб, які тримаються в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 849/5 від 08.06.2021 року (далі — Положення), санітарна обробка передбачає миття засуджених у лазні з використанням мила та мочалки, обов’язкову заміну постільної й натільної білизни, а також проведення дезінфекції та дезінсекції особистого одягу й постільних речей у дезінфекційній камері.

Однак, як встановлено моніторинговою групою, дезінфекційна камера в установі не працює, що унеможливлює належну санітарну обробку постільних речей і одягу, підвищує ризик поширення інфекційних захворювань серед засуджених і персоналу та суперечить встановленим санітарно-гігієнічним нормам.

22. У порушення пункту 2.14 розділу II Положення, в установі не забезпечено надання перукарських послуг засудженим та ув’язненим.

23. Моніторингова група встановила факти порушення статті 8 Конвенції та пункту 19.3 Європейських пенітенціарних правил щодо права засуджених на приватність, зокрема — відсутність у санвузлах достатніх перегородок, що дозволяють засудженим усамітнитися.

У карантинному, діагностичному та розподільчому відділенні зафіксовано випадки, коли ліжка в палатах розташовані впритул одне до одного, що не забезпечує засудженим особистого простору та суперечить вимогам Державних будівельних норм України В.2.2-10:2022 “Заклади охорони здоров’я”.

Крім того, у приміщенні душової СМРБ та відділенні № 3 для хворих на лікарсько-стійкий туберкульоз із МБТ—, встановлено порушення права на приватність через відсутність шторок на душових перегородках, що також суперечить пункту 19.3 Європейських пенітенціарних правил. 

24. У порушення вимог частин першої та другої статті 115 Кримінально-виконавчого кодексу України, більшість оглянутих палатних приміщень потребують проведення ремонтних робіт, зокрема встановлення нових пластикових вікон, підлоги, заміни санітарно-технічного обладнання та оновлення електромережі. 

25. У порушення Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30.12.2014 року № 1417 (далі — Правила), приміщення лікарні не обладнані системами пожежогасіння та пожежної сигналізації.

26. Приміщення кабінету лікарів та рентген-кабінету не забезпечені вогнегасниками, що є порушенням пункту 3.6 глави 3 розділу V Правил і пункту 10.18 глави 10 Державних санітарних правил і норм “Гігієнічні вимоги до влаштування та експлуатації рентгенівських кабінетів і проведення рентгенологічних процедур”, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 04.06.2007 року № 294, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 07.11.2007 року за № 1256/14523.

Крім того, у порушення пункту 2.23 глави 2, у процедурному кабінеті допускається зберігання сторонніх предметів (коробок). 

27. У порушення частини 5 статті 110 Кримінально-виконавчого кодексу України, засудженим під час перебування в стаціонарі лікарні не забезпечено право користування глобальною мережею Інтернет. Відсутність доступу до Інтернету обмежує їхню можливість отримувати інформацію, реалізовувати право на освіту, самоосвіту та підтримувати соціальні зв’язки, що суперечить пункту 63 Рекомендацій Комітету (CPT/Inf(93)12-part).

28. На території СВК-5 функціонує виробництво виробів із дроту. Станом на 08.09.2025 року офіційно до праці залучено п’ять засуджених, оформлених за строковими трудовими договорами (Г., Г., Я., А., Щ.). Під час інтерв’ю отримано свідчення про ймовірно більшу фактичну кількість залучених, ніж зазначено у звітності, що може свідчити про неофіційне або бездоговірне залучення до праці.

Частина 1 статті 118 КВК України гарантує право засуджених працювати та бути залученими до суспільно корисної праці з урахуванням потужностей, статі, віку, працездатності, стану здоров’я і спеціальності.

За наданою адміністрацією інформацією та копіями розрахунково-платіжних відомостей: у липні 2025 року працювало 7 засуджених; у серпні 2025 року — 5 засуджених; суми до виплати (з урахуванням утримань) — від 4 050 до 6 300 грн на місяць. Водночас, зі слів опитаних засуджених, фактично отримувані кошти становили близько 450 грн на місяць.

Розрив між офіційними відомостями та фактичними виплатами свідчить про ризик фіктивності нарахувань чи надмірних утримань і потребує фінансової перевірки руху коштів по особових рахунках, зокрема підтвердження сплати ЄСВ.

Проаналізовані строкові договори із засудженими не відповідають вимогам статті 49⁶ КЗпП України щодо обов’язкового змісту трудового договору. Виявлено, що відсутні істотні умови: конкретні умови оплати праці (розмір ставки, доплати, нічні, надурочні, святкові), режим роботи, тривалість відпочинку, відпустка, умови праці, строки повідомлення про звільнення, порядок комунікації, відповідальність роботодавця за затримку виплат тощо (пункти 1-16 переліку істотних умов).

Окремі положення суперечать трудовому законодавству. Зокрема, у договорі № 34-Т від 03.07.2025 року (пункт 4.2) встановлено матеріальну відповідальність працівника-засудженого за збитки роботодавцю, що суперечить пункту 1.3 Інструкції про умови праці та заробітну плату засуджених (наказ Мін’юсту від 11.03.2013 року), якою заборонено використовувати працю засуджених на посадах, пов’язаних із матеріальною відповідальністю.

Також не зазначено розмір заробітної плати, що порушує статтю 21 КЗпП України (встановлення взаємних прав і обов’язків сторін, зокрема щодо оплати праці).

Виявлені факти свідчать про системні порушення гарантій права на працю та соціальний захист засуджених, а саме:

• неналежне оформлення трудових відносин (КЗпП, ст. 49⁶, ст. 21);
• несправедлива оплата праці та непрозорі утримання (Конституція, ст. 43; КВК, ст. 118, 119);
• порушення норм соціального страхування (сплата ЄСВ, зарахування стажу);
• недопустимість матеріальної відповідальності засуджених на роботах із такою відповідальністю (Інструкція Мін’юсту від 11.03.2013 року).

Попри наявність виробництва дроту та формальне працевлаштування щонайменше п’яти засуджених, право на працю реалізується неповною мірою: договори не містять істотних умов, містять суперечливі положення щодо відповідальності, а розрив між нарахованою та фактично отриманою оплатою свідчить про ризик порушення трудових прав і потребує додаткової перевірки.

29. Під час моніторингового візиту до СВК-5 було оглянуто приміщення, яке адміністрація установи визначає як укриття (захисну споруду) для осіб, що утримуються під вартою. 31-32

За результатами огляду встановлено, що укриття не відповідає базовим вимогам до захисних споруд цивільного захисту, визначеним:

• постановою Кабінету Міністрів України від 10 березня 2017 року № 138 “Про затвердження Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту”;
• наказом МВС України від 09.07.2018 року № 579 “Про затвердження Вимог до утримання захисних споруд цивільного захисту та обліку фонду таких споруд”;
• статтями 3, 5, 7 Закону України “Про цивільний захист населення”;
• пунктами 47-52 Європейських пенітенціарних правил, які зобов’язують державу забезпечити безпечні умови тримання для всіх категорій осіб, позбавлених волі.

У зазначеному приміщенні відсутній другий (запасний) вихід. Укриття має лише один вхід/вихід, що створює реальну загрозу життю людей у разі завалу або пожежі. Це порушує вимоги пункту 6.8 Вимог до утримання захисних споруд (наказ МВС № 579), які передбачають наявність щонайменше двох евакуаційних шляхів.

Єдиний вихід обладнаний масивними металевими дверима, що замикаються ззовні, без можливості відкриття зсередини; отже, укриття не може виконувати свою функцію як безпечне місце під час ракетного чи артилерійського обстрілу. Також відсутня каналізація та санітарно-технічні умови: немає туалету, водопостачання та системи відведення стоків. Це унеможливлює тривале перебування людей навіть протягом кількох годин.

Відсутність каналізації суперечить вимогам ДБН В.2.2-5:2023 “Захисні споруди цивільного захисту” та пункту 9 Вимог до утримання укриттів, які зобов’язують обладнувати приміщення санвузлом або ємностями для санітарних потреб із можливістю подальшої дезінфекції. Також зафіксовано відсутність вентиляції та системи відведення повітря (витяжки). Приміщення не має жодної витяжної або припливно-витяжної системи, що порушує норми допустимого повітрообміну.

За відсутності вентиляції під час перебування кількох десятків осіб можливе швидке зниження концентрації кисню, підвищення рівня вуглекислого газу та вологості, що становить пряму небезпеку для життя і здоров’я людей навіть за короткочасного укриття. Крім того, моніторами зафіксовано відсутність автономного доступу засуджених до укриття. Засуджені не мають можливості самостійно скористатися укриттям у разі оголошення повітряної тривоги або іншої небезпеки. Переміщення до укриття здійснюється виключно з дозволу та під контролем персоналу, що може спричинити затримку евакуації у критичній ситуації. Такий порядок суперечить статті 3 Європейської конвенції з прав людини, оскільки унеможливлює реалізацію права на життя та захист від нелюдського поводження в умовах воєнної небезпеки.

Сукупність виявлених порушень свідчить, що наявне укриття:

• не виконує функцію безпечного укриття, оскільки не гарантує евакуації, належного повітрообміну чи санітарних умов;
• порушує вимоги національного законодавства та міжнародних стандартів, які зобов’язують державу гарантувати фізичну безпеку осіб, позбавлених волі;
• створює реальний ризик загибелі або тяжких наслідків у разі ракетного удару, пожежі, обстрілу чи задимлення.

Непридатність укриття до експлуатації зафіксовано також у кількох інших установах ДКВС України, що свідчить про системну проблему в організації безпеки засуджених під час воєнного стану. Фактичний стан укриття у СВК-5 не відповідає вимогам безпечності та придатності для перебування людей. Захисна споруда не забезпечує мінімальних умов життєзабезпечення і не може вважатися дієвим елементом системи цивільного захисту установи. З огляду на відсутність другого виходу, каналізації, вентиляції та неможливість самостійного доступу засуджених до укриття, його фактичне функціонування має виключно формальний характер.

Рекомендації:

1. Вжити заходів, спрямованих на усунення виявлених порушень прав людини та недопущення катувань, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження і покарання у Снігурівської спеціалізованій туберкульозній лікарні № 5 філії ДУ “Центр охорони здоров’я ДКВС України” в Миколаївській та Одеській областях.

2. Забезпечити контроль за належним веденням медичної документації відповідно до Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі (наказ Мін’юсту та МОЗ від 15.08.2014 року № 1348/5/572) та інших нормативно-правових актів.

3. Укомплектувати штат лікарняного закладу лікарями-спеціалістами відповідно до потреб.

4. Забезпечити цілодобове чергування лікаря для нагляду за хворими.

5. Отримати ліцензію на діяльність з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів для належного надання паліативної допомоги.

6. Забезпечити можливість отримання замісної підтримувальної терапії (ЗПТ) для осіб із психічними та поведінковими розладами.

7. Забезпечити своєчасну фіксацію тілесних ушкоджень у засуджених.

8. Припинити практику долучення медичних довідок до дисциплінарних справ; гарантувати конфіденційність медичної інформації.

9. Забезпечити належну ізоляцію хворих на туберкульоз відповідно до Стандарту інфекційного контролю.

10. Обладнати ізолятори для хворих на небезпечні інфекційні захворювання.

11. Забезпечити наявність противірусної терапії для лікування ВГС.

12. Перевірити справність дефібрилятора та замінити електроди.

13. Оснастити ізолятор для осіб із психічними розладами відповідно до вимог.

14. Надсилати засудженим копії рішень про дисциплінарні стягнення з інформацією про порядок оскарження.

15. Проводити медичні огляди лише в присутності медичного персоналу.

16. Припинити розміщення поіменних карт із даними про злочини засуджених у житлових приміщеннях.

17. Забезпечити госпітальним одягом і взуттям засуджених під час лікування.

18. Створити умови для осіб з інвалідністю відповідно до ДБН В.2.2-17:2006.

19. Налагодити роботу телемедичного комплексу для дистанційних консультацій.

20. Забезпечити лікарню госпітальним майном (костюм, халат, капці).

21. Встановити працюючий дентальний рентген-апарат.

22. Провести профілактичні медичні огляди усіх працівників відповідно до вимог Порядку.

23. Вести журнал обліку медоглядів за формою додатка 4 до Порядку.

24. Відновити роботу дезінфекційної камери.

25. Надати перукарські послуги засудженим відповідно до Положення № 849/5.

26. Провести ремонтні роботи у палатах (вікна, підлога, сантехніка, електромережа).

27. Оснастити лікарню системами пожежогасіння та сигналізації.

28. Забезпечити наявність вогнегасників і дотримання правил безпеки.

29. Надати засудженим доступ до Інтернету.

30. Привести трудові договори у відповідність до ст. 49⁶ і ст. 21 КЗпП.

31. Вилучити з договорів положення про матеріальну відповідальність засуджених.

32. Провести фінансову звірку руху коштів та надати результати засудженим під підпис.

33. Забезпечити прозорий табельний облік відпрацьованого часу.

34. Провести технічне обстеження укриття із залученням фахівців ДСНС.

35. Обладнати другий евакуаційний вихід і забезпечити можливість відкриття дверей зсередини.

36. Встановити систему вентиляції, освітлення та санітарні умови.

37. Розробити порядок негайного доступу засуджених до укриття у разі тривоги.

38. Провести навчання персоналу і засуджених щодо дій під час повітряної тривоги.