MENU
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

Де так вільно дихає людина? І чим вона там дихає?

30.10.2022   
Аркадій Даваров

Аркадій Даваров

Аркадій Даваров

 Не змішуй горілку та сік томатний,

 не збовтуй правду і брехню.

Віра Павлова
 

Соціальна атмосфера невидима і оточує нас як повітря, яким ми дихаємо. І так само, як повітря, вона не тільки підтримує життя, а й може його отруювати. Атмосфера, в якій живуть громадяни Росії, зовсім інша, ніж у країнах Європи, і вони сильно відрізняються від атмосфери в Україні. Одна з головних відмінностей — це різне ставлення до зла.

Зло багатогранне, але в ньому можна виділити три складові. Це брехня, без якої не обійтися, адже зло саме по собі непривабливе, потворне, руйнівне і тому має завжди прикриватися обманом. Це агресія, яка приходить на допомогу брехні, якщо та не діє чи діє надто повільно. І, нарешті, гординя, що стоїть за брехнею та агресією. Її прояви різноманітні: від зарозумілості, пихатості, егоцентризму до маніакального бажання слави, влади та підпорядкування собі інших людей.

З часів Івана Грозного, а то й раніше, судячи з різних свідчень, зло в Росії було виражено більш-менш явно. З ним боролися, йому підкорялися, з ним вчилися співіснувати, намагалися не помічати. Атмосфера явного, а тим більше згущеного, зла непомітно наскрізь просочує соціальне та особисте життя. Вона позначається на двоєдумності, аморальності, втраті цінностей і почутті безглуздості життя, які стали звичними. У неповазі до інших, у недостатній любові до себе, у безцеремонному порушенні чужих кордонів та підсвідомій готовності до захисту від раптового нападу. Моральною компенсацією за біди і поневіряння стає усвідомлення приналежності до чогось великого, своєї винятковості, впевненості у нашому особливому шляху і спільної, а не особистої, місії в цьому житті. Чим більш відкритим стає зло, тим більше розквітають його приховані прояви: лицемірство, напівправда, перебільшення, знецінення, шантаж, перекладання відповідальності на чужі плечі.

Людина як радіоприймач резонує з тим полем, на яке налаштована

У міру того, як міцнішає атмосфера зла, людина стає все більш беззахисною, все сильніше відчуває тривожність і невпевненість у майбутньому. Інстинктивно чинячи опір розлитому в повітрі злу, люди витрачають сили на те, щоб не бачити і не чути очевидного, відгородитися від навколишнього внутрішніми барєрами, заглушити голос совісті і не визнавати свою відповідальність. Якщо вони перестають це робити, то здаються на волю зла, що перемогло. При цьому у когось виникають і спроби осмислити те, що відбувається, визнати чесно свою частку провини, ухвалити часом важкі рішення і почати жити по-новому, усуваючи або хоча б мінімізуючи зло.

У Західній Європі, схоже, атмосфера зовсім інша: відмінності між добром і злом не такі явні. Навпаки, вони розмиті та немов би не такі вже й важливі. Якщо обман існує, то він прикритий політкоректністю та ласкавою любязністю. Брехня є, але вона захована десь  у підґрунті загальноприйнятого світогляду, а те найчастіше не обговорюється і не осмислюється критично. Тому вона не безцеремонна, а тактовна та інтелектуальна, їй достатньо обмежитися натяком на чиюсь відсталість, тенденційність чи недостатню толерантність. Відкритої агресивності як такої тут також немає — це просто непристойно та небезпечно. Але досить багато її прихованих проявів у таємному тиску, протекціонізмі, обмеженнях, тяганині. Та й гордині як такої, загалом, немає — лише самовдоволення та зарозумілість, тенденція до консерватизму та продавлювання лише своїх інтересів. За такої схожості добра і зла жити людям загалом спокійніше, комфортніше, хоча, мабуть, трохи нудніше. Біда в тому, що таке непомітне, повзуче зло може розливатись далі і далі, як само собою зрозуміле. А схаменутися і розпізнати його набагато важче, ніж у відкритих формах.

Атмосфера в Україні докорінно відрізняється і від російської, і від європейської. Тут добро і зло існують не самі по собі, а в боротьбі, взаємопроникненні та єдності. Тому дійсність непередбачувана, динамічна та різноманітна. Хтось став героєм, хтось навпаки, скотився вниз. Ця гримуча суміш добра і зла в мінливій і суперечливій атмосфері таїть як приголомшливі можливості, так і чималі небезпеки. Можна як різко позбутися зла і утвердитися в добрі, так і прийти до зміцнення зла в нових та невпізнанних формах. У цій атмосфері брехня має містити у собі частку правди. На щастя, немає місця неприкритому, нахабному насильству. Але є простір для посилення корупції, несправедливості, зневаги до інакодумства, для надуманих обмежень, що ведуть до замкнутості та ізоляції. Є багато прикладів смиренності та духовного злету, але нерідкі випадки гордості своєю винятковістю, зневаги до іншої точки зору за рахунок збереження колишніх ілюзій чи створення нових. Зараз, коли настав час страшних випробувань, люди тут виявляють мужність, стійкість, взаємодопомогу, безприкладний героїзм у боротьбі з шаленим та відкритим злом.

Соціальна атмосфера у всіх цих випадках всюдисуща, вона все просочує та спрямовує. Будь-яка людина, дихаючи цим повітрям, сама того не помічаючи, переймається ним. А значить, і проявляє себе відповідно до того, чим виявилася наповненою. Тому, бажаючи того чи не бажаючи, свідомо чи несвідомо, вона служить певною мірою атмосфері, де перебуває. Отже, через свої думки, почуття, бажання і, тим більше, дії служить і злу, що міститься в ній.

На щастя, атмосфера теж змінюється та залежить від багатьох чинників. Італійський філософ Тоніно Грифферо досліджує цю тему у низці книг,  починаючи з Атмосфера. Естетика емоційних просторів, що вийшла 2010 року, до недавніх робіт, присвячених атмосферній природі освіти та політики. Він звертає увагу, що соціальні, економічні та інші системи вимагають емоційної залученості. Люди завжди живуть у середовищі, яке емоційно налаштоване певним чином. Тому є сенс розглядати атмосферу насамперед як емоційну складову енергетичного поля. Давно не секрет, що такі поля є у всіх живих систем. Є поле у ​​людини, пари, сім'ї, трудового колективу, міста, країни тощо. І звичайно, чим більше, чим складніша система, тим, як правило, потужніше у неї поле. Тому на нас сильно впливає, наприклад, атмосфера тієї місцевості, куди ми потрапили: розруха чи навпаки краса курорту створюють відповідний настрій і самопочуття. Не лише соціальні поля мають свою атмосферу. Різні частини культурного поля також мають власну атмосферу та сильно впливають на стан людини: серіали, фільми, книги, музика, живопис, медіа, соцмережі, задушевні розмови. Кожен із нас до чогось із цього більш чутливий.

Людина як радіоприймач резонує з тим полем, на яке налаштований. А це налаштування залежить від того, на що спрямована наша увага. Чіткого налаштування можна досягти тільки при повній концентрації уваги, коли знаходишся в потоці. Зазвичай на нас впливають багато фонових полів, яких ми торкаємося тільки краєм уваги. Як перешкоди та сигнали інших радіостанцій при нечіткому налаштуванні  приймача.

Не можна забувати, що емоції та почуття містяться не зовсім усередині нас, а розлиті в енергетичному полі — точніше, у його атмосфері. Тому зовсім непросто відрізнити власні почуття від тих, які приносить інша людина чи безлика атмосфера, в яку ти потрапив. Крім того, навколишня атмосфера викликає у людини особливі емоційні реакції, які нечітко сприймаються і важко виражаються словами. Але вміння їх усвідомлювати дуже важливе, тому що вони безпомилково і безпосередньо свідчать про те, де зараз ти перебуваєш.

Ось що писав про радянську атмосферу 1970-х років Борис Чичибабін: Як страшно, що брехня стала повітрям нашим, яким ми дихаємо до смертної години, а правду почуємо — руками замахаємо... а найстрашніше — те, що не страшно. Тепер вірші Чичибабіна стають дедалі актуальнішими, і не лише вони. Я з подивом помічаю, що знову настає час Олександра Галича. Він повертається під гуркіт чужих копит, як передбачив це півстоліття тому. Хто знав тоді, що цей гуркіт буде таким…

То як же нам з усім цим бути? Які є можливості хоч щось зробити? Можливо, варто більше звертати увагу на те, до яких ти зараз належиш систем, а отже, під впливом яких полів перебуваєш. Прислухатися до своєї емоційної реакції на них і відповідально, усвідомлено приймати рішення про рівень своєї належності. Перемикати свою увагу на поля, які резонують із тобою своїми цінностями та сенсами.

Можливо, настав час більше дбати про своє власне поле. Почистити його від зла і зробити світлішим у міру свого розуміння. Нарешті, можливо, варто щодня перевіряти, чи не зявилися у твоїй душі заново риси зла. Так Маленькому принцу доводилося ранком випалювати паростки баобабів на своїй планеті. А може, все це разом чи щось інше. І це лише півсправи — на одній лише протидії злу далеко не поїдеш. Як у Бі-2 у пісні Колискова: Я пройшов крізь заперечення зла. Тільки щастя від чужого добра не буде.

Переклад з російської. Оригинал: Радіо Свобода

Аркадій Даваров – IT-фахівець, психолог

 Поділитися