![© Георгій Логвинський [ЄСПЛ золотий мандарин набу] © Georgii Logvynskyi](https://khpg.org/files/img/1594360182.jpg)
Юридична спільнота констатує: рахунок 4:0 на користь захисту — це небувалий результат, особливо у практиці ВАКСу. Заради справедливості — це вже сьомий (!) суддя ВАКС, який, ламаючи стереотипи, у цій справі відмовляє САП і НАБУ.
Для Харківської правозахисної групи ця справа стала знаковою.
“Від самого початку наша організація заявила про неприпустимість криміналізації звернення до Європейського суду. Також ми заявили про наявність політичних мотивів у переслідуванні. Ця справа вже завдала великої шкоди не лише конкретним особам, правоохоронній системі, а й країні загалом. Зокрема, держава зазнала значних фінансових збитків, адже через цю справу Україна відмовилася укладати дружні врегулювання і односторонні декларації, визнаючи порушення”, — вважає Євген Захаров.
У цій статті спробуємо розібратися, чому ж судді ВАКС відмовляються підтримувати правоохоронців і стають на бік захисту.
За вісім років розслідування справа ознаменувалася безліччю скандалів, отримавши від відомого французького видання “Страсбург обзервер” титул “Кафкіанське покарання за звернення до суду”. Прослуховування центральної синагоги Києва, перше в історії рішення пленуму ЄСПЛ, який звинуватив Україну в порушенні незалежності вищого Суду, реакції іноземних посольств і європейської спільноти — це далеко не повний список подій.
“Очевидно, що впертість антикорупційних органів, які продовжують переслідування, використовуючи докази, які вже визнані Європейським судом такими, що зібрані з порушенням міжнародних зобов’язань України, буде мати серйозні наслідки не тільки для правової системи України, а навіть на геополітичному рівні. При цьому, мотивом продовження цієї безглуздої справи може бути лише давній радянський принцип — ‘органи не помиляються’!”, — вважає Євген Захаров.
Історія бере начало від початку 2000-х. ТОВ “Золотой Мандарин Ойл”, який входив до групи компаній “Калина”, що торгувала нафтопродуктами і володіла більш ніж 50 заправками, нафтобазами та земельними ділянками, придбав за 11 млн доларів 25 тисяч тон мазуту, який зберігався в резервуарах державного (50%+1 акція) ПАТ “Київенерго”.
Коли несподівано прийшла зима, “Київенерго” самовільно спалило чужий мазут для опалення Києва.
У 2009 році суд зобов’язав “Київенерго” повернути “Золотому Мандарину Ойл” майно або сплатити його вартість.
Однак судове рішення так і не було виконано через мораторій на виконання рішень проти держкомпаній, що змусило “Золотой Мандарин Ойл” у 2013 шукати захисту в ЄСПЛ.
На жаль, невиконання рішення суду в Україні є звичайною практикою.
У зв’язку з цим, ще 2009 року ЄСПЛ ухвалив пілотне рішення “Юрій Миколайович Іванов проти України” (Заява N 40450/04), відповідно до якого згодом виніс понад 20 000 рішень проти України, вказавши, що держава не може забезпечувати права людини, якщо не виконує судові рішення проти самої себе. А тому, захищаючи окремих суб’єктів від примусового виконання судових рішень, держава набуває обов’язку виконати такі рішення самостійно.
2015 року, через майже три роки, ЄСПЛ виніс рішення на користь “Золотого Мандарину”. Держава підписала угоду про дружнє врегулювання: суму компенсації було зменшено до 2 млн доларів замість 11, застосовано курс 2008 року (4.8 замість 26), а також скасовано всі штрафні санкції.
У Мін’юсті це визнали перемогою з великою економією. З певними зволіканнями, але рішення ЄСПЛ було виконано.
На перший погляд, історія стандартна і зрозуміла.
Якщо звинувачувати не систему, а шукати винних у багатомільйонних збитках підприємству (за 6 років невиконання рішення) і державі (у зв’язку з виплатою), то, за логікою, винна держкомпанія, яка самовільно заволоділа майном і не розрахувалася.
Однак, антикорупційні органи вважають інакше. НАБУ і САП стверджують, що звернення “Золотой Мандарин Ойл” до ЄСПЛ і виконання його рішення Україною було шахрайською схемою, спрямованою на заволодіння грошима держбюджету. І саме компанія та її адвокати винні в тому, що держава змушена була виплатити кошти за спалений “Київенерго” мазут.
Така позиція викликала різку критику правозахисних організацій та адвокатської спільноти, тому що, по суті, кожен, хто звертається до міжнародного суду за захистом своїх прав, може бути оголошений злочинцем.
ХПГ стверджує: у цій справі є інші мотиви, які вже заподіяли серйозної іміджевої та фінансової шкоди країні.
На нашу думку, метою створення НАБУ і САП було створити нову прогресивну структуру, здатну боротися з корупцією у вищих ешелонах влади. Для цього їм було надано безпрецедентні незалежність, ресурси та підтримку американських і європейських партнерів.
Але в українських реаліях великі повноваження найчастіше призводять до зловживань, що і сталося з новою антикорупційною інфраструктурою, де через інституційну єдність не було прокурорського нагляду та судового контролю за дотриманням закону.
Занепокоєння методами роботи антикорупціонерів лунало на засіданні Комітету з прав людини Верховної Ради, а звернення до ЄСПЛ у зв’язку з діяльністю НАБУ і САП ставали дедалі частішими.
Саме тоді під приціл НАБУ потрапили віцепрезидент ПАРЄ і заступник голови комітету з прав людини Верховної Ради, адвокат Георгій Логвинський і його дружина, суддя ЄСПЛ Ганна Юдківська.
Патерн, коли не в рамках розслідування з’являються підозрювані, а під людину підшукується справа, був не новим для України. І навіть те, що йшлося про осіб, які працюють в міжнародних інституціях та мають авторитет за кордоном, не зупинило окрилених тодішньою підтримкою суспільства та медійним успіхом співробітників НАБУ.
Ідея звучала красиво: чоловік — адвокат, його клієнти звертаються до ЄСПЛ, а дружина — ухвалює необхідні рішення. Для внутрішньоукраїнських реалій звучить знайомо і зрозуміло. І навіть те, що суддя Юдківська ніколи не розглядала цю справу, а до суду звертався інший адвокат, не зупиняло органи.
З їхньою допомогою в пресі почали з’являтися заголовки про те, що Україна не повинна була виконувати рішення, ЄСПЛ ухвалив рішення за один день унаслідок змови судді Юдківської і співробітників Міністерства юстиції України тощо.
“Яке б гучне кримінальне провадження, що веде НАБУ, не взяти, воно обов’язково супроводжується викривальною пропагандистською кампанією, вкиданням в публічний простір даних негласних слідчо-розшукових дій. Сьогодні в Україні будь-якій репутації можна завдати невиправної шкоди парою-трійкою відповідних повідомлень у ЗМІ та на сайті НАБУ/САП про викриття масштабних схем розкрадання державних коштів. І неважливо, що ці ‘викриття’ досить часто є лише проявом бурхливої фантазії, як у справі ‘Золотого мандарина’”, — узагальнює Євген Захаров.
Усе це, звісно ж, не відповідало дійсності і мало явні риси переслідування за політичними мотивами.
Першими про проблеми заговорили відомі правозахисники, колишні дисиденти: Мустафа Джемілєв, голова Меджлісу Рефат Чубаров, голова Асоціації єврейських організацій і громад (Ваад) України Йосип Зісельс, директор ХПГ Євген Захаров, звернувшись із відкритим листом до глави Бюро Артема Ситника, з вимогою припинити безпідставні переслідування.
Правозахисні організації Харківська правозахисна група та Українська Гельсінська спілка з прав людини, — які виграли понад 80 відсотків усіх справ проти України в ЄСПЛ — представили висновки про відсутність самої події злочину.
Міжнародні та національні експерти, включно з ad-hoc суддями ЄСПЛ, ексголовою Конституційного суду Польщі, в один голос стверджували, що абсурдно оцінювати звернення до ЄСПЛ як злочин. Однак, це здалося непереконливим, і розслідування продовжилося.
2020 року низка осіб, включно з адвокатами, отримали підозри, хоча безпосередні учасники суперечки з дивної причини виявилися непричетними, а підозрюваними стали особи, які мали лише одну об’єднуючу рису — вони були знайомі з Георгієм Логвинським.
Як стверджували самі фігуранти, під час слідства їм пропонували спокій в обмін на «відповідні» свідчення.
У цей же час розгорнувся ще один унікальний сюжет. Георгій Логвинський, будучи членом сім’ї судді ЄСПЛ від України Ганни Юдківської, згідно з міжнародним правом, разом із нею був наділений дипломатичним імунітетом, метою якого є захист судді вищого суду та його/її сім’ї від незаконного переслідування.
Можливо, антикорупціонери у запалі просто забули про міжнародні зобов’язання України, коли формували свою версію “злочинної діяльності” Логвинського та Юдківської. Це підтверджується і зверненням Генпрокуратури та САП до ЄСПЛ з цього питання, де вони засумнівалися як у суті імунітету, так і в його поширенні на Логвинського.
ЄСПЛ же відреагував на звернення як на підставу відкриття провадження щодо зняття імунітету і запросив в України матеріали справи для ухвалення рішення. Суд створив спеціальну процедуру розгляду, оскільки фактично такий кейс розглядався вперше. Рішення після комунікацій із коментарями сторін мав ухвалити Пленум ЄСПЛ — весь склад суду з 46 суддів.
Суд поставив питання державі: чи не вважає вона, що є порушення під час розслідування, і розслідування фактично відбувалося щодо Логвинського та Юдківської, що без дозволу Суду заборонено.
Прокуратура все відкидала, стверджуючи, що вона не переслідувала осіб, захищених імунітетом, і вони всі потрапили до справи “абсолютно випадково”, а не були метою переслідування.
У результаті, Пленум усім складом із 46 суддів ухвалив рішення відмовити Україні в знятті імунітету і звинуватив Україну, в особі НАБУ, в грубих порушеннях.
“Ми прогнозували яким буде рішення пленуму ЄСПЛ з огляду на факти фальсифікацій, наявні в матеріалах справи, — каже Євген Захаров, — У рішенні відзначено, що саме Георгій Логвинський є об’єктом переслідування і Суд був би зобов’язаний позбавити його імунітету, коли імунітет буде перешкоджати відправленню правосуддя і коли він може бути скасований без шкоди для цілі, заради якої він був наданий. Тобто Суд фактично визнав у мотивувальній частині нелегітимну мету цього переслідування”.
Суд вказав, що, де-факто, слідчі дії поширювалися і були явно спрямовані проти Логвинського всупереч міжнародним зобов’язанням України; встановив факти тиску на учасників процесу з метою фальсифікації. Суд наголосив, що держава не продемонструвала, що не буде використовувати докази, отримані незаконними методами.
Так, не можна не помітити, що свідчення різних свідків у різний час давалися цілими абзацами слово в слово, наче «під копірку». На записах розмов, де “випадково” потрапляв Логвинський, учасники говорять про погрози життю з боку слідства, якщо вони не дадуть неправдиві свідчення, спрямовані проти Логвинського та Юдківську.
Не останнім аргументом був допит колишнього директора “Золотой Мандарин Ойл”, у якого під впливом слідства виявилися екстрасенсорні здібності. Незважаючи на те, що в той період часу він уже не був директором, у свідченнях він не тільки згадав усі номери договорів, накладних, із датами та на пам’ять вказував усі десятизначні цифри, включно з копійками, а й навіть пророчив номери платіжок Міністерства юстиції, які дізнатись можна було тільки надлюдською силою думки.
У його свідченнях “вишенькою на торті” була розповідь про те, що він не просто все контролював, а й роздавав гроші керівництву міністерства і суддям ЄСПЛ у Страсбурзі, і вони йому звітували за виконану роботу! Важливо підкреслити, що в цей час цей директор перебував у СІЗО в іншій справі НАБУ, і, судячи з його версії, він непомітно тікав із місць позбавлення волі, перетинав кордони, потрапляючи до Страсбурга, де передавав необхідну подяку складу суду, і потім непоміченим повертався назад до СІЗО. Після таких свідчень, у зв’язку з пасивною позицією прокурора, особа вийшла на свободу за рішенням ВАКС.
Це та багато іншого стало підставою для ухвалення безпрецедентного рішення в історії ЄСПЛ. Однак, після такого казусу міжнародного масштабу не тільки винні не були притягнуті до відповідальності, а й справу не закрили — просто призупинили до кращих часів.
“Кращі часи” настали 2023 року, у розпал війни. У цей період Георгій Логвинський очолював програму з евакуації поранених і постраждалих внаслідок російської агресії. Це відбувалося за підтримки держави Ізраїль та у взаємодії з єврейською громадою. Десятки карет швидкої допомоги вивозили постраждалих до шпиталів у різних країнах, мобільні шпиталі регулярно курсували з Харкова, Дніпра, Чернігова.
Здавалося б, зовсім не час, щоб продовжувати переслідування, але антикорупціонери знову вважали інакше. Тепер уже безпосередньо щодо Логвинського було складено підозру, і почалися активні дії, щоб нарешті відправити його за ґрати.
Реакція не змусила довго чекати. Правозахисні організації звинуватили САП у грубому порушенні прав людини та продовженні політично вмотивованого переслідування. До суду було надіслано лист від посла Ізраїлю про те, що справа перебуває у них на контролі. Нобелівські лауреати звернулися з публічною вимогою закрити справу.
Євген Захаров, директор ХПГ, постав перед судом в якості свідка, пояснивши, що це переслідування не має нічого спільного з правом і завдає шкоди Україні.
“Я просто повторив в суді те, що вже говорив багато разів. Не може бути злочином як звернення до Європейського суду, так і виконання його рішення. Справа надумана і в ній є ознаки переслідування з політичною метою. Щодо закидів прокуратури про тиск на суд, то не можна вважати тиском на суд здійснення нашої місії — виявлення порушень прав людини, їх аналіз, висвітлення та усунення”, — прокоментував Євген Захаров.
ЄСПЛ повторно комунікував нову скаргу, зокрема за статтею 18 Конвенції — переслідування з іншою метою (можливо, політичне переслідування).
Однак це все не зупиняло правоохоронців. Не зупиняло навіть те, що справа потрапила під контроль ЄСПЛ, висновки якого, за українським законодавством, є обов’язковими для вжиття заходів, і особи, винні в порушенні, мають бути притягнуті до відповідальності. А активність правозахисників, єврейської та кримськотатарської громад явно не залишить цю справу без уваги в Європі та інших країнах.
Не можна недооцінювати роль, яку відіграє суспільство під час війни, намагаючись усіма силами допомогти Україні. Особливо національних громад, які мають велику діаспору в різних впливових країнах.
У судовому процесі прокурори звинуватили правозахисників, активістів і єврейську громаду в тому, що, захищаючи в цій справі підозрюваних шляхом активного інформування в пресі та на міжнародній арені з приводу своєї позиції, вони тим самим тиснуть на слідство. За це вони можуть поплатитися і самі стати об’єктами переслідування.
Можна припустити, що, за логікою обвинувачення, такі відкриті висловлювання і навіть окремі слідчі дії, які «ненароком» потрапили до матеріалів справи, мали втихомирити недбайливих активістів. Але реакція була прямо протилежною.
“Наша організація регулярно доповідає про стан прав людини в Україні. Зокрема наші висновки лягають в основу звітів Держдепартаменту США та Європейської Комісії. Зараз ми готуємо разом з іншими правозахисними організаціями і міжнародними експертами Доповідь про стан прав людини в Україні, яку очікують наші західні партнери. Ми вирішили здійснювати моніторинг цієї справи для включення правової оцінки щодо неї у Доповідь”, — зазначає Євген Захаров.
Головний рабин України Моше Реувен Асман був викликаний до суду у справі про тиск на учасників процесу. Це викликало широкий резонанс — у залі були присутні члени єврейської громади, іноземні спостерігачі з Ізраїлю та колишній дипломат США, а також надійшов лист від посольства Ізраїлю.
Раніше в синагозі та кабінеті рабина було зафіксовано прослуховування, у причетності до якого громада звинувачувала НАБУ. Тоді факт довелося визнати після публікації звіту ізраїльських фахівців.
Попри нещодавню втрату сина, який загинув у бою під Донецьком, рабин зазнав у суді різких нападок з боку прокурора, що було розцінено як образу усієї громади.
Рабин Асман має авторитет на міжнародній арені і є одним із небагатьох запрошених у високі кабінети Вашингтону під час інавгураційних заходів. А ще через деякий час, на запрошення рабина, до Києва прибув духовний радник Дональда Трампа пастор Марк Бернс. На зустрічі з ним був присутній наш представник.
“Ми доповіли пастору Бернсу про міжнародні злочини росії, зокрема про руйнування церков і переслідування священників на окупованих територіях, а також передали через нього листа президенту Трампу від правозахисної коаліції People First та нобелівських лауреатів про катування і жахливі умови утримання наших військовополонених і цивільних в’язнів у російських тюрмах з проханням сприяти їхньому звільненню”, — розповідає Євген Захаров.
На фоні цих значущих подій продовжується переслідування у так званій справі “Золотого мандарину”, тривають судові слухання.
Незважаючи на війну і турбулентність у міжнародних відносинах, США залишаться основним партнером України в усіх ключових сферах. Подальша кооперація вимагатиме реформ в Україні та захисту інвестицій, що було однією з основних цілей створення антикорупційної інфраструктури. Довіра до українських інституцій у Вашингтоні відсутня. Це неминуче спричинить серйозні зміни і реформи, зокрема в правоохоронній системі. Можливо, з цієї причини НАБУ і САП продовжують стару справу і перекидають відповідальність на суддів ВАКС?
Треба зазначити, що судді Антикорупційного суду уважно слухали сторони, ретельно розглядаючи кожну деталь, і в результаті відмовились брати на себе відповідальність за чужі незаконні дії і ухвалювати неправосудні рішення.
“Системні проблеми у діяльності антикорупційних органів знижують їх ефективність, послаблюють довіру до антикорупційної системи в Україні і загрожують самому її існуванню. Ми прагнемо будувати правову державу, в якій немає місця корупції. Але мусимо констатувати, що антикорупційні органи не дотримуються принципу верховенства права, успадкували радянські підходи від інших правоохоронних органів й імітують боротьбу з корупцією, часто займаючись піаром, задовольняючи жагу частини суспільства до репресій замість забезпечення справедливого правосуддя. Проблеми, лежать не тільки в законодавчій площині, а, в першу чергу, у правозастосуванні, а це завжди є відповідальністю конкретних осіб, від рішень яких залежить майбутнє правової системи. Ми будемо продовжувати моніторинг справи ‘Золотого мандарина’ та аналізувати діяльність правоохоронних органів і судових рішень”, — підсумував Євген Захаров.
За нашими спостереженнями, прокуратура завжди покладає сподівання на апеляційну палату ВАКС, яка в цій справі вже двічі уникала рішення по суті, спрямовуючи справу донизу. Рішення Апеляційної палати стане тестом для правосуддя та антикорупційної системи України. Отже, ставки є надзвичайно високими.
