Брудними чоботами по зоряному небу: росіяни майже знищили найбільший у світі радіотелескоп декаметрових хвиль

Під Харковом, біля села Гракове, розташований відомий у всьому світі радіотелескоп УТР-2. Майже сім місяців він перебував у російській окупації.

Радіошторми Юпітера, блискавки на Сатурні, Сонце, пульсари, залишки спалахів наднових зірок, міжзоряне й міжпланетне середовища, позагалактичні об'єкти — ось далеко не повний перелік того, що українські вчені досліджували в Радіоастрономічній обсерваторії імені С. Я. Брауде за допомогою радіотелескопів УТР-2 та ГУРТ. Перший з них — найбільший у світі радіотелескоп декаметрових хвиль: його фізична площа дорівнює тридцяти футбольним полям. 

Головна будівля, прикрашена мозаїкою, колись була місцем роботи і відпочинку для науковців Національного інститутут радіоастрономії, які приїжджали сюди на вимірювання. Для них тут були обладнані спальні, спільна кухня-їдальня, була душова з гарячою водою. 

Російські війська зайняли Гракове ще 25 лютого. А на територію обсерваторії прийшли другого квітня. До того часу тут залишалися співробітники. Серед них — заступник директора Інституту радіоастрономії академік Олександр Коноваленко. Каже, охороняв святе місце. Академік працює з УТР-2 з моменту його створення.

Росіяни всіх прогнали і перетворили перлину вітчизняної та світової науки на військову базу і склад боєприпасів. Облаштували вогневі позиції. Нашпигували землю довкола мінами і розтяжками. Розграбили і знищили унікальну техніку. 

Схоже, росіянам припала до вподоби величезна розгалужена територія обсерваторії: адже тут є підземні колектори, були власний автопарк, ангар, складські та житлові приміщення, гаражі, склади. Зараз усього цього майже немає.

Головну будівлю можна впізнати хіба що по мозаїці — на ній наївна віра сімдесятих в геній людства, що прагнутиме зірок, а не вестиме війни. Коперник сумно дивиться зі стіни на розкидані скрізь ящики з-під снарядів та обгортки російських сухпайків. На вікні під його портретом папірець попереджає про міни. 

…Ми йдемо коридором, засипаним сміттям, що залишили по собі російські військові, битою цеглою, вирваними з м’ясом платами, шматками зруйнованих приборів. Ідемо обережно: перекриття місцями обвалилися. Усі стіни обписані “зедками”: мабуть, росіяни у такий варварський спосіб, як уміли, обживали незрозумілий для них “ворожий простір науки”.

 — У центральній будівлі, схоже, у них було щось на кшталт шпиталю: на другому поверсі вони залишили багато ліків, операційних халатів, — розповідає одна із співробітниць Ганна Беленець. — На бильцях ліжок були прикріплені такі “трикутнички”, щоб легше підніматися. Щипці хірургічні знаходили. Хоча постільна білизна була без слідів крові… З ліків валялося багато заспокійливого, валер’янки…

Співробітники інституту вантажать у машину те, що вдалося знайти цілого у центральній будівлі обсерваторії. Негусто: здебільшого “мишки” від комп’ютерів.

— Украли дуже багато: машини, верстати, трансформатори, трактори. Само собою комп’ютери. Взагалі багато техніки “покурочили”, вони ж у ній не розбираються. Тут навколо валялися системні блоки. Не розумію, що вони в них шукали? — дивується Ганна.

Перед будівлею нарито кучугури землі: схоже, росіяни тут будували справжні капоніри.

На антенному полі в тумані відніються фігури: радіоастрономи перевіряють цілісність устаткування. Ходять обережно: розміновано ще не все, то тут, то там майорять червоні прапорці. Це мітки, які сапери залишили біля мін і нерозірваних снарядів. З антенами ніби пощастило: лежить лише одна з багатьох. Чи будуть вони працювати, неясно. Систему кабелів досі розміновують.

— Насправді антени постраждали. Це тільки на перший погляд усе ціле. А підійдеш ближче — там прути розбиті, — пояснює старший науковий співробітник Ігор Бубнов. — Тут було багато розтяжок, їх знайшли ще у вересні. Нам, звичайно, хотілося б щоб все тут скоріше розмінували… Ми ж не можемо роботу розпочати, поки не було розмінування… Люди все одно приїздять, ризикують. Ходимо тут гуськом…

Від складських приміщень майже нічого не залишилося. Окупанти зберігали тут снаряди. Під час українського контрнаступу їхній склад боєприпасів злетів у повітря. Вибухнуло не все: дещо досі лежить обгоріле, але не розірване. Ворушити такі снаряди небезпечно. Можливо, утилізувати їх доведеться прямо тут, на місці. 

Величезний ангар, вкритий цятками від обстрілів, зсередини тепер нагадує планетарій. Біля нього купа розбитих, обгорілих автівок.

— Точних цифр, яких саме збитків завдано обсерваторії, ще немає. У нас були приймачі, які коштують під триста тисяч кожний. Тож під мільярд збитків, мабуть, є, — каже Ігор Бубнов. — Більш за все постраждала головна будівля. Там була основна реєструюча апаратура, система фазування, система управління… Цьому прийшов кінець. Система реєстрації в нас була нова, передова. А ось система фазування залишалася ще з часів Радянського Союзу. Тут навіть елементну базу купити важко. 

Академік Олександр Коноваленко, згадуючи про росіян, слів не підбирає. 

— 50 років радіотелескоп відпрацював і через тих російських ублюдків може зникнути! Вони обстрілювали Харків з моєї обсерваторії! Російські астрономи знали про це, знали, що сюди не можна заходити їхнім військовим, і нічого не зробили, щоб врятувати обсерваторію! Ніхто з них слова не сказав! Підла країна росія вбиває не тільки людей, вона вбиває науку. УТР-2 — це величезна втрата для науки. Цей радіотелескоп визнаний у світовій науковій спільноті. Завдяки йому ми співпрацюємо з 10 країнами світу. Наша родзинка — найбільш низькочастотне космічне випромінювання, яке можна спостерігати з поверхні землі. У світі вже зрозуміли що саме цей діапазон є найінформативніший. На жаль, головна будівля, скоріш за все, буде зруйнована.Там все було розкрадено. Але найбільш коштовні частини радіотелескопу розташовані під землею. І вони, схоже, вціліли. Наша гордість, радіотелескоп нового покоління ГУРТ, який має втричі більшу смугу частот, майже не зруйнований. З двох цифрових приймачів було вкрадено лише один. Незважаючи на війну і руйнування, дослідження і робота радіоастрономічного інституту не зупинилися. Наші учені є співаторами ще одного такого телескопу, у Франції. Щоправда, він менший. На ньому наразі працюють двоє наших співробітників. В Україні діють ще чотири радіотелескопи — усі разом вони майже як радіотелескоп біля Граково. Крім того, у нас величезний доробок: дані, які ми ще обробляємо і плануємо публікувати. Але світовий приорітет ми втратили. Точніше, можемо його втратити, якщо не відбудуємо УТР-2. 

Команда документаторів ХПГ їде з території понівеченої обсерваторії по розбитій військовою технікою дорозі. Водій намагається маневрувати між глибокими калюжами, не виїжджаючи при цьому на узбіччя — що як нерозміноване? Позаду в тумані залишаються покручені вибухами обриси будівель, де ще недавно творилося майбутнє. Росіяни залишили по собі середньовіччя.

Усе це нагадує такий собі “Пікнік на узбіччі”. Втілення якої заповітної мрії шукали тут окупанти? Невідомо. Навряд чи знайшли.

Ініціативою “Трибунал для Путіна” станом на 9 грудня задокументовано 1127 випадків, коли російські військові атакували освітні та наукові заклади в Україні.