MENU
Гаряча лінія з пошуку зниклих безвісти в Україні
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

Країна-катівня: звільнені українські військові розповіли про перебування в російському полоні

09.12.2022   
Марина Гарєєва
“Били так, що я не витримував” — українські військові розповіли журналістам The Washington Post, що відбувається з людиною в російському полоні. Раніше Моніторингова місія ООН з прав людини в Україні повідомляла про поширені випадки насильства та катувань українських військовополонених.

Ілюстративне зображення / Shutterstock

Ілюстративне зображення / Shutterstock

Українські військовослужбовці, звільнені 6 грудня, розповіли журналістам видання The Washington Post, що в полоні їх катували.

Кожному можна давати не більше 300 мілілітрів курячого супу. Таку інструкцію отримали медсестри, що опікуються звільненими військовими. 300 мілілітрів — це десь 20 столових ложок. Багатьох українських воїнів настільки погано годували в російському полоні, що наразі вони не можуть перетравити більшу кількість їжі, пояснює директор лікарні.

Хоча журналісти видання не мають змоги підтвердити або спростувати інформацію про тортури, пошрамовані й виснажені тіла свідчать самі за себе: “загострені лопатки, випнуті ребра, перебинтовані кінцівки, видовжені шрами” — реалістичні описи бранців Росії, що все частіше з’являються на світових шпальтах.

Поки українські військові передають одяг, який носили в полоні, для подальшої експертизи (одяг може стати доказом воєнних злочинів), журналісти бачать, як виглядає людина після російського ув’язнення.

“Били так, що я не витримував”, — каже Віталій, чиє прізвище й військову частину не називають із міркувань безпеки.

“Там [у полоні] я не один раз попрощався з життям”.

Віталій розповідає, що росіяни застосовували “тейзери” (поліцейські електрошокери), катували струмом, “били кийками, били палицями”.

Чоловікові зламали ребра й відбили нирки. Унаслідок побоїв почалася ниркова недостатність. За словами Віталія, після травми нирок у нього 10 днів із сечею йшла кров. За цей час ніхто не надав йому медичної допомоги.

Віталія та багатьох інших українських воїнів взяли в полон в Маріуполі, де вони до останнього захищали “Азовсталь”.

Інший звільнений військовослужбовець, Микола, підтвердив, що в полоні українських військових били, а також катували електрошокерами й душили пакетами, які надягали на голову.

Росіяни знаються на допитах, каже Микола. “Так багато методів, щоб розв’язати людині язика”. Можуть підвісити людину в кайданках, аби вона заговорила.

Звільнені жінки також розповіли журналістам про умови утримання. Тетяна і Катерина провели 239 днів у полоні. Тетяна розповідає, що перебувала у затісній камері разом з 5-ма іншими жінками.

За словами жінок, росіяни вдавалися до фізичного насильства і скаженіли, якщо хтось співав або говорив українською. Погрожували бранкам, якщо вони заплітали коси…

Знущання були різнопланові. Могли дати три секунди на те, аби добігти до туалету. Жінка бігла, а її в цей час били електрошокером, били по голові. Могли покласти обличчям на розпечену плиту й вимагали видати інформацію, якої ти не знаєш, розповідає Катерина.

У той час як звільнені українські воїни оговтуються від пережитого, до лікарні приходять дружини військових, які досі перебувають у полоні. Питають, чи хто бачив їхніх чоловіків живими.

У жовтні 2022 року Моніторингова місія ООН з прав людини в Україні повідомляла про поширені випадки насильства та катувань українських військових, які перебувають у російському полоні. Людей били, катували струмом, підвішували за руки або за ноги, вдавалися до сенсорної депривації, морили голодом, не надавали медичної допомоги, не дозволяли спілкуватися з рідними. Це далеко не повний перелік психологічного та фізичного насильства, через яке пройшли українські військовослужбовці.

На відміну від України, яка не перешкоджає відвідинам російських військовополонених, Росія не надає Моніторинговій комісії доступу до місць утримання українських бранців. Можна лише здогадуватись, яких тортур зазнають люди, ув’язнені країною катів.

Матеріал підготовлено за підтримки DIGNITY — Данського інституту проти катувань, у межах проєкту “Здійснення правосуддя за міжнародні злочини в Україні”
 Поділитися