Десантники 234-го полку РФ цілеспрямовано вбивали людей у Бучі — розслідування The New York Times

Восьмимісячне розслідування The New York Times встановило, що до вбивств на вулиці Яблунській у Бучі можуть бути причетні російські військові з 234-го десантно-штурмового полку під командуванням підполковника Артема Городілова.

Російські військовослужбовці цілеспрямовано вбивали мирне населення, порушуючи усі закони та звичаї війни й вчиняючи злочини проти людяності, переконані журналісти.

Розслідувачі провели в Бучі кілька місяців, аби зібрати свідчення місцевих жителів і віднайти фотографії та записи з камер відеоспостереження, зроблені під час російської окупації. Також журналістам вдалося отримати ексклюзивні записи з урядових джерел. Вже у Нью-Йорку команда NYT детально проаналізувала усі матеріали та реконструювала вбивства, скоєні на вулиці Яблунській.

Хоча в Бучі перебували різні військові частини армії РФ, розслідувачі NYT встановили, що, скоріше за все, саме військові 234-го десантно-штурмового полку вчиняли вбивства на вулиці Яблунській. Про це свідчать записи телефонних розмов; перехоплені й розшифровані радіоперемовини; позивні, які використовували російські командири; а також віднайдені речові докази: номер військової частини псковських десантників — в/ч 74268 — що фігурує в одному із паперових записів, нарукавні знаки полку, пакувальні листи на ящиках з боєприпасами тощо.

Той факт, що в Бучі перебував саме 234-й полк, підтверджують і записи з камер відеоспостереження: хоча росіяни намагалися приховати розпізнавальні знаки, на деяких кадрах помітно, що на певній військовій техніці присутня символіка 234-го полку. Записи з мобільних телефонів людей, які пережили російську окупацію, та відео з українських дронів також вказують на 234-й полк. Крім того, в чотирьох місцях військовослужбовців РФ було помічено безпосередньо в процесі вбивства, стверджують журналісти.

234-й полк базується в Пскові на заході Росії. Повітряно-десантні підрозділи такого штибу вважаються одними з найбільш підготовлених та оснащених підрозділів російської армії. Військові, які належали до 234-го полку, цілком розуміли своє завдання й мету так званої “спецоперації” і страчували місцеве населення в рамках розробленого плану, аби забезпечити безперешкодне просування російської армії до Києва. Вони буквально “стріляли в усе, що рухалося”.

Журналісти підкреслили, що люди, які загинули на вулиці Яблунській, “померли не внаслідок перехресного вогню між російськими й українськими військовими, їх не застрелили помилково у ‘тумані війни’”. Проведене розслідування доводить, що “російські військові зумисно вбивали людей”. В NYT переконані, що це була частина системної операції “зачистки”, що дозволяла втримати й прокласти стратегічно важливий шлях до столиці. Вбивства мирних мешканців були “частиною навмисних та системних зусиль безжального прокладання” такого маршруту.

Прибувши у Бучу, російські військові цілеспрямовано шукали чоловіків й захоплювали учасників місцевої тероборони. Після допитів у “штабі”, влаштованому в будинку 144, людей страчували. Крім того, російські військовослужбовці обговорювали можливості вбивства людей і, власне, їх реалізовували:

“Військові допитували й страчували беззбройних чоловіків боєздатного віку і вбивали людей, які мимоволі трапилися на їхньому шляху, — будь то діти, які рятувалися втечею разом зі своїми родинами; місцеві, які сподівалися знайти харчі; чи люди, які просто намагалися дістатися домів на велосипедах”, — пишуть журналісти.

Усе це свідчить про “зухвалу й криваву кампанію”, яка перетворила затишну вуличку передмістя на “дорогу смерті”.

Оскільки мешканці Бучі розповіли NYT, що російські загарбники часто відбирали мобільні телефони після допитів, журналісти припустили, що росіяни могли так само використовувати телефони вбитих людей. Аби перевірити це припущення, розслідувачі звернулися до української влади й отримали доступ до бази даних усіх дзвінків та повідомлень, які надходили з району Бучі до Росії протягом березня 2022 року. Спілкуючись з рідними жертв, журналісти збирали номери телефонів убитих та перевіряли, чи ці номери є у базі даних. Виявлена закономірність жахала: російські військовослужбовці регулярно користалися мобільними телефонами жертв, часто буквально за кілька годин після того, як їхніх колишніх власників чи власниць було вбито. Дзвонили додому, до Росії.

Проаналізувавши номери, за якими телефонували російські військові, та дослідивши профілі їхніх близьких у соцмережах, розслідувачі встановили особи щонайменше 22-х десантників, які служили у 234-му полку. Здебільшого журналісти говорили з родичами росіян, але іноді спілкувалися і з самими військовослужбовцями. Двоє з російських військових підтвердило, що вони служили у 234-му полку і перебували в Бучі.

У перехоплених радіорозмовах російських військових фігурували позивні Флакон, Астра й Уран. Такі само позивні містилися в знайденому після відступу російської армії документі під назвою (рос.) “Радиоданные радиосети 858”. Журналісти встановили, що позивні Флакон і Астра належать командирам батальйонно-тактичних груп 234-го полку. Позивний Уран належав командиру полку — Артему Городілову.

За інформацією розслідувачів, саме ці люди керували операціями російського десантного підрозділу в Бучі. На користь цього свідчать документи, що підтверджують позивні командирів, які вони використовували у розмовах з підлеглими, а також записи з камер відеоспостереження, які зафіксували частину розмов російських військовослужбовців. Крім того, на одному з відео росіяни звертаються до когось (рос.) “товарищ полковник”, після чого на відео з’являється чоловік, який віддає накази. Це відбувається у той самий день, коли в Бучі страчують цивільних мешканців та затриманих військовополонених. Отже, 4-го березня, коли відбуваються вбивства, старше командування перебуває “на базі”.

Інформацію про те, що в Бучі перебував полковник Городілов, підтвердили й двоє російських військовослужбовців з 234-го полку, які також були в Бучі.

На іншому відео військовослужбовець йде у супроводі солдата, що його охороняє, та зв’язкового. Подібний супровід уже свідчить про високий ранг військового. На ще одному відео зафіксовано, як цивільну людину вбивають буквально у кількох десятках метрів від чоловіка, що нагадує військового командира. Останній епізод відбувається вже 5-го березня.

Встановлення зв’язку між підрозділом, його командувачем і конкретними датами та місцями вбивств надзвичайно важливе, “адже командири можуть бути притягнені до відповідальності, навіть якщо вони самі не натискали на курок, але знали чи могли знати про злочини, скоєні їхніми військами. В Бучі ми знаємо, що офіцер командування йшов повз трупи”, підкреслили журналісти.

Окрім Городілова, розслідувачі встановили особи інших військовослужбовців армії РФ:

Артем Колода, Віктор Рибніков, Денис Монахов, Олександр Попов, Олександр Агєєв, Володимир Васильєв, Дмитро Антонніков, Андрій Латинін, Сергій Малишев, Владислав Очиргоряєв, Анатолій Жиров, Євгеній Домрачов, Ілля Сабуров, Микола Карташев, Максим Болбатов, Данило Коновалов, Олексій Вишневський, Андрій Смірнов, Циренжап Будаєв, Володимир Кушнір, Андрій Дмитрієнко, Артем Мішин, Анатолій Коноплев, Олександр Валін, Анатолій Ідіятулін, Олександр Переверзєв, Радій Забурін, Володимир Бакаєв, Михайло Гур’янов.

Хоча журналісти не можуть стверджувати зі стовідсотковою впевненістю, що конкретно ці російські військовослужбовці вчиняли злочини в Бучі й вбивали людей на вулиці Яблунській, наявні докази свідчать про те, що ідентифіковані російські військові перебували в безпосередній близькості від місць, де були скоєні вбивства. Журналісти переконані, що російське командування було в курсі “зачистки”, тож несе повну відповідальність за дії свої підлеглих.

Також розслідувачі опублікували відео, які раніше не були оприлюднені. На відео видно, що, попри відсутність будь-якої видимої загрози, російський танк і БМП відкривають вогонь. Коли все відбувається, командувач перебуває зовсім поруч і “не робить нічого, аби зупинити вбивства”. Людей, які опинилися на спорожнілих вулицях, фактично розстрілювали. Лише за три години 5 березня російські військові вбили щонайменше вісьмох людей. На іншому відео, відзнятому місцевим мешканцем і перевіреному журналістами, уранці 18 березня російські військові ведуть трьох мирних мешканців на розстріл. Видання не наводило кадри безпосереднього вбивства, але журналісти додали, що, вбивши трьох людей, російські військові стратили ще й четверту людину, яка перебувала поруч і стала свідком злочину.

Загалом розслідувачі The New York Times ідентифікували 36 людей, яких вбили на вулиці Яблунській у березні 2022 року. Більшість людей загинуло через вогнепальні поранення. Журналісти опублікували мапу з місцями, де було виявлено тіла.

Оскільки ніхто з цих людей не загинув випадково — людей було вбито цілеспрямовано — їхні вбивства мають бути розслідувані Міжнародним кримінальним судом, переконані журналісти. Адже такі вбивства є воєнними злочинами та злочинами проти людяності.

Після відступу російської армії з Київської області, підполковник Городілов отримав підвищення — звання полковника від тодішнього командувача Повітряно-десантних військ, генерал-полковника Андрія Сердюкова. Церемонія нагородження відбулася у квітні, кілька днів потому, як світ побачив, що коїлося в Бучі.

“Ані генерал Сердюков, ані тодішній безпосередній начальник полковника Городілова генерал-майор Сергій Чубарикін публічно не оголошували про розслідування…”, — підкреслили журналісти. Не зупинивши звірства і не провівши належного розслідування, старший офіцерський склад має нести відповідальність за скоєне, вважають у NYT. Журналісти NYT зверталися по коментарі, але на їхні запити не відповіли ані в Міноборони Росії, ані у посольстві Росії у Вашингтоні. Полковник Городілов також проігнорував запит журналістів.

234-й полк входить до складу 76-ї гвардійської десантно-штурмової дивізії, яку українська прокуратура підозрює у вбивствах у Бучі. 76-ю дивізією командував генерал-майор Сергій Чубарикін. Також до складу дивізії входить 104-й гвардійський десантно-штурмовий полк із Пскова.

У травні видання Reuters писало, що під час окупації Бучі у місті перебувала 76-та гвардійська десантно-штурмова дивізія. Залишені документи та радіопозивні свідчили, що в місті були саме псковські десантники. Також російські окупанти лишали після себе графіті, зокрема в одному будинку лишили напис Wolf_68.

Розслідувачі виявили, що Wolf_68 — це нікнейм Кирила Крючкова, родом з Тамбова. Знайомі чоловіка розповіли, що він служить у 234-му полку, а одна людина підтвердила, що Крючков був в Україні під час повномасштабного вторгнення. Журналісти Reuters писали, що, за словами мешканців Бучі, місто також окупували підрозділи з Чечні (їхні військові носили нашивки з чеченським прапором) і представники Росгвардії (зокрема підрозділ № 3179, що входить до складу підрозділу “Вітязь”). Саме спецпризначенці “Вітязь” “звільняли” заручників Норд-Осту у 2002 році. Тоді понад сто людей загинуло, у тому числі через газ, який застосували росгвардійці.

Раніше журналісти Associated Press також говорили про цілеспрямовану зачистку Бучі. Журналісти видання (рос.) “Важные истории” також ідентифікували 8 псковських десантників зі 104-го та 234-го полків, які окупували Бучу. Російські десантники так само використовували телефон місцевого мешканця, тероборонівця Івана Скиби, аби дзвонити додому. Росіяни хотіли стратити чоловіка, але Іванові вдалося врятуватися: його лише зачепила куля і він вдав мертвого. Інших чоловіків, яких російські військовослужбовці затримали разом з Іваном, було вбито. Іван Скиба розповідав журналістам The New York Times, що російські військові добивали людей, яких не вдалося вбити одразу. У квітні 2022 року журналісти видання “Медуза” також реконструювали події, які відбувалися під час російської окупації Бучі, а потім опублікували відеозаписи з дронів, які спростовували версію російської влади про те, що нібито людей в Бучі було вбито вже після відходу російських військ.

Російська влада називала кадри з Бучі “провокацією”. Міноборони РФ стверджувало, що поки Буча перебувала під контролем російських військ, жоден мирний мешканець міста не постраждав.

“Дорога смерті” по вулиці Яблунській свідчила про інше.