Знову мріяти — поранена в Руських Тишках дівчина потребує допомоги

Наталії Мірошник двадцять років. Колись, до війни, вона хотіла стати кондитером. До здійснення цієї мрії дівчині тепер треба пройти довгий шлях. Шлях реабілітації після тяжкого поранення. 5 травня мешканка Руських Тишок рятувалася від обстрілів і не встигла добігти до підвалу.  

…Село Руські Тишки розташоване за кілька кілометрів від Харкова. Російські війська окупували його у перший же день війни. 

— Тато з ранку нас розбудив, сказав спокійно: прокидайтесь, збирайтесь, не панікуйте, — пригадує Наталка. — Того ж дня почалися обстріли…

Юна дівчина сидить біля ходунків. Стояти і ходити їй ще дуже важко: поранена нога майже не згинається.

— 5 травня мене поранило: зачепило бедро, руку, сідницю, — розповідає Наталія. — Вже почалося звільнення, були бої… Близько шостої вечора я йшла до підвалу. Звуків прильотів не чула. Я йшла із сусідами: хлопцем та його батьком. Хлопець устиг сховатися за паркан, а його тата трохи зачепило. Найбільше постраждала я. Мене відкинуло вибуховою хвилею. Мій батько прибіг, та ще один сусід допоміг. Перемотали мені ногу. Поклали на ковдру.

Олена, мама Наталії, досі з жахом згадує момент, коли мало не втратила доньку:

— Ми з чоловіком почули вибух. А дитина щойно пішла до підвалу… Ми кинулися за нею. Бачимо — лежить у крові. Чоловік із сусідом перетягли їй ногу, вклали на ковдру. А я швиденько зібрала документи, адже розуміла, що з донькою доведеться їхати, рятувати її. 

Поранену дівчину віднесли до російських військових, більше бігти за допомогою не було куди. Росіяни відвезли дівчину на БТР-і до Липців. 

  — До Харкова ми не могли тоді потрапити, шляху не було. У Липцях Наталці надали першу допомогу і з пораненими повезли нас до Бєлгорода.

Поранення виявилося вкрай тяжким. У Бєлгороді Наталю одразу забрали до реанімації, адже дівчина втратила багато крові. Вона пережила п’ять операцій. Весь цей час біля дівчини була її мама. Жила прямо в лікарні. Допомогу ніяку від окупантів не брала. Хотіла одного: щоб врятували дитину. Думки залишитися в Росії навіть не було. Батько Наталі через кілька днів після її поранення з волонтерами спромігся вибратися до Харкова. 

До України родина повернулася 31 серпня, через Сумську область. Дістатися кордону допомогли російські волонтери. Втім, до Руських Тишок Наталія так і не потрапила. Житло там повністю зруйноване. Будинку майже немає. 

— Жити там неможливо, — каже Олена. — Немає даху, стіни побиті, вікна… Все промокло. Навіть паркану немає. Дерева поламані. Снаряд пробив стіну спальні. Він і досі стирчить там. Залишилися без нічого…

Врятувати із розбитого будинку вдалося небагато. Наталя показує випускний фотоальбом, на жаль, майже зіпсований дощами. На фотографіях — щасливі усмішки: незважаючи на ковід, школярі склали іспити й отримали атестати. Ще не знають, що очікує їх попереду. 

У Харкові Наталка продовжує реабілітацію. Лікарі кажуть: щоб ходити нормально, треба лікуватися принаймні ще рік. Її родина зараз винаймає квартиру — на Салтівці. Саме її обстрілювали російські війська, що стояли на початку війни в Руських Тишках. Будинок, де мешкають переселенці, теж має сліди весняних прильотів.  

До лікарні треба ходити мало не щодня. Коли вимикають електрику, Наталя спускається з третього поверху сходами, тримаючись за маму. Тато несе коляску. В тому, що дівчина хоч через силу, але потроху ходить, — вже великий прогрес. Ще кілька тижнів тому Наталія була така слабка, що ледь могла стояти, обпершись на ходунки. І майже не посміхалася.

Зараз родина Мірошників потребує матеріальної допомоги. І мова не йде про відбудову зруйнованої оселі. Реабілітація, яку отримує Наталя, безкоштовна, але більшість медикаментів переселенцям доводиться купувати самим. Ліків потрібно багато. Зараз для батьків головне — поставити доньку на ноги. У прямому сенсі цього слова. Вони вірять: їхня Наталя ще пектиме торти і танцюватиме.

Харківська правозахисна група надає правову й гуманітарну допомогу цій родині. Якщо ви бажаєте підтримати Наталку, надаємо номер її банківської картки:  4441114423880259 (Монобанк).