MENU
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

Подібні статті

Руські Тишки: фосфорні бомби, вантажівки з пральними машинками і покинуті трупи росіянКоробочкине: півроку під обстрілами. ФоторепортажВасиленкове: село, через яке пройшла лінія фронтуКатівня в Пісках-Радьківських: поліція знайшла чергове місце злочину російської арміїУ Липцях на Харківщині знайшли катівнюЧетверо медиків загинули під час евакуації пацієнтів психіатричної лікарні у Харківській області ‘Тримали людей в боксах’ — після деокупації на Харківщині знайшли вже 10 катівень Тиждень у неволі: у Куп’янську окупанти утримували в неволі п’ятьох підлітківВовчанський агрегатний завод: російська катівня за чеченськими лекаламиЖити в окупації 4 місяці, піднімати український прапор на площі. Дві історії з ВовчанськаНа заводі у Вовчанську росіяни ‘катували струмом навіть батюшку’, — заступник директора заводуКатівня на заводі, морг на фермі і дорога життя через дамбу – як живуть люди на тимчасово окупованій частині ХарківщиниВ окупований Ізюм передали ліки для онкохворих – незважаючи на обстріли з боку росіянУ Борівській громаді на Харківщині пошкоджено та розграбовано більшість шкілНа Харківщині російські окупанти розстріляли волонтерів – розвідкаУ міськраді Дергачів показали, що зробили російські війська з громадою (фото)В окупованому Ізюмі почалася примусова мобілізаціяХарків: російські війська обстріляли район ХТЗ – є загиблі і пораненіКам’янка: стародавнє село, стерте з лиця землі Розстріляна Чернігівщина: місцеві мешканці згадують перший місяць війни

Знову мріяти — поранена в Руських Тишках дівчина потребує допомоги

02.01.2023   
Ірина Скачко

Наталія Мірошник, фото з сімейного архіву

Наталія Мірошник, фото з сімейного архіву

Наталії Мірошник двадцять років. Колись, до війни, вона хотіла стати кондитером. До здійснення цієї мрії дівчині тепер треба пройти довгий шлях. Шлях реабілітації після тяжкого поранення. 5 травня мешканка Руських Тишок рятувалася від обстрілів і не встигла добігти до підвалу.  


…Село Руські Тишки розташоване за кілька кілометрів від Харкова. Російські війська окупували його у перший же день війни. 

— Тато з ранку нас розбудив, сказав спокійно: прокидайтесь, збирайтесь, не панікуйте, — пригадує Наталка. — Того ж дня почалися обстріли…

Юна дівчина сидить біля ходунків. Стояти і ходити їй ще дуже важко: поранена нога майже не згинається.

Ходити без сторонньої допомоги Наталії поки що важко [Наталія Мірошник]

Ходити без сторонньої допомоги Наталії поки що важко

— 5 травня мене поранило: зачепило бедро, руку, сідницю, — розповідає Наталія. — Вже почалося звільнення, були бої… Близько шостої вечора я йшла до підвалу. Звуків прильотів не чула. Я йшла із сусідами: хлопцем та його батьком. Хлопець устиг сховатися за паркан, а його тата трохи зачепило. Найбільше постраждала я. Мене відкинуло вибуховою хвилею. Мій батько прибіг, та ще один сусід допоміг. Перемотали мені ногу. Поклали на ковдру.

Олена, мама Наталії, досі з жахом згадує момент, коли мало не втратила доньку:

— Ми з чоловіком почули вибух. А дитина щойно пішла до підвалу… Ми кинулися за нею. Бачимо — лежить у крові. Чоловік із сусідом перетягли їй ногу, вклали на ковдру. А я швиденько зібрала документи, адже розуміла, що з донькою доведеться їхати, рятувати її. 

Поранену дівчину віднесли до російських військових, більше бігти за допомогою не було куди. Росіяни відвезли дівчину на БТР-і до Липців. 

  — До Харкова ми не могли тоді потрапити, шляху не було. У Липцях Наталці надали першу допомогу і з пораненими повезли нас до Бєлгорода.

У нозі Наталки — металічний штифт

У нозі Наталки — металічний штифт

Поранення виявилося вкрай тяжким. У Бєлгороді Наталю одразу забрали до реанімації, адже дівчина втратила багато крові. Вона пережила п’ять операцій. Весь цей час біля дівчини була її мама. Жила прямо в лікарні. Допомогу ніяку від окупантів не брала. Хотіла одного: щоб врятували дитину. Думки залишитися в Росії навіть не було. Батько Наталі через кілька днів після її поранення з волонтерами спромігся вибратися до Харкова. 

До України родина повернулася 31 серпня, через Сумську область. Дістатися кордону допомогли російські волонтери. Втім, до Руських Тишок Наталія так і не потрапила. Житло там повністю зруйноване. Будинку майже немає. 

Будинок родини Мірошників

Будинок родини Мірошників

— Жити там неможливо, — каже Олена. — Немає даху, стіни побиті, вікна… Все промокло. Навіть паркану немає. Дерева поламані. Снаряд пробив стіну спальні. Він і досі стирчить там. Залишилися без нічого…

Від затишної оселі в Руських Тишках майже нічого не залишилося

Від затишної оселі в Руських Тишках майже нічого не залишилося

Врятувати із розбитого будинку вдалося небагато. Наталя показує випускний фотоальбом, на жаль, майже зіпсований дощами. На фотографіях — щасливі усмішки: незважаючи на ковід, школярі склали іспити й отримали атестати. Ще не знають, що очікує їх попереду. 

Випускний альбом майже не вцілів

Випускний альбом майже не вцілів

У Харкові Наталка продовжує реабілітацію. Лікарі кажуть: щоб ходити нормально, треба лікуватися принаймні ще рік. Її родина зараз винаймає квартиру — на Салтівці. Саме її обстрілювали російські війська, що стояли на початку війни в Руських Тишках. Будинок, де мешкають переселенці, теж має сліди весняних прильотів.  

До лікарні треба ходити мало не щодня. Коли вимикають електрику, Наталя спускається з третього поверху сходами, тримаючись за маму. Тато несе коляску. В тому, що дівчина хоч через силу, але потроху ходить, — вже великий прогрес. Ще кілька тижнів тому Наталія була така слабка, що ледь могла стояти, обпершись на ходунки. І майже не посміхалася.

Зараз родина Мірошників потребує матеріальної допомоги. І мова не йде про відбудову зруйнованої оселі. Реабілітація, яку отримує Наталя, безкоштовна, але більшість медикаментів переселенцям доводиться купувати самим. Ліків потрібно багато. Зараз для батьків головне — поставити доньку на ноги. У прямому сенсі цього слова. Вони вірять: їхня Наталя ще пектиме торти і танцюватиме.


Харківська правозахисна група надає правову й гуманітарну допомогу цій родині. Якщо ви бажаєте підтримати Наталку, надаємо номер її банківської картки:  4441114423880259 (Монобанк). 

Дана публікація стала можливою завдяки щедрій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) в рамках Програми «Права людини в дії», яка виконується Українською Гельсінською спілкою з прав людини.

Погляди та інтерпретації, представлені у цій публікації, не обов’язково відображають погляди USAID, Уряду США або УГСПЛ. Відповідальність за вміст публікації несуть виключно автори та ХПГ.

У світі, USAID є однією з провідних установ у сфері розвитку, яка виконує роль каталізатора цих процесів та допомагає досягати позитивних результатів. Діяльність USAID є проявом доброчинності американського народу, а також підтримує просування країн-отримувачів допомоги до самостійності та стійкості та сприяє забезпеченню національної безпеки та економічного добробуту США. Партнерські стосунки з Україною USAID підтримує з 1992 року; за цей час, загальна вартість допомоги, наданої Україні з боку Агентства, склала понад 3 млрд. доларів США. До поточних стратегічних пріоритетів діяльності USAID в Україні належать зміцнення демократії та механізмів досконалого врядування, сприяння економічному розвитку та енергетичній безпеці, вдосконалення систем охорони здоров'я та пом’якшення наслідків конфлікту у східних регіонах. Для того, щоб отримати додаткову інформацію про діяльність USAID, просимо Вас звертатися до Відділу зв’язків з громадськістю Місії USAID в Україні за тел. (+38 044) 521-57-53. Також пропонуємо завітати на наш вебсайт:usaid.gov/ukraine, або на сторінку у Фейсбук: facebook.com/USAIDUkraine

 Поділитися