Подружжя колишніх добровольців зіткнулося з тим, що Державна міграційна служба не прийняла їхні документи для постійного проживання в Україні, країні, яку вони захищали.
Йдеться про Олексія Лазарєва та Вероніку Янович, які вступили до полку Калиновського, аби боронити Україну від російської збройної агресії. Вже в Україні пара повінчалася, а потім і побралася.
Про ситуацію, що склалася, розповів сам Олексій і повідомила телеграм-група “Беларускі Гаюн” 1 лютого.
Олексій Лазарєв намагався отримати посвідку на постійне проживання в Україні. Вероніка Янович, дружина Олексія, подавала документи на отримання статусу біженки. Проте ДМС навіть не прийняла документи, написав Олексій у своєму твітері.
“Насправді я буду чекати на письмову відмову (бо це зробили у телефонному режимі, тобто відмовилися приймати документи). Що далі? Не знаю. З ДМС можна довго боротися, але як при цьому жити — сказати важко”, — розповів Лазарєв підписникам. Він також зауважив, що можна подати скаргу до суду, проте такий варіант може тривати довго, коштувати чимало й не дати жодного результату.
Колишній доброволець, який воював за Україну, сумно пожартував: мовляв, “є тільки одна країна, де приймуть білорусів, але є нюанс”.
Відповідаючи на коментарі, він розповів про ситуацію, в якій опинилася Вероніка Янович, його дружина. У серпні 2022 року сплив термін дії її паспорта. Дівчина не може повернутися до Білорусі, аби поновити документ, адже це вкрай ризиковано. За участь у боротьбі проти російської збройної агресії дівчину можуть засудити навіть до смертної кари, наголошують автори телеграм-каналу “Беларускі Гаюн”.
Отримати новий паспорт в білоруському консульстві на території ЄС також неможливо, адже без візи та дійсного паспорта дівчину не випустять з України. Тому подружжя не може виїхати до тієї ж Польщі.
Подружжя ніколи не приховувало свої погляди: Олексій і Вероніка були цілком публічні, вели соцмережі, розповідали про життя українських захисників.
Олексій Лазарєв розказав, що наразі він працює в IT і прагне працювати легально. Родина не потребує ані фінансової, ані будь-якої іншої підтримки від української держави. Подружжю потрібна лише легалізація проживання в Україні.
Після розголосу Олексій написав, що ситуація зрушила з місця й станом на 2 лютого “всі непорозуміння були вирішені”. Доброволець подякував ДМС Львова за допомогу та консультації.
При цьому Олексій зауважив, що у такій ситуації можуть опинитися й інші іноземці, які воюють за Україну.
“Але мій випадок — не перший і не останній. Чи знаєте ви, що після звільнення з ЗСУ у добровольця є 7 днів, щоб залишити країну? І це стосується не лише білорусів, а й інших іноземців (які не завжди можуть легально повернутися на батьківщину)”, — наголосив Лазарєв.
Раніше ми розповідали про замкнене коло, в якому опиняються люди, які багато років проживають в Україні та мають тимчасове посвідчення громадянина України (ТПГУ), проте не можуть завершити процедуру отримання українського громадянства й позбутися токсичного російського громадянства. Для отримання українського громадянства людям з ТПГУ необхідно вийти з попереднього громадянства, а після початку повномасштабного вторгнення та розриву дипломатичних відносин з Росією зробити це фактично неможливо, адже Державна міграційна служба вимагає звертатися до уповноважених органів влади на території Росії або до російських представництв у країнах ЄС, ігноруючи ризики, на які наражатимуть себе громадяни при взаємодії з країною-терористом. При цьому Російська Федерація фактично заборонила процедуру виходу з російського громадянства й всіляко перешкоджає громадянам позбутися небажаного паспорта. Таким чином, громадяни з ТПГУ опинилися між двох вогнів: Росії, яка не дозволяє вийти зі свого громадянства, і Державної міграційної служби України, яка вимагає дотримуватися російських “норм законодавства”, ігноруючи той факт, що Російська Федерація порушує права людини як всередині власної країни, так і на території України, щодня вчиняючи численні злочини.
