Меню
• Публіцистика
Ганна Овдієнко, 31 березня 2023

У трьох словах про російську ненависть

За тиждень до річниці звільнення ХПГ побувала у Бучі. Містяни звикли до гуманітарних місій та медіа, схвально реагують на пропозицію дати інтерв’ю. Дивишся на них, і трохи забуваєш, що всі вони насправді — жертви жахливих воєнних злочинів.

Depositphotos [буча свічка память трагедія] Depositphotos Depositphotos

Depositphotos

Рік тому українська армія звільнила Бучу. Ця коротка публікація буде не про нашу, українську, ненависть до всього російського і до росіян, а про їхню ненависть до нас — українців. І зародилася їхня ненависть набагато раніше, ніж настало 24-те лютого. Вона зародилася навіть раніше, ніж настав 2014-ий рік, і дата такого зародження лежить десь далеко — чи то у часах Помаранчевої Революції, чи то ще раніше, у день проголошення нашої Незалежності…

“Вони ненавидять нас набагато довше, ніж ми їх”, — так мені сказав батько впритул розстріляного росіянами хлопця.

24-го березня 2023-го року група юристів, психологів та журналістів ХПГ побувала у м. Буча Київської області. Містяни звикли до приїздів гуманітарних місій та медіа, схвально реагують на пропозицію взяти участь в інтерв’ю та вихваляються, що стали зірками YouTube завдяки блогерам-мільйонникам. Дивишся на них, і трохи забуваєш, що всі вони насправді — жертви жахливих воєнних злочинів.

Із 49-ти прийнятих за день людей, 33 людини втратили рідних. Це — мала частина всіх постраждалих, але тенденції яскраво простежуються. Людей масово вбивали російські військові прямими пострілами. Це був не “Град”, не “Смерч”, не “Ураган”, де шанс вижити і померти — це удача, випадковість для потерпілого. У Бучі росіяни чинили умисні розстріли чоловіків — впритул, спеціально. А головне — без явного мотиву.

Один вбитий чоловік вийшов погуляти з собакою, інший ішов вулицею до своєї хворої мами, ще один — їхав на автомобілі, евакуйовуючись. Це були навіть не розстріли по списках патріотів, як в інших населених пунктах. І не планомірне знищення колишніх співробітників поліції, які можуть чинити опір окупаційній владі. Це була бездумна стрільба проти мирного чоловічого населення. Тому, що на думку росіян, чоловікам треба померти.

Я не уявляю, як це можна пояснити, окрім слова “терор”.

Утім єдине, що росіяни спромогтися сказати у своє виправдання за рік: що Буча — фейк.

Буча може комусь здаватися фейком, допоки він не почує сліз постраждалих людей. Допоки не побачить, як у них дрижать руки і голос. Допоки не зрозуміє, що для них — через рік — нічого не забуте. І не буде забутим ніколи.

Чи можливе примирення з росіянами та Росією?

Що ж, поїдьте в Бучу і спитайте людей.

Головне питання, яке мене бентежило протягом усього візиту: “Навіщо росіяни це робили?”. Вони ж не могли не розуміти, що люди, які живуть в населеному пункті, — не є для них загрозою. Вони не мають зброї та навіть якщо зберуться у хоч якийсь загін, будуть швидко знищені танками та артилерією.

Люди не були загрозою.

“Ми були не загрозою, а занозою для окупантів”, — пояснила мені на прийомі жінка, яку поранив снайпер. — Ми були занозою, бо росіяни нас ненавидять. За що? За те, що краще живемо. За те, що вони у своїй “‘великій” (що аж ніяк не від слова “велич”, а лише від констатації розміру) Росії, маючи газ та нафту, не нажили собі ні квартир, ні айфонів. Жарти про унітази — ніякі не жарти, бо самі окупанти казали про заздрість до матеріальних багатств українців. Як заздрить маленька дитина.

А маленька дитина, коли не може щось отримати, — вона його ламає.

Отак тисячі маленьких недолюдей — російських військових, зламали долі десяткам тисяч українців.

То чи можна колись пробачити росіян?

Поїдьте, спитайте у Бучі.

поширити інформацію

Ця публікація стала можливою завдяки щедрій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) у межах Програми “Права людини в дії”, яка виконується Українською Гельсінською спілкою з прав людини.

Погляди та інтерпретації, представлені у цій публікації, не обов’язково відображають погляди USAID, Уряду США. Відповідальність за вміст публікації несуть виключно автори.

У світі, USAID є однією з провідних установ у сфері розвитку, яка виконує роль каталізатора цих процесів та допомагає досягати позитивних результатів. Діяльність USAID є проявом доброчинності американського народу, а також підтримує просування країн-отримувачів допомоги до самостійності та стійкості та сприяє забезпеченню національної безпеки та економічного добробуту США. Партнерські стосунки з Україною USAID підтримує з 1992 року; за цей час загальна вартість допомоги, наданої Україні з боку Агентства, склала понад 9 млрд доларів США. До поточних стратегічних пріоритетів діяльності USAID в Україні належать: зміцнення демократії та механізмів досконалого врядування, сприяння економічному розвитку та енергетичній безпеці, вдосконалення систем охорони здоров’я та пом’якшення наслідків конфлікту у східних регіонах. Для того, щоб отримати додаткову інформацію про діяльність USAID, просимо вас звертатися до Відділу зв’язків з громадськістю Місії USAID в Україні за номером +380 44 521 57 53. Також пропонуємо завітати на наш вебсайт: usaid.gov/ukraine, або на сторінку у фейсбуці: fb.com/USAIDUkraine.
Подібні статті

• Російсько-українська війна   • Моніторинг

Зруйновані домівки та долі на Чернігівщині

Одна потерпіла на прийомі розказувала, як її дочка та двоє онуків намагалися евакуюватися із захопленого села, нібито безпечною дорогою. На питання, з ким вона проживає зараз, жінка починає плакати. Їй більше ні з ким жити. Команда ХПГ повернулася із поствоєнної Чернігівщини.

• Російсько-українська війна   • Моніторинг

Купки цегли, змішані із шифером. Як ми тиждень документували у Сумській та Харківській області

Медіадиректор ХПГ рефлексує про побачене в Охтирці, Тростянці та північній Харківщині. Під час поїздок 24-28 жовтня ХПГ зібрала від мешканців сотні заяв на правову та гуманітарну допомогу та зафіксувала поствоєнні руйнування.

• Права шукачів притулку   • Публіцистика

Справа Борисова — тест на вірність України європейським стандартам прав людини

Правозахисники закликають надати статус біженця росіянину Івану Борисову, якому в РФ загрожує тюремний строк.

• Політика   • Публіцистика

Правозахист на службі владі: чи потрібен Україні військовий омбудсман у такому вигляді?

3 червня Верховна Рада прийняла за основу винесений на розгляд Президентом законопроєкт № 13266 ‘Про військового омбудсмана’. Хоча попереду ще друге читання, вже зараз документ містить істотні ‘генетичні’ недоліки, які, на жаль, одразу ставлять під сумнів ефективність запропонованої посади.



Про ХПГ
Хто миКонтактиРічні звітиПолітики ХПГ
Теми
КонституціяПолітикаВпровадження норм європейського праваПраво на життяКатування та жорстоке поводженняПраво на свободу та особисту недоторканністьПраво на справедливий судПраво на приватністьСвобода совісті та віросповіданняСвобода вираження поглядівДоступ до інформаціїСвобода пересуванняЗахист від дискримінаціїСоціально-економічні праваАрміяКримінально-виконавча системаПраво на охорону здоров’яПраво на освітуЕкологічні праваПрава дітейПрава жінокПрава шукачів притулкуГромадянське суспільство
Спецпроєкти
Психологічна допомогаРосійсько-українська війнаГолоси війниДокументування воєнних злочинів в УкраїніПравова допомогаОнлайн-бібліотекаДисидентський рух в Україні. Віртуальний музейІсторії свавільно засудженихГромадянська освітаДовідник юристаПроти катуваньПраво на приватністьГаряча лінія з пошуку зниклих безвісти