‘Я не знаю, чи існує мій будинок’
Олександр Першин під час повномасштабного вторгнення РФ проживав у місті Маріуполь. Харківська правозахисна група, яка займається фіксацією воєнних злочинів, записала історію Олександра.
Де ви жили в цей день?
Я жив на вулиці Купріна, 77. 14-типоверховий будинок, на 13-му поверсі. У місті Маріуполі. Інтенсивність обстрілів була така, що деякі дні були дуже сильні обстріли, а потім день-два могло бути затишшя. Потім знову починалися. Після 24-го числа я тиждень, напевно, жив у своїй квартирі. На 13-му поверсі мені було видно, як це все відбувалося, куди влучали снаряди. Спочатку в сусідні будинки. Перші руйнування були десь за два-три дні після початку [війни]. В сусідню дев’ятиповерхівку прилетів снаряд. Там повилітали спочатку вікна. На перехресті воронка була від снарядів. Потім приблизно за день почалися більш інтенсивні обстріли.
Намагалися стріляти по телефонних вежах: щоб зруйнувати, щоб не було зв’язку. Мій автомобіль згорів приблизно 15-го березня.
Снаряд влучив з боку Старого Криму, я так розумію, звідти стріляли. Снаряд влучив у гараж мого товариша. Згорів автомобіль, гараж і будинок згорів у товариша. Я прийшов до своєї квартири — забрати документи. Забрав документи в спальні, в шафі та вийшов на кухню. Якраз мене сусід покликав. Ми з ним були на кухні, коли прилетів снаряд. Прямо в ту кімнату, де я був раніше. Це різниця в 5-6 хвилин. Звісно ж, снаряд розірвався. Ми вискочили в коридор. Потім коли це все затихло, я знову зайшов до квартири — [а там] у стіні діра величезна. І все вже в тій кімнаті було зруйноване. Наступного дня були дуже сильні обстріли, дуже інтенсивні. Ми сиділи у товариша в підвалі.
Коли ще за день інтенсивність обстрілів трішки зменшилась, я пішов до себе в квартиру. Я не зміг до квартири потрапити, тому що в цей час там вже була пожежа, горіло все. Дуже сильно. Я так розумію, якийсь запальний снаряд влучив десь у 7-й чи 8-й поверх — і все полум’я пішло догори: всі квартири, які були на поверхах вище, вони всі вигоріли. Там не тільки наша квартира, там і 8-й, і 9-й, і 10-й, і все до 14-го поверху — всі квартири вигоріли повністю. Коли пожежа згасла, я ще через декілька днів прийшов туди, піднявся на поверх, там взагалі нічого не залишилося. Згоріли навіть стіни.
Обстріли будинків були. У мене на очах снаряд влучав у будинок, квартиру просто виносило, вона розліталась, там ні стін, нічого не залишалось.
Це сусідні будинки поруч зі мною. На вулиці 9-ї Авіадивізії, на бульварі Шевченка, на Запорізькому шосе. Якось так. Я бачив трупи цивільних, які лежали на землі. Сам момент, коли вони гинули, я не бачив, але я бачив доволі велику кількість людей. Про будинок я не знаю, ми зв’язувалися з мешканцями Маріуполя, які там зараз перебувають, я попросив, сват ходив до нас додому. Там висіло оголошення, що 25-го грудня всі, хто там зостався жити, залишили будинок, тому що його будуть зносити. Я не знаю, існує зараз цей будинок чи не існує.
Скажіть, будь ласка, після того, як закінчиться війна нашою перемогою, чи плануєте ви повернутися додому в Маріуполь?
Так, однозначно. Однозначно.
Інтерв’ю опубліковано за фінансової підтримки чеської організації People in Need, у рамках ініціативи SOS Ukraine. Зміст публікації не обов’язково збігається з їхньою позицією.