MENU
Гаряча лінія з пошуку зниклих безвісти в Україні
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

Подібні статті

З білою хусткою назустріч російському танку ‘Де мій син?’ Окупанти катували і страчували цивільних на Чернігівщині Розстріляна Чернігівщина. Частина другаРозстріляна Чернігівщина: місцеві мешканці згадують перший місяць війниКам’янка: стародавнє село, стерте з лиця землі Знову мріяти — поранена в Руських Тишках дівчина потребує допомогиРуські Тишки: фосфорні бомби, вантажівки з пральними машинками і покинуті трупи росіянКоробочкине: пів року під обстрілами. ФоторепортажВасиленкове: село, через яке пройшла лінія фронтуКатівня в Пісках-Радьківських: поліція знайшла чергове місце злочину російської арміїУ Липцях на Харківщині знайшли катівнюЧетверо медиків загинули під час евакуації пацієнтів психіатричної лікарні у Харківській області ‘Тримали людей в боксах’ — після деокупації на Харківщині знайшли вже 10 катівень Тиждень у неволі: у Куп’янську окупанти утримували в неволі п’ятьох підлітківВовчанський агрегатний завод: російська катівня за чеченськими лекаламиЖити в окупації 4 місяці, піднімати український прапор на площі. Дві історії з ВовчанськаНа заводі у Вовчанську росіяни ‘катували струмом навіть батюшку’, — заступник директора заводуКатівня на заводі, морг на фермі і дорога життя через дамбу – як живуть люди на тимчасово окупованій частині ХарківщиниВ окупований Ізюм передали ліки для онкохворих – незважаючи на обстріли з боку росіянУ Борівській громаді на Харківщині пошкоджено та розграбовано більшість шкіл

Без мови немає України

02.05.2023   
Тарас Війчук, Олександр Війчук
Харків’янка Людмила Склярова присвятила життя сфері громадського харчування. Ось уже три роки вона співає у хорі ветеранів війни та праці Харкова, пише вірші українською мовою. Спогадами про перші дні війни у Харкові та деякими віршами вона поділилася з нами.

Я — Склярова Людмила Миколаївна. Кажуть, жінки про свій вік не говорять, але мені не соромно сказати. Мені повних 72 роки. Сорок років я присвятила праці в харчовій промисловості. Останні три роки я співала у хорі ветеранів війни та праці Харкова. Виступала на сценах Харкова, мене знають у всіх палацах Харкова. Тому що я виходила та вірші читала лише українською мовою. Вже люди мене знали. І, ви знаєте, з насолодою зустрічали. Ми не можемо сказати, що Слобожанщина російськомовна [а Захід українськомовний]. Вже сім місяців я проживаю на Заході, тут чудові люди. Я до цього дня пишу українські вірші. Про наш Харків, про Харківщину.

Коли почалася війна, до дванадцятого березня я була в Харкові. Мешкала в однокімнатній квартирі гостинного типу. Поруч була 2-кімнатна моїх дітей. Вони вже три роки у Польщі мешкають, але там [у їхній квартирі] люди жили. Їхній будинок постраждав: там знесло дах. Пощастило тільки тому, що вони [діти] мешкали на четвертому поверсі. П’ятий та шостий поверхи було зруйновано. На першому поверсі, де я жила, теж наскрізні двері було пробито.

На вулиці, коли можна було вийти, складалося таке враження, наче горіхи сиплються. Але то були “Гради”.

Поруч був гуртожиток із бомбосховищем, але зробити навіть двадцять кроків до бомбосховища було страшно. І вночі, і вдень. Я була в бомбосховищі, а потім одного разу так вгатило, що вікна повибивало в гуртожитку. Дітям сказали виїхати. Вони виїхали, а ми залишилися віч-на-віч. З “Градами”, з бомбардуваннями, з усім оцим страхіттям. Три тижні ми сиділи, вчепившись одне в одного. Щоб якось з ночі до ранку вціліти. Бомбили дуже Площу Свободи нашу. Площу, яка була одна з найкращих у Європі. Люди по два місяці мешкали у метро. Чіплялись одне за одного. Я про це все написала. Люди отримали дуже багато хвороб, тому що сиро було. У когось був цукровий діабет. Не кожен міг вийти та отримати ліки. Зараз мої подруги (з якими ми в хорі співали, виступали) у лікарнях. Лікуються. Це страхіття пережити неможливо. Я хочу прочитати вірш про бомбардування Харкова.

Слобожанщина, рідний мій краю,

ти прославлена з давніх часів.

Я кращої долі не знала,

всюди чула твій сонячний спів.

А сьогодні мій Харків зруйновано.

І кричить нестерпно душа.

В попелищах вогню гинуть люди.

Все палає і біль не згаса.

Бомби з неба летять і ракети,

а Майдан незалежний стоїть.

“Гради” рушать рекламні макети.

І ніхто і хвилини не спить.

Стала Стара Салтівка міцна фортеця.

Тебе б’ють, а ти міцно стоїш.

У завалах уся, як без сонця.

Гірко слізьми умита гориш.

Отче наш, збережи Україну.

Український народ збережи.

Об’єднай у єдину родину.

Дай спасіння на довгі роки.

Чи постраждав хтось з ваших знайомих унаслідок ворожих обстрілів?

Є такий чоловік, Геннадій Іванович. Він з хору. У нього район Олексіївський дуже постраждав. Там у нього стінку вивалило. Він теж ветеран-інвалід, вчора йому виповнилося 75 років. І ще знайомі моїх дітей: вони були весь час в метро, прийшли додому на Холодній Горі, щоб помитися, влучила якраз бомба. Постраждав чоловік. Жінка пішла в магазин, а цей чоловік молодий постраждав. І таких випадків багато: люди залишилися без місця проживання, скалічені. А особливо складно людям похилого віку. Тому що ми не такі швидкі. Де почули, де не почули, де недобачили. Але нас лікарі не залишали без уваги. Навіть у метро, коли ми там проживали під час обстрілів.

Людмила Склярова, Харків

Людмила Склярова, Харків

Як діячі культури Харківщини підтримували місцеве населення?

Моя знайома керівниця, вона й зараз залишилась у Харкові, виступає у шпиталях, їй 87 років. Вощінська Ганна Сергіївна. Вона співає романси так, як співала колись Русланова. Там у неї залишилися ті, кому нікуди було їхати. Кравець Володимир Григорович, мешканець Харкова, теж патріот Харківщини. Чернов Микола Олексійович. Заслужений співак України. Він був у Харкові. Він теж виступав там, де хотіли його чути. Я хочу сказати, є чим пишатися. Харитонов, заслужений співак Харківщини: він — співак, я — поетеса, разом ми склали з ним гімн Слобожанщини українською мовою. Я авторка віршів, він — музики. У мене є тут цей гімн Слобожанщини.

Сяють зорі України,

ветеранам слава.

Слава нашим ветеранам

і війни, і праці.

Все здолають ветерани,

якщо зберуться, братці.

Будьмо жити, ветерани!

Доля нам всміхнеться.

Віра нам дарує сили

поки серце б’ється.

Чи має значення, якою мовою розмовляти в Україні?

Я хочу сказати, батько України — Господь Бог. А українська мова — це рідна матір. І без Бога немає перемоги. І без мови немає України. Я хочу сказати, закликати всіх українців, усіх людей єдиної України, росіян, які теж воюють за нашу Україну, щоб душа співала, говорила українською мовою, треба знати наших класиків. Тому я хочу, щоб мої вірші були мовою Шевченка. А в моїй душі — вічний борець, вічний революціонер Іван Франко. [Починає читати вірш Франка, який завершує власними рядками й ледь стримує сльози]:

Вічний революціонер.

Дух, що тіло рве до бою.

Рве за правду, щастя й волю.

Він живий, він ще не вмер.

Вічний революціонер

моєї душі і завжди так буде,

скільки я дихаю і живу!

Дана публікація стала можливою завдяки щедрій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) в рамках Програми “Права людини в дії”, яка виконується Українською Гельсінською спілкою з прав людини.

Погляди та інтерпретації, представлені у цій публікації, не обов’язково відображають погляди USAID, Уряду США або УГСПЛ. Відповідальність за вміст публікації несуть виключно автори та ХПГ. У світі USAID є однією з провідних установ у сфері розвитку, яка виконує роль каталізатора цих процесів та допомагає досягати позитивних результатів.

Діяльність USAID є проявом доброчинності американського народу, а також підтримує просування країн-отримувачів допомоги до самостійності та стійкості та сприяє забезпеченню національної безпеки та економічного добробуту США. Партнерські стосунки з Україною USAID підтримує з 1992 року; за цей час загальна вартість допомоги, наданої Україні з боку Агентства, склала понад 3 млрд доларів США. До поточних стратегічних пріоритетів діяльності USAID в Україні належать: зміцнення демократії та механізмів досконалого врядування, сприяння економічному розвитку та енергетичній безпеці, вдосконалення систем охорони здоров’я та пом’якшення наслідків конфлікту у східних регіонах. Для того, щоб отримати додаткову інформацію про діяльність USAID, просимо вас звертатися до Відділу зв’язків з громадськістю Місії USAID в Україні за телефоном +380 44 521 57 53. Також пропонуємо завітати на наш вебсайт:usaid.gov/ukraine, або на сторінку у Фейсбук: facebook.com/USAIDUkraine

 Поділитися