Від трьох до п’яти років за неправомірну психологічну допомогу — до ВР подали два законопроєкти

Україна посідає шосте місце у світі за рівнем втрати років працездатного життя через депресивні розлади та п’яте — за рівнем смертності через розлади, пов’язані з вживанням психоактивних речовин. На такі дані Інституту метрики та оцінювання в системі охорони здоров’я (IHME) при Вашингтонському університеті посилаються автори законопроєктів 9433 та 9434.

“В Україні відсутні правові механізми для регулювання психологічної допомоги особами з вищою немедичною освітою, що провокує виникнення низки проблем у сфері відносин надавачів та отримувачів таких послуг, — йдеться в пояснювальній записці до законопроєкту 9433 (“Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо системи охорони психічного здоров’я та послуг у сфері психічного здоров’я”). — Психологи та психотерапевти без медичної освіти практикують не маючи сертифікації та професійного супроводу, їхня психологічна та психотерапевтична практика не врегульована, що своєю чергою впливає на якість такої допомоги та загальний рівень психічного здоров’я населення, знижує довіру до фахівців у сфері психічного здоров’я та дотримання ними етичних стандартів”.

Що таке “психічне здоров’я” і “психологічна допомога”?

“Психічне здоров’я — це складова загального здоров’я та стан добробуту, а не тільки відсутність психічних та поведінкових розладів, при якому кожна людина може реалізувати свій власний потенціал, впоратися з життєвими стресами, складними життєвими обставинами, продуктивно та плідно працювати, а також робити внесок у життя своєї спільноти та громади”. Такий абзац автори законопроєкту планують додати до Основ законодавства України про охорону здоров’я.

Вони пропонують окреслити в законі такі форми надання психологічної допомоги: психотерапія, психологічне консультування, перша психологічна допомога, кризове психологічне консультування, психологічне втручання низької інтенсивності, психологічна допомога в реабілітації у сфері охорони здоровʼя.

Окремо зазначено, що “діяльність психологів, які є працівниками або службовцями військових формувань або правоохоронних чи розвідувальних органів та які застосовують окремі методи дослідження особистісних якостей персоналу або беруть участь у оперативно-розшуковій чи розвідувальній діяльності, не є наданням психологічної допомоги”.

Хто матиме право надавати психологічну допомогу?

Це пропонується визначати в залежності від форми допомоги. Так, згідно з проєктом 9433, психотерапію, психологічну консультацію, а також інші види психологічної допомоги мають право надавати:

1) лікарі, які мають лікарську спеціальність з переліку, що затверджується центральним органом виконавчої влади;

2) психологи, які пройшли додаткове навчання конкретному методу або формі надання психологічної допомоги згідно зі стандартами та програмами міжнародних організацій і спільнот, або за програмами, акредитованими цими організаціями. Фахівець при цьому повинен мати відповідний сертифікат або бути в реєстрі міжнародних або українських організацій.

Психологічне консультування, окрім лікарів і психологів, можуть проводити також капелани та фахівці у сфері соціальних послуг, які пройшли додаткове навчання і мають сертифікат.

Втручання низької інтенсивності, кризове психологічне консультування, надання першої психологічної допомоги можуть проводити усі медичні та фармацевтичні працівники, а також “інші професіонали та фахівці, згідно з переліком та вимогами, встановленими Кабінетом Міністрів України”.

Покарання за неякісну психологічну допомогу та обман клієнтів

Про це вже йдеться у законопроєкті 9434. Втім, його авторський колектив той самий, що й у законопроєкту 9433.

Отже, пропонується доповнити адміністративний кодекс кількома статтями. У випадку надання психологічної допомоги особами, які не мають такого права, винний буде покараний штрафом у розмірі три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (понад 50 тисяч гривень). Якщо “псевдопсихолог” після цього продовжить порушувати закон, повторний штраф становитиме вже шість тисяч неоподатковуваних мінімумів.

Якщо людина поширює неправдиву інформацію про свою медичну освіту, спеціальність та наявність права надавати психологічну допомогу, у разі ухвалення законопроєкту, їй загрожуватиме штраф у розмірі від однієї до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів. Якщо ж така інформація розповсюджуватиметься через ЗМІ, автори проєкту пропонують накладати штраф уже на засіб масової інформації. Повторний злочин суму штрафу подвоїть.

Втім, автори законопроєкту вирішили не обмежувати покарання “несправжніх психологів” лише адміністративною відповідальністю. Якщо надання психологічної допомоги особою, яка не мала на це право, призвело до тяжких наслідків, це каратиметься виправними роботами на строк до двох років або обмеженням чи позбавленням волі на строк до трьох років.

Якщо при цьому особа, що надала шкідливу “допомогу”, розповсюджувала неправдиву інформацію про наявність у неї медичної освіти, конкретної лікарської спеціальності або права надавати психологічну допомогу, то це вже “потягне” на строк від трьох до п’яти років обмеження або позбавлення волі.

Нагадаємо, у квітні цього року видання “Свідомі” оприлюднило розслідування про популярного в українській мережі блогера і “психолога” Спартака Субботу. Виявилося, що псевдофахівець брехав про те, що є лікарем-психіатром та має відповідний кандидатський ступінь, а деякі його клієнти зазнавали психологічного насильства під час так званої “терапії”. Слід зазначити, що Субботу запрошували проводити тренінги навіть державні структури, зокрема правоохоронні органи.