Гака і правозахист — техніки самопорятунку для тих, хто допомагає

Рухатися, дихати, співати, рефлексувати — цим та іншим способам боротьби зі стресом та професійним вигоранням вчилися співробітники ХПГ під час організованого за підтримки DIGNITY — Данського інституту проти катувань — та Української фундації громадського здоров’я тренінгу “Техніки та інструменти самодопомоги та збереження емоційної рівноваги”. Два дні юристи, журналісти, медики вчилися запобігати емоційному вигоранню, застосовували різні методики та вправи.

— Під час війни люди часто кажуть: “Мої психологічні, емоційні проблеми зараз не на часі”. Особливо це стосується тих, хто за професією має допомагати іншим. Але я впевнена, треба починати з себе, — вважає психологиня, психотерапевтка, тренерка програм ВООЗ, тренерка МБФ “Української фундації громадського здоров’я” Світлана Ромащук.

Цю тезу підтримує і клінічна та кризова психологиня, психотерапевтка, тренерка програм ВООЗ Катерина Ткачишин, яка на початку повномасштабного вторгнення працювала на Львівському вокзалі. Вона згадує, що тоді надавати психологічну допомогу доводилося не лише українцям, які “Укрзалізницею” тікали з Харкова, Запоріжжя, Маріуполя. Дуже часто вона спостерігала ознаки стресу і вигоряння саме у тих людей, які надавали допомогу — волонтерів, медиків, поліціянтів.

— На жаль, професійного вигорання зазнають люди помічних професій — тобто саме ті, хто працюють в системі “людина-людина”, — пояснює Світлана Ромащук. — Це дуже шкідливий стан як для самого фахівця, так і для клієнтів, які до нього звертаються. Дуже важливо слідкувати за цим. На Заході це нормально — піти у відпустку з причини вигорання. Це дуже круто, сподіваюсь, колись і в нас буде така можливість. Бо у нас якщо ти ще дихаєш і ноги ходять — то ти йдеш на роботу.

Від простих дихальних вправ, руханок (тут і культура маорі стала в пригоді), ведення щоденників до вміння сказати іншій людині тверде “ні” — учасники тренінгу вчилися горіти, але не вигорати. А ще — вчасно відновлювати свої ресурси й розуміти — коли вже практик самодопомоги недостатньо і час звертатися до спеціалістів. 

До речі, найскладнішим завданням для загартованих війною і щоденною людською бідою правозахисників виявилася та сама гака: дуже непросто розслабитися і просто по-дитячому зробити гримасу.