Меню
• Інтерв’ю   • Голоси війни
Андрій Діденко, 28 листопада 2023

Хотів піти служити після 22-х років неволі

Під час звільнення Херсона довічно засуджений опинився на волі і під кулями вирушив приєднуватися до лав 95-ї ОДШБ, де служить його брат.

Я Кірсанов Микола Михайлович. Засуджений до довічного позбавлення волі. Я поїхав у місто Херсон для перегляду справи і потрапив під окупацію. Коли оточили Херсон, росгвардія зайшла в тюрму. Вони над нами знущалися, їжу перестали давати, хліб перестали давати, з водою почались проблеми, зі світлом проблеми.

Казали: “Якщо хочете, щоб життя ваше змінилося, то можете написати заяви й піти воювати”. Такі речі були. Там також ходили на референдум збирали людей. Багато з наших людей колаборантами стали. Мені було дуже страшно. Я таких відчуттів не мав раніше, я спав одягнений, бо розумів, що якщо людину з камери забирають, їй не дають одягтися. У чому ти був, так і забирають. Уся одежа була на мені.

Я вже прощався з Україною, гадав, що я вже не повернуся. Я думав, що мене чекає Магадан, 101-й кілометр чи щось таке. Або піду як м’ясо, десь по мінах окопи копати. Було таке, що й не помитися, і не поїсти, і води немає. І світла не було, і холодно у нас було.

Микола Кірсанов щиро хоче допомогти Батьківщині, хоч і був засуджений нею до довічного. © Андрій Діденко / Харківська правозахисна група

Микола Кірсанов щиро хоче допомогти Батьківщині, хоч і був засуджений нею до довічного. © Андрій Діденко / Харківська правозахисна група

Автомат не раз біля голови був. Пропонували нам воювати, казали: “Хто хоче — пишіть заяви”. Ми не писали заяви. Але була така ситуація, що вже вони так нас прибирали, що я хлопцям казав: “Якщо нас сильно припруть, можемо удати, що ми пішли на їхню сторону, але нашим пригнати БТР, танки, якихось офіцерів [російських] взяти. І наші помилують нас, ми добре діло зробимо для нашої землі. Може й наші ситуації попереглядають”.

Так, такі речі я казав нашим. Але до цього не дійшло. До нас не дійшло. Вони повтікали, нас не встигли вивезти.

Туди піду — вб’ють, а там — довічне

11 листопада я вийшов на свободу. Три доби я міркував, стояв біля берега Дніпра, три доби думав, як мені правильно зробити. Чи лишатися й на цю сторону йти, чи йти на Лівий берег. Туди, думаю, піду — вб’ють. Тут наші теж зараз. Думаю, довічне дали, насидівся. По справі несправедливі речі були. Чи то втекти від того всього? Різні думки за три доби приходили до мене.

Я не пішов на той бік, пішов на наш бік. Знайшов віруючу родину, вони мене прийняли. Дали мені ключі від будинку. Чоловік навіть дружину залишав зі мною. Я по господарству допомагав, воду носив, картоплю перебирав. Коли воду носив, по дорозі люди просили: “Синок, допоможи”. Я їм воду носив, вони мені гроші давали, але я грошей не брав у цих людей. Біда в Україні, які гроші? Допомагав як міг.

За весь час я жодного разу нічого не вкрав. Хоча в мене була тяжка ситуація: в перші дні їсти треба було. Я нічого ні в кого не вкрав, я не зробив жодного злочину. Бачив і орків побитих. Попав одного разу на трасу, вони там у своїх “Тиграх” валялися. І зброя, і ті планшети, що вони накрали, там і гроші точно були. Я розумів, що там і пастки є. Я нічого не взяв, навіть до жодного орка не пішов. Я міг озброїтися з голови до ніг.

© Андрій Діденко / Харківська правозахисна група [микола кірсанов засуджений довічно довічник херсонський сізо]

© Андрій Діденко / Харківська правозахисна група

Я планував до брата в 95-ту бригаду піти. Думав, буду з братом, може, мене візьмуть воювати. Поки ще є здоров’я. Молоді хлопці гинуть по 20-22 роки, піду і я. Але зрозумів, що до брата я не дійду. Там була десь сотня чи дві руських, наші добивали. Я думаю: якщо я не під росіян поптраплю, то під наших — під грубу зачистку. Або ті мене завалять, або ті. Плюс — по дорозі я бачив дуже багато заліза в полях. Я розумів, що можу підірватися. Дрони наді мною часто зависали. Я був наче на долоні. Подумав, я просто не дійду до 95-ї.

СБУ не знали, що робити

Я здалеку подивився — есбеушники на трасі стоять. Подумав, що ці будуть мене приймати дуже жорстко, напевно. Дивлюся, збоку ЗСУ, солдати біля будинку. Думаю, піду до ЗСУ, до солдатів. От я встав і до ЗСУ пішов. А вони одразу: “Добрий день, куди йдете, як прізвище?” Кажу: “Йду до брата в 95-ту бригаду”. Каже: “Давайте проб’ємо, чи є взагалі такий брат”. Я кажу: “Давайте”. Пробиває, є такий брат. Він каже: “Ми вас не можемо туди, де ваші документи?”

Я ж не буду казати, що я “Коля з ПЖ [з пожиттєвого]”. Кажу: “Мої документи в Голій Пристані вкрали”. Мене нагодували, дали каву, їсти, мінеральної водички. “Закури”, — кажуть. Я не палю. Дуже файно прийняли, мене до тих не тулили, яких вони поназбирали десь.

Привезли мене в СБУ. Вони питають: “Ти хто?” А що казати есбеушникам? Я розумію, у них програми, там все як на долоні. Кажу: “Кірсанов я, після 11-ї, ПЖ”. Кажуть: “Ти Кірсанов? Як твоя свобода?” Кажу: “Та нормально”. Питають, скільки я на свободі не був. Я кажу: “Десь 22”. Усі есбеушники повибігали. “І що ти, як ти вийшов? Нормально тобі було?” — “Нормально”. Питають: “Голодний?” Ще й мене есбеушники нагодували. Принесли мені макарони, що самі їли, так само нормально ставилися. Я там був три доби, то мене залишали з тими людьми, казали: “Та випусти його, нащо він тут?” Мене взагалі хотіли випустить. “Нащо нам тут цей пижик?” Вони шукали колаборантів, розвідників, снайперів. І вони три доби то випускали мене, то знов садили.

Хотів би допомогти Україні

Привезли мене на миколаївську (мова йде про Снігурівську виправну колонію №5 у Миколаївській області, — ред.). Хтось там каже: “Через нього буде проблем купа”. Мене загальмували. Близько 20 днів я прожив у людей. Бог мені подарував такий шанс. Я хапнув і горя, й радості, і свободи, і щастя. І то все так перемішалося в душі. Хотів би мати надію, що випустять, я б хотів Україні допомогти, я з технікою дружу. Розуміюся в тактиці. Росіяни своїх людей використовують як хочуть. А чого ж наша держава не може? Молоді люди гинуть так. Так можна дати шанс, давайте відвоюємо, а потім будемо розбиратися, чи треба сидіти, чи будем розглядати справу. Дайте шанс хоч кров’ю [відробити]. Що ж робити мені, по закону Савченко — 25 років [сиджу]. Я б міг “Гради” на росіян пускати, техніку ремонтувати. Окопи рити. Ще міг би послужити нашій Батьківщині.

Так, я не святий. Були по молодості крадіжки, пиятика. Але крові я не хотів. Я вийшов ось з Новим Заповітом. Свої сумки лишив у камері. Узяв Новий Заповіт. Чуйка всередині працювала, як Бог мені говорив: “Якщо візьмеш якусь річ — будеш мертвий”. Я в хаті лишив все: фотографії, все, що росіяни ще не забрали, бо вони багато чого забирали. Планшети забрали. Вони забрали все.

Я пішов без нічого, прожив серед людей 20 днів, повернувся, чесно здався. Нічого не вкрав, прийшов з чим був. Мені хтось тут сказав: “Ти ж не лишився в тюрмі”. А що мені потрібно було? Ані їжі, ані води, не знаєш — чи тебе вб’ють, чи не вб’ють. Що мені робити в цій тюрмі? Якщо так розібратися.

поширити інформацію

Ця публікація стала можливою завдяки щедрій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) у межах Програми “Права людини в дії”, яка виконується Українською Гельсінською спілкою з прав людини.

Погляди та інтерпретації, представлені у цій публікації, не обов’язково відображають погляди USAID, Уряду США. Відповідальність за вміст публікації несуть виключно автори.

У світі, USAID є однією з провідних установ у сфері розвитку, яка виконує роль каталізатора цих процесів та допомагає досягати позитивних результатів. Діяльність USAID є проявом доброчинності американського народу, а також підтримує просування країн-отримувачів допомоги до самостійності та стійкості та сприяє забезпеченню національної безпеки та економічного добробуту США. Партнерські стосунки з Україною USAID підтримує з 1992 року; за цей час загальна вартість допомоги, наданої Україні з боку Агентства, склала понад 9 млрд доларів США. До поточних стратегічних пріоритетів діяльності USAID в Україні належать: зміцнення демократії та механізмів досконалого врядування, сприяння економічному розвитку та енергетичній безпеці, вдосконалення систем охорони здоров’я та пом’якшення наслідків конфлікту у східних регіонах. Для того, щоб отримати додаткову інформацію про діяльність USAID, просимо вас звертатися до Відділу зв’язків з громадськістю Місії USAID в Україні за номером +380 44 521 57 53. Також пропонуємо завітати на наш вебсайт: usaid.gov/ukraine, або на сторінку у фейсбуці: fb.com/USAIDUkraine.
Подібні статті

• Інтерв’ю   • Голоси війни

Побачити маму і здатися назад на довічне

Герой нашого сюжету опинився у владі окупантів у Херсоні. Попри побиття та знущання, він відмовився співпрацювати з росіянами. На фоні наступу української армії він уперше за 15 років отримав свободу, але вирішив, що здасться владі, виконавши одну умову.

• Інтерв’ю   • Кримінально-виконавча система

‘Ми хочемо українського правосуддя!’ — довічники не втекли з покинутого без варти Херсонського СІЗО

Коли в Херсон почали заходити українські війська, представники адміністрації закладу, — а це призначені росіянами колаборанти — віддали ключі від камер своїм помічникам із числа в’язнів, а самі втекли. За кілька годин із чотирьохсот п’ятдесяти в’язнів у СІЗО залишилося десять. Чотири з них — довічники.

• Кримінально-виконавча система   • Російсько-українська війна

Установи виконання покарань під час війни

З початком війни, розв’язаної росією проти України, в небезпечному становищі опинилися одні з найуразливіших державних інституцій. Йдеться про установи виконання покарань, зокрема виправні колонії, та слідчі ізолятори.

• Кримінально-виконавча система   • Події

«Людина, схожа на заступника начальника колонії, б’є людину, схожу на засудженого» – позаплановий моніторинговий візит до “Полицької виправної колонії  (№76)”

18 липня в інтернеті було оприлюднено відео, де людина у формі, схожа на заступника начальника Полицької виправної колонії № 76 Олександра Музику, завдає удари особі, схожій на засудженого. Вже 19 липня моніторингова група приїхала в колонію.



Про ХПГ
Хто миКонтактиРічні звітиПолітики ХПГ
Теми
КонституціяПолітикаВпровадження норм європейського праваПраво на життяКатування та жорстоке поводженняПраво на свободу та особисту недоторканністьПраво на справедливий судПраво на приватністьСвобода совісті та віросповіданняСвобода вираження поглядівДоступ до інформаціїСвобода пересуванняЗахист від дискримінаціїСоціально-економічні праваАрміяКримінально-виконавча системаПраво на охорону здоров’яПраво на освітуЕкологічні праваПрава дітейПрава жінокПрава шукачів притулкуГромадянське суспільство
Спецпроєкти
Психологічна допомогаРосійсько-українська війнаГолоси війниДокументування воєнних злочинів в УкраїніПравова допомогаОнлайн-бібліотекаДисидентський рух в Україні. Віртуальний музейІсторії свавільно засудженихГромадянська освітаДовідник юристаПроти катуваньПраво на приватністьГаряча лінія з пошуку зниклих безвісти