Меню
• Інтерв’ю   • Голоси війни
Сергій Окунєв, 21 жовтня 2023
доступно: in English на русском

‘Мамони катували мого сина’, — мешканка Грози

Сьогодні про село Гроза на Харківщині знають в Україні та за її межами. П’ятого жовтня російська ракета забрала життя 59-х його мешканців. Люди, що ймовірно навели смертельну зброю на мирних людей, в минулому році катували сина Лариси Шевченко (ім’я змінене з міркувань безпеки).

Село Гроза на Харківщині опинилося в російської окупації в перші тижні повномасштабного вторгнення РФ. У березні 2022-го року російські війська увійшли до селища Шевченкове і в населені пункти навколо, зокрема, і в село Гроза. З перших же днів окупації російські військові почали традиційну тактику терору проти місцевого населення: свавільні обшуки, пограбування, викрадання та катування місцевого населення. До групи ризику потрапляли колишні військові, учасники АТО, мешканці з вираженими проукраїнськими поглядами, а іноді й зовсім випадкові жертви.

Для створення списків “неблагонадійних” мешканців та для залякування населення окупанти вербували колаборантів. У Грозі їм пощастило: у перші ж дні на співпрацю з окупантами пішла ціла родина на прізвище Мамон, серед яких було двоє колишніх правоохоронців.

Місцеві жителі розповідають, що батько Мамонів — Сергій Мамон, взяв на себе керування та давав накази своїм синам. Володимир та Дмитро Мамони безпосередньо брали участь в залякуванні місцевого населення та визначали, кого відправляти “на підвал”. Їм допомагав і третій брат — Олександр.

11-го жовтня Служба безпеки України повідомила, що саме брати Володимир та Дмитро Мамони були причетні до ракетної атаки на кафе в селі Гроза, де проводилися поминки. Унаслідок удару загинули 59 місцевих мешканців. Прокуратура Харківської області повідомляє, що абсолютно усі загиблі були цивільними громадянами. Серед загиблих є дитина.

Лариса Шевченко (ім’я та прізвище замінено з міркування безпеки, ХПГ відомо про справжні дані жінки) розповіла про злочини родини Мамонів ще до того, як стало відомо про їх причетність до ракетної атаки по селу. Її сина забрали з власного будинку та відвезли в невідомому напрямку. Лариса кілька днів шукала сина та знайшла його в одній із катівень окупантів у Куп’янську.

Лариси Шевченко, село Гроза

Лариса Шевченко, село Гроза

“Я пішки ходила в Шевченкове, там нічого не дізналася, почала ходити в Куп’янськ. Спекотно було, ноги всі в крові, я пішки ходила через російські блокпости. Чоловік казав: ‘Там вб’ють тебе’. Кажу: ‘Не вб’ють, хай вб’ють. Фашисти ці’. Пішки ходила, нічого не їздило. Шукала [сина], вони не казали, що він там. Вони по підвалах тримали людей не тільки тут в поліції, там ще багато підвалів було у Куп’янську”.

За словами Лариси, вона кілька разів бачила, як полонених українців вели по вулицях Куп’янська, із зав’язаними руками, очима та змушуючи іти в напівзігнутому положенні. Тих, хто падав на землю, — били ногами та прикладами автоматів. У самих катівнях полонених били, пускали по тілу електричний струм, тримали підвішеними на ланцюгах. Ці дані підтверджує і прокуратура Харківської області, яка з моменту деокупації розслідує злочини росіян на деокупованих територіях.

“Знущалися в поліції. Один хлопець там був, у військкоматі — інший. Там є стара сільгосптехніка, на ціпках тримали хлопців. Там, за поліцією, немає даху, тільки решітка: на тих решітках, на ціпках, тримали місяцями хлопців, відро — замість туалету. По цих клітках сиділи вони. Навстоячки. Один стоїть, а потім інший під ліжко залізти може. Їм їсти не давали. Струм підключали. Знущалися. Я бачила, як їх до машини вели. І щоб ніхто не підняв голову. Зігнуті донизу, руки за спиною, я не могла дивитись. Ідуть з автоматами росіяни по обидва боки. Над нашими так знущалися. Кажуть, що наші не знущаються з їхніх. А вони знущаються, падлюки такі”, — згадує Лариса.

Її сину вдалося втекти з полону завдяки стрімкому контрнаступу ЗСУ восени 2022-го року, коли за кілька днів було звільнено Балаклію, Шевченкове, Ізюм та зрештою майже всю Харківщину. Росіяни в той час використовували в’язнів на примусових роботах із розбирання завалів у місті. У момент контрнаступу ЗСУ окупанти настільки швидко тікали, що втратили контроль над частиною в’язнів. Так син Лариси опинився вдома за день до деокупації Куп’янська.

Ще 6-го жовтня, за добу після ракетного удару по Грозі, Лариса згадувала саме прізвище Мамонів як головних колаборантів у селі. Їхня родина втекла разом з окупантами та переховується на підконтрольних РФ територіях. Відомо про те, що щонайменше Володимир та Дмитро Мамони отримали паспорти РФ. За даними СБУ, вони використовували своїх інформаторів серед місцевого населення Грози та інших населених пунктів Харківщини, зокрема, для корегування ударів РФ.

поширити інформацію

Подібні статті

• Події   • Російсько-українська війна

Страшна віха російського терору

У той час як Європол доєднався до Спільної слідчої групи (JIT) щодо імовірних тяжких міжнародних злочинів, скоєних в Україні, Російська Федерація вкотре вразила безпрецедентною жорстокістю. Учорашній удар по Грозі вже назвали “черговою страшною віхою російського терору”, а удар по Харкову 6-го жовтня приніс нові смерті.

• Події   • Російсько-українська війна

‘Убили пів села’ — росіяни вдарили по місцю, де проходили поминки

Обстріл стався близько 13:15 в селі Гроза Куп’янського району на Харківщині. Загинули понад півсотні цивільних.

• Події   • Російсько-українська війна

У Куп’янську росіяни поцілили ракетою по волонтерській евакуаційній автівці

Вчора під час евакуації цивільних з-під Куп’янська загинули вісім осіб. Двоє з них — харківські волонтери Сергій Шалигін та Вадим Забара.

• Інтерв’ю   • Голоси війни

‘Брата били прикладом автомата по голові…’

Наталя Атрашкова — жителька села Копилів на Київщині. З перших днів повномасштабної війни селище було окуповане росіянами. Пані Наталя вирвалася з пекла, а от її брат — ні. Чоловіка вбили окупанти.



Про ХПГ
Хто миКонтактиРічні звітиПолітики ХПГ
Теми
КонституціяПолітикаВпровадження норм європейського праваПраво на життяКатування та жорстоке поводженняПраво на свободу та особисту недоторканністьПраво на справедливий судПраво на приватністьСвобода совісті та віросповіданняСвобода вираження поглядівДоступ до інформаціїСвобода пересуванняЗахист від дискримінаціїСоціально-економічні праваАрміяКримінально-виконавча системаПраво на охорону здоров’яПраво на освітуЕкологічні праваПрава дітейПрава жінокПрава шукачів притулкуГромадянське суспільство
Спецпроєкти
Психологічна допомогаРосійсько-українська війнаГолоси війниДокументування воєнних злочинів в УкраїніПравова допомогаОнлайн-бібліотекаДисидентський рух в Україні. Віртуальний музейІсторії свавільно засудженихГромадянська освітаДовідник юристаПроти катуваньПраво на приватністьГаряча лінія з пошуку зниклих безвісти