Меню
• Події   • Російсько-українська війна
Ірина Скачко, 24 жовтня 2023

Російські лікарі казали: шукайте рідних чи знайомих, бо відправлять на Північ

Соцпрацівниця з Яремівки під обстрілами розносила хліб своїм підопічним. А після поранення потрапила до Росії. Це лише одна з багатьох історій, які розповідають люди нашим юристам під час виїздів у деокуповані села.

Ольга Волкова

Ольга Волкова

— Мене поранило на самому початку війни, — каже тихим голосом жінка, що чекає своєї черги на прийомі у селі Студенок в Ізюмському районі на Харківщині. — Мене вивезли до Росії, тож і розповісти мені нічого…

Але виявляється, що за цим “нічого” ховається ціла історія болю і величезного бажання повернутися додому.

— Я вся в осколках, — каже вона. — Руки, ноги, шия...

Соціальна працівниця Ольга Волкова прийшла на прийом у Студенку, хоч живе в сусідній Яремівці. У її тілі досі залишається з десяток осколків. Вона працює соціальним працівником. Її рідне село окупували вже наприкінці березня, а через яр, у Студенку, ще довго трималися наші. Таким чином місцеві мешканці опинилися просто на лінії фронту.

— Я на той момент уже не працювала, — розповідає Ольга. — Але до останнього хліб своїм підопічним носила. У нас його зовсім не було, а в Студенку ще можна було купити. Міст між Студенком і Яремівкою підірвали. І один хлопець перепливав сюди і привозив мені хліб.

Ольга допомагала вісьмом односельцям, але на початку війни дві жінки померли. 4 квітня Ольга саме підготувала сумки, щоб іти до своїх підопічних. Навіть встигла одну віднести. І тут прилетіло біля її хати.

— Я розумію, що цілили по росіянах… Вони оселилися якраз навпроти мене. Я через це дуже боялася і навіть вдома не ночувала, ходила до мами, — розповідає жінка. — Прийшла до тями я майже одразу… Подумала спочатку, що руку відірвало, так вона вивернута була. Я її підтягнула, встала, і чи то дійшла, чи то доповзла до маминої хати.

Студенок лежить в руїнах

Студенок лежить в руїнах

Мати Ольги одразу покликала медичну сестру, що жила неподалік, та намагалася допомогти, але згодом сказала, що не впорається з таким пораненням. Довелося просити допомоги в росіян.

— Я відмовлялася виїжджати, але я тоді вже мало що пам’ятаю, майже непритомна була.

Жінку вивезли до російських Валуйок, де прооперували. Старенька мама Ольги залишилася під окупацією.

— В тяжкому стані мене забрала з лікарні моя подруга з Москви. Бо грозилися, що наші потрапляють у “розподільник”, а звідти людей посилають і на Північ, і на Урал. І лікарі, і медперсонал казали: “Шукайте рідних, знайомих, щоб вас забрали”. Щоб не потрапили в той “розпрєдєлітєль”... Я в подруги прожила менш як місяць, але думки не було там залишатися. Почали шукати, як потрапити додому. Знайшли знайомого, який купив мені білет за 350 доларів через Європу аж до Львова.

Звідти Ольга хотіла потрапити додому, де чекала мама. Але село все ще перебувало в окупації.

— Я приїхала сюди, щойно громаду деокупували. А у мами за тиждень після мого повернення стався інсульт… Мабуть, через усе пережите.

Зараз Ользі важливо продовжити лікування. В умовах напівзруйнованого села це майже неможливо. За інформацією місцевої влади, в Студенку та Яремівці під час бойових дій було знищено понад 240 будинків. Велика частина території залишається замінованою.

Документатори ХПГ фіксують злочини, вчинені російськими військовими

Документатори ХПГ фіксують злочини, вчинені російськими військовими

Нагадуємо, Харківська правозахисна група надає жертвам війни всебічну допомогу — гуманітарну, правову, психологічну.

Якщо ви потребуєте такої підтримки, ви можете звернутися до наших приймалень за такими номерами:

  • у Харкові: +380 50 505 1415, +380 50 405 3015;
  • у Києві: +380 50 555 27 95.

Приймальня працює за підтримки Програми USAID Ukraine - USAID Україна “Права людини в дії”.

поширити інформацію

Подібні статті

• Інтерв’ю   • Голоси війни

Українська медсестра в окупації: рятувати і не загинути

Під обстрілами і в окупації, коли не було ані світла, ані зв’язку, медсестра Наталя Глуходід не залишила своїх пацієнтів в Осколі під Ізюмом. Лікарню захопили росіяни, але жінка не пішла на співпрацю з ворогом. Але й присязі Гіппократа не зрадила.

• Події   • Інтерв’ю

Картопля під обстрілами та корови на мінному полі — 11 мешканців Грушувахи кілька місяців жили на лінії фронту

Село Грушуваха розташоване на правому березі каналу Дніпро-Донбас, в Ізюмському районі на Харківщині. Окупанти сюди не зайшли, але були зовсім поряд, на іншому боці каналу: протягом восьми місяців село перебувало на лінії фронту.

• Події   • Російсько-українська війна

‘То моє серце...’ Оля та її хата посеред великої війни

Під Ізюмом дівчина намагається зберегти свій будинок, зведений її прабабусею з глини і дерева понад сто років тому.

• Інтерв’ю   • Голоси війни

‘Щомиті бачу його перед собою’: в Рубцях на Донеччині росіяни вбили сина на очах у матері

…За кілька років до повномасштабного вторгнення пані Зої почала снитися війна: зруйнований Маріуполь, Бахмут, розбите обстрілами рідне село, річка Оскіл, що обміліла. Але навіть уві сні вона не могла передбачити, яке лихо принесе окупація в її життя.



Про ХПГ
Хто миКонтактиРічні звітиПолітики ХПГ
Теми
КонституціяПолітикаВпровадження норм європейського праваПраво на життяКатування та жорстоке поводженняПраво на свободу та особисту недоторканністьПраво на справедливий судПраво на приватністьСвобода совісті та віросповіданняСвобода вираження поглядівДоступ до інформаціїСвобода пересуванняЗахист від дискримінаціїСоціально-економічні праваАрміяКримінально-виконавча системаПраво на охорону здоров’яПраво на освітуЕкологічні праваПрава дітейПрава жінокПрава шукачів притулкуГромадянське суспільство
Спецпроєкти
Психологічна допомогаРосійсько-українська війнаГолоси війниДокументування воєнних злочинів в УкраїніПравова допомогаОнлайн-бібліотекаДисидентський рух в Україні. Віртуальний музейІсторії свавільно засудженихГромадянська освітаДовідник юристаПроти катуваньПраво на приватністьГаряча лінія з пошуку зниклих безвісти