‘Злочин вчинив не я, а російські військові’ — в Росії ветерана АТО засудили за ‘тероризм’

У квітні цього року Путін підписав поправки, що посилюють покарання за багатьма статтями Кримінального кодексу РФ. Так, покарання за “акт міжнародного тероризму” відтоді становить від 12 років позбавлення волі до довічного ув’язнення.

В чому суть обвинувачення?

Павло Запорожець брав участь в АТО з 2014 по 2017 рік. У лютому 2022 року він давно був цивільним, працював юристом у Херсоні.

За версією російського слідства, на початку повномасштабного вторгнення Павла Запорожця завербував співробітник української розвідки. І буцімто саме тоді у чоловіка виник “злочинний намір скоєння вибухів під час святкування Дня Перемоги 9 травня 2022 року”.

На початку травня, запевняє обвинувачення, Павло “отримав інформацію про місце розташування схованки з вибуховими пристроями та інструкцію з їх виготовлення”. Напередодні 9 травня Запорожець нібито “виготовив два вибухові пристрої і пішов до обраної ділянки дороги для їх встановлення”. В цей час його і затримали.

Прокурори наполягали: Павло планував терористичний акт проти мирного населення та військовослужбовців РФ. Сам Запорожець каже: вибух, дійсно, планував, але ціллю атаки був російський військовий патруль.

Виконував конституційний обов’язок

Що відбувалося насправді, під час засідання суду 20 вересня розповів сам Павло Запорожець. Його свідчення опублікував “Меморіал”.

“На момент початку військової агресії проти України з боку РФ я перебував удома, стежив за новинами. Події розвивалися стрімко, протягом кількох годин російські війська відкрили вогонь по ряду населених пунктів, у тому числі Херсону, — заявив він. — Бачачи, що відбувається, і маючи різке негативне ставлення до цього, я вирішив, що необхідно виконати свій конституційний обов’язок і стати на захист своєї батьківщини. Я зв’язався з колишніми товаришами по службі і дізнався про можливість вступити до лав збройних сил України, уклав трудову угоду”.

Одним із бойових завдань на території Херсона та області стала операція патруль проти патруля з озброєними військовослужбовцями РФ. Заплановано її було саме на ніч, коли цивільних на вулицях окупованого міста просто не могло бути.

“Головною умовою розробки плану операції було уникнення жертв серед мирного населення. Оскільки окупаційна влада запровадила комендантську годину, наявність цивільних людей о третій годині ночі на вулиці була виключена, — каже Павло. — Було розроблено операцію зі встановлення вибухових речовин на проїжджій частині, для цього було приготовлено дві гранати та оснащення для встановлення розтяжки. Приблизно на початку третьої ночі з 8-го на 9-е травня я взявся до виконання бойового завдання, в ході якого був затриманий військовослужбовцями РФ, негайно доставлений до будівлі Херсонської військової адміністрації”.

Викрадення і катування

Спочатку Павла тримали у Херсонському ізоляторі тимчасового тримання на вулиці Теплоенергетиків. Три місяці українського військового били і катували струмом.

“У жодних слідчих діях у цей час я не брав участі, при огляді місця події не був, — заявив Запорожець. — Протокол військовослужбовці мені надали без права прочитання, під загрозами побиття мене змусили його підписати… Щодо речових доказів, до мене приходили військовослужбовці РФ і під загрозами побиття вкладали мені в руки гранати, які зараз фігурують у справі як речові докази. Все перелічене вище я оголошую, щоб передати суду головну думку: на території Херсона стався злочин — він був скоєний не мною, громадянином України, який захищає свою батьківщину і виконує конституційний обов’язок і дану присягу. Скоїли злочин військовослужбовці РФ, обстріляли житлові будинки, знищили житлові споруди, я був викрадений і зазнав тортур, мене незаконно вивезли на територію Автономної республіки Крим”.

В серпні Запорожця вивезли до Сімферополя, спочатку тримали у СІЗО-1, а потім у сумнозвісному СІЗО-2, спеціально створеному для викрадених російськими спецслужбами українських громадян.

“Через кордон мене перевозили у застебнутих за спиною кайданках, з мішком на голові. Після мого приїзду до Криму я опинився в кабінеті слідчого, де мене легалізували із уже опечатаними речовими доказами. Там же, перебуваючи в стані морального придушення і зазнаючи фізичного тиску, я брав участь у слідчих діях, і слідчий, користуючись моїм становищем, продовжив фальсифікацію кримінальної справи”, — розповідав Павло під час суду.

З родиною він зміг зв’язатися лише під час етапу на територію Російської Федерації.

“Коли його етапували в автозаку, він мав можливість нам зателефонувати, попросивши телефон в російського ув’язненого. Розповів, що з ним і де він, — розповідала в травневому інтерв’ю виданню “Злочин і покарання” сестра Павла, Марина Запорожець. — Наразі Павло в Ростові. Спочатку він перебував в одиночній камері, а зараз — разом з іншим херсонцем, Артемом Барановим”.

Суд

Захист Павла наголошував на численних порушеннях з боку слідства.

“9 травня мого підзахисного незаконно затримали, катували струмом, били, він багато чого витерпів. А потім, 2 серпня, він нібито матеріалізувався в кабінеті слідчого ФСБ у Сімферополі, де його офіційно затримали і потім вже заарештували, — цитує “Злочин і покарання” адвоката Олексія Ладіна. — Низка доказів незаконна. Зокрема, за обвинуваченням Запорожець мав вчинити, як вони пишуть, терористичний акт, унаслідок якого мали постраждати військовослужбовці Російської Федерації і мирні громадяни як України, так і Росії. Але 9 травня 2022 року Херсон, де це сталося, ані юридично, ані фактично не був територією РФ. Це була територія України, де мирних громадян Росії не повинно було бути. Крім того, Запорожця затримали під час комендантської години, коли громадянам було заборонено перебувати на вулиці. Відповідно, вони б і не постраждали”.

Адвокат наголошував: зібрані в Херсоні докази і протоколи допитів, під час яких Павла катували, є неприпустимими. Суд відмовив у задоволенні клопотання.

Захист Запорожця звертався до Координаційного штабу України з питань поводження з військовополоненими: згідно з відповіддю штабу, Павло є чинним військовослужбовцем України, а це передбачає його звільнення від кримінальної відповідальності та поводження з ним як із військовополоненим, відповідно до Третьої Женевської конвенції. Але російський суд не пішов і на це.

Нагадаємо, в Південний окружний військовий суд у Ростові-на-Дону виніс вирок полоненому українському морському піхотинцю Антону Череднику — 19 років колонії суворого режиму з відбуванням перших трьох років у в’язниці.