Мешканець Бердянська Антон Байдраков потрапив у полон у Маріуполі 4 квітня минулого року. У цей час наступ росіян позбавив 36-ту бригаду можливості дістатися “Азовсталі”. Частина з морпіхів таки вирвалася з оточення, але багато українців потрапили в полон. Ім’я Байдракова фігурувало у “справі” іншого полоненого українського морпіха з тієї ж бригади, Антона Чередника, якого суд у РФ нещодавно засудив до 19 років колонії суворого режиму.
Видання “Ґрати” повідомляло, що за версією російського слідства, 27 березня 2022 року Чередник та Байдраков разом патрулювали територію в Кальміуському районі Маріуполя. Саме тоді нібито Чередник здійснив постріл у цивільного.
Самого ж Байдракова росіяни звинуватили в тому, що він того ж дня (27 березня) буцімто вбив жінку на території промислової зони. На розповсюдженому навесні 2022 року відео російських пропагандистів видно, як очевидно побитий Байдраков, якого називають нацистом, розповідає незрозумілу історію, начебто він застрелив цивільну через те, що вона не захотіла зайти до якогось приміщення. Стан чоловіка тяжкий, йому важко дихати.
Крім убивства, російське слідство закидало Антону Байдракову, що він у 2021 році “пройшов навчання навичок ведення бойових дій з метою насильницького захоплення влади і зміни конституційного ладу” у так званій “ДНР”, тобто звинувачували його в тому, що він просто служить в ЗСУ.
Як розповідають у “Меморіалі”, процес тривав пів року, пройшло 10 засідань. Інтереси українця на суді представляв призначений РФ адвокат.
Служба в ЗСУ як злочин
Також 12 грудня “Меморіал” повідомив, що той же Південний окружний військовий суд у Ростові-на-Дону засудив до п’яти років колонії-поселення 29-річну українку Вікторію Ткаченко за обвинуваченням в участі в “терористичній спільноті”.
За версією слідства, у грудні 2016 року жінка уклала контракт із ЗСУ строком на п’ять років і служила у 24-му окремому штурмовому батальйоні “Айдар” — “створеному для здійснення терористичної діяльності”. Її службу з 2017 до 2020 року російський суд визначив як “виконання функціональних обов’язків із забезпечення діяльності вказаної терористичної спільноти”.
За підрахунками “Меморіалу”, лише у Південному окружному військовому суді триває розгляд принаймні восьми справ щодо “айдарівців”. В одному з них фігурує аж 18 осіб. Про цю колективну справу ми вже писали.
Також великого розголосу набула справа стосовно 22-х “азовців”, яких окупанти також обвинувачують у “причетності до терористичної організації”, “участі в акціях з повалення російської влади в Донецькій області”, “посяганні на життя державного чи громадського діяча”. Серед них як військовополонені, так і, наприклад, колишні вільнонаймані працівники господарських служб, а також вісім жінок, які працювали кухарями у тиловому забезпеченні під час дислокації на “Азовсталі” в Маріуполі.
Слід зазначити, і Вікторію Ткаченко, і більшість полонених судять не за конкретні злочини, а за те, що вони просто служать чи колись служили в ЗСУ. Однак, судити військових за те, що вони “стріляли в ворога”, захищаючи свою країну, не дозволяє Міжнародне гуманітарне право.
Так звані “суди” у так званій “ДНР”
На окупованих Росією територіях також тривають судові засідання над українськими військовополоненими. 1 листопада у “ДНР” до довічного ув’язнення було засуджено начальника служби радіаційного, хімічного та біологічного захисту Олега Колмичевського. Ще двоє бійців 56-ї ОМПБр — Дмитро Добровольський та Олександр Ромашин — отримали по 30, а інспектор Державної прикордонної служби України Сергій Ростовський — 27 років ув’язнення. Їх обвинуватили в розстрілі цивільних у Маріуполі.
А в серпні незаконний суд у так званій “ДНР” за подібний злочин засудив до довічного ув’язнення 20-річного Василя Штирю, військовополоненого з 56-ї бригади ЗСУ.
“Вкотре наголошую, оголошені вироки здійснюються невизнаними світовою спільнотою квазіутвореннями і є незаконними. Такий ‘суд’ — це порушення права на справедливий судовий процес та черговий воєнний злочин Росії, — заявляв тоді український Омбудсман Дмитро Лубінець. — Ухвалені так званими ‘судами’ квазіутворень (на кшталт ‘ДНР’) ‘вироки’ є грубим порушенням Третьої Женевської конвенції в частині права полонених на справедливий суд та недопущення катування, їх можна вважати воєнним злочином. Донецька область є частиною України в міжнародно визнаних кордонах, на них розповсюджується юрисдикція українських судів”.
Схоже, активно звинувачуючи українських військовополонених у вбивстві цивільних маріупольців, створюючи з них образ “терористів” і “нацистів”, окупанти намагаються приховати власний геноцидний злочин, вчинений проти мирного населення міста.
Нагадаємо, правозахисна ініціатива T4P у серпні презентувала подання до Міжнародного кримінального суду, де обґрунтовується, що Росія вчинила геноцид в українському Маріуполі. На думку авторів подання, Маріупольський геноцид відбувся у трьох формах: вбивства містян, створення життєвих умов, які призводять до знищення захищеної групи, і депортація дітей.
