Цивільні в полоні: в Осколі окупанти забрали інваліда, бо мав водолазний костюм

Цей невеликий аркушик — найбільша цінність у хаті, що стоїть посеред горілого Оскільського лісу. Звістка, що підтверджує: Павло Леонідович — чоловік, батько, дід — живий.

…Павло Товстокорий з села Оскіл на Харківщині ніколи не служив у армії. З дитинства має інвалідність по зору, втратив око. На момент початку великої війни давно був на пенсії. Здавалося б, яку загрозу він становив для путінського режиму? Але прийшли окупанти і забрали його. Де саме росіяни тримають пана Павла — рідні не знають досі.

У перші дні повномасштабного російського вторгнення село опинилося в сірій зоні, практично на лінії фронту. Правий берег річки Оскіл росіяни захопили ще в середині березня, гатили звідси по Ізюму і по лівому берегу, який українські військові утримували аж до 25 квітня.

— Нас дуже бомбили, коли одна сторона річки Оскіл була вже окупована, а в нас стояли наші хлопці, — розповідає його дружина Тетяна. — Потім наших стали брати в кільце, вони відійшли, а ми залишились в окупації. Мій чоловік не схотів виїжджати, казав: а що з нас узяти… Та в нас навіть коштів не було, щоб виїхати. На одному березі стали “ЛНР” і росіяни. А в нас були “деенерівці”. Влади зовсім ніякої не було. Приходили, перевірки проходили. Документи перевіряли, з автоматами обшуки робили.

Спочатку до пана Павла в окупантів не було питань: чоловіку було вже 58 років, колись він був єгерем у місцевому лісництві, але вже не працював, порався по господарству. Але 19 липня о шостій ранку біля будинку родини Товстокорих зупинилися кілька автівок — чорний Джип і військовий “Тигр”.

— Вийшли в масках озброєні люди, спитали прізвище. Він саме прийшов з городу, — згадує пані Тетяна. — Нас не випускали з хати. Декілька людей розбіглися робити обшук. Один спустився в підвал. А в нас через обстріли всі найбільш цінні речі, продукти і документи були саме там, у підвалі. Адже дуже горів ліс. Ми боялися, що згорить хата. Вони з підвалу забрали кошик з ліками, пакет з документами і… водолазний костюм. Мій чоловік в молодості займався дайвінгом, полюванням підводним. Я просила, щоб повернули хоча б документи на хату, паспорти, свідоцтва про народження. Мені один сказав так: “Рот закрила і пашла в дом, іначє с намі паєдєш”. Я бога молила, щоб дитину не зачепили. Вона спала у своїй кімнаті, де дуже багато м’яких іграшок, вона лежала закутана з головою, і її не чіпали. Я кричала. Вони натягли чоловіку мішок на голову, скотчем руки замотали, посадили в машину і поїхали. І все. Більше нічого.

Тетяна показує кілька фотографій чоловіка. Через травму ока він не любив фотографуватися. Один із знімків друг “відфотошопив”: повернув втрачене око. “Але ж він насправді трохи не так виглядає”, — коментує Тетяна.

Спочатку вона намагалася дізнатися в окупантів про долю свого чоловіка. Їздила в Ізюм, хоч це було і непросто: під час обшуку в неї забрали паспорт і так і не повернули. А документи постійно треба було показувати на блокпостах.

— В Ізюмі його не було. Я зверталася до їхніх військових, в нашій сільраді вони були, я питала: “За що ви забрали мого чоловіка? Він пенсіонер, він інвалід, в нього ока немає! Нащо ви забрали документи?” Забрали ж усе: і мій паспорт, і телефони. Деякі “добрі люди” радили російський паспорт оформлювати. Я кажу: “Ви мій поверніть!” Але дуже балакати не можна було…

У серпні 2022 року, ще під час окупації, з полону до Осколу повернувся один із затриманих раніше односельців. Він приніс звістку, що бачив Павла Товстокорого аж в сумнозвісній Оленівці. Але невдовзі той чоловік загинув. Тетяна так і не встигла з ним поспілкуватися.

— Він підірвався на міні, вже й спитати немає кого. Але чого б він брехав? Виходить на “ДНР” його відвезли. Це було в серпні. А у вересні нас, слава Богу, звільнили.

Лист від Павла Товстокорого прийшов у травні минулого року. Це лише маленька записка на кілька рядків, але почерк точно його, запевняє Тетяна.

— Я дзвонила у Червоний Хрест. Вони сказали, що не оголошують місцеперебування полоненого. Потім знову довго ніяких вістей не було… Цивільних не міняють.

Чому росіяни забрали саме Павла Товстокорого? Його дружина підозрює, що все через знайдений у підвалі водолазний костюм.

— У нас же є Оскільська ГЕС, її підірвали... Мабуть, хотіли “повісити” на нього ту греблю. Все село знало, що він дайвінгом колись займався. Знайшлись добрі люди, які підказали. Росіяни їхали саме до нас, саме за ним. Вони той водолазний костюм аж схопили, такі були раді… Але вибачте, йому ж на той момент було вже майже 58 років... Ще й ока немає з дитинства... Є хлопці, які з Павлом разом працювали, їх теж забирали, їх били. Але вони всі поверталися додому. А мій не повернувся.

Наприкінці минулого року Тетяна Товстокора отримала нову звістку: в Міноборони Росії офіційно підтвердили, що “станом на листопад 2023 року Товстокорий П.Л. затриманий та знаходиться на території РФ”. Все.

За даними Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими в російському полоні зараз залишаються понад вісім тисяч українців, місце утримання яких було підтверджено. При цьому десятки тисяч людей, серед яких немало цивільних, перебувають у статусі зниклих безвісти.

У базі даних правозахисної ініціативи T4P зафіксовано 4320 зниклих безвісти на окупованих територіях під час повномасштабного російського вторгнення. Як зазначалося в аналітичному дослідженні Харківської правозахисної групи, “після зникнення родичі потерпілого не мали можливості отримати інформацію ані у місцевої окупаційної влади, ані в офіційних державних осіб Російської Федерації. Підтвердження перебування зниклого під контролем російської влади могло відбутися через місяці (а подекуди — навіть понад рік) з моменту зникнення. Однак навіть таке підтвердження не містить інформації про точне місце перебування та стан здоров’я”.

Нагадаємо, Харківська правозахисна група створила гарячу лінію щодо зниклих безвісти.

Якщо ви є родичем або знаєте про військовополонених, ув’язнених цивільних, зниклих безвісти на окупованій території цивільних, дзвоніть за номером 0 800 20 24 02 (безплатно).

Ми не можемо давати гарантії, що встановимо розташування близької вам людини. Однак за роки нашої роботи нашим фахівцям вдалося знайти понад 30% людей, про яких нам повідомили.