Меню
• Інтерв’ю   • Голоси війни
Олександр Васильєв, 14 лютого 2024
доступно: in English на русском

‘Сусід був живий і дзвонив онучці з-під завалів’, — мешканець Бородянки

Під час бомбардування Бородянки Михайло Кокідько та його син отримали контузію. Родина ледве встигла вискочити зі зруйнованого палаючого будинку. Після евакуації чоловік потрапив в окупацію у сусідньому селі Загальці.

Про те, що почалася війна, я дізнався з телебачення. А потім, десь 26 чи 27 лютого, я вже точно не пам’ятаю, вулицею Центральною пішла російська техніка. Тоді я зрозумів, що це — війна.

Вони почали обстрілювати з кулеметів і гармат наш будинок і будинок, що стояв поруч. Будинок навпроти — 306-й, загорівся, в нашому повибивало шибки, але він ще був цілий. У мене тут немає близьких родичів, тож не було куди виїхати. Я сидів у квартирі, а жінка з сином ховалися у підвалі.

Вибуховою хвилею у нашій квартирі повибивало шибки, тож я заклеював вікна плівкою. Було холодно.

Пам’ятаю, як ввечері дружина піднялася з підвалу повечеряти і розповіла, що бачила, як під домом якась машина стояла. Потім з цього авто вийшла якась жінка і ще двоє чоловіків. І вона говорить: “Тут же живуть люди”. А чоловік їй відповідає: “Це не твоя справа, роби роботу”.

Михайло Кокідько, Бородянка Михаил Кокидько, Бородянка

Михайло Кокідько, Бородянка

Підозрюю, що вони встановили маячок для літака. Десь за годину (я саме чайник поставив, щоб чай зробити) чую — свистить щось. Думаю — це ракета. Чогось я на літак не подумав одразу. Потім думка, що все — це вже кінець. Коли буквально за секунди три-чотири — ба-бах! Ударило, світло вимкнулося і все… Ми були саме біля епіцентру цього вибуху: все порушилося, меблі розлетілися, а сусідська стіна впала у нашу спальню. Якби жінка була там, так їй і гаплик був би. А так, тільки двері зірвало.

Сина контузило, уламками йому порізало грудну клітку, живіт і обличчя… Я теж отримав контузію.

Ми одразу вискочили з будинку, вибігли в тому, в чому були. Нічого не взяли з собою. Усе залишилося в квартирі. Думаю, це якась фугасна чи запалювальна бомба була, адже все швидко спалахнуло.

Хто ж міг подумати, що таке станеться? Казали, тривожну валізку треба було збирати. Вона у нас була. Але ж хіба її побачиш у такій ситуації? Після вибуху все завалилося, пилюка, темрява… На додаток, вже після першого удару бомби, я втратив слух і майже нічого не чув. Літак одразу розвернувся і скинув другу бомбу. Але другої я вже не чув.

Зруйнована Бородянка

Зруйнована Бородянка, наслідки російських бомбардувань

Як трішки оговталися, то я попросив тероборонівця відвести сина в лікарню, бо вже була комендантська година і самотужки йти було небезпечно. Жінка пішла ночувати десь у сарай з сусідами, а я залишився біля зруйнованої квартири. Вранці повернувся син з лікарні, аж раптом ми побачили, як знову летять російські літаки. Вони скинули бомби на дев’ятиповерхівки.

Потім ми зібралися і поїхали до знайомих у село Загальці, це десь за 10 кілометрів від Бородянки. А вже звідти жінка з сином виїхали у Рівненську область. А я залишився там і всю окупацію пережив. Росіян бачив, вони заходили в будинок. Перелізли через паркан, а собака почав гавкати.

Я побачив, що він вже перезарядив автомат і хотів стріляти. Кажу: ”Куди стріляєш?!” Собаку загнали в будку.

Я знову кажу: “Що ви хочете?” А вони: “Та от, ми дивимося, чи ДРГ немає…” Потім вони сказали написати на паркані ”Тут живуть люди”.

Це, думаю, для того, щоб їм знати, куди лізти, грабувати, а куди — ні.

Першого квітня росіяни вийшли з Загальців, з Бородянки, з Київської області. І я повернувся в Бородянку. Квартира вся згоріла. А загалом я порахував, щонайменше 10 людей загинуло, і це тільки тих, кого я знав особисто. Один із них — лікар, а також його жінка і дитя. Лікаря знайшли, а жінку і дитя — ні.

Під завалами у Бородянці виявили понад чотири десятки загиблих. Вісім багатоповерховок було знищено повністю, 32 будинки пошкоджено частково.

Під завалами у Бородянці виявили понад чотири десятки загиблих. Вісім багатоповерховок було знищено повністю, 32 будинки пошкоджено частково.

Ще мій сусід, прокурор, загинув, це з його квартири впала стіна в нашу спальню. Розповідали, що панельна плита завалилася на нього, він ще живий був. Він онучці дзвонив, просив, щоб його витягнули. Він загинув, згорів. Їхні тіла дістали аж у квітні.

До всіх росіян як до народу в мене ставлення непогане. А от до Путіна і військових, звісно, негативне.

поширити інформацію

Подібні статті

• Інтерв’ю   • Голоси війни

‘Тікаю від війни, а вона мене наздоганяє’, — жителька Краматорська

Світлана Леонова намагається втекти від війни з 2015 року. Тоді вона переїхала з тимчасово окупованого Шахтарська до Краматорська, але 24 лютого 2022 року війна знову прийшла до її будинку. Зараз вона мешкає в модульному містечку у Бородянці і понад усе мріє повернутися додому.

• Голоси війни

‘Вовчик-братикʼ: історія бійця, який вижив у Маріуполі та повернувся до життя

Він приїжджає на акції за свободу військовополонених щотижня вже не перший рік. Чоловік на кріслі колісному, що постійно жартує з оточуючими та розважає дітей, завдяки впізнаваному зовнішньому вигляду став своєрідним символом заходів. Про початок війни, окупацію Маріуполя і життя після ампутації обох ніг розповідає “Вовчик-братик”.

• Голоси війни

‘Били по голові, притуляли пістолет до потилиці й імітували розстрілʼ

100 днів у секретній тюрмі т.зв. МГБ “ДНР”. 13 років колонії суворого режиму. Побиття, імітація розстрілів, переламані ребра, холодний підвал — історія цивільного вʼязня, лікаря-нейрофізіолога Юрія Шаповалова, який дочекався обміну і повернувся додому.

• Російсько-українська війна   • Інтерв’ю

‘Ми повинні продовжувати нашу роботу та не йти на компроміси’, — Михайло Романов

Чи колишні дисиденти в Чехії знали, що Росія катує українських військовополонених? Чи зможе людство колись забути значення слова “геноцид”? Коли саме Росія стала перетворюватися на країну-катівню, та який намір країни-агресора показала повномасштабна війна? Читайте в інтервʼю з Михайлом Романовим, автором дослідження про катування українських військовополонених Росією і людиною, яка не боїться висвітлювати темряву, бо розуміє важливість такої роботи.



Про ХПГ
Хто миКонтактиРічні звітиПолітики ХПГ
Теми
КонституціяПолітикаВпровадження норм європейського праваПраво на життяКатування та жорстоке поводженняПраво на свободу та особисту недоторканністьПраво на справедливий судПраво на приватністьСвобода совісті та віросповіданняСвобода вираження поглядівДоступ до інформаціїСвобода пересуванняЗахист від дискримінаціїСоціально-економічні праваАрміяКримінально-виконавча системаПраво на охорону здоров’яПраво на освітуЕкологічні праваПрава дітейПрава жінокПрава шукачів притулкуГромадянське суспільство
Спецпроєкти
Психологічна допомогаРосійсько-українська війнаГолоси війниДокументування воєнних злочинів в УкраїніПравова допомогаОнлайн-бібліотекаДисидентський рух в Україні. Віртуальний музейІсторії свавільно засудженихГромадянська освітаДовідник юристаПроти катуваньПраво на приватністьГаряча лінія з пошуку зниклих безвісти