Війна в Україні принесла безпрецедентні випробування для суспільства. Мільйони людей, тікаючи від бойових дій, виїхали зі своїх домівок, у порожні оселі іноді заселяються чужі люди. Тому питання власності на житло, а також питання, що стосуються виселення осіб, які без законних на те підстав перебувають у квартирах та будинках, постають надзвичайно гостро. Крім того, ця проблема викликає багато правових, етичних і соціальних питань, що потребують ретельного аналізу, особливо у ситуаціях, коли серед таких осіб є діти, чия доля та права повинні бути забезпечені з особливою обережністю та увагою.
До того ж воєнний стан, який введено в Україні, створює додаткові виклики, пов’язані із захистом права осіб на володіння, користування та розпорядження своїм нерухомим майном (див. Закон України “Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану”). Але ця тема потребує окремої статті.
Сьогодні ж поговоримо про те, як можна виселити людей, які незаконно перебувають у вашій оселі, на підставі судового рішення.
Процедура виселення складається з кількох етапів.
1. Подання заяви до суду з відповідними доказами незаконного перебування осіб у вашому житлі. Це може включати докази, такі як свідчення сусідів, записи відеоспостереження чи інші документальні свідчення.
2. Отримання судового рішення про виселення, встановлення тимчасових заходів для захисту майна, поки триває судовий процес.
3. Залучення виконавчої служби до реалізації рішення суду на практиці, забезпечення офіційного підходу до виконання рішення, що передбачає законну силу та необхідні заходи безпеки.
Ключовими документами для розгляду справ про виселення є, перш за все, документи, що підтверджують право власності на житло. Це насамперед правовстановлюючі акти, такі як свідоцтво про право власності, договори купівлі-продажу або дарування. Окрім того, для доведення незаконного проживання осіб важливо мати довідки від правоохоронних органів або свідчення самовидців, які могли б підтвердити факт несанкціонованого використання житла.
Що стосується виселення неповнолітніх осіб, то це питання є особливо чутливим і складним аспектом в роботі юридичних та соціальних служб. Згідно з українським законодавством, діти, які залишились без належного догляду або в небезпечних умовах, отримують особливий захист від держави. Це передбачає, що будь-які рішення про виселення неповнолітніх можуть бути вчинені лише з одночасним забезпеченням їх альтернативним житлом, куди вони можуть бути тимчасово або постійно переселені. Все це має відбуватись з обов’язковою участю спеціалізованих органів.
Міжнародне право відіграє вирішальну роль у гарантуванні та захисті прав людини на глобальному рівні, зокрема у контексті прав на житло й обмеження виселень. Україна як член багатьох міжнародних конвенцій та угод взяла на себе зобов’язання слідувати цим стандартам, що є особливо значущим у контексті національних конфліктів та воєнних дій. Завдяки участі у цих міжнародних угодах, Україна має доступ до міжнародних механізмів захисту, які можуть бути використані для захисту прав власників житла, особливо у складних ситуаціях, коли житло опиняється під загрозою незаконної окупації або руйнування внаслідок військових дій.
Матеріал створено у межах роботи приймальні УГСПЛ.
