Життя полонених залежало від його настрою. Оголошено підозру ‘начальнику’ колонії у так званій ‘ЛНР’
Громадянина, який обіймав посаду так званого начальника “Суходільської виправної колонії управління виконання покарань мвс лнр”, підозрюють у порушенні законів та звичаїв війни (ч. 1 ст. 438 КК України), розповіли в Офісі Генерального прокурора.
Кати — “любителі концертів”
Один із військовополонених після важкого поранення мав дотримуватися постільного режиму, але адміністрація колонії змусила його ходити. Під час відвідування їдальні у чоловіка почалася кровотеча, і він вмер. “Решта військовополонених вшанували його пам’ять, під час цього прозвучало гасло ‘Герої не вмирають’. За це так званий начальник установи нецензурно висловлювався в бік військовополонених та у присутності інших підпорядкованих йому працівників погрожував застосувати фізичне та психологічне насильство, наголосивши, що тепер ‘буде їм весело’”, — йдеться в повідомленні правоохоронців.
З червня по кінець листопада 2022 року військовополонених систематично били кийками. Лупцювали і в їдальні, примушуючи при цьому, щоб в’язні ходили один за одним навприсядки.
У березні цього року про підозру вже було повідомлено “заступнику начальника Суходільської виправної колонії Управління виконання покарань мвс лнр”. Колишній співробітник пенітенціарної служби перейшов на бік ворога. Наказував катувати полонених та й сам неоднразово брав участь у тортурах.
“З кінця лютого по листопад 2022 року фігурант залучав працівників колонії до катувань українських військових, — розповідають у Луганській обласній прокуратурі. — За його вказівкою застосовувались фізичні та психологічні тортури. Затриманим привʼязували до мочок вух дроти та били струмом, а також систематично завдавали удари кийками, змушували впродовж цілого дня стояти під палючим сонцем без води. Полонені повинні були також виконувати гімн держави-агресора та пісні російських виконавців під час ‘концертів’ на підтримку рф”.
Свідчення колишніх полонених
Про той день, коли в Суходільській ВК загинув поранений українець, в інтерв’ю МІПЛ розповідав колишній військовополонений Ростислав. Він не знав прізвища загиблого, але пригадав, що він мав уламкові поранення грудної клітки. Через те, що чоловіка змусили ходити, один з уламків, мабуть, дістався серця. Ростислав розповів: “Коли з їдальні виносили тіло, всі полонені стали на одне коліно. Хтось вигукнув: ‘Герої не вмирають!’ Це геть не сподобалося адміністрації колонії. До цього нас особливо не чіпали, а тоді все змінилося”.
Відтоді полонених стали регулярно бити в їдальні, їсти бранці просто не встигали — на це давали лише 30 секунд. Пригадує Ростислав і катування струмом, допити, примушування вчити радянські пісні: “На допитах змушували зізнаватися в злочинах, яких ти не вчиняв. Давали підписувати якісь папери, якщо відмовлявся — катували ТАПіком, безперервно били. Якщо після цього ти не ламався, вже не чіпали. Але багато хто не витримував тортури і зізнався в тому, чого не робив”.
Інший колишній полонений, Андрій, згадав, як на людей спустили собак. Обидва свідки вказали, що саме від настрою “начальника колонії” щодня залежала доля в’язнів.
Повна ізоляція і морок
Українських полонених утримують у щонайменше 25 місцях у 15 регіонах РФ. На тимчасово окупованих Луганщині та Донеччині росіянам стали “в пригоді” захоплені ще у 2014 році численні установи виконання покарань. Суходільська виправна колонія — лише одна з них.
— Так історично склалося, що на території Луганської і Донецької областей кількість пенітенціарних закладів в рази перевищує кількість таких установ у будь-якій області нашої держави. Це майже 20 відсотків усіх пенітенціарних закладів на території України, — розповідає Андрій Діденко, координатор програм Харківської правозахисної групи. Він багато років займається темою дотримання прав людини у місцях несвободи. — З 2014 року, від самого початку війни з РФ, коли було окуповано частини Донецької і Луганської областей, ми наголошували, що тисячі людей у місцях позбавлення волі залишилися безпорадними. Це особи засуджені іменем України, тому саме держава мала б за них піклуватися і захищати. Зрозуміло, що після повномасштабної агресії з боку РФ ці установи в “сірій зоні” використовуються для утримання полонених, як військових, так і цивільних. Ті факти катувань, жорстокого поводження, які стають публічними, — це лише незначна частка жаху і мороку, яким переповнені ці місця. Всіх без винятку військовополонених катують. Всіх без винятку цивільних, яких свавільно утримують в місцях несвободи на ТОТ, піддають тортурам і жорстокому поводженню. До речі, цивільні в полоні — найбільш незахищена категорія людей. Вони не є комбатантами, не мають статусу військовополонених і не захищені Женевською Конвенцією 1949 року. Всі ув’язнені, які залишилися відбувати покарання на тимчасово окупованій території, пройшли крізь морок беззаконня і приниження. Це беззаконня в законі. Люди не мають можливості поскаржитися і перебувають у повній безпорадності. Ці заклади не відвідують без попередження громадські монітори, представники Омбудсмана, Червоного Хреста, Європейського комітету з питань запобігання катувань і Комітету ООН проти катувань. Повна ізоляція і морок!”
Від лютого 2022 року в Україні зареєстровано понад 450 кримінальних проваджень за фактами жорстокого поводження з військовополоненими, 27 кримінальних проваджень стосуються страти 61 українського військовополоненого. Українські правоохоронці встановили 2200 потерпілих, яких піддавали тортурам та нелюдському поводженню в російському полоні, 500 з них свідчили про застосування до них фізичного насильства.
Нагадаємо, Харківська правозахисна група створила гарячу лінію щодо зниклих безвісти. Якщо ви є родичем або знаєте про військовополонених, ув’язнених цивільних, зниклих безвісти на окупованій території цивільних, дзвоніть за номером 0 800 20 24 02 (безплатно).
Ми не можемо давати гарантії, що встановимо розташування близької вам людини. Однак за роки нашої роботи нашим фахівцям вдалося знайти понад 30% людей, про яких нам повідомили.