29 років неволі — 23-річному хлопцю: в РФ тривають суди над українськими військовополоненими
“Так, я азовець!” — суд над Миколою Погребняком
Вчора “Меморіал” повідомив про вирок мешканцю Бердянська Миколі Погребняку. “Азовця” засудили до 17 років суворого режиму за “участь в терористичному товаристві” і “проходження навчання з метою здійснення терористичної діяльності”.
32-річний мешканець Бердянська Микола Погребняк служив в “Азові” за контрактом з 2016 року. Потрапив у полон 16 травня 2022 року в Маріуполі, на “Азовсталі”. Справа надійшла до суду в липні цього року.
До матеріалів справи долучили 13 вироків “верховного суду” так званої “ДНР” та Південного окружного військового суду щодо інших українських військовослужбовців полку “Азов”. В кожному з цих вироків — тривалі терміни ув’язнення нашим захисникам “за скоєні злочини на території Маріуполя щодо мирного населення”.
Свідки підтверджували, що чоловік займався ремонтом техніки і прямої участі у бойових діях не брав. Це не завадило судді відправити його в неволю на довгі роки — лише за те, що він був “азовцем”.
В останньому слові Микола Погребняк заявив: “Так, я є військовослужбовцем структури, яка у вашій країні визнана терористичною. Так, я є військовослужбовцем полку ‘Азов’. Так, я проходив курс молодого бійця, мене навчали поводження зі зброєю, як кидати гранати, медицині. Я не думав, що це кваліфікуватиметься як терористична діяльність. Це звичайні навички кожного військового. На цьому все, мені додати нічого”.
29 років колонії суворого режиму
Такий вирок виніс ростовський військовий суд Дмитру Кучерявому, ще одному полоненому з “Азовсталі”. Його, так само як і Миколу Погребняка, звинуватили в “участі в терористичному товаристві” і “проходженні навчання з метою здійснення терористичної діяльності”. Хлопцю лише 23 роки.
22 березня цього року його, разом з іще дев’ятьма “азовцями”, вже засудив незаконний “верховний суд” так званої “ДНР” — нібито за обстріли мирних маріупольців навесні 2022 року. Тоді Дмитру Кучерявому призначили покарання у вигляді 22 років та 2 місяців колонії суворого режиму.
Тепер російська прокуратура хотіла покарати Дмитра ще й за тероризм і вимагала 19 років ув’язнення. В результаті часткове накладення строків покарань дало 29 років неволі.
Слід зазначити, що обвинувачення базувалося на показаннях такого собі “спеціаліста Васькова” (він фігурує в багатьох справах “азовців”), а також — як і у випадку з Погребняком — до справи були долучені копії вироків щодо інших військовослужбовців “Азова”.
“Я вважаю такі докази неприйнятними, — заявив адвокат Дмитра Кучерявого. — Кримінальна відповідальність у нас особиста, вироки щодо інших людей не можуть доводити провину мого підзахисного!”
В останньому слові Дмитро заявив: “Я все свідоме життя прожив в Україні, яку любив і люблю. Я вважав, що служба у ЗСУ є законною діяльністю. Я дійсно служив у Нацгвардії України, у підрозділі, який називається ‘Азов’. Я дійсно проходив курси молодого бійця. Мені неприйнятні ідеї расової чи національної переваги українського народу, якоїсь особливої його ролі в світовій історії. Я противник діяльності, що має ознаки тероризму, і мене цьому ніхто не вчив, про це я не чув жодного слова протягом військової служби. Я дійсно служив у ЗСУ… Якщо це за законами Росії злочин, то що ж я можу поробити, значить, я винен…”
“Подвійні стандарти” — суд над Олександром Любасом
Південний окружний військовий суд у російському Ростові-на-Дону завершив розгляд справи Олександра Любаса, українського військовослужбовця, який потрапив у полон у жовтні 2023 року — під час спроби висадки у Криму. Українця засудили до 20 років ув’язнення, повідомляє “Меморіал”.
Олександра Любаса звинуватили в “незаконному перетині державного кордону”, зберіганні та контрабанді зброї, “підготовці теракту” та “проходженні навчання з метою здійснення терористичної діяльності”.
4 жовтня 2023 російські ЗМІ повідомляли про спробу висадки в Криму української диверсійної групи, що на гідроциклах та катері прямувала в бік мису Тарханкут. Росіянам вдалося затримати лише одного нашого військовослужбовця. Потрапляння в полон спецпризначенця відомства під час висадки десанту на узбережжя Криму 4 жовтня підтверджував начальник Головного управління розвідки Міністерства оборони України Кирило Буданов. Йшлося саме про Олександра Любаса. Справа українця надійшла до Південного окружного військового суду у квітні цього року. Судді знадобилося всього два засідання по суті, щоб винести вирок.
Отже, за версією слідства, в березні 2022 року Олександр Любас “вступив до підрозділу спеціального призначення ГУР Міноборони України”, “набув навичок ведення рукопашного бою і вивчив правила користування вогнепальною зброєю”, а потім “добровільно вступив до організованої групи для здійснення запланованого терористичного акту — висадки на території Чорноморського району Криму, проведення фото та відеофіксації факту встановлення там державного прапора України та збройного нападу на військовослужбовців ЗС РФ”.
4 жовтня, йшлося в матеріалах справи, Любас, у складі диверсійної групи, “незаконно перетнув державний кордон РФ, а потім рухався у напрямку до берегової лінії, з метою подальшої висадки на узбережжі Чорноморського району Криму”. Диверсантів помітили співробітники ФСБ, але групі українців вдалося втекти — усім, крім Любаса: на різкому повороті він просто впав у воду і його захопили росіяни.
“Ані з моменту мого затримання, ані від початку судового процесу я не заперечував факту спроби висадки на Кримський півострів, але я вважаю, що правоохоронними органами РФ неправильно кваліфіковані мої дії, — заявляв на суді Олександр Любас. — Те, що мене записали в терористи, є абсолютно незаконним, оскільки мої дії не містять ознак об’єктивної сторони злочину, що мені інкримінується… Як я неодноразово наголошував, я є чинним військовослужбовцем України. Як би в РФ не називали вторгнення російських військ на територію України, ...згідно з міжнародними нормами права, Женевської конвенції 1949 року, яку, до речі, ратифікувала РФ, все, що відбувається, є міжнародним воєнним конфліктом, а я як військовослужбовець зобов’язаний захищати інтереси своєї держави і виконувати накази свого командування. Під час виконання таких задач і в умовах воєнного конфлікту вказана конвенція наділяє мене імунітетом від кримінальної відповідальності при виконанні бойових задач… Так, в ході служби я був на навчаннях і проходив бойове злагодження, але це навчання було не для скоєння злочинів, а для підтримання навичок, потрібних для служби в збройних силах… Мають місце подвійні стандарти. Адже кожен російський військовослужбовець навчався бойових навичок, незаконно перетнув державний кордон України зі зброєю в руках, стріляє, веде бойові дії, від яких страждають мирні жителі, але ви це не вважаєте злочином, адже всі діють, виконуючи накази командування. Чому ж тоді мої дії, всупереч міжнародним нормам і КК РФ, ви вважаєте злочином? Щодо незаконного перетину мною державного кордону РФ. По-перше, я діяв за наказом командування. По-друге, міжнародними нормами права станом на зараз територія Республіки Крим не визнана територією РФ. Щобільше, відсутня демаркаційна лінія між Україною та РФ у частині Кримського півострова”.
“Меморіал” повідомляє, що лише в серпні до Південного окружного військового суду в Ростові-на-Дону надійшло 10 кримінальних справ щодо українських громадян. Серед них — справа мешканця Київської області Дмитра Генералюка, якого звинувачують у “терористичній діяльності” через те, що він служив у батальйоні “Донбас”, а також “терористичні” справи “айдарівців” — Олексія Воробеля, Олексія Черниша, Олександра Овчаренка, Максима Ключка, Юрія Гури.
Загалом за вісім місяців цього року у ростовському військовому суді з’явилися щонайменше 70 “українських” справ. У лютому російське видання “Проєкт” підготувало дослідження, згідно з яким майже кожен п’ятий, засуджений російським судом торік за теракт, є уродженцем України.
Віддавати під суд військовополонених можна, проте лише за реальні воєнні злочини. Але судити вояків за те, що вони “стріляли в ворога”, захищаючи свою країну, не дозволяє Міжнародне гуманітарне право.
Крім того, за словами генпрокурора Андрія Костіна, судові процеси над бійцями “Азова”, яких звинувачують у “тероризмі”, взагалі перебувають поза юридичною логікою, адже “Азов” Росія включила до списку терористичних організацій вже після того, як взяла в полон “азовців”.
“Судилища, які нам показують, — вершина айсберга, їх значно більше. Ви бачите те, що вони вам показують… Країна-агресор, щоб показати дотримання Женевських конвенцій, демонструє: російська сторона провела розслідування та визнала полонених винними, згідно зі своїми законами. Так вони себе ‘відбілюють’ перед міжнародними організаціями. Показують, що вони просто так не тримають полонених”, — розповідала в інтерв’ю Суспільному головна консультантка Східного регіонального центру Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими Олена Матвієнко.