З ‘вибухівкою’ на велосипеді: окупанти все частіше судять українців за ‘тероризм’

Південний окружний військовий суд у Ростові-на-Дону продовжує виносити суворі вироки українським громадянам. Кількість таких справ значно зросла останнім часом. Як повідомляє “Меморіал”, лише за сім місяців 2024 року до цієї судової установи надійшло щонайменше 60 справ, що стосуються українців. З них майже половина — у липні.

Серед справ, які розглядає “суд”, — чимало таких, які стосуються полонених українських військовослужбовців, чинних або колишніх, особливо “азовців”. Людей обвинувачують у “терористичній діяльності” лише за те, що вони просто захищали свою землю або ж взагалі колись служили на господарських посадах у військових підрозділах. Цивільні теж потрапляють на лаву підсудних — їх судять за виправдання або пропаганду "тероризму” або знову ж таки за “тероризм”.

Тетяна Ключко

Мешканку Енергодару Тетяну Ключко окупанти звинуватили в “участі в терористичному товаристві”, незаконному обігу вибухових пристроїв та “підготовці до здійснення теракту” проти одного з керівників Запорізької АЕС. Розгляд такої “складної справи” відбувався вкрай швидко. Суддям вистачило лише трьох засідань, щоб винести вирок — 12 років колонії суворого режиму та штраф 500 тисяч рублів.

Про перебіг суду розповів “Меморіал”. Російське “слідство” встановило, що минулого року Тетяна нібито “вступила до терористичного товариства, висловивши готовність брати участь у підготовці та здійсненні терористичних актів на території Запорізької області”. Мовляв, “за вказівкою співробітника Головного управління розвідки Міністерства оборони України” жінка отримала від іншого “учасника терористичного товариства” вибуховий пристрій, який зберігала в себе вдома. При цьому зазначається, що кримінальна справа щодо цього другого “терориста” розглядається окремо.

Як вважає обвинувачення, після цього Тетяна буцімто “помістила вибуховий пристрій у поштову скриньку однієї з квартир в Енергодарі з метою скоєння вбивства”, однак сусіди помітили вибухівку і викликали окупаційну поліцію.

“Немає жодних сумнівів, що справа повністю сфальсифікована російськими спецслужбами та не має ніякої легітимності. Для злочинців окупаційного режиму не мають ніякого значення будь-які закони цивілізованого світу, права людини та юридичні норми. Суди і правоохоронні органи в рф — це лише інструменти переслідування і тиску на громадян. Свої тоталітарні методи придушення прав і свобод людей, катувань та знущань, порушення всіх юридичних норм росіяни впроваджують і на окупованих територіях України”, — заявив Дмитро Орлов, міський голова Енергодару.

На думку мера, за допомогою таких “судів” окупанти позбавляються проукраїнськи налаштованих громадян.

Ірина Куліш

За схожим сценарієм запроторили за ґрати й іншу мешканку Запорізької області, Ірину Куліш з Василівки. Південний окружний військовий суді присудив її сім років колонії загального режиму у справі про “підготовку до терористичного акту”. Їй, як і Тетяні Ключко закидали “участь у терористичному товаристві”, “незаконному обігу вибухових пристроїв”, “підготовку до здійснення теракту”. Ще й “незаконне зберігання наркотиків додали”.

За версією слідства, з жінкою ще у вересні 2022 року «зв’язалася невстановлена особа» і запропонувала допомогти їй зірвати незаконний референдум про “приєднання” Запорізької області до РФ, розповідає “Меморіал”.

11 вересня 2022 року ця людина, мовляв, телефоном розповіла Ірині про “необхідність здійснити вибух на дільниці референдуму”. Того ж дня жінка буцімто самостійно десь “придбала саморобний вибуховий пристрій та вибухову речовину”. Як запевняє обвинувачення, вона зберігала те все вдома, а 23 вересня повезла на велосипеді на дільницю. Втім, “з незалежних від неї обставин” вибуху жінка так і не здійснила — її затримали.

Микола Забірко

П’ять з половиною років у колонії суворого режиму отримав мешканець Маріуполя Микола Забірко. Той самий суд в Ростові-на-Дону засудив його знову ж таки у справі про “підготовку теракту”. За версією “слідства”, у липні 2022 року він “почав підтримувати стосунки з невстановленими особами і вирішив здійснити терористичний акт”. Ціллю нібито мав стати тодішній голова окупаційної адміністрації Маріуполя Костянтин Іващенко.

Як ідеться в матеріалах справи, чоловік ретельно збирав інформацію “очільника” Маріуполя: час початку і закінчення його роботи, чисельність охорони, автівки і маршрути, якими користувався Іващенко. Потім Микола Забірко нібито “отримав інформацію про місце зберігання посилки, в якій були ключі від автівки та дві аудіоколонки, в одній з яких знаходився пульт дистанційного керування до саморобного вибухового пристрою, встановленого і замаскованого у вказаній автівці”. Чоловік буцімто забрав посилку і відніс у свій гаражний бокс, де його й затримали окупанти.

Інші “терористи”

В Південному військовому суді також продовжується розгляд ще багатьох справ українських цивільних, яких окупанти звинувачують за тяжкими “терористичними” статтями. Херсонцям Максиму Воробйову та Максиму Тимофеєву закидають, буцімто вони у травні 2022 року “вступили до терористичного товариства, створеного співробітником ГУР України, а у вересні того ж року отримали від куратора завдання ліквідувати певного чоловіка”. Херсонця Геннадія Невдаху звинувачують у “підготовці до теракту”, незаконному зберіганні зброї. За схожою статтею судять і мешканця Краматорська Владислава Ємельяненка.

Про те, як вправно російські слідство і суди перетворюють українців на страшних “міжнародних терористів”, ми розповідали на прикладі справи дев’ятьох херсонців, викрадених окупантами влітку 2022 року: Олега Богданова, Сергія Гейдта, Сергія Кабакова, Юрія Кайова, Сергія Ковальського, Дениса Ляльку, Сергія Офіцерова, Костянтина Резника і Юрія Тавожнянського. Людей тримають поза системою бодай якогось правосуддя, не надаючи доступу до адвоката, катуючи, буквально вкладаючи до рук речові докази: зброю та вибухівку, яких затримані ніколи до того не бачили. Доведених до відчаю людей примушують зізнатися у всіх гріхах і лише після того проводять “офіційний арешт”.

Крім того, стаття 76 Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни наголошує: “Особи, що перебувають під захистом, обвинувачені в скоєнні злочину, повинні знаходитися на окупованій території, а в разі засудження повинні там само відбувати строк покарання”.

Відповідно до звіту Місії ОБСЄ за результатами розслідування незаконного затримання Росією цивільних громадян України, найчастіше затримання цивільних осіб Російською Федерацією є очевидними випадками свавільного позбавлення волі, що є порушенням міжнародного гуманітарного права, міжнародного права прав людини, а також зобов’язань у межах ОБСЄ.

Нагадаємо, Харківська правозахисна група створила гарячу лінію щодо зниклих безвісти. Якщо ви є родичем або знаєте про військовополонених, ув’язнених цивільних, зниклих безвісти на окупованій території цивільних, дзвоніть за номером 0 800 20 24 02 (безплатно).