Українці в російській неволі, ‘суди’ над ‘терористами’, насильно переміщені діти — про що йдеться в доповіді про права людини в РФ

Утримання під вартою українців

“Війна проти України, що триває, призвела до цілої низки порушень міжнародного права прав людини та гуманітарного права, — зазначає Маріана Кацарова. — Особливе занепокоєння викликають українські цивільні особи, довільно затримані в Російській Федерації, оскільки російська влада не надає інформації про їхню чисельність, долю та місцеперебування, і багато з них є жертвами насильницьких зникнень. Більшість із них утримуються без зв’язку із зовнішнім світом, і, згідно з показаннями звільнених у рамках обміну полоненими, багато хто піддається широко розповсюдженим і систематичним тортурам, жорстокому поводженню, включно зі зґвалтуваннями та іншими видами сексуального насильства”.

У доповіді наведено озвучену влітку російськими можновладцями офіційну кількість українських військовослужбовців, що перебувають в російській неволі — 6 465 станом на червень 2024 року. Російська Федерація не надала їм статусу військовополоненого, як того вимагає Женевська конвенція. Це позбавляє українських військовослужбовців захисту, передбаченого Женевською конвенцією та міжнародним гуманітарним правом, наголошує Маріана Кацарова.

Згідно з інформацією, отриманою від родин, громадянського суспільства, адвокатів та людей, що повернулися з полону, станом на 2 серпня 2024 року російська влада довільно утримувала щонайменше 1 672 українські цивільні особи. Місцеперебування 900 з них підтвердив Червоний Хрест, йдеться в доповіді. За даними Кацарової, вони перебувають у 186 установах: в 89 місцях утримання на окупованих Росією територіях України, в шести — в Білорусі та у 91 — усередині Російської Федерації. Йдеться про колонії, слідчі ізолятори та тимчасові наметові таборі. Крім того, 14 тисяч українських цивільних осіб вважаються зниклими безвісти.

“Серед затриманих — лідери громадської думки, блогери, журналісти, активісти, вчителі, співробітники місцевих адміністрацій, волонтери гуманітарної допомоги, медичні працівники та пенсіонери, — зазначається в документі. — Механізму повернення цих цивільних осіб в Україну не існує, хоча 157 осіб повернули внаслідок обмінів військовополоненими. Останнім відомим випадком повернення українських цивільних осіб був обмін військовополоненими у червні 2024 року, в рамках якого було повернуто десятьох осіб”. (ред.: 13 вересня відбувся обмін, коли Україна повернула 49 бранців РФ. З-поміж них були як воїни українських Збройних сил і Національної гвардії, Національної поліції та Державної прикордонної служби, так і цивільні, яких Росія незаконно утримувала в полоні, — зокрема Леніє Умерова).

Доповідь звертає увагу на страшні умови, в яких перебувають затримані російськими військовими або спецслужбами українські цивільні. Спочатку їх тримають у підвалах, шкільних приміщеннях чи армійських наметах:

“За свідченнями тих, хто вижив, тортури, включаючи зґвалтування та інші види сексуального насильства, систематично застосовувалися як до чоловіків, так і до жінок, у тому числі до жінок похилого віку 82 років і дівчаток-підлітків. Катування застосовуються для вибивання показань про інших цивільних осіб, які чинили опір російській армії, або для отримання зізнань; як примус до співпраці; або як покарання за те, що їх розглядали як осіб, які виступають проти російської армії та підтримують Україну, або надають інформацію збройним силам України”.

Потім цивільних осіб насильно переміщують до інших місць на окупованих територіях України або ж депортують до РФ. Тут умови не кращі.

“За розповідями раніше затриманих українських цивільних осіб, які повернулися з ув’язнення в російських пенітенціарних установах, вони утримувалися окремо від росіян, причому без пред’явлення звинувачень. Вони розповідали про застосування електрошоку, інсценованих стратах, тортурах водою, відстріл рук і ніг, голод, відсутність доступу до адекватної питної води та інших жорстоких тортур, які призводили до смерті ув’язнених”, — наголошує доповідачка.

В місцях ув’язнення на території Російської Федерації військовополонені та цивільні стають свідками сексуального насильства або ж самі зазнають його. Також є повідомлення про відмову російської влади у доступі до адекватної та своєчасної медичної допомоги під час утримання українців під вартою. І це попри те, що багато з них отримали серйозні травми внаслідок тортур та жорстокого поводження. Люди живуть в переповнених камерах, антисанітарних умовах, є інформація спроби самогубства серед полонених.

Обвинувачення в тероризмі і “суди”

“За останні десять років кількість вироків за звинуваченнями у тероризмі збільшилася у п’ятдесят разів, — зазначає Кацарова. — При цьому не було винесено жодного виправдувального вироку. Було розширено коло злочинів, що кваліфікуються як тероризм, і посилені заходи покарання”.

Українців — військовополонених та цивільних — теж звинувачують у “тероризмі”, а також “шпигунстві та тероризмі”. Їм загрожують терміни від 20 років до довічного ув’язнення.

Їхні справи розглядають військові суди, зокрема Південний військовий окружний суд в Ростові-на-Дону. На момент написання докладу там за звинуваченням у “тероризмі” утримуються 14 українських громадян. За словами їхніх адвокатів, вони зазнають тортур і жорстокого поводження з моменту їх затримання, їм відмовляють у доступі до адекватної та своєчасної медичної допомоги, що ставить під загрозу їхнє життя.

Лише у 2024 році російська влада порушила щонайменше 93 кримінальні справи проти взятих у полон українців. А загалом станом на 2 серпня 2024 року таких справ нараховувалося не менше 655: 475 — проти комбатантів та 180 — проти цивільних осіб. Йдеться про 35 жінок та 620 чоловіків. 31 з них звільнили під час обмінів.

Згадала Маріана Кацарова і “азовців” постали перед російським судом у червні 2024 року за звинуваченням у терористичній діяльності проти Російської Федерації та спроби повалення конституційного ладу. Двадцять двох бійців “Азову” судять як цивільних осіб, адже РФ не визнає їхнього статусу військовополонених.

Крім того, як і раніше в “тероризмі” звинувачують кримських татар — за приналежність до ісламського угруповання “Хізб-ут-Тахрір” (дозволене в Україні).

“Лише обговорення деяких питань, пов’язаних із війною проти України, може призвести до кримінального переслідування за ‘виправдання тероризму’”, — зауважує пані Кацарова. Це не може не впливати на життя українців на окупованих територіях.

Депортовані до РФ в’язні з окупованих територій

Маріана Кацарова повідомила про понад дві тисячі українських ув’язнених, яких РФ вивезла з п’яти колоній на тимчасово окупованих українських територіях. Їх доправили до російських в’язниць, де утримують без зв’язку із зовнішнім світом, окремо від інших ув’язнених, і піддають тортурам та жорстокому поводженню.

“Немає механізму повернення цих ув’язнених після відбуття ними терміну покарання, — наголосила Спеціальна доповідачка. — Задокументовано близько 250 випадків, коли ув’язнених звільнили в Російській Федерації, а потім знову помістили під варту в міграційних центрах за передбачувані порушення міграційного законодавства. Деякі з них згодом були доставлені російською поліцією на російсько-грузинський кордон та звільнені. Організації громадянського суспільства зафіксували 120 випадків повернення колишніх в’язнів до України”.

Українські діти

Станом на кінець липня 2024 року, за інформацією українського уряду, було відомо про 19 546 дітей, насильно переміщених до окупованого Російською Федерацією Криму або депортованих до Російської Федерації або Білорусі. 388 дітей повернули вдалося повернути в Україну.

“Російська влада не розкриває місцеперебування, долю та стан усіх насильно переміщених чи депортованих українських дітей, — йдеться в доповіді. — Деяких із них передали на усиновлення у Російську Федерацію. Згідно з інтерв’ю з дітьми, що повернулися, деякі з них зазнавали сексуального насильства під час розміщення в російських установах; інші зазнали або стали свідками фізичного насильства та загроз стосовно дітей з боку персоналу”.